Проблеми гуманiтарних наук збірник наукових праць ддпу випуск тридцять перший психологiя


Таблиця 1 Приклад отриманих даних досліджуваного Х



Сторінка63/89
Дата конвертації27.03.2020
Розмір0,99 Mb.
1   ...   59   60   61   62   63   64   65   66   ...   89
Таблиця 1

Приклад отриманих даних досліджуваного Х.

під час експерименту

Риси

Я 1

Червоний (ПФ)

Синій (ФФ)

Я 2

1 Довірливий

9

8

11

7

2 Жадний

17

17

13

17

3 Життєрадісний

5

4

17

8

4 Нерішучий

15

11

12

15

5 Наполегливий

3

1

1

2

6 Заздрісний

16

16

9

16

7 Комунікабельний

6

3

15

6

8 Сором’язливий

13

14

16

14

9 Акуратний

4

9

8

3

10 Вразливий

7

15

7

11

11 Тривожний

14

12

6

12

12 Сміливий

8

6

5

4

13 Агресивний

12

13

14

13

14 Обережний

2

7

10

5

15 Відповідальний

1

2

2

1

16 Демонстративний

10

5

3

9

17 Жіночний (чоловічий)

11

10

4

10


За даними кореляційного та порівняльного аналізів (критерій Манна-Уітні) вираховувався показник залежності Я-образу досліджуваних від думки “Підтримуючої” і “Фруструючої” фігур (визначався показник стійкості Я-образу). Між двома етапами подібних замірів проводилися групові психотерапевтичні заняття спрямовані на роботу з Я-образом та зниження рівня невротичності (що і вказувало на ефективність психотерапії).

Під час проведеного нами дослідження було підтверджено, що наявність у групі емоційно значущих осіб (як “Підтримуючих”, так і “Фруструючих”) є потужним механізмом психотерапевтичного впливу на людину. Незалежно від того, чи це фігура “Підтримуюча” чи “Фруструюча”, у тих випадках, коли їхня думка максимально збігалася з тим, як досліджувана особа бачила себе на початкових етапах дослідження, невротичність (і тривога) значно знижувалась після психотерапевтичних занять. Відчуття, що тебе розуміють, мало у досліджуваних юнаків і дівчат із високим рівнем невротичності потужний психотерапевтичний ефект, незалежно від валентності референтних осіб.

Однак, коли “Фруструюча” фігура у групі чинила статистично достовірний вплив на Я-образ досліджуваних, рівень невротичності після психотерапевтичних занять підвищувався, а рівень агресивності осіб, які піддавалися цьому впливові, був низьким.

У тих досліджуваних, котрі підпадали під вплив “Підтримуючої” фігури, рівень тривоги і фрустрації після завершення психотерапевтичних занять зріс. Причиною цього, ймовірно, стало загострення конфлікту власних потреб і потреби бути у контакті з іншими, що трактується, як конфлікт базових потреб “залежність – індивідуалізація” (“прив’язаність – автономія”). Такий конфлікт можна вважати фактором розвитку невротичних трансформацій.



Висновок. Наявність у групі емоційно значущих осіб (“підтримуючих” і “фруструючих”) є важливим механізмом психотерапевтичного впливу на людину (як і наявність у групі психотерапевта). Їхній зворотний зв’язок здатен як фруструвати, поглибивши невротичність, так і підтримати, стабілізуючи
Я-концепцію особистості та навіюючи їй відчуття захищеності.

Отже, психологу, який проводить психотерапевтичну роботу, необхідно забезпечити “здорову” взаємодію через регулювання і балансування процесами “фрустрації” та “підтримки”. Регулювання цих процесів повинно базуватися на теоретичній основі, виходячи з якої психолог чи психотерапевт проводить психотерапію. Первинними є стосунки чи корекція психологічної структури особистості за допомогою стосунків, приналежності та вподобань психотерапевта, що належить до тієї чи тієї школи. Різні акценти в роботі спрямовані на єдину мету – допомогти людині зцілитися, а інструментом для цього і є стосунки, що регулюються у спосіб “підтримки” та “фрустрації”.

Подальших розвідок потребують питання диференціації психотерапевтичних стосунків залежно від особистісних особли-востей (структури особистості) клієнтів; розуміння сильних і слабких сторін особистісної структури психотерапевта при побудові терапевтичного контакту (з різними клієнтами). Цікавим, на нашу думку, є питання взаємозв’язку сприйняття терапевта клієнтом та реальними проявами ставлення терапевта.
Література

  1. Басюк О.Б. Особливості Я-концепції осіб юнацького віку з високим рівнем невротичності : автореф. дис. … канд. психол. наук : 19.00.07 “Педагогічна та вікова психологія” / О.Б. Басюк. – Івано-Франківськ, 2011. – 20 с.

  2. Боулби Дж. Детям – любовь и заботу / Дж. Боулби // Психология развития. – СПб. : Питер, 2001. – C. 127 – 139.

  3. Винникот Д. Искажение Эго в терминах истинного и ложного Я (1960) / Д. Винникот // Московский психотерапевтический журнал. – 2006. – № 1. – С. 5 – 19.

  4. Перлз Ф. Теория гештальт-терапии / Ф. Перлз, П. Гудмен. – М. : Институт Общегуманитарных Исследований, 2001. – 384 с.

  5. Погодин И.А. Диалого-феноменологическая модель гештальт-терапии / И.А. Погодин [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://pogodin.kiev.ua.

  6. Робин Ж.-М. Быть в присутствии другого. Этюды по психотерпии / Ж.-М. Робин. – М. : Институт Общегуманитарных Исследований, 2008. – 288 с.

  7. Саммерс Фрэнк Л. За пределами самости : Модель объектных отношений в психоаналитической терапии / Л. Фрэнк Саммерс ; пер. с англ. – М. : Когито-Центр, 2007. – 287 с.

  8. Brenner C. The mind in conflict / C. Brenner. – New York : Internetional Universities Press, 1982. – 266 р.

  9. Feirbairn W.D. Endopsychic structure considered in terms of object-relationships / W.D. Feirbairn // Psychoanalytic Studies of the Personality. – London : Tavistock, 1952. – Р. 82 – 136.



Каталог: wp-content -> uploads -> 2015


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   59   60   61   62   63   64   65   66   ...   89


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка