Опис власного педагогічного досвіду «Розвиток пізнавального інтересу у дітей молодшого шкільного віку у процесі вивчення української мови»



Скачати 115,52 Kb.
Сторінка1/11
Дата конвертації16.04.2019
Розмір115,52 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Опис власного педагогічного досвіду «Розвиток пізнавального інтересу у дітей молодшого шкільного віку у процесі вивчення української мови»

На сучасному етапі пріоритетними завданнями навчання у початковій школі мають бути не лише формування у школярів певної кількості загально навчальних умінь і навичок, а й забезпечення розвитку пізнавальних інтересів дитини, подальшого її становлення, всебічного розвитку. Оскільки розвиток навчально-пізнавального інтересу дітей – складне психолого-педагогічне питання, його розв’язання значною мірою залежить і від педагога.

Загальновизнано, що розвиток дитини відбувається в процесі її навчально-пізнавальної діяльності. У психолого-педагогічній літературі остання визначається як така, що має пізнавальну мотивацію, спрямовану на здобуття знань, умінь і навичок. Вона включає вміння вчитися, сприймати навчальні завдання, обдумувати способи їх розв’язання та застосування.

Актуальність досвіду.

В школі дітям дається багато знань, понять, від яких вони швидко втомлюються. Внаслідок чого, маємо недостатній рівень свідомого та глибокого засвоєння пропонованого матеріалу на уроці. В умовах постійно зростаючого обсягу інформації, навчального матеріалу, що його має засвоїти дитина, виникає потреба шукати шляхи ефективного навчання та виховання, приховані резерви розумової активності, підвищення самостійності у пізнанні навколишнього світу, методи і прийоми якіснішого засвоєння дітьми знань, умінь і навичок у різних видах діяльності.



Ідея досвіду.

Розвивати пізнавальний інтерес як засіб формування особистості молодшого школяра на уроках української мови.

Розвиток пізнавальних інтересів буде ефективним, якщо в організації діяльності учнів враховується сукупність взаємопов’язаних між собою сторін, а саме, зміст навчального матеріалу та організація навчально-пізнавальної діяльності.

Розвиваючи пізнавальні інтереси, ставлю таку мету:



  • Знайти шлях до серця кожного учня, створити умови для розвитку здібностей, закладених у дитині природою.

  • Викликати бажання самостійно займатись навчальною діяльністю.

  • Формувати навички планування, аналізу, самоконтролю.

  • Виховувати наполегливість, волю, впевненість у досягненні мети.

  • Розширити світогляд учнів для того, щоб вчити спостерігати, думати, розмірковувати.

  • Підвищити рівень розвитку дітей.

Оптимальним шляхом вирішення проблеми, на мій погляд, є підбір доцільних методів і прийомів, спрямованих на активне сприймання навчального матеріалу і реалізацію дидактичної мети у процесі педагогічної взаємодії у різних видах діяльності. При цьому нова інформація неодмінно інтегрується з попередніми знаннями і досвідом дитини.

Необхідними засадами, дотримання яких забезпечує розвиток пізнавального інтересу школярів на різних етапах взаємодії педагога з дитиною вважаю:

  • введення учнів у зміст нового навчального матеріалу шляхом відкриття знань, а не їх подачі;

  • створення умов для використання на уроці інформації, здобутої поза школою, використання дитячого досвіду;

  • передбачення певних інтелектуальних труднощів при оволодінні навчальним матеріалом;

  • активізація пізнавальної діяльності з використанням проблемно-пошукових методів.

Нам, педагогам, варто дбати про те, щоб учням на уроках було, насамперед, цікаво. Адже «Нудні уроки тільки й можуть, що викликати ненависть до викладача і до того, що викладається.» (Ж.Ж. Руссо) Я намагаюсь, щоб діти набули знання не шляхом механічного запам’ятовування, а, усвідомлюючи зміст матеріалу, розуміли його.

Навчання саме по собі є складним і багатогранним процесом, адже слід брати до уваги потреби, бажання, інтереси, рівень готовності школярів до роботи. Якщо не зважати на ці фактори, то ефективність навчання не може бути високою.

Навчання, орієнтоване тільки на мотиви обов’язку, стає для молодшого школяра одноманітним, зарегламентованим. Щоб із об’єкта педагогічної діяльності учень став суб’єктом, який сам із готовністю включається у навчання, в організації роботи намагаюсь зняти протидію двох найважливіших пружин розвитку особистості – «хочу» і «треба».

Одним із дійових засобів у даному випадку, на мою думку, може стати ігрова діяльність, в процесі якої здійснюється різнобічний вплив на особистість. Гра на уроці не самоціль. Вона обов’язково має навчальне навантаження, пробуджує в дітей інтерес до знань, сприяє інтелектуальному розвитку. На власному досвіді переконалась, що в ситуації навчальної гри дитина засвоює програму значно успішніше, ніж у ситуації навчального заняття. На уроках української мови використовую ігрові ситуації, вправи, навчально-рольові ігри, що дає змогу школярам максимально виявляти свої творчі здібності, активізувати навчальну діяльність і розвивати пізнавальний інтерес до навчання. (Додаток 1)

Великим потенціалом для створення умов довірливого спілкування, розвитку пізнавального інтересу є створення проблемних ситуацій, при вирішенні яких діти вчаться спостерігати, мислити, робити висновки, висловлювати свою думку, аргументувати свій вибір. При вивченні нового матеріалу пропоную школярам вирішити завдання, для розв’язання якого необхідні нові знання, що й стають предметом вивчення на уроці. Саме так створюю проблемні ситуації, ситуації утруднення.

Так, при вивченні теми «Змінювання дієслів минулого часу за родами і числами» ( 3 клас) перед учнями поставлено питання « Чи змінюються дієслова минулого часу за родами і числами?». Щоб дати відповідь на це запитання,діти виписують із речення словосполучення іменника із дієсловом, підбирають іменники інших родів і утворюють словосполучення із даним дієсловом, виділяють закінчення. Роблять висновки. Звіряють їх із правилом у підручнику. При розв’язанні проблемної ситуації учні мимоволі спрямовують свою увагу, активізують пам'ять, мислення на засвоєння знань.

Відомо, що навчати можна того, хто бажає вчитися. Учні не виняток із цієї істини. Матеріал на уроці не завжди цікавий. Є ускладнений, тому на таких заняттях помічається пасивність, втома, недисциплінованість, байдужість учнів. Зацікавити вихованців у таких випадках мені допомагають лінгвістичні казки та віршовані правила. (Додаток 2)

Велике значення для розвитку пізнавальних інтересів, логічного мислення учнів мають аналітико – синтетичні вправи, опорні схеми. Особливо при переході від наочно-чуттєвого сприймання до абстрактно-логічного. (Додаток 3)

Допомагає розвивати логічне мислення, особливо слабших школярів, робота із алгоритмами, які дають змогу логічно правильно будувати відповіді. При поясненні нового матеріалу намагаюсь, щоб алгоритми вивели самі діти. (Додаток 4)

Всебічний розвиток мовлення – одна із найактуальніших проблем шкільного навчання. Організувати мовну діяльність учнів, озброїти їх умінням точно й образно висловлювати думки та почуття – мета роботи кожного вчителя. Вважаю, що досягти успіху можна лише зацікавивши дитину на уроці, коли, розвиваючи свої здібності, вона задовольняє пізнавальні потреби. Значне місце на уроці відводжу тлумаченню значення слів, роботі з синонімами, антонімами, багатозначними словами, фразеологізмами. (Додаток 5)

Урізноманітнюють урок і допомагають розвивати пізнавальні інтереси творчі завдання. Люблять учні працювати із деформованими реченнями та текстами, доповнювати тексти пропущеними словами, складати тексти за опорними словами, за даним зачином чи кінцівкою.(Додаток 6)

Ефективним способом організації співробітництва на уроці є створення ситуації вільного вибору учнями навчального завдання. При цьому створюються умови для цілеспрямованого розвитку, виховання, збагачення знаннями, досвідом кожної дитини.

За вмілого застосування вільний вибір прекрасно доповнює традиційні форми постановки завдань, бо саме так у школярів точніше і швидше формується самооцінка, цілеспрямованість, наполегливість і навіть почуття власної гідності.

Ідею вільного вибору учнями навчального завдання використовую у різних способах їх постановки:



  • під час самостійної роботи тренувального характеру з- поміж варіантів, що написані на дошці, учні вибирають завдання (їх розташовую так, щоб виразно проглядалась відмінність);

  • серед аналогічних завдань школярі вибирають свої. Наприклад, у вправі декілька речень. Пропоную прочитати всі речення, записати лише одне із них і виконати одне із запропонованих завдань;

  • із декількох заголовків (ілюстрацій) дитина вибирає один (одну), яка, на її думку, найкраще відповідає змісту твору, та інші.

Ситуація вільного вибору ефективна і для визначення домашнього завдання. Власне, це один із способів визначення учнями своїх можливостей, заохочення сумлінних і працездатних.

Важливим засобом розвитку пізнавальних інтересів є самостійна робота. Розумові сили, мислення розвиваються, коли учень стикається з труднощами і самотужки долає їх. Я привчаю до такої роботи з першого уроку і використовую її на різних етапах. Щоб виробити самостійність у навчанні, застосовую як групову, так й індивідуальну форму роботи. Розробила картки, в яких передбачено всебічний розвиток особистості. (Додаток 7)

Підвищенню дитячої пізнавальної активності, уваги, працездатності, ініціативності в пошуках нових нестандартних рішень, а також прагненню подолання труднощів у навчанні сприяє правильне використання системи стимулювання та оцінювання навчальних досягнень школярів.

На сьогодні винятково важливою є ідея єдності мовної освіти й мовленнєвого розвитку учнів. Тому намагаюсь творчо опанувати способи творення мовленнєвих ситуацій під час пізнання проблем мови та мовлення. До кожного уроку добираю тематично близькі тексти, де мовні явища,які вивчаються, є типовими. Дібрані тексти поєдную із предметними малюнками, дидактичною грою або ж драматизацією дій. Така опора конкретизує уявлення про виучуване явище, спрямовує на виділення істотних ознак понять, підвищує ефективність порівняння, узагальнення, систематизації.

На таких уроках діти є не пасивними спостерігачами, а активними учасниками його дійства. Всі ці прийоми дають змогу добитись того, щоб школяр закінчив урок з натрудженою головою. Не навантаженою, а натрудженою. І тоді кожен учень відчує радість творчості, побачить у красі світу доброту і сердечність, духовне благородство і на основі цього відкрити прекрасне у собі.

Пропрацювавши у школі 29 років, я переконалась, що знання фактичного матеріалу підручників і поурочних розробок – це тільки основа успішного проведення уроку. Не менш важлива технологія його підготовки. Тому так важливо урізноманітнювати форми і методи роботи на уроці, щоб провести його з найбільшою користю для розвитку особистості дітей, збереження їхнього оптимізму, розвитку позитивного ставлення до навчання, уміння вчитись. Інших підходів до навчання дітей не повинно бути.




Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> Тема: Безпека вулиці: азбука дороги
123456789 -> Методичні вказівки до вивчення дисципліни сво «доктор філософії»
123456789 -> Регіональний підхід до дослідження формування ціннісних орієнтацій студентів мистецьких вишів україни н. Г. Тарарак
123456789 -> Методологічне підґрунтя дослідження формування ціннісних орієнтацій студентів вищих навчальних закладів мистецького профілю україни
123456789 -> Загальна характеристика роботи
123456789 -> Інформаційне суспільство в контексті політичної культури суспільства
123456789 -> Заліщицька районна державна адміністрація Відділ з питань освіти Районний методичний кабінет Використання активних та інноваційних технологій як засіб активізації
123456789 -> Україна тернопільська область опис досвіду роботи учителя біології


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка