Положення щодо виконання науково-дослідної роботи та оформлення її результатів



Скачати 495,36 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка2/6
Дата конвертації16.04.2019
Розмір495,36 Kb.
ТипПоложення
1   2   3   4   5   6
1.3.4.Основна частина
В основній частині наукової роботи викладається сутність та зміст дослідження: базові теоретичні положення, що визначають сутність обраної теми, предмету дослідження, з урахуванням мети та завдань роботи; різноманітні концептуальні положення та підходи до зазначених проблем на основі аналізу спеціальної літератури; обґрунтовується та формулюється особиста точка зору з розглянутих проблем; здійснюється аналіз нормативного матеріалу за законодавством України, іноземних держав та міжнародно-правовими документами; пропонуються можливі шляхи вирішення виявлених проблем.
У науковій роботі неприпустимим є плагіат, коли чужі пропозиції видаються автором за власні.
1.3.5. Висновки


Основною метою висновків є підсумки проведеної роботи. Дуже важливо, щоб вони відповідали поставленим меті та завданням. Тут не слід повторювати зміст вступу чи основної частини, а потрібно коротко, логічно та аргументовано сформулювати основні положення роботи.
Вступу та висновкам потрібно приділити особливу увагу, але ці елементи роботи варто писати лише після того, як буде завершено основну частину.
1.4. Загальні вимоги щодо оформлення текстової частини науково-
дослідної роботи
1.4.1. Стиль викладення матеріалу
При формуванні тексту наукової роботи студенти мають дотримуватися наукового стилю викладання. Не допускається використання побутового або публіцистичного стилю чи надто складних словесних конструкцій, відступів від загальноприйнятої термінології.
Стилістичні вимоги до видів науково-дослідної роботи студента складаються з двох елементів: рівень мови та стиль або так званий академічний етикет.
Найбільш характерною особливістю письмової наукової мови є формально-логічний виклад матеріалу, тобто побудова тексту в формі роздумів та доказів. Академічний етикет передбачає вичерпну доказовість висунутих положень, змістовну завершеність, цілісність та зв’язаність тексту.
Це досягається за допомогою спеціальних мовних засобів відображення логічних взаємозв’язків. Серед таких засобів слід назвати функціональні зв’язки (переважно вступні слова та звороти) – послідовність розвитку думки відображається за допомогою слів “на початку”, “передусім”, “потім”, “по- перше”, “по-друге”, “отже”, “так” та ін.., суперечливі відносини — словами
“однак”, “тим часом”, “проте”, “а втім”; причинно-наслідкові зв’язки — словами “відповідно”, “тому”, “завдяки цьому”, “внаслідок того”, “завдяки цьому”, “відповідно до цього”, “окрім того”; перехід від однієї думки до іншої — “перш ніж перейти до ...”, “звернімося до …”, “розглянемо”,


“зупинимося на”, “розглянувши … перейдемо до”, “необхідно зазначити”, тощо, підсумовування відображається за допомогою слів “отже”, “таким чином”, “підводячи підсумки”, “на основі результатів проведеного дослідження можна зробити висновки” тощо. Аргументування як логічний процес, суть якого – довести істинність власних суджень (тезу доказу) за допомогою інших суджень (аргументів, доказів) є важливим елементом будь- якої наукової роботи.
Зазначені слова та звороти не завжди прикрашають викладення матеріалу, однак стилістично прийнятні та необхідні у науковому тексті.
Наприклад, якщо автор починає абзац зі слова “в дійсності” або “насправді”, то читач налаштовується на сприйняття подальшого тексту як доказу положень, викладених вище. Слова “проте”, “з іншого боку” налаштовують на очікування протиставлення, заперечення зазначеного вище. У наукових роботах такі слова використовуються для експліцитного виразу логічних взаємозв’язків, які інакше виразити неможливо.
Іноді такі слова мають додаткову функцію — рубрикаторів тексту, оскільки сприяють більш глибокому логічному структуруванню.
Науковий текст відрізняється прагматичною спрямованістю на кінцевий результат. Тому в наукових роботах застосування слів має бути виваженим та максимально чітким, позбавленим стилістичних прикрас.
Такий текст не передбачає художності, епітетів, метафор, емоційних засобів вираження. Принципову роль у науковому тексті відіграють спеціальні терміни, які необхідно використовувати у їх точному значенні, в необхідному місці. Не варто змішувати термінологію різних наук. Використовуються не лише окремі слова та терміни але й певні фразеологічні обороти, які перетворилися в певні терміни. Характеризуючи синтаксичну побудову наукового тексту, необхідно відзначити, що логічна цільність та зв’язність його частин потребує використання складних речень. Для них характерна розгалуджена синтаксична система зі сполучниками та зв’язками.


Студент не має прагнути до спрощення синтаксису свої роботи, так як це призводить до втрати логічності. Разом з тим, синтаксична структура речень не має бути занадто складною.
Стиль наукової роботи — це стиль безособового монологу, позбавленого суб’єктивності та емоційності. Не прийнято використовувати займенник “я”, а точку автора необхідно відображати за допомогою “ми”.
Згідно з науковим етикетом виклад у роботі власних думок автора здійснюється від третьої особи: “на нашу думку” або “на думку автора” тощо. Завдяки такому стилістичному прийому складається враження, що думка автора ніби імпліцитно підкріплюється думкою інших авторів. Окрім того, таке подання тексту виглядає більш скромно, дозволяючи автору не висувати себе на перший план. Для того щоб урізноманітнити текст, конструкції з займенником “ми” можна замінити “неозначено-особистими реченнями”, наприклад “сутність розвитку можна розглядати з різних точок зору”. Використовується також виклад авторської позиції від третьої особи
(автор вважає, що) та пасивний стан (розроблено підхід до проблеми).
Принцип точності наукового мовлення повинен бути основним принципом написання наукової роботи. Лексичні помилки, пов’язані з неправильним добором слів, призводять до сутнісного викривлення та ускладнюють текст. Текст має відповідати вимогам єдності термінології.
1.4.2. Розміщення тесту на папері
Наукову роботу друкують за допомогою персонального комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210*297 мм). Текст необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: верхній, нижній, лівий
– 25 мм, правий – 10 мм. Для кожного із видів робіт існує рекомендований обсяг з використанням шрифтів текстового редактора Times New Roman розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом. Абзац — 1,25мм, вирівнювання тексту — по ширині. Нумерація сторінок у верхньому колонтитулі праворуч.
1.4.3. Заголовки в тексті


Заголовки структурних частин роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”,
“ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до набору. Структурні частини зміст, вступ, висновки, список використаної літератури не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини, нумерують звичайним чином. Не можна друкувати: ― 1. ВСТУП або ― 4. ВИСНОВКИ. Номер розділу ставлять після слова ― РОЗДІЛ 1, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Розділи позначаються арабськими цифрами, а параграфи – двома арабськими, перша з них відповідає номеру розділу, друга – номера параграфа.
Заголовки підрозділів (параграфів) друкують маленькими літерами
(крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між назвою розділу та текстом повинна дорівнювати 2-3 інтервалам. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: ― 2.3. (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка