Проблеми гуманiтарних наук збірник наукових праць ддпу випуск тридцять перший психологiя


Аналіз останніх досліджень і публікацій



Сторінка72/89
Дата конвертації27.03.2020
Розмір0,99 Mb.
1   ...   68   69   70   71   72   73   74   75   ...   89
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема материнства не є новою у психології. У різний час дослідники приділяли їй належну увагу. Так, представники теорії об’єктних стосунків, зокрема Д. Віннікотт, М. Малер, розглядали материнство як природну складову та умову розвитку жіночої ідентичності, а материнсько-дитячі стосунки – як систему взаємного задоволення потреб, намагаючись проаналізувати, чому іноді мати не може бути “звичайною відданою матір’ю” [5, 12]; Дж. Боулбі, М. Ейнсуорт вважають, що основна функція матері – задоволення потреби дитини у відчутті безпеки [4]; представники теорії соціального навчання Дж. Гевіртц, Д. Кернс розуміють материнство як суто соціальний феномен, а материнсько-дитячу взаємодію – як взаємно зумовлену стимул-реактивну поведінку, що трансформується у процесі взаємного навчання.

Більшість робіт російських та вітчизняних учених з цієї тематики мають дослідницький характер і спрямовані на розробку біопсихосоціальної концепції девіантного материнства [3], вивчення значущих особистісних характеристик майбутньої матері (В. Брутман [3]; С. Мещерякова [10]). Дослідники О. Баженова, Л. Баз, О. Копил, виокремлюють чинники й умови психологічного ризику для майбутнього розвитку дитини [7]; Г. Філіппова проводить системне вивчення мотиваційних основ материнської поведінки та пропонує концепцію, що розглядає материнство як самостійний психологічний феномен [13; 14]; В. Русалов, Л. Рудіна вивчають індивідуально-психологічні особливості жінок з ускладненою вагітністю [12]; Г. Шевчук досліджує феномен материнської ідентичності у структурі


Я-концепції жінки [15]. Порівняно новим є напрям розробки моделей психологічного супроводу жінки під час вагітності та перших років життя дитини [8; 14].

Проте, попри значний науковий доробок, присвячений психології материнства і вагітності, спостерігається певна фрагментація у дослідженнях, пов’язаних з поглядами на структуру психологічної готовності до материнства, змістовим наповнення складових компонентів, особливостями її становлення. Тому постає необхідність узагальнення наявної інформації та побудови на цій основі теоретичної моделі психологічної готовності до материнства. З огляду на це метою нашої публікації є представлення авторського погляду на структуру згаданої моделі, психологічний аналіз її змістових компонентів та обґрунтування необхідності їх включення до тієї чи іншої групи.



Будучи прихильниками системно-ресурсного підходу, що базується на концепції діяльності О. Леонтьєва [9], ми схильні вважати, що материнська сфера жінки забезпечує якість реалізації батьківської поведінки, проходячи довгий шлях становлення в межах провідної діяльності у кожному віковому періоді: від досвіду спілкування з власною матір’ю чи особами, що її заміняють, до ігор в “матері й дочки”; від першого досвіду спілкування з немовлям до переживання вагітності та згодом продовжує формуватися у взаємодії з кожною народженою дитиною. Тобто, у питанні індивідуального онтогенезу материнства ми поділяємо позицію Г. Філіппової, яка, виокремлюючи у материнській потребово-мотиваційній сфері три складові блоки (емоційно-потребовий; операційний; ціннісно-смисловий), зазначає, що їх зміст послідовно формується в онтогенезі жінки (у взаємодії з власною матір’ю чи іншими носіями материнських функцій; сюжетно-рольовій грі “Сім’я”; у взаємодії з немовлятами до народження своєї дитини; в період статевого дозрівання; у взаємодії з власними дітьми) [15].

Формуючись упродовж всього життя, мотиваційна основа материнської поведінки жінки зазнаватиме впливу як сприятливих, так і несприятливих чинників. Рівень психологічної готовності до материнства буде визначатися сумарним ефектом дії цих чинників до того моменту, коли жінка стає матір’ю. Це дає нам підстави розглядати психологічну готовність до материнства як особливе системне утворення у психіці жінки, здатне забезпечувати адекватні умови для розвитку дитини, задовольнити найважливіші психологічні потреби немовляти в безпеці, підтримку інтересу до зовнішнього світу й любові. Відповідно, на нашу думку, саме рівень психологічної готовності до материнства буде визначати певний тип материнського ставлення. Підтвердження цього припущення є важливим у контексті прогнозу ще на етапі вагітності особливостей материнського ставлення до дитини після пологів, оптимізації становлення материнської сфери вагітної жінки, та, при необхідності, проведенні цілеспрямованого психокорекційного втручання.

Характеристика психологічної готовності до материнства (ПГМ) має бути системною й багатовекторною. На наш погляд, вона містить такі компоненти: особистісний, емоційний, пізнавальний, операційний, комунікативний та психофізіологічний (див. табл. 1). Проаналізуємо зміст кожного з них та необхідність їх включення до певного блоку.


Каталог: wp-content -> uploads -> 2015


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   68   69   70   71   72   73   74   75   ...   89


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка