Педагогіка



Скачати 82,47 Kb.
Сторінка9/11
Дата конвертації24.03.2020
Розмір82,47 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
елемент 

це

 

неподільна 

складова частина системи, яка виконує певну функцію. Підсистеми об'єднують 

у собі різні частини (елементи) системи, у своїй сукупності здатні до виконання 

єдиної  програми  системи.  Як  елемент  системи,  підсистема,  у  свою  чергу, 

виявляється системою по відношенню до елементів, її складових. 

У  структурі  виховної  системи  науковці  виокремлюють,  зокрема, 

дидактичну  систему,  систему  виховної  роботи  та  систему  управління. 

Дидактична  система  охоплює  навчальну  діяльність  учнів  і  методичну  – 




учителів.  Під  системою  виховної роботи  розуміють  систему  взаємопов’язаних 

виховних  заходів.  Система  управління  включає  необхідний  набір  функцій, 

спрямованих на підтримання, функціонування і розвиток системи [6]

.

 



Запропонована  Є.  Степановим  структура  виховної  системи  включає  такі 

компоненти: 

 

індивідно-груповий  (адміністрація,  учителі,  учні  і  співробітники 



освітньої установи); 

 



ціннісно-орієнтаційний (цінності колективу дітей і дорослих); 

 



функціонально-діяльнісний (системостворювальний вид діяльності, 

форми та методи організації спільної діяльності і спілкування, основні функції 

виховної системи, управління і самоуправління виховної системи

 



комунікативний (взаємини в суспільстві дітей і дорослих, внутрішні 

й зовнішні зв’язки виховної системи); 

 

діагностико-результативний  (критерії  та  показники  ефективності 



виховної  системи,  форми,  методи  та  прийоми  вивчення,  аналізу  й  оцінки 

функціонування виховної системи) [1]

.

 

Вивчення  досвіду



 

роботи  шкіл,  аналіз  праць  науковців  дає  змогу 

охарактеризувати  основні  етапи  розвитку  виховної  системи,  їх  особливості, 

системо-утворюючі чинники. 

На першому етапі – становлення системи – формулюється мета виховної 

системи,  визначаються  цілі  та  орієнтири  в  організації  виховного  процесу. 

Розробляється теоретична концепція, моделюється структура виховної системи, 

встановлюються  зв’язки  між  компонентами.  Відбувається  оцінювання 

пройденого  шляху,  перегляд  педагогічних  позицій,  починає  формуватись 

колектив однодумців на основі нового педагогічного мислення, започаткування 

традицій, правил життя, стилів спілкування. Основними методами становлення 

виховної системи на даному етапі є методи переконання, вимоги, перспективи. 

Взаємодія  з  середовищем  здійснюється  стихійно,  в  цілому  система 

характеризується розрізненістю, автономністю діяльності її компонентів, може 

виникати тимчасова дисгармонія. 



Другий  етап  передбачає  відпрацювання  структури  системи,  розвитку 

колективу,  змісту  його  системо  утворюючих  видів  діяльності,  зміцнюється 

самоуправління,  розвивається  ініціатива  і  самостійність  пріоритетні  напрями 

функціонування системи відпрацьовуються найбільш ефективні форми і методи 

виховання. Основними методами розвитку системи є метод досвіду суспільної 

поведінки,  організації  різносторонньої  діяльності,  стимулювання  і  мотивації 

діяльності та поведінки.  

На третьому етапі відбувається остаточне формування системи, шкільний 

колектив  як  об’єднання  дітей  та  дорослих  має  спільну  мету,  діяльність, 

співпрацю. Посилюється увага колективу до кожної особистості. Відбувається 

інтеграція  навчально-пізнавальної  та  позаурочної  виховної  діяльності. 

Актуальними  є  методи  самовиховання  та  перевиховання,  саморозвитку, 

самооцінки. Здійснюється акумулювання традицій та їх передача від покоління 

до  покоління,  загальна  «педагогізація»  навколишнього  середовища.  У  членів 

учнівського та педагогічного колективів сформоване «почуття школи» 

Четвертий  етап  характеризується  оновленням  та  перебудовою  системи, 

можливий  кризовий  період  розвитку  виховної  системи  обумовлений,  зокрема, 

втомою  в  колективі,  зниженням  рівня  творчої  активності,  недостатністю 

новизни  у  життєдіяльності  системи;  для  збереження  системи  необхідно 

ускладнювати  завдання,  розширювати  зміст  творчої  діяльності  колективу, 

діяльність. Оновлення системи відбувається на основі створення інноваційних 

умов  для  діяльності,  творчості,  зміни  лідерів,  удосконалювати  управління 

шляхом демократизації та гуманізації. 

Для 


діагностики 

ефективності 

виховної 

системи 


науковці 

використовують  такі  групи  критеріїв:  «критерії  факту»  та  «критерії  якості». 

Критерії першої групи дають відповідь на запитання чи існує в школі виховна 

система,  а  критерії  другої  групи  характеризують  рівень  розвитку  виховної 

системи та її функціонування. 

До «критеріїв факту» належать: 

 

впорядкованість життєдіяльності школи; 




 

наявність сформованого єдиного шкільного колективу; 



 

інтегрованість  виховних  впливів  в  комплекси,  концентрація 



педагогічних зусиль. 

Показниками критерію впорядкованості життєдіяльності школи є: 

 

відповідність  змісту  виховної  роботи  можливостям  і  умовам 



конкретного навчального закладу;  

 



раціональне планування цілеспрямованих виховних впливів;  

 



скоординованість  виховних  справ,  їх  педагогічна  доцільність  та 

необхідність; 

 

узгодженість планів та дій структурних підрозділів; 



 

зв’язок навчальної та позанавчальної діяльності учнів і вчителів; 



 

чітка організація шкільного життя. 



Критерій  наявності  сформованого  єдиного  шкільного  колективу 

характеризується такими показниками: 

–   

згуртованість школи «по вертикалі»; 



 

високий рівень колективної самосвідомості, «відчуття» школи; 



 

згуртованість учнівського та педагогічного колективів



 

дотримання шкільних звичок, правил, законів, традицій. 



До  показників  критерію  інтегрованості  виховних  впливів  в  комплекси, 

концентрація педагогічних зусиль належать: 

–  

здійснення виховання «великими порціями»; 



 

створення структурних елементів виховної системи школи



 

дискретність  виховного  процесу,  чергування  періодів  відносно 



спокою,  повсякденної  діяльності  з  періодами  активізації,  колективної 

«напруги», яскравих подій; 

До «критеріїв якості» функціонування системи належать: 

 



ступінь наближеності системи до поставлених цілей; 

 



загальний психологічний клімат у школі; 

 



рівень вихованості випускників школи. 

Показниками критерію ступеня наближеності системи до поставлених 




цілей є: 

 



реалізація  педагогічної  концепції,  що  лежить  в  основі  виховної 

системи; 

 

відповідність  реального  стану  виховної  системи  школи  ідеалам  та 



ідеям її цільової установки; 

Показниками критерію загального психологічного клімату у школі є: 

 

самопочуття учнів; 



 

соціальна захищеність, внутрішній комфорт; 



 

справжнє взаєморозуміння сім’ї та школи; 



 

емоційна  насиченість  життя  колективу  (гумор,  гра,  «педагогіка 



радості»; 

 



атмосфера доброзичливості, відвертості. 

До показників критерію рівня вихованості випускників школи належать: 

 

образ випускника як ідеальний результат виховної системи; 



 

відповідність вихованості особистості меті, заради досягнення якої і 



створювалась виховна система; 

 



професіоналізм  та  педагогічна  культура  вчителя  реалізація 

педагогічної концепції виховної системи [2]

.

 



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка