«Пізнавальний статус поняття «соціальний контроль» в об’єктивістських соціологічних теоріях хх століття»



Скачати 188,5 Kb.
Сторінка7/13
Дата конвертації25.03.2020
Розмір188,5 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (197 найменувань). Обсяг дисертації – 211 сторінок. Список використаних джерел розміщується на 18 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовано актуальність теми, розкриваються теоретико-методологічні засади дослідження, сформульовано мету, завдання, об`єкт та предмет роботи, визначено наукову новизну і практичне значення результатів, наведено дані про апробацію та публікації результатів дослідження.

Перший розділ – «Аналітичний огляд зарубіжних та вітчизняних досліджень з проблематики соціального контролю в соціологічних теоріях ХХ століття» присвячено аналізу теоретичних підходів визначення змісту поняття «соціальний контроль» зарубіжних та відчизняних соціологів.

У першому розділі автором розглядаються основні соціологічні парадигми в межах яких визначається поняття «соціальний контроль»: об’єктивістські (позитивістсько-натуралістичні – О.Конт, Г.Спенсер; структурного функціоналізму – Е.Дюркгейм, Т.Парсонс, Р.Мертон та ін..; теорії соціального конфлікту – Г.Зіммель, К.Маркс, Р.Дарендорф, Р.Коллінз та ін..), суб’єктивістські (теорія наслідування – Г.Тард; символічного інтеракціонізму – Ч.Кулі, Дж.Мід та ін..; психологізму – З.Фрейд, А.Бандура та ін..; типізації соціальних дій – М.Вебер; феноменології – А.Шюц та ін..). В роботі нами аргументовані переваги об’єктивістської позиції, в концептуальних межах якої специфіка поняття «соціальний контроль» розкривається як вплив ціннісно-нормативної системи та інституціонально-примусових механізмів підтримки тривалих та стійких зв’язків та норм. Завданням даних механізмів є регулювання відносин між інститутами, організаціями та людьми з приводу виконання ними функцій ефективного виробництва матеріальних та духовних цінностей та їх розподілу.



В межах аналізу об’єктивістських парадигм дисертантом окреслена концептуальна суперечність функціонального призначення інституціональних елементів поняття «соціальний контроль» – «примус», «капітал», «ідеологія», «авторитет» як механізмів утримання влади та відчуження людини від продуктів праці в теоріях соціального конфлікту (М.Вебер, К.Маркс, Р.Дарендорф, Т.Адорно, Г.Маркузе, І.Валлерстайн, Ж.Бодрийяр та ін..); або ж як засобів підтримки легітимного ціннісно-нормативного консенсусу з виробництва та розподілу благ в теоріях структурного функціоналізму (Е.Дюркгейм, Т.Парсонс, Р.Мертон, Н.Смелзер, М.Кастельс та ін..). Неоднозначне розуміння даного поняття отримало розвиток у радянській соціології. Так, у працях В.Афанасьєва, І.Антоновича, В.Клімова, Т.Зражевскої, А.Яковлева, К.Ігошева та ін.., розкривається критична сутність поняття «соціальний контроль» як інституціонального механізму експлуатації людини в буржуазно-капіталістичному суспільстві, а також позитивно-управлінський статус даного поняття в соціалістичній системі та відзначається його контекстуальний зв'язок із поняттями «саморегуляція», «зворотний зв’язок», «соціальне управління», «соціальне регулювання», «самоорганізація» тощо.

Інтерпретація праць учених радянського періоду дала змогу виявити складну систему взаємодії між суспільством та людиною, яка розкриває об’єктивний характер впливу соціального контролю та діяльнісні можливості реакції індивідів на його механізми: 1) індивідуальна дія як акт адаптивного характеру; 2) соціальна категоризація як реакція на соціальну дію; 3) суспільна самосвідомість або схвалення (не схвалення) соціальної дії; 4) соціальні реакції у вигляді позитивних та негативних санкцій; 5) індивідуальна шкала оцінок як реакція людини на санкції; 6) самокатегорізація або ідентифікація себе з певними групами; 7) індивідуальна самосвідомість.

Відзначається, що пострадянський період проблематики соціального контролю характеризується аналізом даного поняття, з одного боку, в контексті глобальних трансформаційних процесів, а з іншого – їх впливу на розбудову громадянського суспільства (С.Абакумов, Т.Мангушева та ін..) та відновлення довіри до соціальних інститутів (С.Макєєв, Є.Головаха, О.Куценко та ін.), ціннісно-нормативної системи (А.Ручка) в умовах перехідного етапу розвитку суспільних відносин. Розвиваючи та спираючись на здобутки у дослідженні даної проблематики Бойко Н.Л. дисертант погоджується з інтерпретацією даного поняття в контексті локальних та глобальних трансформаційних процесів як цілеспрямованого впливу соціальних суб’єктів на поведінку агентів соціальної взаємодії з метою оптимізації функціонування соціальної системи в межах реалізації суб’єкт-суб’єктних відносин, закріплених в ціннісно-нормативній системі та реалізованих на всіх рівнях функціонування суспільства. Така позиція, на думку автора, стимулює дослідження соціального контролю як мотиваційного чинника індивідуальної дії, що сприяє розвитку соціальної активності та свободи людини.


Каталог: sites -> default -> files -> newsfiles


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка