Польська реформа у сфері освіти – приклад успішного досвіду



Скачати 88,07 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації14.10.2019
Розмір88,07 Kb.
  1   2

Ю лія Євтушенко
Польська реформа у сфері освіти – приклад успішного досвіду

Освічені громадяни є фундаментальним капіталом держави, а добре спроектовані витрати на освіту є найкращими інвестиціями.

Одним із головних засобів розвитку системи освіти та прогресу є реформи та інноваційні вдосконалення. Останні роки минулого сторіччя характеризуються спробою Польщі удосконалити свою систему освіти.

Досвід реформи системи освіти в Польщі свідчить про те, що запорукою ефективності функціонування сучасної школи є її демократичність, примат цінностей і вмінь над енциклопедичними знаннями, інноваційність, інтегроване та блокове навчання.

Розвиток освітніх реформ в Польщі досліджували вітчизняні та зарубіжні науковці: А. Василюк, Л. Гриневич, О. Ляшенко, В. Пасічник, К. Савина, М. Бабиаж, Ф. Шльосек, Е. Лодзинська.

Як відомо, Польща входить до складу Європейського Союзу, тому соціально-економічні зміни, які відбуваються в країні призвели до реформування польської


освіти[4].

Інтеграційні процеси, які протікають в країнах ЄС, вимагають мати свідоцтва про закінчення школи будь-якого типу і рівня, а також атестат зрілості відповідно до освітніх стандартів країн ЄС. Центр освітніх досліджень та інновацій (Centre for Educational Research and Innovation – CERI) запропонував Міністерству народної освіти Польщі розробити державні стандарти освіти та змінити критерії визначення компетенції школярів, індивідуальних особливостей учнів та їх потенційні можливості [5].

На першому етапі реформи польської системи освіти її організатори зосередилися на найістотніших її елементах, таких, як юридичне регулювання; організація відділів освіти; шкільна інфраструктура; плани, програми й підручники; система професійного вдосконалення вчителів; комісії з іспитів (центральна й крайові); створення системи зовнішнього оцінювання (концепції критеріїв в основній школі, іспитів у гімназії, атестату зрілості); фінансування реформи освіти; реалізація інтернетівської програми “Майстерня в кожній гімназії” тощо. Були визначені етапи “освітнього шляху” з відповідними гаслами до кожного з них – для основної школи, гімназії і ліцею відповідно: активність, самодіяльність і зрілість.

Реформа системи освіти ґрунтується на принципах функціонування сучасних шкільних систем, таких, як демократичність, примат цінностей і вмінь над знаннями, інноваційність. Вибір таких ідей є більш вдалим, конкретнішимі придатнішим для вимірювання, аніж вимога всебічного розвитку учнів, що міститься в Декларації прав людини ООН. Всебічний розвиток особистості не може бути метою виховання, оскільки таку вимогу неможливо втілити в реальне життя. Метою освіти має бути не всебічний, а багатобічний розвиток особистості учнів. Одним із головних результатів реформування системи освіти стало впровадження ідеї інтегрованого й блокового навчання. Перше з них пристосовує процес виховання до потреб і можливостей розвитку дітей, уможливлює запобігати стресам, які порушують їхній гармонійний розвиток. Блокове навчання допомагає усувати “енциклопедизм”. Критерії та іспити обмежують суб’єктивізм в оцінюванні учнів, торують дорогу до об’єктивної оцінки праці педагогів [2].

Результатом упровадження інтегрованого, блокового та багатобічного навчання стали пристосування рівнів навчання і виховання до періодів розвитку дітей і молоді, забезпечення їм кращого розуміння себе, інших людей і світу; вирівнювання освітніх шансів; поліпшення якості освіти. До позитивних сторін реформи системи освіти польські дослідники також відносять: передачу шкіл до відома органів місцевого самоврядування, відновлення інституції гімназії у системі освіти, введення системи критеріїв і зовнішніх іспитів, самодіяльність шкіл (що забезпечує різноманітність освітніх пропозицій). Про позитивні результати перебігу реформисвідчать дослідження, проведені в рамках Програми міжнародної оцінки учнів (Programme for International Student Assessment), що координується Організацією економічної співпраці і розвитку (ОЕСР).

Тест PISA досліджує ступінь підготовки 15-літніх підлітків до життя в «суспільстві знань». Визначаються в ньому такі основні компетенції,як розуміння тексту (reading literacy), математична (mathematical literacy) та природнича грамотність (scientific literacy), а також уміння розв’язувати проблеми. У першому виданні PISA (2000 р.) Польща зайняла місце в останній чверті у вибірці з 31 країни (24 місце за розумінням текстів і математичною грамотністю і 21 – за природничою грамотністю). У другому виданні PISA (2003 р.) серед 40 країн Польща зайняла відповідно 16, 24, 19, 25 місця [9].

В основу реформи освіти покладено поглиблення інтегративності навчання та виховання, що в результаті виведе польську едукацію на рівень європейського стандарту середньої освіти. Суттю програмної реформи євідмова від традиційних навчальних предметів і заміна їх блоками знань (наприклад, рання шкільна едукація, громадянська едукація, інформативна едукація, філософська едукація, історична едукація, математична едукація і т.д.). Автором програми навчання буде вже не Міністерство освіти, а учитель. Саме вчитель ухвалює остаточне рішення щодо того, за якою програмою та за якими підручниками навчати учнів. Він одержить тільки програмні основи для свого блоку знань, які слугуватимуть йому для розробки конкретної шкільної програми навчання.

З 1 вересня 1999 року у Польщі запроваджена триступенева модель освіти «6+3+3». Тобто польська шкільна система освіти складається з шестирічної основної (початкової) школи, трирічної гімназії та трирічного профільного ліцею. Кількість учнів у класі повинна становити 22-26 осіб згідно з концепцією «Реформа системи освіти». Така кількість учнів у класі дає змогу ділити їх на дві групи на уроках іноземної мови, інформатики, під час лабораторних занять.

Директори шкіл та педагоги мають більше автономії у виборі змісту навчання. Вчителі можуть вибирати або створювати власні варіанти програм.

Така перебудова польських шкіл є наслідком децентралізації управлінських функцій, підвищення самоуправління та відповідальності шкіл за якість загальноосвітньої підготовки, що дозволить ефективніше використовувати педагогічні кадри [1, 3].

Децентралізація управління освітою – характерна риса освітніх систем різних країн. У європейському звіті про якість шкільної освіти децентралізація освіти визначена як одна з п’яти ключових проблем майбутнього. У ньому зазначено, що перенесення процесу прийняття рішеньна рівень школи є важливою політичною стратегією, яка викликана недостатністю довіри до здатності держави адекватно реагувати на потреби вимогливого населення. Особливо наголошується на тому, що право приймати рішення повинні ті, кого зачіпають наслідки їх виконання [3]. Польські педагоги вважають, що програмна реформа, яка повністю впроваджена у шкільну практику неоднозначна. На думку вчителів-консерваторів, довіряти школярам не можна, а тим більше давати їм самостійність. Але реформатори освіти висловлюють протилежні думки, що школа існує для того, щоб привчати школярів до самостійності систематично. Консерватори вважають, що навчання повинно базуватися на примусі та тиску, а реформатори стверджують, що дітям притаманне природжене бажання вчитися і природне прагнення досягти досконалості в тому, що вони роблять.

Нові шкільні програми більше акцентують увагу на тому, щоб учні логічно пов’язували навчальний матеріал, а отримані знання могли реалізувати у повсякденному житті.

В результаті реформування польської освіти у школах запровадженодві системи – внутрішнє та зовнішнє оцінювання загальноосвітньої підготовки школярів. Внутрішнє оцінювання проводиться безпосередньо навчальним закладом. Його задача – визначити рівень умінь та знань, ступінь їхньої відповідності вимогам державного освітнього стандарту, мотивувати учнів до начальної праці, інформувати школу та батьків про ефективність її роботи, особистий розвиток учня. Метою зовнішнього оцінювання – підводити підсумки навчання; підвищити якість освіти; забезпечити ідентичність шкіл, свідоцтв та дипломів; накопичити інформацію про реалізацію програм навчально-виховної діяльності школи. Крім того, зовнішнє оцінювання – це тестова перевірка учнів позашкільною комісією. Результати таких тестів єформою перевірки діяльності школи, педагогічної майстерності вчителів.

Під час оцінювання вчитель повинен керуватись такими стандартами:

– корисність (оцінювання не має значення, якщо не буде використано

певним способом);

– ретельність (оцінювання потрібно проводити використовуючи

засоби, які дають гарантію на вірогідність результатів);

– реалістичність (оцінювання проводиться з погляду доцільності,

економічних та організаційних мотивів);

– етичність (оцінювати потрібно лише коректно) [3].

Зовнішнє оцінювання досягнень учнів – це складна форма контролю успішності школярів. Але воно є необхідним у процесі реформування освітньої системи. Таким чином, у Польщі впроваджено модель зовнішнього оцінювання з перспективою покращення контролю якості освіти, вдосконалення якості навчальних програм, діагностування навчальних переваг та недоліків учнів.

Модернізація системи оцінювання внесла суттєві зміни в державний екзамен на атестат зрілості, щоб встановити відповідний рівень знань випускників середніх шкіл дотримуючись вимог державного освітнього стандарту, розробленого Міністерством народної освіти для різних типів навчальних закладів у Польщі. Проведення державного екзамену на атестат зрілості відбувся вперше у 2002 році.

Випускні екзамени складаються з двох частин: внутрішньої у формі усного іспиту та зовнішньої – письмового.

Міністерство національної освіти Республіки Польща вважає, що такі модернізовані випускні іспити повинні замінити вступні іспити у вищі навчальні заклади. Проте, керівники вузів відклали на невизначений час прийняття рішення про введення іспитів такого характеру [7].

Від здачі випускних екзаменів звільняються лауреати предметних олімпіад, переможці та власники мовних сертифікатів видані закордонними університетами або інститутами, які спеціалізуються з підготовки іноземців.

Випускники польських ліцеїв складають іспит з польської мови таматематики на атестат зрілості про середню освіту (матуру). У межах нової матури (випускний + вступний іспити) слід складати щонайменше іспити з чотирьох предметів: три обов’язкові – польська, іноземна мова, математика (за різними рівнями складності) та один іспит за вибором – хімія, історія,фізика, біологія, географія та іноземна мова. Позашкільну оцінку даватиме екзаменаційна комісія разом з окружними екзаменаційними комісіями. Адже саме вони розробляють критерії, вимоги та завдання, згідно яких проведуть іспити, оцінять рівень знань та досягнень учнів [6]. В цілому професійна освіта реалізовуватиметься у школах після ліцею. Екзаменатором може стати кожен учитель, який має відповідну кваліфікацію, не менш як чотирирічний стаж роботи і витримає відповідний іспит. Позашкільні іспити проводять штатні екзаменатори, які працюватимуть в окружних комісіях, а також шкільні вчителі. Штатних професійних екзаменаторів готують з 1999 року окружні екзаменаційні комісії. Міністерство освіти Польщі особливу увагу приділяє зростанню професійної майстерності вчителів, які є головною рушійною силою запланованих освітніх реформ. Учитель майбутнього повинен бути вчителем учня, аніж учителем предмета. Він повинен стати всебічно підготовленим до роботи з дітьми, до розуміння їхніх проблем, співпраці з батьками. Для всіх700 тисяч вчителів організовуються курси підвищення кваліфікації. Більшість коштів на цю справу буде перераховуватись в школи [6].

Отже, принципи структурно-програмної реформи в Польщі дістали позитивну оцінку західноєвропейських експертів та науковців у нашій країні.

Кінцевою метою модернізації освіти в Польщі є підвищення якості освіти, майстерності педагогів, наближення освіти до європейських стандартів.

Незаперечним є факт, що ефективність, переваги та успіх проведення освітніх реформ в Польщі (та й в усіх країнах) залежить, в першу чергу, від належного фінансування.

Входження Польщі в ЄС формує в країні новий погляд на значення едукації та цілі навчання, обумовлює необхідність реформування польськоїшколи. Європейське бачення освіти та нові критерії його якості орієнтуєвчителя на формування в учнів не тільки національного почуття, але йзагальноєвропейської ідентичності, набуття відповідних знань і прилученнядо цінностей європейської цивілізації.


Каталог: image -> data -> file -> doc
image -> Оздоровча спрямованість фізичного виховання анотація
image -> Рекомендації класним керівникам на орієнтовні форми роботи з учнями щодо формування навичок здорового способу життя
image -> Методичні рекомендації щодо вдосконалення системи роботи навчальних закладів з питань формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів
image -> Загальна характеристика роботи
image -> Загальна характеристика роботи
image -> Математика, як навчальний предмет, покликаний передусім сприяти розумовому вихованню, особливо вихованню волі до цілеспрямован
doc -> Рішення щодо створення навчальних програм);  Рада саамських шкіл
doc -> Якісна освіта як запорука успішного розвитку України


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка