П. М. Полушкін Електронний посібник до вивчення курсу


Розвиток дитини від новонародженя до 3 років



Сторінка11/150
Дата конвертації09.01.2020
Розмір4,41 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   150
Розвиток дитини від новонародженя до 3 років

Період новонародженості. До періоду новонародженості відносять час від народження дитини до моменту відпадання у неї пуповини (у середньому це близько двох тижнів). Різка зміна умов життя (позаутробне існування) примушує організм дитини пристосовуватися до абсолютно нових і постійно змінних чинників зовнішнього середовища. Це відбивається на функціях багатьох органів і систем новонародженого, іноді викликає їх відхилення від норми. У перші 2–4 дні у новонародженого спостерігають такі явища, як утрату ваги (на 6–10% від ваги під час народження), жовтянисте забарвлення шкіри, пов'язане з тимчасовою недостатністю діяльності печінки та посиленим розпадом еритроцитів, гіперемію (почервоніння шкіри, супроводжуване іноді її лущенням), недостатню терморегуляцію (температура тіла легко змінюється у разі зміни температури повітря), у результаті цього дитина легко перегрівається або переохолоджується. До кінця 1-го – початку 2-го тижня за нормальних умов харчування та догляду за новонародженим більшість порушень майже повністю зникає.

Дефекти внутрішньоутробного розвитку (недоношеність, природжена потворність, пороки серця) або родові травми (внутрішньочерепні крововиливи, родові пухлини, переломи кісток), або спадкові хвороби (гемофілія, розумова відсталість і т. д.) зумовлюють захворювання дітей у цьому періоді розвитку. Материнське молоко у цей період є основною та єдиною повноцінною їжею, що забезпечує нормальний розвиток дитини. Період новонародженості можна вважати закінченим, коли вага дитини нормалізується, пупкова рана загоюється, зникнає жовтянисте забарвлення шкіри.



Грудний вік. Після закінчення періоду новонародженості у немовляти помітно пришвидшується інтенсивний темп росту та розвитку, який у жодному іншому віці не буває таким значним. Протягом першого року вага тіла дитини збільшується на 200%, а зріст – на 50%. Особливо значне збільшення ваги та росту дитини спостерігають у першу половину року (щомісячне збільшення ваги становить 600 г, а росту– 2,5–3 см).

Для забезпечення посиленого росту та розвитку дітям у 1-й рік життя потрібно більше їжі (відносно до 1 кг ваги), ніж старшим дітям або дорослим. Разом із цим травний тракт у цьому віці недостатньо розвинений, і у разі щонайменшої зміни режиму харчування або зниження чи зменшення кількості їжі у дітей можуть виникнути як гострі, так і хронічні розлади травлення, авітамінози, аномалії конституції розвитку (неправильна реакція організму на нормальні умови життя та харчування), що виявляються найчастіше у вигляді ексудативного діатезу. Материнське молоко у перші 4–5 місяців життя дитини є основною їжею.

Тканини у грудних дітей тонкі та ніжні, не досить розвинені еластичні (пружні) волокна, унаслідок цього вони легкоуразливі. Разом із тим через наявність у тканинах малої дитини великої кількості молодих клітинних елементів і кровоносних судин, що добре живлять їх, будь-яке ушкодження тіла у дітей гоїться значно швидше, ніж у дорослих. Захисна (запальна) реакція організму на проникнення хвороботворних мікробів у дітей грудного віку слабка, майже відсутня захисна реакція з боку регіонарних (периферичних) лімфатичних вузлів, тому на будь-яке місцеве захворювання організм дитини дуже часто відповідає загальною реакцією. У дітей цього віку шкіра схильна до гнійничкових висипань, які у разі поганого догляду за дитиною можуть спричинити загальне зараження крові.

Інфекційні захворювання, такі як кір, краснуха, скарлатина у грудних дітей, особливо в перші місяці їх життя, бувають рідко, а дифтерія, вітряна віспа, дизентерія розвиваються своєрідно – здебільшого не мають характерних для цих хвороб симптомів. Це залежить, з одного боку, від імунітету, придбаного дитиною через плаценту ще в період її утробного життя або отриманого з молоком матері, з іншого – від незавершеності будови багатьох органів і систем, особливо центральної та периферичної нервової системи.

Умовно-рефлекторні зв'язки у дітей 1-го року життя малостійкі внаслідок слабкості гальмівних і подразнювальних кіркових процесів. Під час формування кори головного мозку процеси іррадіації переважають над процесами концентрації. Це приводить до того, що процес збудження або гальмування, що виникає в якій-небудь одній ділянці, швидко поширюється по всій корі головного мозку. Грудні діти 1-го місяця життя не можуть не спати тривалий час. Підвищена активність нервової системи швидко призводить до гальмування, що, поширюючись по корі й інших відділах головного мозку, викликає сон.

Уже на першому році життя у дитини починає формуватися мова. Поступово склади замінюють недиференційоване агукання. До кінця року здорова дитина досить добре розуміє мову дорослих, сама вимовляє 5–10 простих слів («мати», «тато», «баба», «дай», «бай-бай» тощо).

У грудних дітей видбувається інтенсивний ріст і скостеніння скелета, утворюються шийний і поперековий вигини хребта, розвиваються м'язи тулуба та ніг. До кінця 1-го року здорова дитина добре сидить, час від часу встає біля опори, може пройти не сідаючи кілька кроків самостійно, проте рухи її ще не досить координовані. Для цього періоду дуже важливим є стан психомоторного розвитку дитини.

Переддошкільний, або ясельний вік (від року до 3 років). У цьому віці темп росту та розвитку дитини дещо сповільнюється. Збільшення росту становить 8–10 см, ваги – 4–6 кг за рік. Змінюються пропорції тіла, зменшується розмір голови – з 1/4 довжини тіла у новонародженого до 1/5 – у дитини 3 років. Наявність зубів (до кінця 1-го року їх має бути 8), збільшення об’єму травних соків і підвищення їх концентрації слугує підставою для переведення дитини з грудного вигодовування на «загальний стіл».

У дітей 2-го та 3-го року життя відбувається інтенсивний ріст і формування опорно-рухового апарату. Нервова система та органи чуття швидко розвиваються, координація рухів поліпшується, діти починають самостійно ходити, бігати, що дозволяє їм тісніше спілкуватися з навколишнім світом. Дитина оволодіває мовою (запас слів у дітей цього віку досягає 200 – 300, вона вимовляє не тільки окремі слова, але й цілі фрази). Спілкування дитини з оточенням збільшує ступінь імовірності стикання з дітьми, хворими інфекційними хворобами. Крім того з віком пасивний імунітет, переданий дитині матір’ю, слабшає, загроза виникнення у дітей інфекцій (кір, кашлюк, вітряна віспа, дизентерія та ін.) зростає. Разом із тим гострі та хронічні розлади травлення у цьому віці зустрічаються рідше, ніж у дітей 1-го року життя.

Усі тканини у дітей раннього віку ще дуже ніжні та легкоуразливі, тому за ними потрібно старанно доглядати. У період переддошкільного дитинства зростає потреба в продуманій і планомірній виховній роботі з дітьми. Загалом від народження до 3 років життя для дитини характерні нижченаведені показники (стандарти) психомоторного розвитку.


Каталог: metodi
metodi -> Психолого-педагогічні чинники адаптації молодших школярів
metodi -> Міністерство освіти і науки україни
metodi -> Методичні рекомендації щодо організації та проведення практичних робіт у шкільних курсах географії
metodi -> Методичні поради класним керівникам щодо організації та проведення батьківських зборів
metodi -> Зразок оформлення плану уроку
metodi -> Методична компетентніть учителя на уроках інформатики
metodi -> Вивчаємо систему роботи вчителя…
metodi -> Педагогічна наука про передовий педагогічний досвід
metodi -> Методичний бюлетень


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   150


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка