П. М. Полушкін Електронний посібник до вивчення курсу



Сторінка85/150
Дата конвертації09.01.2020
Розмір4,41 Mb.
1   ...   81   82   83   84   85   86   87   88   ...   150

15.3. Загартовування організму

Загартовування – це система процедур, що сприяє збільшенню опірності організму несприятливим впливам зовнішнього середовища, виробленню умовно-рефлекторних реакцій терморегуляції з метою її удосконалення. Заняття фізичними вправами, як правило, супроводжують супутні дії природних факторів – повітря, води та сонця, які є головними засобами загартовування організму. Однак це не єдиний механізм підвищення стійкості організму до перепадів температури. Переважний розвиток тих чи інших фізичних якостей веде до зміни реактивності системи терморегуляції. Якщо розвиток швидкісно-силових якостей практично не є загартовуванням, то удосконалення загальної витривалості, в основі якої лежать аеробні механізми енергоутворення, є прямий шлях до підвищення опірності організму.


Розрізняють пасивне й активне загартовування. Пасивне загартовування відбувається незалежно від волі людини. Влітку люди ходять у легкому одязі, багато часу проводять на відкритому повітрі, купаються, ходять босоніж тощо.

Активне загартовування – це систематичне застосування штучно створених і строго дозованих впливів холоду, спрямованих на підвищення стійкості організму, що включає комплекс спеціальних процедур. До поняття «загартувальний комплекс» належать: оптимальний мікроклімат приміщень, одяг, що відповідає сезону та погоді, і спеціальні загартовувальні процедури. Заходи щодо загартовування організму мають бути багатоплановими та підвищувати стійкість організму до різних метеорологічних і геліофізичних впливів. Загартовування організму найкраще проводити в ранкові та вечірні години.

Основні сучасні принципи загартовування: поступове збільшення дози загартовувальних впливів; регулярність загартовування; урахування індивідуальних особливостей організму; враховування декількох фізичних факторів (холоду, тепла, опромінювання ультрафіолетовими та інфра- червоними променями, механічної дії руху повітря, води та ін.); застосування сильних і слабких, коротких і тривалих чинників; врахування рівня теплопродукції організму як у спокої, так і під час руховій діяльності різного ступеня активності; місцева адаптація різних частин тіла не означає загального пристосування організму до дії холоду чи спеки (оптимальну стійкість досягають під час загартовування всього організму); виконання кожної наступної процедури лише за умови повного відновлення температури тіла; зменшення дози загартовувального агента, враховуючи сумарну дію несприятливих реакцій організму на незвичайні навантаження.


Каталог: metodi
metodi -> Психолого-педагогічні чинники адаптації молодших школярів
metodi -> Міністерство освіти і науки україни
metodi -> Методичні рекомендації щодо організації та проведення практичних робіт у шкільних курсах географії
metodi -> Методичні поради класним керівникам щодо організації та проведення батьківських зборів
metodi -> Зразок оформлення плану уроку
metodi -> Методична компетентніть учителя на уроках інформатики
metodi -> Вивчаємо систему роботи вчителя…
metodi -> Педагогічна наука про передовий педагогічний досвід
metodi -> Методичний бюлетень


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   81   82   83   84   85   86   87   88   ...   150


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка