Проблеми гуманiтарних наук збірник наукових праць ддпу випуск тридцять перший психологiя



Сторінка54/89
Дата конвертації27.03.2020
Розмір0,99 Mb.
1   ...   50   51   52   53   54   55   56   57   ...   89
Мета статті – теоретичний аналіз психологічних особливостей Я-концепції андрогінної особистості через призму формування її ґендерної ідентичності.

Відомо, що продуктом діяльності самосвідомості є


Я-концепція й Я-образ. Я-концепцією називають відносно стійку, більш-менш усвідомлену систему уявлень індивіда про себе, на основі якої він будує свою взаємодію з іншими людьми.

Я-концепція – цілісний, хоч і не позбавлений внутрішніх суперечностей образ власного “Я”, який є настановою стосовно самого себе і містить такі компоненти: когнітивний – образ своїх якостей, здібностей, зовнішності, соціальної значущості (самоусвідомлення); емоційний – самоповагу, самолюбство; оцінно-вольовий – прагнення підвищити самооцінку, завоювати повагу тощо [2, 34].

Отже, Я-концепція – передумова і наслідок соціальної взаємодії, що визначається соціальним досвідом, формується під впливом різноманітних зовнішніх впливів, які відчуває індивід. Особливо важливими є для нього контакти зі значущими іншими, котрі, по суті, і визначають уявлення індивіда про себе.

Основними функціями Я-концепції є:

1. Забезпечення внутрішньої узгодженості особистості, істотним чинником якої є уявлення та думки про себе. Тому у своїх діях індивід керується самосприйняттям.

2. Визначення характеру інтерпретації життєвого досвіду. Ця функція в поведінці окреслює характер індивідуальної інтерпретації досвіду. Я-концепція діє як внутрішній фільтр, що пропускає через себе інформацію чи затримує її.

3. Джерело настанов і очікувань особистості. Я-концепція визначає прогнози й очікування особистості (впевнена або невпевнена поведінка, завищена або занижена самооцінка).

Кожна з цих настанов може реалізовуватися у трьох аспектах: фізичному, емоційному і соціальному [5].



Отже, Я-концепція визначає, по-перше, як буде діяти індивід у конкретній ситуації, по-друге, як він буде інтерпретувати дії інших, а також очікування індивіда, тобто його уявлення про те, що має відбутися.

Формування Я-концепції починається з періоду усвідомлення власного “Я”, основними джерелами її формування є:

  • уявлення про своє тіло (тілесне Я);

  • мова – розвиток здатності виражати словами і формувати уявлення про себе й інших людей;

  • суб’єктивна інтерпретація зворотного зв’язку від значущих інших про себе;

  • ідентифікація з прийнятною моделлю статевої ролі та засвоєння пов’язаних із нею стереотипів (чоловік – жінка);

  • система сімейного виховання [4, 53].

Формування уявлень, які відображають засвоєння чоловічої чи жіночої статевої ролі, набуття статевої ідентичності (статевої самосвідомості), уявлення індивіда про себе як представника певної статі порівняно зі статевим еталоном, пов’язані з формуванням психологічної статті. Відповідно до цього відбувається становлення в особистості власної ґендерної ідентичності. Її суттєвими характеристиками, що пов’язані з ідентичністю і визначають ґендерні особливості особистості, є фемінність і маскулінність [3].

Маскулінність і фемінність – це системи властивостей особистості, що традиційно вважаються чоловічими чи жіночими. Вони визначають відповідність власній психологічній статі, ґендерно-рольовим нормам та стереотипам, стилям життя, способам самореалізації, вибору відповідних цінностей, настанов тощо.



Поєднання високого розвитку фемінності та маскулінності в одній людині (незалежно від її статі) дістало назву “андрогінність”, що трактується як особистісна характеристика, непов’язана з порушеннями статевого розвитку, статевої та ґендерної ідентичності або статево-рольової орієнтації [1]. Вона передбачає багатий арсенал і гнучкість її ґендерно-рольової поведінки, високі соціально-адаптивні здібності й інші важливі якості.

Предметом численних наукових досліджень [1; 6; 11] є вивчення природи маскулінності, фемінності, андрогінності, основних детермінант і механізмів їх формування.



Так, американський психолог С. Бем розробила запитальник, що дає змогу вимірювати ступінь, у якій індивіди ідентифікують себе з типово чоловічими чи жіночими формами поведінки або з комбінацією їх і на основі його результатів виокремила вісім статево-рольових типів. Вона запровадила поняття “андрогінний тип” [1].

С. Бем так характеризує статево-рольові типи:



  • маскулінні чоловіки (нечутливі, енергійні, честолюбні);

  • маскулінні жінки (наділені сильною волею, схильні змагатися з чоловіками і претендувати на їхнє місце у професії, соціумі, сексі);

  • фемінні чоловіки (чутливі, цінують людські стосунки і досягнення духу, часто належать до світу мистецтва);

  • фемінні жінки (архаїчний тип абсолютно терплячої жінки, що охоче погоджується бути “фоном” у житті близьких людей, характеризуються витримкою, вірністю, відсутністю егоїзму);

  • андрогінні чоловіки (поєднують у собі продуктивність і чутливість, часто обираючи гуманні професії лікаря, педагога тощо);

  • андрогінні жінки (здатні розв’язувати цілком “чоловічі” завдання, використовуючи жіночі засоби (гнучкість, комуніка-бельність);

  • недиференційовані чоловіки і жінки (часто не вистачає лібідо у широкому значенні слова, вони страждають від нестачі життєвих сил) [1, 89].

Сама С. Бем [1] визнає, що концепція андрогінності далека від реального стану справ, так як перехід особистості до андрогінності вимагає змін не особистісних особливостей, а структури суспільних інститутів. Окрім того, існує небезпека втрати того позитивного, що несе в собі згладжування дихотомії чоловічого-жіночого.

Позитивною стороною концепції андрогінності С. Бем є те, що вона привернула увагу до того факту, що для суспільства однаково привабливими можуть бути як чоловічі, так і жіночі якості.

Хоча творцем теорії андрогінності вважається Сандра Бем, у неї були попередники, зокрема і такий авторитетний, як К. Юнг.

Так, К.Г. Юнг бачив у ідеї єдності двох протилежностей – чоловічого та жіночого – архетиповий образ. Утілення жіночого начала у чоловічому несвідомому (Аніма) та чоловічого у жіночому (Анімус), тобто психологічну бісексуальність він розглядав як найзначніші архетипи й регулятори поведінки, що виявляють себе найтиповіше в деяких снах і фантазіях або в ірраціональності чоловічого почуття і жіночого міркування [10].



Анімус та Аніма, за К. Юнгом, перебувають між індивідуальною свідомістю й колективним несвідомим. Анімус це – втілення чоловічого начала в жіночій підсвідомості, а Аніма – уособлення всіх проявів жіночості у психіці чоловіка. Архетип “Аніма – Анімус” складається з витіснених, непрожитих рис особистості, що містять у собі значні можливості й енергію для повнішої реалізації особистісного потенціалу.

Залишаючись у несвідомому, Аніма й Анімус є багато в чому небезпечними. Усвідомлення ж чоловіком своєї внутрішньої жіночності (Аніми), а жінкою – мужності (Анімуса) приводить до відкриття й інтеграції істинної сутності, що є показником особистіс-ного зростання. Для пояснення психологічної бісексуальності як компенсації та боротьби чоловічого (маскулінного) і жіночого (фемінного) начал, К. Юнг ужив поняття “андрогінність”, трактуючи його через “Аніму” та “Анімус” [10].

У психологічній літературі термін “андрогінність” трактується як “володіння характеристиками обох статей” і використовується для опису гнучкості ґендерних ролей [6, 76]. Андрогінними індивідами називають людей, які інтегрують у своїй особистості та поведінці як чоловічі, так і жіночі риси.

Створена С. Бем типологія з чотирьох психологічних типів у межах однієї статі, використовується в психології при характеристиці типів особистості чоловіка та жінки.

Наведемо психологічні характеристики цих типів :

1. Маскулінний (мужній) тип – домінують суто чоловічі риси: активність, сміливість, готовність до ризику, прагнення домінувати, пріоритет сили, миттєва реакція на ситуацію, здатність стримувати почуття, прагнення до незалежності, агресивність.

2. Фемінний (жіночий) тип – навпаки, характеризується суто жіночими властивостями й якостями: пасивність, поступливість, людинолюбство, прагнення допомагати й опікати, ніжність, образливість, розчуленість, наївність, кокетство.

3. Андрогінний тип поєднує в собі властивості двох попередніх типів.

4. Аморфний (безстатевий) тип. Чоловічі та жіночі якості виражені слабо [1].

Останні дослідження [2; 6; 9] показали, що чоловіки і жінки андрогінного типу мають найбільші здатності до емоційного контакту, розуміння проблем інших, саморозкриття. Отже, андрогінний тип є найбільш гармонійним.

Якщо повернутися до вищезгаданої теорії С. Бем, то в її запитальнику виокремлено типово маскулінні та фемінні риси особистості. Типово чоловічими рисами традиційно вважають незалежність, наполегливість, домінантність, агресивність, схильність до ризику, самостійність, упевненість у собі. Маскулінних індивідів загалом відрізняє більша самоповага, а також висока самооцінка у сфері академічних досягнень і власної зовнішності – фізичного Я. Типовими жіночими рисами є поступливість, м’якість, чутливість, сором’язливість, ніжність, сердечність, здатність до співчуття, співпереживання тощо.



Відповідно до побутуючих уявлень, індивід не обов’язково є носієм чітко вираженої психологічної маскулінності чи фемінності. В особистості можуть бути на паритетних засадах представлені істотні риси як маскулінного, так і фемінного типів. Водночас передбачається, що в андрогіна ці риси представлені гармонійно та взаємодоповнюються.

Така гармонійна інтеграція маскулінних і фемінних рис підвищує адаптивні можливості андрогінного типу. Велика м’якість, стійкість у соціальних контактах і відсутність різко виражених домінантно-агресивних тенденцій у спілкуванні ніяк не пов’язані зі зниженням упевненості у собі, а, навпаки, виявляються на тлі збереження високої самоповаги, впевненості у собі та самоприйняття. Доведено [1], що андрогіни не поступаються маскулінному типу рівнем самоповаги загалом та самооцінки академічних досягнень і власної зовнішності (фізичне Я) зокрема.

Результати сучасних психологічних досліджень описують особливості Я-концепції особистостей та особистісних рис відповідно до типів ґендерної ідентичності, а саме:

1. Чоловічий маскулінний тип ґендерної ідентичності характеризується:



– високими показниками маскулінності і низькими показниками фемінності;

– значущими відмінностями у прояві таких маскулінних характеристик, як агресивність, підозрілість між образами


“Я-реальне” й “Я-чоловік”;

– суттєвими відмінностями у вияві таких характеристик, як егоїстичність, підозрілість між образами “Я-чоловік” і


“Я-ідеальний чоловік”;

– відсутністю суперечностей за фемінними характеристикам між образами “Я-реальне” і “Я-чоловік”, “Я-чоловік”, “Я-ідеальний чоловік”;

2. Чоловічий андрогінний тип ґендерної ідентичності характеризується:

– високими показниками маскулінності та фемінності;

– значущими відмінностями у прояві такої маскулінної характеристики, як агресивність, і фемінної характеристики, як залежність між образами “Я-реальне” і “Я-чоловік”;

– суттєвими відмінностями між образами “Я-чоловік” і


“Я-ідеальний чоловік” за маскулінною характеристикою підозрілість;

– відсутністю суперечностей між образами “Я-реальний чоловік” і “Я-ідеальний чоловік” за фемінними характеристиками.



3. Жіночий фемінний тип ґендерної ідентичності характери-зується:

– низькими показниками маскулінності й високими показниками фемінності;



– значущими відмінностями між образами “Я-реальне” і
“Я-жінка” за такими маскулінними характеристиками, як егоїстичність, підозрілість та за фемінною характеристикою – залежність;

– суттєвими відмінностями між образами “Я-жінка” і


“Я-ідеальна жінка” за усіма маскулінними характеристиками (авторитарність, егоїстичність, агресивність, підозрілість) і фемінною характеристикою – дружелюбність.

4. Жіночий андрогінний тип ґендерної ідентичності характеризується:

– високими показниками маскулінності та фемінності;

– значущими відмінностями між образами “Я-реальне” і “Я-жінка” за такими маскулінними характеристиками, як егоїстичність і агресивність, і фемінними – підпорядкованість, залежність, дружелюбність;

– суттєвими відмінностями за усіма маскулінними характеристиками (авторитарність, егоїстичність, агресивність, підозрілість) і такими фемінними, як підпорядкованість, альтруїстичність між образами “Я-жінка” і “Я-ідеальна жінка” [9, 10].

Сьогодні стереотипи мужності (маскулінності) та жіночності (фемінності) є менш полярними й однозначними. На зміну статевій поляризації прийшла ідея психологічної андрогінності, тобто поєднання в одній людині, незалежно від її біологічної статі, традиційно жіночних і чоловічих якостей.


Каталог: wp-content -> uploads -> 2015


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   50   51   52   53   54   55   56   57   ...   89


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка