Проблеми творчості, особливо педагогічної, набувають



Скачати 71,36 Kb.
Сторінка1/4
Дата конвертації23.03.2020
Розмір71,36 Kb.
  1   2   3   4


53

О

О



О

О

С



С

С

С



В

В

В



В

ІІ

ІІ



ТТ

ТТ

А



А

А

А



  

  

В



В

В

В



Ч

Ч

Ч



Ч

И

И



И

И

ТТ



ТТ

ЕЕ

ЕЕ



Л

Л

Л



Л

Я

Я



Я

Я

Проблеми творчості, особливо педагогічної, набувають



нині неабиякої ваги. Творча особистість сприймає світ у

більш яскравих та повнобарвних формах і може відтак у

буденному знайти щось нове, відмінне від загальноприй$

нятого. З огляду на це, виникає потреба формувати творчу

особистість учителя та визначення особливостей форму$

вання умінь майбутніх педагогів до творчої взаємодії з

учнями в умовах сучасного освітнього середовища.

Поняття взаємодії педагога та вихованців в умовах

сучасного освітнього середовища не можна окреслити як

окреме психолого$педагогічне утворення. Воно багато$

комплексне і розглядати його потрібно у комплексі сис$

теми педагогічних наук.

У дослідженнях закордонних авторів (Р.Селман,

О.Стауфорд, М.Фландерс, М.Хаузен) педагогічна взаємо$

дія, або інтеракція, розглядається з огляду на положення

гуманістичної та когнітивної психології. Емоційно$кому$

нікативний бік педагогічної взаємодії аналізують у своїх

працях Е.Бєленкіна, Л.Жарова, В.Котов, М.Рибакова,

М.Сєдова, Р.Шакуров та ін. Як соціально$психологічний

процес розглядають педагогічну взаємодію з дітьми

М.Вейт, Б.Огаянц, О.Субботський. Проте слід зазначити,

що ідея педагогічної взаємодії учасників навчального

процесу в системі вищої освіти ще не достатньо осмисле$

на й не втілена в самостійну модель. 

Мета нашого дослідження – визначення особливос$

тей педагогічної взаємодії в сучасному освітньому середо$

вищі, характеристика феномена креативності як обов'яз$

кового складника у розвої педагогічної творчості сучас$

ного педагога.

Взаємодія у навчально$виховному процесі простежу$

ється у співробітництві – формі спільної, спрямованої на

досягнення загального результату діяльності та спілку$

ваннях. Вона може реалізовуватися під час лекцій, семі$

нарських занять, індивідуальної роботи зі студентом, у

позааудиторний час. Воднораз може спостерігатися фор$

мальне досягнення навчально$виховних цілей, коли вик$

ладач і студенти фактично не співпрацюють, обмежую$

чись мінімально необхідними ресурсами. 

Українська дослідниця О.Рудницька дійшла важливого

для практики педагогічної взаємодії висновку: центром

педагогічного процесу є взаємодія учня з навчальним

матеріалом, яку забезпечує і регулює педагог [4, 69]. 

Головна умова й водночас основна форма педагогічної

взаємодії суб'єктів навчального процесу – це педагогічне

спілкування того, хто навчає, із тим, хто навчається. Тому

зусилля викладача можуть бути представлені як неперер$

вна низка завдань щодо організації педагогічного спілку$

вання з огляду на ті чи інші навчальні цілі. В.Кухаренко

виокремлює такі види спілкування в дистанційному нав$

чанні [3, 160–163]: 1) спілкування із дистанційним викла$

дачем; педагогічна взаємодія ґрунтується на принципах

співробітництва й ненав'язливого, товариського керів$

ництва; 2) спілкування з колегами; дослідження у дистан$

ційному навчанні свідчать, що відсоток студентів, спро$

можних навчатися самостійно, без спілкування з іншими,

досить незначний; 3) дискусійний форум; він є формою

педагогічної взаємодії керованої викладачем і побудова$

ної на розмаїтті точок зору студентів щодо проблеми;

4) навчання у співпраці; 5) звітування та домашні завдання.

В узагальненому вигляді завдання з організації педа$

гогічної взаємодії зводиться до повідомлення педагогом

певної інформації та спонукання суб'єктів навчального

процесу до відповідних дій. Повідомлення, у свою чергу,

може бути реалізоване як розповідь, репліка, відповідь,

рапорт тощо. Відтак розрізняють такі різновиди спону$

кання: пропозиція, вимога, порада, завдання, пересторога,

попередження, запрошення, прохання тощо [2].

Відповідно до логіки педагогічної взаємодії виокрем$

люють такі стадії комунікації:

1. Моделювання педагогом очікуваного спілкування з

учнями в процесі підготовки до безпосереднього педаго$

гічного спілкування. На цьому етапі має місце своєрідне

планування комунікативної складової структури педаго$

гічної взаємодії, що відповідає індивідуальності педагога,

особливостям окремих учнів і навчальної групи в цілому.

2. Організація власне педагогічного спілкування між

суб'єктами навчального процесу. Тут важливо привернути й

затим утримувати увагу тих, хто навчається, на викладачеві.

3. Керування спілкуванням у процесі педагогічної

взаємодії. Зазвичай цей етап передбачає уточнення умов

і структури педагогічного спілкування.

4. Аналізування результатів спілкування та моделю$

вання нового педагогічного завдання. Цю завершальну

стадію нерідко визначають як стадію зворотного зв'язку в

спілкуванні. Вона зазвичай здійснюється у вигляді різно$

манітних опитувань і анкетувань. 

За С.Рубінштейном, у педагогіці є чотири компоненти

засвоєння знань: сприймання, осмислення, закріплення,

застосування на практиці; разом вони утворюють ціліс$



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка