«Потреби та програми для впо. Взаємодія з місцевими громадами»


Донори і організації громадянського суспільства: отримана допомога, ставлення, оцінка роботи, залучення ВПО



Скачати 433,5 Kb.
Сторінка15/19
Дата конвертації29.03.2020
Розмір433,5 Kb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19
Донори і організації громадянського суспільства: отримана допомога, ставлення, оцінка роботи, залучення ВПО.

Для ВПО більш актуальною є взаємодія між собою, самоорганізація в ОГС чи гуртування під патронатом існуючих ОГС. Спілкування і діяльність ВПО виглядає більш ефективним і менш травматичним досвідом, ніж активне спілкування з місцевими жителям – через існуючі напруження і негативні стереотипи досвід налагодження зв’язків із місцевими громадами може створити додатковий стрес. Ймовірно обидва процеси, консолідації спільноти ВПО і налагодження зв’язків із місцевою громадою, мають відбуватися почергово: перш за все ВПО створюють спільноту, яка є ресурсом для розвитку її членів, і цей ресурс на певному рівні починає бути корисним для громади, залучає до участи представників громади.

Наразі для респондентів, що брали участь в дослідженні більш актуальним є перший етап – консолідації ВПО, хоча мабуть в різних містах є різні організації і спільноти ВПО, які готові діяти на рівні міста громади. Про спроби налагоджувати зв’язки з місцевою владою, домагатися вирішення питань говорили активісти ВПО в Києві та Вінниці, наразі така діяльність не є достатньо продуктивною – поки що організації або стукають у закриті двері, або ж місцева влада не має ресурсів, щоб допомогти вирішенню актуальних питань – житла, землі тощо. Суттєвою проблемою є консолідація ВПО, про що говорили у Вінниці (у місті 15 тис. ВПО, в організації зареєстровано 750 чоловік, а активних лише 150) та Києві (організація, що працює з ВПО організувала зустріч з місцевою владою для ВПО і поза активною роботою, запрошеннями пришло 5 людей). Самі ВПО говорять про те, що часу на громадську діяльність не лишається, оскільки необхідно заробляти, підробляти, облаштовувати життя тощо. Тобто виглядає, що питання консолідації ВПО, як і питання вивчення потреб цільової аудиторії, мотиваторів, є одним з першочергових для діяльності НГО.

«Не так просто людей собрать, даже зарегистрированных членов. Пока активность невысокая – у нас в организаци 750 ВПО, а активных чуть больше 100, а всего в Виннице около 15 тысяч ВПО, то есть пространство для деятельности огромное. Мы обращаемся в местные органы, отстаиваем наши права, но пока результата нету – у местной власти нету ресурсов, чтоб решить жилищный вопрос.» (Вінниця, ФГД 4)

Досвід співпраці з ОГС та донорами у різних містах є різним. Переважно допомогу від ОГС отримували жінки і ознайомлені з діяльністю ОГС також більшою мірою жінки. В Сєвєродонецьку ситуація була більш врівноважена, хоча жінки були більше інформованими та залученими, як волонтери, активістки, чоловіки також були інформованими та цікавилися діяльністю ОГС, але були менше залученими. У Вінниці чоловіки були досить дистанціованими від ОГС та отримання допомоги, хоча серед чоловіків були активісти організацій ВПО і решта чоловіків зацікавилася діяльністю, тобто ресурс участі у чоловіків є. Загалом жінки ВПО у Вінниці були більш активними та інформованими щодо ОГС, мали досвід волонтерства, активізму, брали участь у тренінгах і інших програмах.

У Вінниці активними організаціями, платформами для громадської діяльності є Донецький університет і уже є створені організації ВПО, зокрема «Спільна справа». В найбільш масштабні хвилі переселення гуманітарну допомогу надавав Червони хрест. Наразі гуманітарна допомога вже не надається, одначе є ряд програм, тренінгів, навчань для ПВО, з тим, щоб допомогти людям самостійно забезпечити свої життєві потреби.

В Києві і частково в Сєвєродонецьку жінки акцентували увагу на те, що чоловікам не видавалася допомога, що є певною дискримінацією і бар’єром участі в інших заходах. Так, якщо самотній молодий чоловік потребує ковдру чи взуття, то неправильно йому відмовляти в його потребі тому що він чоловік. Саме через отримання гуманітарної допомоги після приїзду жінки ВПО починали знайомства з ОГС і потім більш активно долучалися до діяльності.

Найбільш активною та массовою виглядає діяльність ОГС у Сєвєродонецьку, одначе респонденти зазначали, що допомога, програми не є стабільними і системними. На думку респондентів ВПО не завжди інформовані про програми допомоги, і це є недоліком діяльності ОГС. Респонденти зазначали, що має бути єдиний центр, в якому ВПО могли б отримати усю потрібну інформацію, один з респондентів згадав, що такий координаційний центр уже створено. Також не всім респондентам було відомо про те, що є значне фінансування ОГС у Сєвєродонецьку, що є велика ніша, багато актуальних напрямків і є наявни ресурс, відтак можна створювати ОГС і розвивати діяльність, отримувати фінансування під свої ідеї. У Сєвєродонецьку згадували програми агенств ООН, Данський фонд по роботі з переселенцями, Червони хрест, уже створені місцеві організації по роботі з ВПО.

«Много фондов, много обучения, много всяких предложений посыпались. Но проблема в том, что это все не систематично. Каждый фонд смотрит на проблему со своей стороны, что он может, что он хочет, то он дает. А насколько это будет дальше жизнеспособно, никто этой аналитики не проводит.То есть, систематичности нет. Вроде есть хорошее зерно, в век информации живем, она жизненно необходима. А с другой стороны, эта разобщенность, отсутствие общей мозаики, картинки.» (Сєвєродонецьк, місцеві жителі)

«…не очень это все скоординировано. Есть у нас на Гвардейском какой-то центр, я к ним зашла сама, узнать, как они работают, от какой-то международной организации. Но мало того, что у них пусто, по ним я не увидела не заинтересованности, ничего. Я оставила свои координаты, говорю: давайте как-то мероприятие проведем. У них есть помещение, давайте вместе работать. Но абсолютно никакого интереса не проявилось. И многие такие же. Очень не хватает юридической помощи, грамотного действительно специалиста, который скажет, как вести себя с той же квартирой, которая осталась в Луганске, с документами и так далее. Этого катастрофически не хватает.» (Сєвєродонецьк, ВПО, жінки)

У Києві респонденти детально не знали про діяльність ОГС, які проводять зустрічі, програми навчання чи захисту прав ОГС. Проте потребу у існуванні таких організаці, клубів для спілкування, навчання висловлювали, хоча, з іншого боку, висловлювалася і певна недовіра ОГС. У Києві і ВПО, і місцеві жителі підняли проблему того, що ОГС можуть неефективно використовувати ресурси, проводити не результативні програми або і напряму зловживати коштами. Місцеві жителі/активісти згадали дитячу лікарю в Феофанії, на яку було перераховано більше 100 міліонів доларів, але яка так і не була побудована, один з респондентів згадував випадок з дитячим садком, на який німецькі меценати виділили 6 міліонів євро, одначе робота не була зроблена. У Києві і жінки, і чоловіки були мало ознайомлені з діяльністю ОГС, жінки більше говорили про отримання гуманітарної допомоги у центрі на Фролівській, у церковних благодійних організаціях, про діяльність волонтерських організацій загалом. Чоловіки та місцеві жителі висказували недовіру діяльності ОГС у Києві та Україні.



«Я даже понятия не имел, что дают помощь. Это проблема, что мы не имеем информацию. Ни я, ни мои знакомые, никто никогда не слышал.» (Київ, ВПО, чоловіки)

«Существуют фиктивные общественные организации, которые профессионально умеют получить гранты. И умеют эти гранты списать на якобы предоставленные услуги. Фактических общественных организаций, настоящих, которые живут в районах и непосредственно имеют возможность получить грант и провести финансирование существующей проблемы, - единицы.» (Київ, ВПО, чоловіки)

Варто зауважити, що продуктова допомога досі лишається актуальною для ВПО, про це говорили насамперед жінки, оскільки левова частка доходу йде на оренду житла. Меншість жінок ВПО говорили про те, що допомогу не можна отримувати довгостроково, це привчає люде знімати з себе відповідальність за своє життя. Частина ВПО і місцеві жителі говорили про те, що ВПО уже привчили до того, що їм постійно допомагають і це формує комплекс несамостійної «жертви». На думку аналітика, і одна, і інша позиція є справедливою, необхідно шукати компроміс рівновагу між реальною потребою і необхідністю і залежністю, що виникає.



«Я често скажу, чтоб там не говорили, что мы привыкли и используем, я за продуктовую помощь, потому что зарплата идет на оплату жилья, очень мало денег остается и бывает, что нам нечего кушать, и я об этом открыто говорю, поэтому я двумя руками за.» (Вінниця, ВПО, жінки)




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка