Особливості взаємодії представників мас-медіа з правоохоронними органами


РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ МАС-МЕДІА ТА ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ



Сторінка9/46
Дата конвертації14.04.2020
Розмір0,68 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   46

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ МАС-МЕДІА ТА ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ


1.1. Мас-медіа та органи державної влади: взаємодія в інтересах суспільства

Державі належить особливе місце у політичній системі суспільства, оскільки вона є головним засобом досягнення цілей, що постають перед суспільством, концентрує в собі різноманітні політичні інтереси, надає усталеність політичній системі за допомогою впорядкування її діяльності. Організуюча роль держави щодо суспільства полягає у здійсненні ряду важливих загальносуспільних функцій, насамперед: законодавчої, виконавчої, судової, правоохоронної, економічної, дипломатичної, оборонної, екологічної, інформаційної, культурної та інших.

Законодавча гілка влади забезпечує законодавче врегулювання суспільних відносин. Органи державної влади, що належать до виконавчої гілки влади, здійснюють формування та реалізацію державної політики у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров’я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв’язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності. Судові органи держави покликані забезпечити здійснення справедливого правосуддя для захисту прав, свобод і законних інтересів громадян.

Разом з цим функціонування держави та її інститутів відбувається у тісному зв’язку з громадянським суспільством – сукупністю незалежних від держави суспільних інститутів і колективів, що реалізовують приватні інтереси та потреби.

Мас-медіа є одним з найважливіших інститутів громадянського суспільства, що реалізує інформаційні потреби суспільства та забезпечує політичну комунікацію. Під політичною комунікацією розуміється соціальна взаємодія за допомогою повідомлень, які стосуються державного управління і здійснення влади у суспільстві. Власне, можна погодитися з думкою, що у сучасних демократичних суспільствах процес політичної комунікації майже весь реалізується через мас-медіа. Їхню впливовість спричинено масштабами охоплення аудиторії, високою технічною ефективністю, швидкістю поширення інформації, залежністю населення і політичних лідерів від мас-медіа у питаннях поширення знань про світ політики, який перебуває за межами сфери їхньої прямої участі, а також тим, що у найліберальніших демократичних суспільствах мас-медіа набули репутації достовірних і об'єктивних джерел інформації [41, с. 5].

Як бачимо, діяльність мас-медіа, зокрема виконання ними комунікативних функцій тісно пов’язана зі взаємодією з органами державної влади. Так, мас-медіа втілюють право громадян вільно висловлювати свої погляди, таким чином захищаючи їх від свавілля держави. Для громадян засоби масової інформації також є основним джерелом інформації про політичну сферу, зокрема функціонування державних органів. Крім того, мас-медіа покликані виконувати роль «незалежних спостерігачів», «сторожових псів», які контролюють державні інститути. Публікації засобів масової інформації про діяльність органів державної влади, їх посадових осіб здатні або підвищити авторитет останніх, або позбавити їх суспільної підтримки, призвести до відставки, програшу під час виборів.

У сучасному демократичному суспільстві мас-медіа також стають активним учасником процесу формування та реалізації державної політики на всіх його етапах:


  • на етапі артикуляції певної суспільної проблеми саме мас-медіа через тематизацію чи навмисну нетематизацію вирішують, чи стануть ті або інші проблеми надбанням громадськості (діють і як фільтр, і як підсилювач);

  • на етапі визначення проблеми увага мас-медіа дозволяє оперативніше донести інформацію про певну проблему до державних інституцій;

  • на етапі визначення політики (розроблення політичного рішення) вплив мас-медіа хоч і обмежений, але за умови активного інтересу журналістів дозволяє доносити широкому загалу інформацію про хід нормотворчого процесу;

  • на етапі імплементації політики, що загалом є справою управлінського апарату державних інституцій, мас-медіа відслідковують реалізацію політичних рішень з метою виявлення можливих проблем для тих, кого вони стосуються, і за наявності таких проблем здійснюють їх публічну артикуляцію (що розпочинає новий цикл вироблення державної політики) [42, с. 120–121].

Отже, і органи державної влади, і мас-медіа виконують різні, але однаково важливі для суспільства завдання. Налагодження взаємодії між ними за умови забезпечення свободи слова і дотримання кращих професійних стандартів відповідатиме суспільним інтересам, оскільки задовольнятиме потреби громадян в отриманні об’єктивної інформації про політичні процеси та доноситиме громадську думку у зворотному напрямку – до державних інституцій.
1.2. Основні засади висвітлення мас-медіа діяльності органів державної влади

Загальні засади діяльності журналістів та мас-медіа, особливості їх участі у відносинах щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації (будь-яких відомостей та/або даних, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді) визначаються Законом України «Про інформацію» [16].

Відповідно до статті 24 цього Закону заборонена цензура – будь-яка вимога, спрямована, зокрема, до журналіста, засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, керівника, розповсюджувача, узгоджувати інформацію до її поширення або накладення заборони чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації.

Також Законом заборонені втручання у професійну діяльність журналістів та контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб'єкти владних повноважень (у тому числі органи державної влади), крім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом.

Стаття 25 Закону України «Про інформацію» встановлює низку гарантій діяльності мас-медіа та журналістів, у тому числі, пов’язаних зі взаємодією з органами державної влади.

Зокрема, журналіст має право:



  • безперешкодно відвідувати приміщення суб'єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться;

  • бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством.

Окремі аспекти взаємодії різних видів мас-медіа (друкованих чи аудіовізуальних) з органами державної влади врегульовуються Законами України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» [9] та «Про телебачення і радіомовлення» [30].

Так, згідно зі статтею 2 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» не допускаються:


1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   46


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка