П. М. Полушкін Електронний посібник до вивчення курсу


Підвищення активності дітей, в т.к. загальній і зрительно-ручной координації за допомогою



Сторінка23/150
Дата конвертації09.01.2020
Розмір4,41 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   150
4.3. Підвищення активності дітей, в т.к. загальній і зрительно-ручной координації за допомогою побудови занять в режимі динамічної пози

Дослідженнями встановлено, що традиційна сидяча поза сприяє пониженню активності дітей за рахунок пригноблення тонусу симпатичної нервової системи, а також механізмів центральної регуляції. У цих умовах знижується ефективність психічної і моторної творчості. У цих умовах природною була пропозиція д. м. наук Базарного В. Ф. проводити заняття в умовах вертикальної установки дітей, т е. у положенні «стоячи» Проте, аналіз електрофізіологічних і гемодинамічних даних (В. А. Гуров) виявив, що тривалість разового стояння приблизно для половини дітей не повинна перевищувати в середньому 30–35 хвилин. От чому з метою підвищення активності дітей на уроках, а також ефективності навчання запропоновано проведення занять в режимі періодичної зміни пози «сидячи» на «стоячи» тобто в режимі динамічної пози.

Лабораторними дослідженнями, а також багаторічною апробацією на практиці даного режиму переконливо доведено, що факт «дінамізациі» пози зробив найбільш сприятливий вплив на підтримку активності дітей на уроках в порівнянні з одноманітною позою незалежно від того – це положення «стоячи» або «сидячи». Представимо деякі варіанти практичного використання методики динамічних поз в учбовому процесі.

1 варіант. Педагог планує побудову уроку з таким розрахунком, щоб діти кілька разів за урок організовано піднімалися. Кратність підйомів і тривалість одноразового перебування в положенні «стоячи» безумовно залежить від характеру уроку. Практичний досвід показав, що дітей без збитку для учбового процесу можна переводити п положення «стоячи» до трьох разів (при тривалості кожного стояння від 3 до 5–7 хвилин) Проте, як вже наголошувалося вище, головним тут опинилося не стільки тривалість перебування в положенні «стоячи» скільки сам факт зміни (дінамізациі) пози. Найбільш зручним виявилося вставати тоді, коли учні слухають пояснення педагога або відповіді товаришів.

Ідеальним варіантом для практичного здійснення занять в режимі динамічних поз є розробка спеціальних меблів. Відмітимо, що така парта ще в початку 30-х років була розроблена і запропонована колишньому керівництву міністерства освіти. Проте, заміна існуючим меблям (столів) на принципово нову в масштабах країни вимагає і часу, і значних матеріальних витрат. Вирішення ж проблем здоров'я школярів не терпить ніяких отлагательств. У зв'язку з цим було запропоновано просте технічне рішення що дозволяє зберегти не тільки існуючі столи і упровадити методику динамічної пози, але і повернутися до найбільш оптимальної для зорового сприйняття похилої робочої поверхні, а також вирішити, нарешті, таку важливу для здоров'я дітей проблему, як відповідність шкільним меблям зростанню учнів Все це досягалося завдяки розробці настільних конторок із змінною висотою робочої поверхні, що встановлюється на шкільний стіл стандартного розміру. Розміри конторки відповідають половині ширини столу. Це дозволяє встановлювати її на стіл з тією ж метою, щоб один з учнів в процесі уроку працював за конторкою стоя – а другий – сидів за вільною половиною столу. При цьому діти по команді вчителя міняються місцями через кожних 15 – 20 хвилин.



Технічне вирішення конторки припускає регулювання її висоти за допомогою висувних стійок (ніжок) строго відповідно до зростання школьника. Вона визначається таким чином. У положенні «стоячи» необхідно зміряти відстань від предплечий притиснутих до грудей і зігнутих в ліктях рук, до поверхні столу. Цей розмір і відповідає висоті нижнього краю конторки. Безумовно, необхідно, щоб за одним столом займалися школярі однакового зростання. Лабораторними дослідженнями встановлено, що оптимальним нахилом робочої поверхні конторок є 16 – 18 градусів. У дитячих садах на заняттях по конструюванню' ліпленню і т. д., мождиво використовувати аналогічні конторки, але з горизонтальною поверхнею. Для цієї ж мети можна виготовити прості настільні ящики – підставки. У міру зростання дітей їх висоту можна легко збільшувати шляхом нарощування стійкий за допомогою дерев'яних брусків. В процесі роботи за такими «столиками» діти довільно по потреби самі міняють позу «сидя – стоя». В процесі роботи з дітьми відмічено, що для деяких і них (особливо ослаблених) ефективним способом попередження їх стомлення є надання ним можливості періодично по декілька хвилин полежати.

З цією метою ми рекомендуємо на підлозі в межах вільної ділянки учбової кімнати розстилати килим достатньої величини Вихователь дозволяє періодично полежати на нім тим дітям, у яких в цьому виникне потреба. Безумовно, в положенні «лежачи» ми рекомендуємо лише слухати, а не пісать – читать. З медичної точки зору заслуговує на увагу пропозиція Н. Н. Дубініна – стояти за конторками без взуття на спеціальних килимках.

Методика динамічної пози пройшла 5 літню апробацію в школах Києва. При цьому виявлена висока її ефективність в підтримці фізичної, розумової і психоемоційної активності дітей на заняттях. Крім того такий режим підвищував ефективність виконання тонко-координаційних процесів. За рахунок цього серед учнів істотно знизився ступінь вираженості і частота розповсюдження аномального динамічного стереотипу – низько схилятися при читанні – листі. Все це сприяло тому, що школярі займаються в режимі динамічної пози, мали вищі показники фізичного розвитку і здоров'я. Зокрема, в експериментальних класах до кінця періоду спостереження у 20,8% дітей мало місце бічне викривлення хребта, у 28,0% – ассиметрія плечей. В той же час серед дітей в контрольних класах ці. показники склали відповідно 34,0% і 47,8%. Частота міопізациі очей в експериментальних класах відмічена в 25,0%, в контрольних – в 39,1 %. При цьому початкові дані фізичного розвитку у порівнюваних груп дітей між собою не відрізнялися. Встановлено, що серед учащихся, що займалися в режимі динамічної пози, фонової рівень катехоламінів в лейкоцитах опинився в 3 рази вище (В. П. Кондратьева). Цим і можна пояснити той факт, що число пропусків днів по хворобі серед цих учнів було за навчальний рік в два рази менше. Серед таких дітей на декілька порядків був вище і рівень функціональних можливостей вестибулярного апарату. Крім того, у них спостерігався більш рівномірний приріст тіла в довжину протягом навчального року.

Всі педагоги відзначають, що діти, що займалися в режимі динамічної пози, відрізняються раськрепощенностью, свободою думці. В процесі обдумування відповіді такі діти можуть вільно пересуватися по класу, не порушуючи сам процес ведення уроку. Вони спокійніші, уверенни і урівноважені.

Отже, використання вертикальної пози, а точніше динамічної пози в учбовому процесі підвищує рівень фізичного і психічного розвитку дітей, їх здоров'я, а також є одним з умов для побудови занять в режимі діалогу і розкріпаченої колективної співпраці.


Каталог: metodi
metodi -> Психолого-педагогічні чинники адаптації молодших школярів
metodi -> Міністерство освіти і науки україни
metodi -> Методичні рекомендації щодо організації та проведення практичних робіт у шкільних курсах географії
metodi -> Методичні поради класним керівникам щодо організації та проведення батьківських зборів
metodi -> Зразок оформлення плану уроку
metodi -> Методична компетентніть учителя на уроках інформатики
metodi -> Вивчаємо систему роботи вчителя…
metodi -> Педагогічна наука про передовий педагогічний досвід
metodi -> Методичний бюлетень


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   150


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка