2 СТОРІНКА. МОНІТОРИНГ.
«АНАЛІЗ СТАВЛЕННЯ СУЧАСНИХ ДІТЕЙ ДО ПРАЦІ».
Як свідчать результати спілкування з дітьми старшого, середнього та молодшого дошкільного віку, ставлення до власної праці у них не однозначне.
МОЛОДШИЙ ВІК – позитивне ставлення до власної трудової діяльності, прагнуть допомагати дорослим у простих господарських справах, догляді за рослинами. Це пояснюється їх прагненням до пізнання, потребу в повазі, схваленні, визнанні.
Інший вид праці – самообслуговування – часто у цих дітей викликає негативні реакції (особливо те, що стосується прибирання речей).
Причина, на мою думку, полягає у недостатній мотивації праці. Дитина не розуміє для чого складати іграшки, коли їх знову брати чи мити руки коли вони й так чисті. Тут дорослому треба запастись терпінням. Для дитини молодшого віку важливий в побутовій праці естетичний чинник. Тому частіше повторюйте «як гарно ми прибрали», «який красивий, чистий, охайний».
СТАРШИЙ ВІК – позитивно сприймають трудову діяльність за умови, що вона забезпечує додаткову можливість спілкування з дорослим, який позитивно її оцінює.
У господарсько-побутовій праці діти вже діляться на щодо змісту праці на хлопчиків і дівчаток.
Дуже помітно, що у старших дошкільників порівняно з молодшими згасає інтерес до господарсько-побутової праці.
А ось праця в природі починає цікавити більше. А якщо вихователь перенавантажила дитину, або праця одноманітна тоді інтерес згасає. І ще один важливий чинник про який з моїх спостережень вихователі часто забувають – це гра. Адже якщо в дитини під час праці відсутні елементи гри то така праця не задовольняє дитину.
Найбільшого задоволення для дитини старшого віку надає ручна праця, якщо поряд з нею працюють близькі люди. Тому, шановні педагоги, консультуйте батьків з цього приводу. Але як завжди у батьків на трудове виховання не вистачає часу. Тому головним виступає дитячий садок і батьки на нього розраховують.
Поспілкувавшись з дітьми старшого віку, можна відмітити, що у них вже сформовано перше негативне ставлення до праці (як до суспільного явища) і інтерес до неї відсутній.
Опитування дітей 5-6 років показало, що сучасні хлопчики мріють про такі професії, як бізнесмен, депутат, президент, банкір, охоронець, міліціонер, водій таксі.
Дівчатка – моделі, наречені, співачками, ведучими шоу, у поодиноких випадках вчителями, продавцями, виховательками.
Зовсім не популярні серед сучасних дітей професії лікаря, кравець, перукар, будівельник, кондитер, пекар, кухар, хлібороб, садівник.
А такі професії як муляр, двірник, столяр, сантехнік, інженер викликають у дітей одностайне НІ , коли я пропонувала їх уявити у цій ролі.
Насторожує і той факт, що непопулярними стали навіть так звані «романтичні» професії, про які раніше мріяли всі діти: космонавт, пілот, капітан морського судна, моряк, вчений, полярник.
Що відбулося ? Які причини так вплинули на маленьких громадян нашої країни ? Можливо корені проблеми у сімейному вихованні ?
З психологічної точки зору феномен праці діти відкривають для себе спостерігаючи за працею дорослих і включаючись в їх діяльність.
Оволодіваючи під керівництвом дорослого трудовими уміннями та набуваючи трудових навичок. Діти переймаються й настроєм дорослого, їх ставленням до праці. Слова і судження дорослого, особисті враження від процесу і результату праці впливають на формування системи цінностей дітей.
Поділіться з Вашими друзьями: |