Проблеми гуманiтарних наук збірник наукових праць ддпу випуск тридцять перший психологiя


Аналіз останніх досліджень і публікацій



Сторінка25/89
Дата конвертації27.03.2020
Розмір0,99 Mb.
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   89
Аналіз останніх досліджень і публікацій. З урахуванням вищезазначеної проблематики, дослідження у галузі педагогічної психології головно зорієнтовані на створення нормативної професіографічної моделі психолога з чіткими етико-нормативними координатами й особистісною відповідальністю за результати майбутньої діяльності (Г. Абрамова, О. Бєлобрикіна, О. Бондаренко, О. Дмитренко, І. Дубровіна, М. Єгорова, А. Марголіс, В. Панок, І. Тимощук); вивчення індивідуально-типологічних властивостей особистості, що визначають ефективність професійного становлення і спрямованості у психологів (Ж. Вірна, В. Потапова, Я. Чаплак, Л. Чуніхіна,); розкриття чинників формування професійно значущих рис майбутніх психологів (Т. Буякас, Х. Дмитерко-Карабин, О. Дмитренко, І. Дружиніна, О. Міненко, О. Подолянюк, Н. Чепелєва); професійної самосвідомості (А. Самолова, Н. Шевченко) та розвитку рефлексивних умінь як визначального чинника професійної ефективності (І. Андрійчук, М. Бадалова, І. Мельничук); формування професійних мисленнєвих умінь студентів-психологів під час навчання у ВНЗ (О. Кондрашихіна, Н. Литовченко, Н. Локалова, Н. Пов’якель). Деякі дослідники доводять необхідність пропедевтичної підготовки і профвідбору адекватних професії психолога осіб (Ю. Гільбух, Г. Костюк, В. Сметаняк, Н. Сургунд), інші акцентують увагу на змісті та методиці викладання психології (Є. Заїка, О. Климишин, Н. Коломінський, В. Панок, В. Рибалка, Л. Романкова, В. Семиченко Т. Яценко). Низка наукових праць присвячена вивченню динаміки аксіопсихологічних і особистісно професійних чинників само-здійснення та самореалізації майбутніх психологів (М. Белей, Г. Берулава, Т. Кадикова, З. Карпенко [2; 3], Г. Радчук [8], Т. Тітова, Т. Флоренська та ін.). Уважаємо, що саме цей шлях є найефектив-нішим у професійному становленні молодого спеціаліста та потребує докладного експериментального підтвердження. Аналіз проведеного нами дослідження щодо знаходження чинників і тенденцій аксіогенезу студентів-психологів на етапі первинної професіоналізації і є метою статті.

Емпіричне дослідження побудоване на основі так званого доекспериментального плану за Кемпбеллом [1, 117], що складається з п’яти серій констатувальних (діагностичних) зрізів за умов відсутності контролю змінних.

Залежною змінною в емпіричному дослідженні були різні структурно-функціональні показники аксіогенезу особистості майбутніх психологів, відстежувані за роками навчання. Імпліцитною незалежною змінною, інтенсивність якої виявляв експеримент, став природний процес професійної освіти як детермінуючий чинник аксіогенезу студентів – психологів.

Цей план, на думку Мак-Гіган, є квазіекспериментальним, тому що він дає змогу порівняти нееквівалентні групи (у нас – студентів із різним рівнем професійної підготовки) з тестуванням після впливу (засвоєння курсової програми профосвіти) [1, 64].

Дослідження проводилося на базі Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. У ньому брали участь 327 респондентів – студенти 1 – 5 курсів спеціальності “Психологія”: першого курсу – 63 особи, другого – 65, третього – 68, четвертого – 66 і п’ятого курсу – 65 осіб. Дослідження мало анонімний і добровільний характер.

Аналіз отриманих у процесі діагностики даних був зумовлений теоретичним припущенням, згідно з яким розвиток ціннісно-смислової сфери особистості здійснюється через розвиток її суб’єктності як потенційної здатності до самовияву і саморозвитку. Така теоретико-методологічна позиція була визначальною при виборі базових методик дослідження, якими стали тест смисложиттєвих орієнтацій (СЖО) Д. Леонтьєва та методика вивчення особистісних цінностей і суб’єктних властивостей З. Карпенко. Досягнення конкретним індивідом вищих рівнів суб’єктності діагностується за такими двома критеріями: перший – наявність у структурі особистості цінностей і здатностей інтерсуб’єктного (добро – “мушу”), метасуб’єктного (краса – “буду”) і абсолютносуб’єктного (благо – “приймаю”) рівнів; другий – високий рівень розвитку смисло-життєвих орієнтацій, представлений відповідними кількісними показниками субшкал опитувальника СЖО (див. далі). Емпіричне збігання високих показників за обома методиками вказуватиме на позитивну аксіопсихологічну динаміку професійно-особистісного становлення майбутніх психологів.

Застосування діагностичної методики З. Карпенко дало змогу оцінити рівень представленості особистісних цінностей у структурі індивідуальної свідомості респондентів, вираженість суб’єктних властивостей і тісноту зв’язку між ними.



Як видно з даних таблиці 1, особистісна цінність відносно-суб’єктного (організмічного) рівня “здоров’я” утримує першу позицію з першого до п’ятого курсу.

Каталог: wp-content -> uploads -> 2015


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   89


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка