Програма розвитку кафедри російської філології Інституту філології Київського національного університету



Скачати 107,17 Kb.
Сторінка1/8
Дата конвертації18.04.2019
Розмір107,17 Kb.
ТипПрограма
  1   2   3   4   5   6   7   8



ПРОГРАМА
розвитку кафедри російської філології Інституту філології Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

на період з 2016 по 2021 рр.
1.Найважливіші вектори освітянської та науково-дослідної діяльності кафедри російської філології

Сучасний світ формує нові виклики, на які відповідають (або не відповідають) нації та народи. Процеси глобалізації, які відбуваються у сучасному світовому суспільстві, насамперед окреслюють тенденцію до універсалізації комунікативної та культурної сфер. Проте втрата людством мовно-культурної поліфонії породжує іншу тенденцію нашого часу – тенденцію до збереження та плекання мовно-культурної специфічності. Україна як поліетнічна держава є багатомовною, проте, не володіючи вільно українською мовою, не можна вважати себе громадянином України, який причетний до глибин духовного життя народу. Водночас, культурна толерантність, європейський вибір, інтенції до соборності, традиційна для нації повага до надбань інших культур і потреб своїх громадян зумовлюють необхідність вивчення і викладання російської мови і літератури. Постає питання лише про вибір форм і напрямків вивчення цих дисциплін у контексті сучасних концепцій освіти, розвитку україністики та в її діалозі з іншими сферами філологічної науки. Ці завдання ставить перед собою і впроваджує в освітянській галузі Київський національний університет імені Тараса Шевченка, де навчаються майбутні фахівці-філологи і проводиться набір студентів за освітньою програмою “російська мова та література, іноземна мова”.

Спочатку кілька історичних ремарок, які допоможуть глибше зрозуміти духовні джерела русистики в Київському університеті та висвітлити її глибинний зв’язок з вивченням української мови та літератури. Кафедру російської словесності було відкрито в Університеті святого Володимира з самого початку його заснування (1834). Протягом перших шести років існування кафедри її очолював М.Максимович, перший ректор Університету (1834 – 1835 рр. – ректор, з 1836 р. – декан філософського факультету), який фактично перетворив її на кафедру східнослов’янської словесності. Подвижницька діяльність М.Максимовича була важливою формою національного самопізнання, національного відродження українського народу, його наукова та академічна робота створювала своєрідну інтелектуальну платформу для включення української культури у загальноєвропейський контекст. Науки, як стверджував М.Максимович, необхідно розвивати рідною мовою народу. Одним з перших М.Максимович дав оцінку ролі Тараса Шевченка, генія українського народу, ім’я якого носить Київський університет, у становленні національної культури: «Шевченко появился не внезапно упавшим с неба аэролитом, но крупным самородком украинской земли, из тех ее приисков, над которым работало тогдашнее поколение».

Учений глибоко дослідив літературу Київської Русі, а також зробив опис багатьох українських літературних пам’яток. М.Максимович запропонував свою класифікацію слов’янських мов. У групі східнослов’янських мов українську мову він розглядав як самостійну, рівноправну з російською. М.Максимович зробив значний внесок і в дослідження історії української мови. Саме від першого ректора й завідувача кафедри російської словесності бере свій початок Київська історико-філологічна школа. Діяльність М. Максимовича в університеті була нетривалою – лише до 1845 р. Проте завжди вчений обстоював ідею самобутності української мови та автохтонності українців.

Історія русистики Київського університету пов’язана з багатьма славетними вченими, серед яких і В.Перетц, один з найактивніших діячів, які сприяли становленню національної спільноти українських філологів. 1903 року його було обрано на посаду професора і завідувача кафедри російської мови і словесності. В Університеті В.Перетц читає курси церковнослов’янської мови, історії давньоруської мови з діалектологією, історії українського письменства. Саме з В.Перетцом пов’язане викладання спеціального курсу забороненої тоді історії української літератури під назвою “Литература юго-западной Руси XV- XVIII веков”. Давній українській літературі були присвячені його праці “Очерки старинной малорусской поэзии”, “Вірші ієромонаха Климентія Зиновієва сина”, у яких дослідник торкався й питань історії української мови. Коли в Університеті святого Володимира поширився рух за відкриття українознавчих кафедр, В.Перетц чітко обґрунтовував свою думку про необхідність заснування на історико-філологічному факультеті кафедр української мови, літератури й історії. Він наголошував: “Заснуванням нових кафедр… ми віддамо лише борг 28-мільйонному народу, на території якого ми живемо й чиєю працею – значною мірою – існуємо”.

Лише дві постаті у переліку славетних імен вчених Київського університету (а цей перелік з гордістю та шаною можна продовжувати й продовжувати!) допомагають зрозуміти прекрасні духовні традиції, які є визначальними для розвитку філології в нашому Університеті та русистики зокрема.

Високі наукові традиції київських шкіл русистики продовжують викладачі новоствореної кафедри російської філології (якa виникла червні 2016 року шляхом об’єднaння кафедр російської мови та iсторії російської літератури). Зауважимо, що в Київському університеті існують усі умови для розвитку спеціальності в сучасному культурному, освітянському, науковому контексті, русистика інтегрована у систему філологічних та інших гуманітарних дисциплін. Студенти-русисти готуються одночасно і як фахівці з іноземної мови ( переважно – з англійської та німецької, було здійснено 2 випуски фахівців з італійської та іспанської мов).

Звернімо хоча б увагу на проблематику основних монографічних досліджень професорів створеної кафедри, які забезпечують підготовку студентів-русистів у Київському університеті. Онтологічній сутності внутрішньої форми слова та номінативних одиниць інших типів було присвячено монографію О.Снитко “Внутрішня форма номінативних одиниць” (Львів, 1990), у якій дослідження ґрунтується на психолінгвістичній концепції видатного українського вченого О.Потебні. Разом з лінгвістами Національної академії наук України було видано “Порівняльну граматику російської та української мов” (К., 2003), у якій подано системний опис граматичного устрою двох мов та відзначено спільні й специфічні риси, семантичну своєрідність граматичних засобів кожної з досліджуваних мов (член авторського колективу – О.Снитко); реконструкції міфопоетичної картини світу М.Лермонтова та Т.Шевченка було присвячено монографічне дослідження Н.Слухай (“Художній образ у дзеркалі міфу етносу: М.Лермонтов, Т.Шевченко”, Київ,1995), подальше дослідження міфопоетики Т.Шевченка було реалізоване автором у монографіях “Мовна символіка і міфопоетика текстів Тараса Шевченка” (Київ, 2006, у спіавторстві з Ю.Мосенкісом) та «Світ сакрального слова Тараса Шевченка» (2014); свій внесок в українську Шевченкіану вніс доцент кафедри М.Назаренко ( див. праці: «Поховання на могилі (Шевченко, якого знали)». К., 2006, 2-ге видання - 2016; «Тарас Шевченко в критиці», т.1 – К., 2013, т.2 - К., 2016), зіставному дослідженню крилатих слів російської і української мов були присвячені праці Л. Дядечко («Новое в русской и украинской речи: Крылатые слова – крилаті слова . – Ч. 1–4. – К., 2001–2003; «250 крилатих слів і зворотів М. В. Гоголя: російсько-український тлумачний словник. 250 крилатих слів і зворотів М. В. Гоголя: українсько-російський тлумачний словник. – С., 2012., у співавторстві з аспіранткою кафедри О.Петренко). Художню парадигму кризової культурної епохи кінця ХХ століття було проаналізовано в монографії Г.Мережинської “Художня парадигма перехідної культурної епохи. Російська проза 80-90-х років ХХ ст.” (К., 2001), а також у праці Г.Мережинської, Т.Комінарець “Російська постмодерна література кінця ХХ початку XXI століття: знаковий код і стратегії художнього пошуку (на матеріалі прози та драматургії)” (Херсон, 2007), значним внеском у розвиток українського літературознавства була монографія І.Заярної “Бароко та російська поезія ХХ століття: Типологія та спадкоємність художніх форм” (К., 2004) та ін. Не пасли задніх і молоді вчені: див., наприклад монографію Г. Подшивайлової «Манипулятивное воздействие в политическом дискурсе» – К. : ВПЦ «Київский університет», 2013.

Протягом кількох останніх років (років гібридної війни) мовознавці кафедри російської філології виконують (разом з колегами з Національної академії СБУ) науковий проект «Інформаційна агресія та захист інформаційного простору сучасної України» , який має великий резонанс у суспільстві. У межах виконання наукового проекту було видано колективну монографію науковців Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Національної академії Служби безпеки України «Інтернет-комунікація в діяльності інститутів сектору безпеки: теоретико-прикладний аспект» (К., 2013). Наукові розробки кафедри, присвячені проблемі захисту інформаційного простору України, висвітлювалися провідними інформаційними агенціями України – «Главком», «Укрінформ», студією «Чорноморка», Громадським радіо:

https://www.youtube.com/wtch?v=RJlaPAHCoI0).

http://glavcom.ua/videoarchive/03-12-2014-12-30.mp4 

https://www.youtube.com/watch?v=vcI4sk7Ugio

Мета проекту – розробка програми конкретної допомоги українським медіа у важкий період інформаційного протистояння. Розміщені в мережі інтернет круглі столи фіксували сотні тисяч переглядів.

Організовані кафедрою круглі столи в межах проведення всеукраїнських та міжнародних наукових конференцій обговорювалися на сторінках провідних наукових журналів, наприклад, журнал «Мовознавство» Інституту мовознавства НАН України («Інформаційна агресія та захист інформаційного суверенітету сучасної України: ресурси знакових систем : Хроніка  // Мовознавство. – К., 2015. – №3. – С. 94-97. – ISSN 0027-02833). Див. також інтернет-версію хроніки круглого столу за адресою http://instpres.univ.kiev.ua/node/921.

Активними виконавцями проекту є проф.Н.Слухай, доц. О.Бондаренко, проф.О.Снитко, аспіранти , магістранти та студенти кафедри (А.Смолянська, О.Чезганов, С.Лібет, С.Гречка та ін.).

На прохання СБУ, МВС, НАБУ протягом двох років доцент кафедри Д.Теряєв здійснює експертно-перекладацьку діяльність при розслідування та судовому впровадженні кримінальних справ.

Наукові праці викладачів кафедр друкуються як в Україні, так і в країнах близького (Литва, Польща, Чехія, Білорусія, Росія, Казахстан) і далекого зарубіжжя (Великобританія, Іспанія, Іран, Тайвань).

На кафедрі російської філології викладають шість докторів наук, професорів (О.Снитко, Г.Мережинська, І.Заярна, Н.Слухай, Л.Дядечко, Л.Кудрявцева) та вісім кандидатів наук, доцентів ( О.Бондаренко, Н.Беляєва, І.Кулінич, М.Назаренко, Л.Воронін, Л.Медведєва, Д.Теряєв, О.Поддєнежная), один кандидат наук, асистент (О.Василевич).

У Київському університеті створено всі умови для підготовки фахівців найвищої кваліфікації - докторів та кандидатів наук на рівні вимог української науки, що відповідає сучасним викликам модернізації країни, інтеграції української філології в загальносвітовий культурний процес. Професори кафедр є членами спеціалізованих вчених рад із захисту докторських та кандидатських дисертацій при Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Інституті мовознавства імені О.О.Потебні та Інституті літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України.

За останні 5 років під керівництвом провідних учених кафедр російської мови та історії російської літератури були успішно захищені 2 докторські і понад 12 кандидатських дисертацій.

В університеті готуються та видаються періодичні видання, у яких висвітлюються теоретичні й прикладні питання російської філології, – збірники наукових праць, у підготовці яких беруть активну участь учені кафедри, статті викладачів кафедр щороку друкуються в загальнотеоретичних збірниках наукових праць Інституту філології та НАН України - “Вісник Київського національного університету”, “Літературознавчі студії”, “Мовні та концептуальні картини світу”, “Слово і час” та ін.



Каталог: wp-content -> uploads -> 2016
2016 -> Робоча програма дисципліни Мета дисципліни
2016 -> Програма вступного іспиту третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти для здобуття наукового ступеня доктор філософії
2016 -> Загальні засади мовної комунікації
2016 -> Рішення про внесення відповідних змін до навчальних програм для 4-го класу наказ мон україни №1495 від
2016 -> Психологія діяльності та навчального менеджменту
2016 -> Тема бесіди: «Любіть свою Україну»
2016 -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням
2016 -> Самостійна навчальна діяльність та її види


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка