Плачиндас. П. П 37 лебедія. Як і коли виникла Україна


«Тако анти ми, маємо співати честь і славу, богам»



Сторінка15/19
Дата конвертації26.03.2020
Розмір6,22 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19
«Тако анти ми, маємо співати честь і славу, богам». АНІІЯ АБО ОРАТАНІЯ



«Велесова книга» (д. 24-А) «Се бо антами були по Рок-солані». «Велесова книга» (д. 24-Б) Антами, тобто велетнями, дужими, нас називали давні греки й римляни. А конкретніше — ця назва пристала до воїнів-охоронців (першокозаків) давньоукраїнських племен, що заселяли Іллірію та інші території древньої Італії та Греції. Про популярність антів свідчать старовинні топоніми: давньоукраїнське войовниче плем’я з-над Росі — ВОВКИ, заселивши в II тисячолітті до н. е. узбережжя Тиренського моря, одне зі своїх міст, як свідчить Тит Лівій, назвало АНТИ (АпЛит). Під час заснування Рима один з його пагорбів було названо АпЬроПэ (поле Анта) і т. п. * * ж * І ♦ Наскільки анти — люди надзвичайної фізичної сили й високої духовності та культури, тобто люди всебічно обдаровані, гармонійні — мали вплив на давній світ, на автохтонні племена Греції й Риму, свідчить той факт, що їхнє ім’я пов’язане з великим історичним періодом в історії людства—АНТИчний світ, АНТИчна культура і т. д. Та все ж зараз, у наші дні, коли Україна переживає тяжку кризу, коли наша державність у небезпеці, коли нація вимирає, і нам, українцям, так потрібні мудрість віків, і дужість, і єдність, — хочеться придивитись до * Великої Антії—України III—VI ст. на берегах тоді ще вільного й чистого Дніпра. Бо в ній, тій Антії, вбачається тисячолітній досвід державницької ходи давньоукраїнських племен. Бо вперше тоді давньоукраїнські племена утворили могутню, стабільну і першу в історії українського народу ОБ’ЄДНАНУ УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ, яку арабські мандрівники називали ОРАТА-НІЄЮ (Артанією, Ратанією), тобто — країною орачів. Країною нащадків Оря та скіфів-орачів. Період Антської держави (Антії-України) археологи пов’язують з розвитком ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ, тобто з розквітом стародавньої української етнокультури. Зокрема, за часів Антії-України великого розквіту набула українська писемність («буквиця», «Іванове письмо»). Численні археологічні знахідки вказують на те, що українці-анти III—VIII століть, окрім свого рідного, знали старогрецьке письмо й латинь (за Євгенією Махно). Анти займалися орним землеробством (із застосуванням залізного плуга), осілим тваринництвом, мисливством, рибальством. За дослідженнями М. Брайчевського, високого рівня досягли народні промисли, ремесла — залізо-обробне, гончарне (із застосуванням гончарного кола), гутне виробництво та ін. Розвивався залізорудний промисел, металургійна справа (із застосуванням домниць). Особливого розквіту набуло ужиткове мистецтво, надто—ткацтво, золотарство, мосяжництво, різьба по дереву й по кості. За Антської держави панує індивідуальне землекористування та приватне землеволодіння. Розвивається приватне господарство. Широкого розвитку в Оратанії набуває торгівля на основі грошового обігу. Налагоджуються міцні економічні стосунки з зарубіжжям — передусім з АРАБСЬКИМИ КРАЇНАМИ, Римом, Візантією, Грецією та Єгиптом. Зовнішня торгівля сприяла збагаченню і зміцненню Антської держави (У нас же сьогодні все навпаки: 47 відсотків зовнішньої торгівлі займає Росія, яка зухвало спустошує Україну, не платить за наші товари або платить значно нижче від світових цін, а свої товари продає нам за цінами, що перевищують світові. Нас може порятувати торгівля з арабським Сходом, Іраном, країнами «третього світу»: це наші найвигідніші партнери). Для державного устрою Антії характерне гармонійне поєднання автократіїй демократії. Взагалі, Ора-танія — КЛАСИЧНА УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА, якої не було ні до, ні після неї. Законодавчою владою було ВІЧЕ на всіх рівнях. Воно ж було і судовою владою. Виконавча влада — цар (рекс) і воєводи на місцях. Але найголовнішою була ДУХОВНА ВЛАДА— влада волхвів: їй підкорялись і цар, і воєвода, і всі люди. Волхви були оточені ореолом святості й шанобливості (Се те, що бракує нам зараз — духовної влади речників нації. Національні письменники зараз — жебраки: їм ніде друкуватися, на радіо й телебачення їх не пускають, аби вони «не протаскували» націоналізм. Та й узагалі, вони оточені з часів совдепіїатмосферою зневаги і презирства. Учителі... 40 тисяч найкращих українських педагогів було знищено в 30-ті роки, і тепер компартійна номенклатура, що при владі, не дає відродитись освітянській еліті). За адміністративно-територіальним устроєм Антська держава була першою в історії Стародавньої України УНІТАРНО-ЦЕНТРАЛІЗОВАНОЮ ДЕРЖАВОЮ, що й дозволило об’єднати всі давньоукраїнські племена від Венедського (Балтійського) моря до Евксинського (Чорного) та від Лаби (Ельби) й Одра (Одера) до Дону. Столицею Антії-України був Київ. За описом Прокопія Кесарійського, анти мали потужну військову організацію, що могла виставити стотисячне військо. Одним із найвідоміших і найславетнішихдержавних діячів Антії-України був цар БОЖ або БУС (IV ст.). Його історична роль — в об’єднанні давньоукраїнських племен (укрів, росів, полян, деревлян, сіверців, уличів, тиверців та ін.) у міцну всеукраїнську спільноту Се дало можливість Божеві зупинити навалу готів (об’єднання давньогерманських племен) і вщент розгромити готське військо на чолі з королем Вінітарієм (385 р.). Готи змушені були платити антам данину. За кілька років після поразки Вінітарій пішов на підступність і запросив Божа та його соратників на «бенкет миру». Бож із характерною українською довірливістю та щирістю прибув у гості до готського короля з усіма своїми воєводами й синами. Під час бенкету Божа та його сімдесятьох супутників — воєвод і синів підступно й віроломно схопили і розіп’яли на хрестах, що їх виставили на перехрестях доріг Антії-України. Водночас Вінітарій з військом захопив Київ і перейменував його на Данапрштадт. Проте окупація готів тривала 9 місяців. Боротьбу проти віроломних ворогів очолили волхви. Навесні 391 року вони зібрали військо й повели його проти загарбників, але в першій битві зазнали поразки. Програли анти й другу битву. Тоді волхви скликали воїнів зі всієї Антії-України. Надійшли укри з-над Лаби, венеди, русини з Карпат, волиняни, білі руси... Була велика січа на лівому березі Стугни. Один із волхвів поцілив стрілою Вінітарєві в шию. Загибель короля зчинила паніку серед готів. Анти оточили вороже військо й повністю знищили його. Данапрштадт знову став Києвом. Антія відродилася в могутню державу. Але її чекали великі потрясіння. У подальшій боротьбі проти готів та інших варварських племен анти об’єдналися з південними своїми родичами — сарматами, яких тоді називали гуннами. Чому так? Я вже розповідав про те, як галли свого часу побили етрусків. Проте слід уточнити: велике плем’я мандрівних галлів-галичан, вихідців із Прикарпаття, поділялося на дві частини: мирну і войовничу. Войовничих галлів називали ще КЕЛЬТАМИ. Мирні галли осіли на крайніх західних землях Європи, обробляли свої ниви, вирощували хліб і виноград, займалися скотарством; саме вони й утворили велику державу Галлію, що згодом стала називатися Францією. А войовничі галли-кельти не могли всидіти на одному місці, їх тягло в походи, їм хотілося воювати. Тому дзвін їхніх мечів чули і в Бельгії, і в Швейцарії, і на Британських островах (де їх, кельтів, називали бриттами!), і в Карпатах. А один з найпотужніших бойових загонів кельтів зробив стрімкий рейд від території Данії до Криму. Але тут їм не давали спокою сармати, що стали витискувати непроханих гостей геть. їх, сарматів, роздратовані кельти називали «гуннами», тобто — «злими сусідами». Це слово в ті часи було модним. Пішло воно від китайців, які назвали своїх сусідів — войовничих ка-захів-кипчаків словом «хуна», тобто «злий сусіда». Так давньоукраїнське плем’я сарматів стало зватися гуннами. І очолив се об’єднання антів і гуннів київський цар Аттила. Чимало написано про сього грізного царя, великого стратега й полководця. Але й досі найґрунтовнішою і найвичерпнішою розповіддю про Аттилу є капітальна праця О. Вельтмана «Аттила и Русь IV и V века» (Москва, університетська друкарня, 1858 р.). На основі цієї монографії відомий український письменник нашого часу Іван Білик написав цікавий історичний роман «Меч Арея», де вивів Аттилу під колоритним і співзвучним українським іменем Гатило і показав його як українського вождя. На критиці сього «націоналістичного» роману зробив свою стрімку наукову кар’єру молодий на той час археолог Петро "Голочко, що виступив на догоду ЦК Компартії України та КДБ з погромницькою статтею на адресу Білика. Тож відомо, як дісталися йому і звання академіка, і крісло директора Інституту археології, і посада віце-президента НАН України. Не буду розповідати про Аттилу та повторювати Вельтмана, Білика, інших авторів. Не полемізуватиму з академіком Толочком. Бо зараз важливо з’ясувати одне: ЯКУ РОЛЬ відіграв Аттила в розвитку Антії-Укра-їни і, зокрема, в утвердженні Української державності. Одразу скажу — НЕГАТИВНУ. А ще точніше — РУЇННИЦЬКУ РОЛЬ. Посівши престол великого князя Київського (443 р.) та ганебно вбивши свого брата Бледу (445 р.), Аттила встановив, по суті, військову диктатуру і повів грабіжницькі війни без будь-якої на те потреби. Віче при ньому не діяло. Він став диктатором. Талановитий полководець, він не знав поразок у січах. Так, сучасники відзначали його добрі риси: мудрий у порадах своїх; поблажливий до прохань; вірний слову своєму, скромний у побуті (ходив у білому полот-няному одязі без прикрас, їв мало, не любив марнотратства тощо). Але всі ці позитивні риси лише посилювали завойовницький ритм його буття. Невдовзі Антія перетворилася у велику мілітарну імперію, що простяглася від Волги до Рейну. Десятки підкорених народів і держав. І трималася ця супердержава на силі й страхові. Помер Аттила (453 р.) — і супердержава гуннів-антів розвалилася враз. Тут мимохіть згадується Бож. Він перший об’єднав давньоукраїнські племена у велику державу. Але об’єднав не силою, а розумом. І — добром. Чому потяглися народи і племена до Антії, до Божа в спілку? Та тому, що він дав мир і волю ратаєві, селянинові. Зробив його не воїном, а господарем на землі, утвердив приватну власність. Бож заперечував рабство (Аттила всіх полонених зробив рабами!). Бож підтримував волхвів, їхню духовну владу. Він дав ініціативу, простір воєводам. Бож прислухався до віча, його ухвал. Загинув Бож, а ДЕРЖАВА НЕ РОЗПАЛАСЯ. Навпаки, анти ще дужче згуртувалися і перемогли силою всіх своїх племен. Аттила — антипод Божа. Він зорганізував велику державу не добром, а силою. І коли він помер, то всі народи поклали — жити окремо, бути господарями своєї долі. Великий се був потяг до волі, до самостійності — і... АНТІЯ ВЖЕ НЕ ВІДНОВЛЮВАЛАСЯ. Народи боялися знову потрапити в рабство. Так стали утверджуватися самостійні держави, що їх згодом назвуть державами чи народами слов’янської спільноти. А в глухих лісах Півночі завдяки Аттилі почалося формування суспільного утворення, яке згодом стане грізним явищем під назвою... МОСКОВІЯ






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка