Проблеми гуманiтарних наук збірник наукових праць ддпу випуск тридцять перший психологiя



Сторінка75/89
Дата конвертації27.03.2020
Розмір0,99 Mb.
1   ...   71   72   73   74   75   76   77   78   ...   89
Особистісний сенс материнства на певному етапі життєвого шляху жінки визначається співвідношенням діяльності щодо виховання дитини з конкуруючими цінностями або, за визначенням Г. Філіппової, “цінностями, що впроваджуються” [15]. Вагітність, як зауважує з цього приводу О. Копил та співавтори, “є унікальною можливістю особистісного зростання жінки” [7, 35].

Спрямованість особистості жінки визначає життєві пріоритети і задає стиль її взаємин з дитиною. Г. Філіппова [14] вказує на те, що в третьому триместрі вагітності спрямованість активності жінки на облаштування будинку, підготовку до пологів, розв'язання наявних проблем до появи дитини співвідноситься зі сприятливою динамікою перебігу вагітності, а активність, не пов’язана з дитиною, – з несприятливою.

Рефлексивність теж уважається одним з істотних чинників розвитку психологічної готовності до материнства. Рефлексивне прийняття нового власного образу “Я-вагітна”, відчуття нового ”Я” є одним з етапів розвитку психологічного стану вагітної [11]. Проте питання про вплив рефлексивності жінки на особливості перебігу вагітності – одне із найменш вивчених у сучасній перинатальній психології.

Психологічна готовність до материнства залежить від рівня самооцінки жінки [2; 11]. Адекватна самооцінка, впевненість у собі необхідні для прийняття жінкою рішення стати матір’ю, сприятиме у подальшому благополучному перебігу вагітності. Тоді як завищена самооцінка, хворобливе ставлення до невдач, незадоволеність позицією навколишніх, претензії до них, егоцентрованість може породжувати бажання не мати дітей, не турбуватися про них, порушувати нормальний перебіг вагітності, проектуватися у певний дисгармонійний тип материнського ставлення. До подібного результату може призводити й суттєво занижена самооцінка, що виявляється у невпевненості у собі, своїй материнській компетентності, почутті провини, залежності від навколишніх, прагненні до зовнішньої підтримки та допомоги [1; 14].



Рівень психологічної готовності до материнства, повноцінне переживання материнства та в подальшому виконання функцій матері, на нашу думку, тісно пов’язаний з прийняттям у собі жіночності – жіночою ідентичністю. Як зазначає, вітчизняна дослідниця Г. Шевчук, однією з передумов успішного функціонування особистості є здатність до усвідомлення себе в конкретній ідентичності, а відтак – здатність до гнучкої і збалансованої, гармонійної перебудови динамічної структури своєї Я-концепції відповідно до вимог соціально-психологічної ситуації [16]. Авторка, приймаючи періодизацію онто-генетичного розвитку материнства, яку запропонувала Г. Філіппова [15], вважає, що під час розгортання всіх шести етапів онтогенезу поруч зі становленням материнства як потребово-мотиваційної сфери відбувається процес становлення материнської ідентичності як її центрального утворення.

У наукових публікаціях є дані про зв’язок рівня відповідальності жінки (локусу контролю) та психологічної готовності до материнства [6; 12; 13; 14]. Відповідальність (інтернальний локус контролю) як індивідуальна характеристика – це один із показників особистісної зрілості. Водночас екстернальний локус контролю часто призводить до небажання взяти на себе відповідальність, залежності від зовнішніх обставин тощо.



Значна роль у структурі ПГМ належить емоційному компоненту. Адже не викликає сумнівів зв’язок між особливостями емоційної сфери жінки, інтенсивністю її емоційних проявів, умінням керувати власними емоційними станами та переживан-нями з успішною реалізацією материнської функції. Крім того, сучасні психологічні дослідження містять достатньо даних про вплив тривожності жінки на перебіг вагітності й подальше материнство [4; 6]. Зрозуміло, що деяке підвищення тривожності під час вагітності є фізіологічним адаптивним процесом, позаяк уможливлює чуйніше реагувати на зміни умов перебігу вагітності. Проте як низький рівень тривожності, так і високий може негативно позначатися не тільки на психологічному, але й на соматичному стані жінки, адже всі наші негативні емоції ведуть до нервового напруження, яке зі свого боку знаходить соматичне відображення.

Оптимізм традиційно вважається важливою особистісною рисою, оскільки не викликає сумнівів, що позитивна оцінка світу сприяє кращій адаптації, а це особливо актуально для гармонійного прийняття вагітності й материнства. Так, за даними дослідників [12], найбільш важкий стан здоров’я вагітних співвідноситься з високим рівнем песимізму.

У період вагітності жінки стають більш сензитивними, чутливішими, емпатійнішими, позаяк це їм необхідно для адекватного сприйняття сигналів, що надходять від ще ненародженої дитини. Проте вплив цих якостей на психологічне і фізичне самопочуття вагітної є одним з найменш вивчених питань.

Крім того, важливим чинником благополучного перебігу вагітності вважається комунікативна активність вагітної жінки, оскільки наявність близьких, довірливих стосунків, підтримка навколишніх, можливості розділити з ними переживання важливих періодів становлення материнства є підставою адаптивності жінки, її соціального благополуччя і психологічного комфорту. Жінки з нормальним перебігом вагітності характеризуються такими особливостями комунікативної сфери: вони товариські, відкриті для взаємодії з навколишніми, активні, довірливі, доброзичливі, терпеливі, невимогливі. І, навпаки, жінки із загрозою переривання вагітності, з одного боку, очікують уваги і піклування від навколишніх (чоловіка, родичів, медперсоналу), а з іншого – демонструють холодність, недоброзичливість, безкомпромісність. Серед них більше жінок замкнутих, інтровертованих, скептично налаштованих, підозріливих [1]. Отже, комунікативні особливості визначають психологічне благополуччя жінки в період вагітності.

До основних соматичних чинників, що визначають фізіологічну готовність організму жінки до вагітності, пологів та подальшої турботи про дитину, можна віднести: особливості конституції жінки (І. Добряков); вік батьків на момент зачаття дитини (М. Азнабаєв, Е. Ахмадєєва, Е. Сайдашева, А. Смулевич, J. Kennedy, D. Todd, E. John, L. Welles-Nystrom, P. Chatau de); стан соматичного здоров’я жінки у момент зачаття (J. Kennedy); стан психічного здоров’я жінки під час вагітності (А. Сидоров); прийом лікарських засобів під час вагітності (Е. Ахмадєєва), тютюнопаління, прийом алкоголю і наркотиків під час вагітності; акушерська патологія вагітної жінки; гормональні, імунологічні та нейроендокринні порушення (О. Печнікова); хромосомні порушення, порушення в критичні періоди розвитку після зачаття (О. Батуєв, Л. Соколова, П. Анохін). Викликає інтерес вивчення особливостей темпераменту жінки. Такі особистісні характеристики, як екстраверсія/інтроверсія розглядаються дослідниками такими, що впливають на материнство. Зокрема, дослідження В. Русалова та Л. Рудіної [12] підтвердили наявність зв’язку між темпераментом жінки та перебігом у неї вагітності: жінки з нормальним перебігом вагітності характеризуються високою руховою активністю й високими показниками за інтелектуальними шкалами темпераменту.

Окремо хочемо зупинитися на обґрунтуванні причин включення до психофізіологічного компонента стресостійкості жінки, оскільки, вважаємо, що неадекватні, дезадаптивні, інфантильні форми реагування на стресові ситуації можуть негативно позначитися на стані здоров’я як майбутньої матері, так і дитини. Крім того, внутрішні конфлікти (зокрема, конфлікт у материнській сфері) можуть бути подолані шляхом неадекватного механізму соматизації (за З. Фройдом) та виявитися у вигляді порушень репродуктивної функції (гестози, невиношуваність, патологія дитини без порушень здоров’я матері, гормональне безпліддя тощо).



Операційний компонент розглядається нами як материнська компетентність, тобто здатність до встановлення суб’єкт-суб’єктної взаємодії з дитиною, володіння способами, прийомами, навичками, уміннями, необхідними для догляду за дитиною та її вихованням; уміння моделювати власну діяльність. Цей компонент передбачає не лише набір конкретних операційних дій по догляду за дитиною, а набагато глибші психологічні процеси, в основі яких лежить емоційне її прийняття, відчування емоційного стану, інтуїтивне розуміння дитячих потреб та адекватне реагування на них.

У тісному взаємозв’язку з операційним ми розглядаємо пізнавальний компонент, позаяк уважаємо, що рівень материнської компетентності, психологічної готовності до материнства нерозривно пов’язаний зі сформованістю системи знань про особливості перебігу вагітності та народження дитини, зі знанням по догляду за дитиною, особливостями її психофізіоло-гічного розвитку, наявністю знань про виховання та навчання дитини і готовністю до навчання загалом.




Каталог: wp-content -> uploads -> 2015


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   71   72   73   74   75   76   77   78   ...   89


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка