П. М. Полушкін Електронний посібник до вивчення курсу



Сторінка37/150
Дата конвертації09.01.2020
Розмір4,41 Mb.
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   ...   150
Змішане освітлення

Багато хто вважає, що змішане освітлення шкідливе для очей. Проте це не зовсім так. Змішане освітлення складається з різних по довжині хвиль, ця обставина робить його менш бажаним, чим, наприклад, достатнє природне освітлення. Але негативного впливу на організм людини воно не робить. Шкідливо виконувати зорову роботу при недостатньому рівні природного освітлення, і в цьому випадку змішане освітлення сприятиме зоровим функціям. Тому включати електричне світло слід не чекаючи, поки зовсім стемніє. У деяких зарубіжних школах штучне світло включається автоматично, за допомогою фотоелементів, як тільки освітлення знижується до певного рівня. Цей пристрій доцільний, але і без нього, при достатньо уважному відношенні педагогів до охорони зору учнів, студентів, можна своєчасно забезпечити достатній рівень освітлення в класі.

Контроль за освітленням робочого місця

У обов'язок вчителя входить контроль за освітленням робочого місця школяра будинку. Вчитель повинен порекомендувати батькам наступне: стіл, за яким займається школяр, слід поставити біля вікна, вікно не слід загороджувати квітами, шторами і завісками. Для того, щоб на робочому місці учня забезпечити достатнє штучне освітлення, потрібно, окрім загального джерела світла, мати настільну лампу з лампочкою потужністю в 50–75 Вт і обов'язково з абажуром, що закриває лампочку повністю.

Має значення і колір абажура. Максимальна працездатність буває при жовто –зеленому або білому світлі. Тому на робочому місці школяра абажур має бути зеленого або молочно-білого кольору. Не можна дозволяти займатися школярам при погашеному загальному освітленні, коли горить одна настільна лампа, оскільки різкий перехід зору з добре освітленої книги або зошита до розгляду темних предметів в кімнаті робить шкідливий вплив на очі.



Повітряно-тепловий режим

Одним з найважливіших средових чинників, що роблять вплив на працездатність і стан здоров'я дітей, є повітряно-тепловий режим приміщення. У закритих приміщеннях дитячих і підліткових установ за час перебування в них дітей підвищуються температура і вологість повітря. Змінюється хімічний склад повітря унаслідок виділень продуктів життєдіяльності, так званих антроповибросов (повітря, що видихається, кишкові гази, виділення з поверхні шкіри). Крім того, повітряне середовище забруднюється виділенням хімічних речовин з обробних матеріалів, в процесі учбово-виробничої діяльності. Міняються біологічні властивості повітря (бактерійна обсемененность), іонний склад (збільшується кількість важких, позитивно заряджених частинок).

Основним джерелом мікрофлори в приміщеннях є флора носоглотки і пил. Дослідження, проведені в школах показали, що кількість колоній в 1 м³ повітря від початку учбового дня до кінця другої зміни зростає в 6 – 7 разів. Разом з сапрофітною мікрофлорою міститься і патогенна.

Найбільш ефективний шлях боротьби з бактерійною забрудненістю повітря в дитячих установах – санація носоглотки дітей і боротьба з пилом, що включає низку заходів щодо впорядкування і санітарного змісту будівлі і ділянки і особистої гігієни (озеленення території, вологе прибирання приміщень, очищення і зміна взуття).

В повітрі приміщень з'являється домішка органічних речовин – аміаку, летючих жирних кислот, сірководня, що роблять несприятливий вплив на організм.

Іонний склад повітря змінюється тому, що легкі іони адсорбуються дихальними шляхами, парами води, пиловими частинками. Дослідження показали, що кількість легких іонів в повітрі класних кімнат знаходиться в зворотних стосунках із запиленою повітря, його вологістю і змістом вуглекислоти. При широкій аерації відбувається сприятлива зміна іонного складу повітря приміщень.

В результаті життєдіяльності організму в навколишнє середовище виділяється значна кількість тепла. По спостереженню багатьох авторів, температура в класній кімнаті до кінця занять підвищується на 2,5 – 3,5°С, а за несприятливих умов (відсутність вентиляції) – на 4 – 6°С.

Про якість повітря в приміщенні прийнято судити по кількості вуглекислого газу в нім, оскільки зміст останнього змінюється паралельно із зміною хімічного складу і фізичних властивостей повітря, що відбуваються за рахунок повітря, що видихається. Звичайно, зміст двоокису вуглецю є лише непрямим показником забруднення повітря і не завжди відображає ступінь його чистоти. У дитячих установах зміст СО² може залишатися низьким при значній запиленій і бактерійній забрудненості повітря, забрудненні його виділеннями різних хімічних домішок у зв'язку з використанням сучасних будівельних і обробних матеріалів.

Проте і в даний час зміст вуглекислоти в повітрі в сукупності з характеристикою температури, вологості повітря широко використовується як показник повітряного середовища закритих приміщень. Шляхом спостережень встановлена гранично допустима концентрація вуглекислоти в приміщеннях для дітей 0,1%. Ця величина і лягла в основу розрахунку необхідного об'єму повітря на одну дитину за годину і подальшого зразкового розрахунку кратності повітрообміну в окремих приміщеннях.

Для того, щоб запобігти зміні физико-хімічних властивостей повітря, слід здійснювати повітрообмін. При розрахунку необхідного об'єму повітря на дитину під час прийнятого виходити з кількості що видихається їм під час вуглекислоти і гранично допустимої концентрації її в повітрі приміщень. Виділена вуглекислота повинна розподілитися в повітрі приміщення і не перевищити гранично допустимого вмісту. Розрахунок ведеться по формулі: С = К: (Р–q). Де С – об'ем повітря, необхідний дитині; К – кількість вуглекислоти (м³), що виділяється дитиною протягом години; Р – граничний допустимий вміст вуглекислоти в 1 м³ повітря; q – вміст вуглекислоти в 1 м³ атмосферного повітря.

Кількість вуглекислоти, що виділяється за годину, залежить від віку дитини і характеру виконуваної ним роботи. Діти дошкільного віку видихають близько 4 л вуглекислоти в годину, діти молодшого шкільного віку – 8–10 л, старші школярі – 10 –12 л. Виходячи з гранично допустимого вмісту вуглекислоти в приміщеннях для дітей 0,1% і вміст її в атмосферному повітрі 0,04% обчислюємо об'єм повітря на одну дитину шкільного середнього віку: С = 0,012: (0,001–0,0004) = 0,012:0,0006 = 20 м³.

При фізичній роботі і рухомих іграх виділяється в 2 – 3 рази більше вуглекислоти, і необхідний об'єм повітря також збільшується вдвічі-втричі.

Зміну фізичних, хімічних і біологічних якостей повітряного середовища надає несприятливий вплив на організм дітей: погіршується працездатність, з'являються головний біль і млявість. Хімічні забруднення повітря можуть викликати токсичну дію, алергію. Підвищується захворюваність. Тому велике значення надається санітарно-гігієнічному контролю за показниками повітряного середовища і правильної експлуатації систем опалювання і вентиляції в дитячих і підліткових установах.



Температура повітря в приміщеннях для дітей і підлітків має бути диференційована залежно від призначення приміщення, будівельно-кліматичної зони, віку дітей і ін.

Оптимальні показники відносної вологості повітря прийняті 30–50%, рухливості повітря – 0,06–0,25 м/с, допустимі: 25–60% і не більш 0,3м/с. У ігрових і групових, розташованих на 1–му поверсі, температура поверхні підлоги в зимовий період має бути 23°С. У різних кліматичних районах при виконанні різних видів діяльності дітьми і підлітків спостерігається різний рівень теплоутворення і тепловіддачі організму. Читання, письмо, тихі ігри дітей супроводяться малим виділенням тепла. У приміщенні з високою температурою повітря, особливо у поєднанні з високою вологістю і малими швидкостями руху повітря, віддачі тепла – важко, що несприятливо відбивається на тепловому стані дітей і їх працездатності.



Діти з ослабленим здоров'ям повинні займатися в приміщенні з декілька підвищеною температурою. Оптимальні показники температури повітря приміщень можуть бути понижені шляхом гартування дітей.

Для підтримки оптимальних умов мікроклімату приміщень застосовують різні системи опалювання. Найширше використовується центральне водяне опалювання низького тиску з температурою води-теплоносія для дошкільних установ 85°С, для шкіл і інших учбових закладів – 95%.

При водяному опалюванні нагрівальні прилади (конвектори, радіатори) віддають тепло повітрю приміщення, що омиває їх, при цьому температура стенів залишається низькою і викликає негативну радіацію, тобто втрату тепла організмом шляхом випромінювання. Променистими системами опалювання (або панельне опалювання) є укладені в конструкції, що захищають, труби або канали, по яких циркулює нагріта вода або повітря. При цьому теплоотдающимі поверхнями можуть бути пів і потовк або стіни приміщення. Промениста система опалювання має ряд переваг: рівномірність температури повітря в приміщенні, відсутність пригорання пилу, можливість краще провітрювати приміщення, оскільки тепловий комфорт дітей забезпечується при нижчій температурі повітря. Для забезпечення оптимального теплового стану дітей рекомендується температура нагріву панелей полови дитячих установ в приміщеннях молодших класів не вище 24°С, стель – 28°С, стенів – 30–35°С.



Останнім часом в шкільних будівлях широкого поширення набуло повітряне опалювання. При цій системі зовнішнє повітря поступає у воздухо-заборную шахту, потім в припливну шахту, потім в припливну камеру, після чого піддається кондиціонуванню (нагріваючи, очищення і зволоження) і через припливні отвори подається в учбові приміщення в кількості 16 м³/год на одного учня. Температура факела повітря не повинен перевищувати 40°С. Одночасно з учбових приміщень передбачається природна витяжна вентиляція через рекреації з подальшою витяжкою з санітарних вузлів. У школах малої місткості в сільській місцевості допускається пічне опалювання. При цьому повинні дотримуватися наступні умови: забезпечення нормованого рівня нагріву повітря, добові коливання температури не більш 3°С, нагріваючи поверхні печі не вище 90°С, розташування паливників і засувок поза учбовим приміщенням.

Вентиляція забезпечує притоку чистого повітря і видалення забрудненого, сприяє підтримці в приміщеннях оптимальних мікрокліматичних умов і чистоти повітря. Природна вентиляція передбачає надходження зовнішнього повітря під впливом теплового або вітрового натиску і видалення забрудненого через витяжні канали. Притока повітря здійснюється через фрамуги. Правильний пристрій фрамуги таке, коли зовнішня стулка відкривається назовні на петлях, укріплених у верхній частині фрамуги, а внутрішня –внутрь на петлях, укріплених в нижній частині фрамуги. При такому пристрої фрамуги зовнішнє повітря прямує до стелі і в зону знаходження дітей поступає вже нагрітим, не викликаючи їх охолоджування. У теплу і перехідну пору року аерація приміщень може здійснюватися безперервно у присутності дітей. Для забезпечення достатньої притоки повітря відношення площ перетину фрамуги і підлоги має бути не менше 1:50.

Чистота повітря приміщень досягається правильною організацією провітрювання класних приміщень під час змін. Тривалість провітрювання визначається температурою

зовнішнього повітря. До початку занять рекомендується крізне провітрювання.



Залежність тривалості провітрювання учбових приміщень від температури зовнішнього повітря: температура зовнішнього повітря, О°С – час провітрювання за хвилину.

У холодний час аерація учбових приміщень повинна проводитися до приходу дітей і закінчуватися за 30 хвилин до їх появи. Швидкість руху повітря виражається в метрах за секунду (м/сек). Швидкості руху повітря менше 1 м/сек не відчувається людиною, що перевищують 1 м/сек сприймаються як вітер. Так само як і температура і вологість повітря, що оточує нас, рух повітря впливає на теплообмін. В умовах високої і низької температури навколишнього повітря рух повітря підвищує тепловіддачу. Швидкість руху повітря в дитячих приміщеннях не більше 0,2 м/сек. Швидке поліпшення якості повітря досягається скрізним провітрюванням (одночасно відкриті фрамуги і двері), але обов'язково у відсутність дітей. Ефективність скрізного провітрювання в 5 – 10 разів вище в порівнянні із звичайним тільки через фрамуги або кватирки.

Система витяжної вентиляції на природному імпульсі малоефективна, вона забезпечує полутора-двухкратний повітрообмін. Механічна вентиляція дозволяє збільшити кратність повітрообміну до 4 – 6 об'ємів за годину. При такій вентиляції різко зростає швидкість руху повітря (до 0,3 – 0,8 м/с), учні сидять в першому ряду у вікон, випробовують тепловий дискомфорт. Крім того, встановлено неправильне переміщення повітря з перших поверхів будівлі у верхні, внаслідок чого забруднюється повітря рекреацій трьох поверхів. Це забруднене повітря унаслідок підпору і наявності в класах витяжних каналів поступає в класи. В даний час для вентиляції учбових приміщень рекомендується використовувати механічну припливну вентиляцію, яка може бути організована в двох варіантах: децентралізованний притока непідігрітого повітря і централізований, суміщений з опалюванням (повітряне опалювання). Розроблена вентиляційна установка, що забезпечує місцеву притоку атмосферного повітря в приміщення. Вона складається з вентилятора, припливних коробок, знімного, протипилового фільтру. Струмені повітря, що нагнітаються вентилятором, прямують до стелі, просуваються по ньому до протилежної стіни, звідти поступово опускаються. Система забезпечує оптимальні умови повітряного середовища у поєднанні з панельним опалюванням, але використання її обмежене температурою зовнішнього повітря (не нижче 15°С).

Переважно система централізованої подачі підігрітого повітря – поєднання опалювання з вентиляцією. Шляхом регуляції об'єму і нагріву повітря залежно від зовнішньої температури можна створити оптимальний повітряний і тепловий режим в приміщенні.



Нормами, що діють, передбачається притока повітря в класні приміщення, учбові кабінети і лабораторії 16 м³ за годину на 1 людину, в майстерні – 20 м³/год. При проектуванні системи вентиляції обов'язковою вимогою є створення правильного напряму руху повітря – з чистого приміщення в приміщення з більш забрудненим повітрям і запобігання можливості зворотного його надходження. З цією метою передбачається пристрій незалежних систем витяжної або припливно-витяжної вентиляції для класів, кабінетів, лабораторій, актових залів, майстерень, кухонь, медпунктів. З метою локалізації і видалення забруднень безпосередньо у місця їх виділення передбачається місцева витяжна вентиляція: у кабінетах хімії, учбово-виробничих майстернях. Об'єм повітря, що видаляється, від витяжної хімічної шафи приймається 1100 м³/год.

8.1. Середні загальноосвітні школи

Існує багато типів шкіл: загальноосвітні, гімназії, ліцеї, коледжі, школи з різноманітними нахилами навчання, школи продовженого дня, школи-інтернати тощо.

Будинки шкіл розташовують на земельних ділянках з відступом від червоної лінії не менше ніж на 25 м. Відстань від межі ділянки до житлових будинків повинна бути не меншою 10 м. Розрив між будівлями школи та житловими і громадськими – не меншим ніж 50 м. Площу земельної ділянки шкіл визначають пропорційно до кількості учнів. Для початкових шкіл, кількість учнів в яких менше 40 чоловік, площа ділянки повинна становити 0,3 га; шкіл, кількість учнів в яких становить до 80 учнів — 0,5 га; для неповних середніх шкіл з кількістю учнів до 300 – 1,7 га; для середніх шкіл на 600 учнів – 2,2 га; для середніх шкіл до 800 учнів – 2,5 га; 1580 – 3,0 га та 1960 – 4,0 га; шкіл-інтернатів на 280 учнів – 2,0 га, шкіл-інтернатів на 340 учнів – 2,2 га. В умовах реконструкції площу земельної ділянки шкіл можна зменшити, але не більше ніж на 20%. Територію школи обгороджують, озеленюють і розбивають на зони: навчально-дослідну, фізкультурно-спортивну, господарську та зону відпочинку. Площа озеленення повинна складати не менше 40 – 50% від загальної площі ділянки. По межі земельної ділянки влаштовують зелену смугу шириною не менше 1,5 м, а з боку вулиці – не менше 6 м.

Спортивну зону будують у глибині ділянки. Основними її елементами є гімнастичний майданчик, який, у свою чергу, обладнують підвісним знаряддям (жердини, кільця, канат), гімнастичною стінкою, брусами тощо. На гімнастичному майданчику виділяють місце для виконання вільних вправ, бігову доріжку, місце для стрибання, метання, розміщення гімнастичного знаряддя. Волейбольний майданчик повинен мати розміри 18x9 м, баскетбольний – 26x14 м або 22x12 м, футбольне поле – 109x69 м або 90x50 м, ігровий майданчик – 25x13 м. Спортивний майданчик для гри з м'ячем слід розміщувати на відстані не менше 10 м від вікон школи або відділяти від них смугою зелених насаджень. Волейбольні, баскетбольні та інші фізкультурні майданчики можна розташовувати на віддалі не менше 25 м від стін найближчих будівель, що мають вікна. За периметром ділянки влаштовують смугу зелених насаджень.

Будівлі шкіл проектують переважно триповерховими. Склад І площі приміщень визначають з урахуванням необхідності розміщення спеціальних приміщень для організації діяльності груп продовженого дня. Школи повинні мати такі групи приміщень:

а) навчальні приміщення для учнів 1–3 (4)-го класів;



б) навчальні кабінети для учнів 4(5)–11-го класів;

в) кабінет обслуговуючої праці;

г) приміщення навчально-спортивного і культурно-масового призначення;

д) приміщення для продовженого перебування учнів, їдальня, бібліотека, адміністративно-господарські приміщення та приміщення медичного забезпечення.

Для учнів 1–4-го класів передбачається необхідна кількість окремих класних кімнат, для учнів 5–11-го класів – спеціалізованих навчальних кабінетів, обладнаних меблями, які відповідають зросту учнів. У великих школах необхідно мати по 2–3 кабінети на кожний предмет, які призначені для різних вікових груп.

У будівлях шкіл для розміщення кабінетів рекомендується використовувати переважно віковий принцип з вертикальними або горизонтальним зв'язком між приміщеннями. На першому поверсі розташовують приміщення — майстерні, кабінети військової підготовки та технічних засобів навчання, лабораторія біології, на другому – кабінети для учнів 5–8 класів, на третьому – кабінети для учнів 9–11 класів. Не слід допускати розміщення навчальних приміщень у підвальних або цокольних поверхах. На кожному поверсі та у блоці навчальних приміщень розташовують санітарні вузли для хлопчиків і дівчаток. Залежно від кліматичних умов, при входах у приміщення доцільно влаштовувати тамбури (подвійні або потрійні).

Кожну класну кімнату і навчальний кабінет розраховують на 25 чоловік для учнів 1 – 4 класів і на 30 чоловік – для учнів 5 – 11 класів. Площа класних приміщень повинна бути не меншою ніж 50 м², висота – не меншою ніж 3 м. Вхід у навчальні приміщення необхідно проектувати з боку передніх столів, або парт. Кількість приміщень, які мають вхід з боку задніх столів, або парт, не повинна перевищувати 25% від загальної кількості цих кімнат. У всіх школах, незалежно від кількості лабораторій, повинно бути не менше трьох лаборантських приміщень (фізики, хімії і біології) площею 15 м² кожне. Лаборантські приміщення потрібно розміщувати суміжно з відповідними лабораторіями і з'єднувати їх дверима.



8.2. Гігієнічні вимоги до дитячих меблів

Меблі дошкільних закладів та шкіл повинні забезпечувати природну фізіологічну позу дитини, при якій робочі операції здійснюються з найменшою затратою енергії м'язів і основних життєво важливих систем.

Залежно від призначення, виділяють три види дитячих меблів:



  1. робочі меблі – столи, стільці, шкільні парти, шкільні лави, класні дошки, лабораторні столи, верстати тощо;

  2. допоміжні меблі – шафи, вішалки, ящики;

  3. меблі для сну та відпочинку – ліжка, дивани, лежанки. Основні групи меблів для дітей дошкільного і шкільного віку.

Найкраще основні гігієнічні вимоги щодо шкільних меблів можна прослідкувати на прикладі класичної шкільної парти (парта Ерісмана).

Розрізняють такі критерії гігієнічної оцінки шкільних меблів: глибина сидіння, що повинна становити від 2/3 до 3/4 довжини стегна; відстань по вертикалі від заднього краю кришки від сидіння до ліктя вільно опущеної руки з додаванням 5 – 6 см; дистанція сидіння (відстань по горизонталі між переднім краєм сидіння та проекцією заднього краю кришки стола на площину сидіння) буває позитивною (коли є проміжок між сидінням і заднім краєм стола), негативною (коли край сидіння заходить за край стола) і нульовою (коли краї співпадають). Найкраща дистанція – негативна і повинна становити 4 – 7 см. Дистанція спинки (відстань від спинки стільця до заднього краю кришки стола) повинна перевищувати передньо-задній розмір грудної клітки учня на 5 – 6 см. Кут нахилу кришки стола оптимальний у межах від 12 до 15°. При невідповідності розмірів шкільних меблів зросту учнів розвиваються порушення постави.

Необхідно враховувати, що на поставу впливає також загальна маса книжок, зошитів тощо, а також зручність їх перенесення. Найкращим в цьому відношенні є ранець, який також має вагу. Фізіологічні дослідження опорно-рухового апарату дають можливість встановити допустиму масу щоденного навчального комплекту для учнів 1–2 класів – 1,2 кг, 3–4-х – 2,2 кг, 5–8 -х – 3,2 кг, 9–12-х –3,7 кг включаючи підручники (для початкових класів вагою до 300 г, для середніх та старших класів — до 800 г), зошити, письмові приладдя, ранці тощо.

У майстернях з обробки деревини і металу встановлюють 20 робочих місць. Столярні верстати випускаються з висотою 75,5, 78,0 або 80,5 см, верстати для ручної обробки металу – з висотою 25,0 або 87,0 см. Щоб усунути невідповідність між зростом учнів та робочим місцем, застосовують підставки розміром 55x75 см і висотою 5, 10 та 15 см. Відстань між верстатами в ряду повинна становити не менше ніж 80 см, між рядами – не менше ніж 120 см. Верстати необхідно встановлювати під кутом 45° або перпендикулярно до вікна.


Каталог: metodi
metodi -> Психолого-педагогічні чинники адаптації молодших школярів
metodi -> Міністерство освіти і науки україни
metodi -> Методичні рекомендації щодо організації та проведення практичних робіт у шкільних курсах географії
metodi -> Методичні поради класним керівникам щодо організації та проведення батьківських зборів
metodi -> Зразок оформлення плану уроку
metodi -> Методична компетентніть учителя на уроках інформатики
metodi -> Вивчаємо систему роботи вчителя…
metodi -> Педагогічна наука про передовий педагогічний досвід
metodi -> Методичний бюлетень


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   ...   150


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка