Позашкільний педагогічний процес враховує здоров'я дитини, організовує природний напрямок їхнього росту і розвитку; допомагає дитині адаптуватися до різних умов і самоствердитися, усвідомити себе як особистість повноцінною творчою



Сторінка2/3
Дата конвертації26.03.2020
Розмір86 Kb.
1   2   3
Основні категорії позашкільної педагогіки

В міру удосконалювання практики навчання і виховання розвивається і педагогічна наука, виявляються все нові і нові її галузі. Кожна нова галузь педагогіки вивчає, з урахуванням специфіки й особливостей педагогічних явищ, природу і закономірності розвитку і виховання якої-небудь зі сторін життєдіяльності людини.

У системі всебічного і гармонійного розвитку особистості, поряд зі школою, важливе місце займає різноманітна освітньо-виховна робота поза межами обов'язкових навчальних планів і поза рамками шкільних програм, яку проводять позашкільні установи. Позашкільна робота сприяє вихованню не тільки духовності і моральності, задоволенню різнобічних інтересів, але і стимулює розвиток творчої обдарованості й індивідуальності, прилучає дитину до загальнолюдської культури.

Позашкільна виховна робота – це суспільно-виховна діяльність у сфері вільного часу, різноманітні види і форми якої органічно включені в єдиний процес всебічного розвитку особистості. Її можна розглядати і як спосіб цілеспрямованого впливу на підростаюче покоління, і як одну з форм спілкування і взаємодії педагогів-позашкільників і їхніх вихованців. Позашкільна робота – це особливим образом організована педагогічна діяльність, що має яскраво виражену специфіку впливу в порівнянні з іншими засобами виховання і визначені переваги, до числа яких відносяться добровільність участі дітей у позашкільних заняттях, диференціація їх за інтересами і схильностями, індивідуальних підхід і т.ін.

Позашкільна педагогіка покликана визначити закономірності формування гармонійно розвинутої творчої особистості засобами позашкільної роботи. Позашкільна педагогіка — особлива галузь педагогіки, предмет якої — розвиток і виховання духовно повноцінної, творчої особистості з урахуванням її особистих потреб і природних даних, особливостей сфери вільного часу і дозвілля.

Позашкільну педагогіку можна розглядати як науку про виховання творчістю. Вона, як і інші галузі наукових знань, має свою специфіку, свій понятійний апарат. Пріоритетними її категоріями є не «озброєння знаннями, уміннями і навичками», а такі поняття, як «співтворчість», «захоплення», «інтерес», «творча діяльність», «дослідництво», «інтелектуальна незалежність», «саморозвиток», «психологічний комфорт». До найважливіших понять позашкільної педагогіки також відносяться «обдарованість», «гармонічний і всебічний розвиток особистості», «взаємодія», «позашкільні навчальні заклади», «позашкільна робота» і, звичайно, «позашкільна педагогіка».

У центр уваги позашкільна педагогіка ставить особистість дитини, її потреби й інтереси, а не предмет, не зміст і навіть не метод. Цим вона і відрізняється по своїй суті від педагогіки школи. Її специфіка зобов'язує педагогів-позашкільників негайно відмовитися від професійного егоцентризму, що має місце, коли вихователі добре розуміють тільки себе, визнають мудрою тільки свою позицію, що виражається стосовно дітей у формулі: «Я знаю, як тобі потрібно поводитися».

Позашкільна педагогіка ставить за обов'язок працівникам позашкільних навчальних закладів розуміти, сприймати і приймати своєрідність кожного вихованця, осягати його емоційний стан у формі співпереживання, прагнути до того, щоб вихованець пішов далі у своєму розвитку.

У цьому зв'язку педагогічний процес у позашкільному закладі має специфічні особливості, що відрізняють його від навчальних занять у школі. У першу чергу, на відміну від обов'язкових занять у школі, він носить добровільний характер. Мистецтво позашкільного вихователя зводиться до напрямку і регуляції позашкільної діяльності, одночасному розвитку багатьох здібностей дитини з метою виховання всебічної особистості.



Друга відміна риса й особливість позашкільної педагогіки визначається змістом діяльності вихованців у позашкільних установах. Позашкільна робота охоплює такі галузі знань, мистецтва, техніки, практики, що виходять за межі уроку, навчального плану школи.

Плани і програми позашкільних установ, на відміну від стабільних шкільних навчальних програм, не носять обов'язковий характер. Вони мають лише рекомендаційний характер, керуючись якими позашкільні педагоги складають свої конкретні програми з урахуванням місцевих традицій і умов, а головне — інтересів і творчого потенціалу дітей. Одержало широкий розвиток складання авторських і індивідуалізованих програм для особливо обдарованих дітей.

Крім того, позашкільна педагогіка надає право і можливість педагогам задовольняти особисті соціальні потреби: на їхніх очах і з їх допомогою у вільній творчій діяльності ростуть і розцвітають таланти, відбувається взаємне збагачення дітей і дорослих.



Позашкільна педагогіка має ще одну важливу перевагу: вона здатна налаштувати дитину до творчості, розбудити в ній прагнення (несвідоме і свідоме) виховуватися, бути вихованим. Іншими словами, діти в позашкільних установах відкриті для педагогічного впливу. Якщо врахувати, що все це відбувається непомітно, не в спогляданні, а в процесі улюбленої для дітей діяльності, творчості, а не в умовах академічних, шкільних відносин, то легко зрозуміти головну суть «призначення позашкільних навчальних закладів — стати острівцями дитячого щастя». Ось чому позашкільна педагогіка вже не може розглядатися як факультативно бажаний, але всього лише додаток загальної чи шкільної педагогіки. Це особлива галузь педагогіки, що одержала право на свій подальший розвиток.

Найбільш важливими категоріями позашкільної педагогіки є «особистість» і «особистісний підхід» до організації «позашкільного педагогічного процесу».




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка