Програма повинна стати головним інструментом загальної стратегії на шляху наближення України до єс за всім спектром



Сторінка7/21
Дата конвертації23.03.2020
Розмір6,8 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   21

частина населення перейшла в нову сферу приватного

підприємництва;


цілісну законодавчу систему ринкової економіки України ще не

створено. Ряд процесів законодавчо не врегульовано, що дає змогу

різним суб'єктам господарювання діяти не на користь держави;
велика кількість підприємств України різних форм власності

стали неплатоспроможними, накопичили значні борги, перебувають на

межі банкрутства або фактично є банкрутами, що в багатьох випадках

пов'язано з неконкурентоспроможністю та збитковістю продукції;


відбулася різка поляризація населення за рівнем доходів.
Україна продовжує з наростаючою швидкістю змінюватися в

напрямі створення ринкової економіки, закладено основи фінансової

стабілізації, які будуть підтримані поглибленням структурних

реформ.
Підсумки розвитку національної економіки за 1999 рік

свідчать, що в основному вдалося подолати негативні наслідки

фінансової кризи 1998 року. Головне - вдалося зламати негативні

тенденції у виробництві промислової продукції (вперше протягом

останніх десяти років у 1999 році одержано приріст виробництва на

4,3 відсотка).
Валовий внутрішній продукт (ВВП) порівняно з попереднім роком

зменшився лише на 0,4 відсотка, що є найкращим показником за роки

незалежності. Факторами, що сприяли уповільненню падіння ВВП та

збільшенню обсягів промислової продукції, були помірна інфляція,

зусилля Уряду по збільшенню доходів бюджету, забезпеченню поточних

виплат, обмеженню бюджетних видатків, збільшенню внутрішніх

інвестицій, пристосування підприємств до умов роботи в ринковому

середовищі (зменшення частки бартерних операцій, досягнення

позитивного сальдо зовнішньої торгівлі товарами і послугами).
У 1999 році здійснено ряд заходів щодо подальшої

лібералізації валютного ринку. Внаслідок цього, незважаючи на

окремі дестабілізаційні прояви, було витримано прогнозоване

значення середньорічного показника обмінного курсу, який досяг

4.1 гривні за 1 долар США. Поряд з цим Національний банк України

зміг збільшити валютні резерви.


Успішне подолання загрози розбалансування валютного ринку

дало змогу Національному банку України пристосувати свою монетарну

політику до умов, що склалися на валютному та грошовому ринку. У

той же час істотного зменшення процентних ставок за кредитами не

сталося. Діяльність банківської системи на кредитному ринку

України у 1999 році формувалася під впливом низької

платоспроможності суб'єктів господарської діяльності і обмежених

кредитних ресурсів комерційних банків. Обсяги кредитування

економіки комерційними банками на кінець минулого року становили

17 відсотків до ВВП.


Зміни споживчих цін залишаються помірними. Інфляція у

1999 році становила 19,2 відсотка. Спостерігалася стійка тенденція

відставання темпів інфляції від темпів девальвації, що зумовлено

високим ступенем насиченості споживчого ринку, в першу чергу

продовольчими товарами вітчизняного виробництва.
Фінансова політика держави протягом минулого року

спрямовувалася на забезпечення відповідності державних витрат сумі

надходжень до бюджету, концентрації державних витрат на

пріоритетних напрямах розвитку економіки, адресності у наданні

соціальної допомоги непрацездатним громадянам.
Довідково. Ознакою успішної бюджетної політики став той факт,

що за підсумками року дефіцит зведеного бюджету (1,5 відсотка ВВП)

повністю профінансовано за рахунок внутрішніх джерел. Крім того,

погашалися зовнішні борги і скорочувалася заборгованість з виплат

заробітної плати працівникам бюджетної сфери.
Поштовхом для розвитку фондового ринку як обов'язкового

елементу ринкового господарства стало започаткування

приватизаційних процесів. На сьогодні в Україні функціонує майже

35 тис. акціонерних товариств, якими випущено акцій на суму

близько 31 млрд. гривень. Понад 40 відсотків громадян України

реалізували своє право власності на майно приватизованих

підприємств за допомогою інвестиційних фондів та інвестиційних

компаній. З року в рік збільшуються обсяги операцій на фондовому

ринку. Так, у 1999 році порівняно з попереднім роком обсяги

торгівлі цінними паперами збільшилися майже на 33 відсотки, а

частка організованого ринку в загальному обсязі торгівлі цінними

паперами зросла з 5 до 11 відсотків.


Проте необхідно констатувати, що сьогодні потенціал фондового

ринку не повною мірою використовується для розв'язання таких

загальноекономічних проблем, як створення інвестиційно

привабливого клімату в державі, подолання кризи неплатежів,

завершення структурної перебудови економіки, забезпечення

збільшення доходів населення.


Потребує подальшого розвитку інфраструктура організованих

ринків в Україні. Слід вжити заходів до удосконалення системи

захисту прав інвесторів та системи регулювання суб'єктами

фондового ринку на основі розширення саморегулювання.


Аналіз зовнішньої торгівлі товарами та послугами свідчить про

деякі ознаки позитивних змін. Вперше за роки незалежності

досягнуто позитивного сальдо зовнішньої торгівлі товарами.
Україна досягла певного прогресу у роздержавленні майна,

форму власності змінило понад 65 тис. суб'єктів. За чисельністю

працюючих у промисловості (62,5 відсотка), основними фондами

(понад 50 відсотків) та обсягами виробленої промислової продукції

(53 відсотки) досягнуто такої критичної маси приватизованих

підприємств, яка має визначальний вплив на загальний стан

економіки окремих регіонів і держави в цілому.
У той же час подальше поліпшення економічної ситуації

потребує вирішення ряду фундаментальних проблем, орієнтованих на

подолання збитковості значної кількості підприємств, прискорення

темпів здійснення структурних зрушень, збільшення надходжень до

державного бюджету і підвищення якості бюджетних послуг, подолання

слабкості банківської системи. Крім того, поки що не вдалося

повною мірою вирішити проблему створення єдиної правової бази для

реалізації ринкових перетворень.


Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Закладення основ для довгострокового сталого економічного

зростання на основі підвищення конкурентоспроможності.


Підвищення рівня життя населення.
Підвищення конкурентоспроможності економіки, створення умов,

які сприяють розвитку суб'єктів усіх форм власності і

господарювання та стимулювання економічної активності населення.
Стимулювання заощаджень і накопичень та їх подальшого

інвестування в економіку.


Забезпечення зростання грошових доходів населення, підвищення

соціальних гарантій відповідно до збільшення розміру прожиткового

мінімуму.
У 2000 році заходами державного регулювання має бути

забезпечено:


зниження інфляції до 15,9 відсотка (грудень до грудня);
досягнення бездефіцитного бюджету;
обмеження зниження курсу гривні до 5,78 гривні за 1 долар США

в середньорічному вимірі згідно з прогнозними значеннями

макроекономічних показників, а також до рівня внутрішніх цін і

стану валютного ринку;


раціональне використання приросту грошової маси на

18 відсотків;


створення умов для зниження ставки рефінансування

Національного банку України, що сприятиме процесу кредитування

економіки;
ліквідацію заборгованості з виплати пенсій та інших

соціальних виплат, нормалізацію виплати заробітної плати.


Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)
У перехідний період (2002-2003 роки) закласти базу для

стабільного якісного росту у подальші роки, зокрема, забезпечити

зростання інвестицій на рівні близько 7 відсотків щорічно.
Довідково. В першу чергу, будуть розвиватися галузі

транспортної та телекомунікаційних мереж і будівництва, харчової і

переробної промисловості з темпами щорічного приросту близько

5 відсотків та 4 відсотків відповідно.


Не очікується скорочення від'ємного значення чистого

експорту. Це пов'язано з припущенням щодо зростання іноземних

інвестицій та відповідним зростанням потоку імпортних

інвестиційних товарів.


Частка кінцевих споживчих витрат сектора домашніх господарств

знизиться у загальному обсязі ВВП майже до 55 відсотків (цей

період орієнтований на нові інвестиції), але їх щорічний приріст

становитиме приблизно 1,1 відсотка.


Кінцеві споживчі витрати сектора загальнодержавного

управління скоротяться за цей час до 18 відсотків до ВВП, а

реальне щорічне скорочення становитиме приблизно 1 відсоток. Це

пов'язується із скороченням податків та намаганням утримати

бездефіцитний бюджет.
Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)
Забезпечити розвиток економічного потенціалу.
Довідково. Досягнутий економічний потенціал дасть змогу

розв'язувати в третьому періоді завдання подальшого розширення

інвестицій до 27 відсотків ВВП в 2010 р. (тобто щорічний приріст

становитиме 6-7 відсотків) і покращити сальдо

зовнішньоторговельного балансу. Це відбуватиметься за рахунок

орієнтації на закупівлю товарів вітчизняного виробництва нового

покоління, що забезпечить зростання обсягу промислової продукції

до 27 відсотків у структурі ВВП (реальний середньорічний приріст

становитиме 5-6 відсотків).
Частка кінцевих витрат сектора державного управління

зменшиться до 16 відсотків ВВП у 2007 році, але реальне

середньорічне збільшення цього показника становитиме 2-3 відсотки.
5.2. Структурні реформи
Поточна ситуація
Особливістю сучасного етапу структурної перебудови є те, що

вона здійснюється в умовах нестачі інвестиційних ресурсів,

технологічного відставання і низької конкурентоспроможності

вітчизняного виробництва.


Тривалий період спаду обсягів виробництва зумовлений цілим

рядом об'єктивних причин, серед яких:


демілітаризація економіки та різке скорочення військових

замовлень;


розрив господарських зв'язків із партнерами з колишнього

Союзу РСР;


залежність країни від імпорту енергоносіїв, багатьох видів

сировини, матеріалів і комплектуючих виробів та їх значне

подорожчання з переходом на світові ціни у зовнішній торгівлі;
скорочення капітальних вкладень і, відповідно, зменшення

попиту на продукцію галузей інвестиційного комплексу;


невідповідність матеріально-технічної бази підприємств

потребам випуску сучасної продукції, яка спроможна конкурувати з

іноземними аналогами;
велика кількість матеріало- і енергоємних техногенних

виробництв із застарілими технологіями та надмірною потребою у

капіталовкладеннях.
Ці та інші об'єктивні чинники стримували проведення

радикальних ринкових реформ.


Зазнала деформації відтворювальна структура економіки.

Знизилася питома вага традиційно найбільш значної складової доходу

у ВВП - оплати праці. Активізувався процес натуралізації ВВП, за

рахунок доходів від ведення підсобного господарства та

індивідуальної діяльності. Зменшилася частка заощаджень у галузях

реального сектору економіки. У використанні ВВП з'явилися ознаки

споживчої структури економіки.
Одним із головних дестабілізуючих факторів в інвестиційній

сфері стало зростання вартості капітального будівництва, зумовлене

інфляцією та високим рівнем процентних ставок за користування

кредитами, що зробило невигідним довгострокове кредитування

інвестицій. Поглибилася диспропорція у галузевій структурі

реального сектору економіки. Знижується рівень технічного і

технологічного стану вітчизняного виробництва. Значного

розповсюдження набуло фізичне і моральне старіння

промислово-виробничих основних фондів.
У 1998 році в основному було завершено етап масової

приватизації (за приватизаційні папери) і сформовано досить

потужний недержавний сектор економіки, в розпорядження якого

надійшла майже третина всіх основних фондів. Проте прогресивні

перетворення в структурі форм власності не супроводжувалися

створенням прошарку ефективних власників.


Значної гостроти набули питання формування конкурентного

середовища. Через нерозвинутість малого і середнього бізнесу,

недосконалість механізмів реструктуризації і банкрутства

неефективних підприємств, низькі темпи нагромадження та

концентрації легального капіталу повільно збільшується кількість

ефективних суб'єктів господарювання.


Недостатнім слід визнати розвиток ринкової інфраструктури -

фінансових, кредитних, страхових та фондових ринків, біржової

системи товарних ринків, тому її вплив на розвиток підприємництва

не приносить належних результатів. Обмежені інформаційні

можливості підприємців щодо вивчення кон'юнктури ринку.
Високим залишається рівень монополізації багатьох

загальнодержавних і регіональних товарних ринків, що призводить до

неправомірних обмежень конкуренції.
Територіальні диспропорції в розміщенні промислового

виробництва та його інфраструктурного забезпечення, що спричиняють

нерівномірний розвиток окремих регіонів, нераціональне

використання природно-ресурсного потенціалу і екологічний

дисбаланс територій, підривають економічну основу розвитку

регіонів, перетворюючи одних в донорів, інших - в реципієнтів.


Пріоритети структурної реформи
З огляду на складну соціально-економічну ситуацію,

необхідність здійснення комплексу цілеспрямованих заходів для

стабілізації виробництва і забезпечення економічного зростання на

якісно новій основі передбачається, що структурна перебудова

проводитиметься не за галузевим принципом, а за такими основними

напрямами:


підвищення конкурентоспроможності виробництва;
посилення соціальної орієнтації економіки;
реалізація енергозберігаючої моделі розвитку економіки;
технологічне оновлення виробництва;
реструктуризація підприємств;
розвиток структури регіональної економіки.
З цією метою передбачається:
підвищення ролі держави у проведенні структурної політики

переважно з використанням економічних важелів, власних ресурсів,

можливостей інтеграційних процесів та забезпеченням інноваційного

типу розвитку економіки;


забезпечення адаптації законодавства України до норм ЄС,

насамперед до тих, що стосуються режиму найбільшого сприяння

(відмова від застосування преференційних режимів для власних

виробників та виробників третіх країн, ліквідація обмежень

розвитку конкуренції тощо);
створення відповідного організаційно-економічного механізму

приєднання України до ГАТТ/СОТ (уніфікація зовнішньоекономічного і

податкового законодавства, забезпечення національного режиму для

іноземних торговельних партнерів та інвесторів);


реструктуризація промисловості та сільського господарства із

забезпеченням у короткостроковий період скорочення надлишкових

потужностей та випереджаючим створенням нових робочих місць,

передусім шляхом прискореного розвитку підприємств малого та

середнього бізнесу;
залучення ресурсів міжнародних фінансових організацій,

країн - донорів та технічної допомоги з метою підтримання

структурної реформи і поглиблення інвестиційного, технологічного

та наукового співробітництва;


залучення внутрішніх фінансових ресурсів, іноземних

інвестиційних та кредитних ресурсів для забезпечення повноцінного

функціонування підприємств України, реструктуризації,

реконструкції, переоснащення, структурно-технологічної перебудови,

модернізації, будівництва та впровадження новітніх

конкурентоспроможних технологій, в першу чергу енерго- та

матеріалозберігаючих;
залучення грошових (у тому числі валютних) заощаджень

населення, для чого необхідною умовою повинне стати відновлення

його довіри до фінансових установ; запровадження з цією метою

механізму гарантування вкладів фізичних осіб та здійснення

заходів, спрямованих на фінансове оздоровлення Державного ощадного

банку України;


спрямовування одержуваних від приватизації коштів насамперед

на розвиток і структурну перебудову економіки та на

післяприватизаційну підтримку підприємств; передача в процесі

приватизації земельних ділянок в довгострокову оренду з подальшим

викупом;
створення механізмів захисту прав дрібних інвесторів з метою

залучення вітчизняного та іноземного капіталу у процесі

приватизації майна державних підприємств.
Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Створення умов для структурної перебудови і переходу до

позитивної динаміки відтворювальних процесів, а саме:


розроблення комплексної програми розвитку ринку капіталу

(основних ресурсів виробництва) та системи її впровадження;


забезпечення оздоровлення й прозорості фінансової і

грошово-кредитної системи та її переорієнтації на потреби

реального сектору економіки, підвищення сталості національної

валюти і оптимізація механізму курсоутворення;


подальше реформування податкової і бюджетної системи з метою

створення стимулів для розвитку вітчизняного виробництва,

збалансування дохідної і видаткової частин бюджету, зменшення

обсягів державних позик та створення умов для поступового

накопичення внутрішніх інвестиційних ресурсів;
встановлення жорстких економічних санкцій за неефективне

використання суб'єктами господарювання енергоресурсів,

інвестиційних кредитів і майна державних підприємств, забезпечення

реального скорочення обсягу бартерних (товарообмінних) операцій,

особливо в розрахунках за енергоресурси, підвищення рівня

монетизації економіки;


ліквідація заборгованості з виплати заробітної плати, пенсій

та інших соціальних виплат через підвищення інтересу населення до

суспільно корисної праці та довіру до урядових заходів із

структурної перебудови, реалізації національної ідеї економічного

зростання та підвищення рівня життя.
Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)
З урахуванням оцінки сучасного стану і реальних можливостей

економіки головною метою структурної перебудови є подолання

економічної кризи і створення умов для поступового нарощування

темпів економічного розвитку. На цьому етапі структурної

перебудови основні зусилля Кабінету Міністрів України

передбачається зосередити на розв'язанні таких основних завдань:


забезпечення реалізації антикризових заходів, спрямованих на

розблокування "тромбів" у фінансовій і грошово-кредитній системі

та налагодження грошового обігу і стабілізацію національної

грошової одиниці;


здійснення інституційних перетворень з метою підвищення

ефективності функціонування ринкової економіки, забезпечення

гарантій ефективного господарювання і використання права

власності, антимонопольного регулювання і створення умов для

вільної конкуренції;
підвищення ефективності управління державними підприємствами

та державними корпоративними правами шляхом застосування

контрактної форми трудового договору з керівниками державних

підприємств, чіткого визначення повноважень органів виконавчої

влади щодо управління державним майном, ефективних процедур

банкрутства, впровадження децентралізованої системи управління

державними корпоративними правами;
проведення податкової реформи, передбачивши спрощення

податкової системи, зниження податкового тягаря на підприємства

реального сектору економіки, підвищення рівня стягнення податків

та стабілізацію податкових надходжень до бюджету;


скорочення використання псевдоринкових форм економічних

відносин - бартеру, давальницької сировини, взаємозаліку тощо;


стимулювання розвитку пріоритетних виробництв і видів

продукції, що мають або можуть отримати в короткостроковому чи

середньостроковому періоді конкурентні переваги на світовому

ринку, і забезпечити реальне зростання експортного потенціалу

держави;
проведення реструктуризації неефективних суб'єктів

господарювання з виділенням підприємств і видів продукції, що

підлягають перепрофілюванню, ліквідації, консервації або

конверсії, в тому числі через механізм банкрутства;


прискорення розвитку ринкової інфраструктури - товарних бірж,

транспортних терміналів, фондового та страхового ринку,

банківських і позабанківських фінансово-кредитних установ,

сучасних систем зв'язку, ринку інформаційної продукції і послуг та

їх інтеграції у міжнародне інформаційне поле;
створення сприятливого інвестиційного клімату; здійснення

переходу від споживацької ідеології у використанні ВВП до

забезпечення інвестиційного розвитку; підвищення рівня

нагромадження в економіці, особливо частки інвестицій в основний

капітал; стимулювання інноваційних процесів з метою технологічного

оновлення, зниження енергоємності, підвищення ефективності і

конкурентоспроможності вітчизняного виробництва.
Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)
У довгостроковому періоді загальна концепція структурної

політики передбачає становлення на основі науково-технологічного

розвитку високоефективної, здатної до саморозвитку соціально

орієнтованої економічної системи ринкового типу, яка в змозі

забезпечити активну мотивацію до трудової та підприємницької

діяльності, високу якість життя, умови рівноправного партнерства у

світовому економічному співтоваристві. До найважливіших

стратегічних завдань цього періоду віднесено такі:


заохочення ділової активності підприємців і населення шляхом

оптимізації форм власності, формування прошарку ефективних

власників і стратегічних інвесторів, проведення податкової реформи

з посиленням її стимулюючої функції у активізації виробництва та

інвестиційної діяльності;
ретельне обґрунтування і підтримка пріоритетів розвитку та

структурної перебудови економіки, передусім найбільш ефективних

наукоємних і високотехнологічних галузей та виробництв, спроможних

кардинально змінити економічний потенціал України, зокрема галузей

агропромислового комплексу;
запровадження нових технологій, активізація інноваційної

діяльності у напрямі науково-технологічного оновлення виробництва

в усіх галузях економіки з підвищенням його техніко-економічних

показників і забезпеченням конкурентоспроможності продукції на

світовому ринку; зменшення ресурсоємності, насамперед

енергоємності матеріального виробництва, за рахунок впровадження

ресурсо- і енергозберігаючих технологій, згортання та реформування

енерго- і ресурсоємних виробництв, переходу до ефективнішої

галузевої структури;
розширення ринків збуту із входженням до найбільш

пріоритетних і ефективних для національної економіки секторів

світового ринку, активізацією внутрішнього ринку через підвищення

рівня збалансованості виробництва, створенням замкнутих

технологічних циклів з виробництва кінцевої продукції,

переорієнтацією галузей машинобудування, металургійної та хімічної

промисловості на більш повне задоволення потреб власної

міжгалузевої кооперації;


посилення соціальної орієнтації економіки і екологічне

оздоровлення життєвого простору, розв'язання на цій основі

комплексу соціально-економічних завдань, що забезпечують

ліквідацію старих і створення нових робочих місць, проведення

реформи заробітної плати, істотне підвищення рівня і якості життя

населення, його соціального захисту; зменшення техногенного

навантаження на навколишнє середовище, перехід до збалансованого

використання і відтворення природно-ресурсних факторів

життєдіяльності, формування раціональної системи розселення,

активізація функціонування сіл та малих міст, якісне оздоровлення

регіонів.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   21


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка