Олена Мар'їна



Скачати 84,47 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації23.03.2020
Розмір84,47 Kb.
  1   2   3


ISSN 2076-9326

.

Вісник Книжкової палати. 2013. № 3

1

УДК  316.774:023

Олена Мар'їна,

викладач кафедри бібліотекознавства

та соціальних комунікацій ХДАК

Cоціально-комунікаційні технології як засіб управління

бібліотечно-інформаційною сферою діяльності

Розглядається поняття соціально-комунікаційних технологій. Обґрунтовується доцільність їхнього запроваджен-

ня як засобу управління бібліотечно-інформаційною сферою діяльності.

Ключові слова:

 бібліотека, комунікація, соціум, соціальні технології, соціально-комунікаційні технології.

Ускладнення  та  технологізація  суспільних  відносин

актуалізують  питання  опрацювання  методів  оптимального

і максимально ефективного прийняття рішень в управлінні

соціальними системами. Як наслідок, виникає гостра необ-

хідність  створення, розвитку та  широкого впровадження в

соціальну  практику  соціально-комунікаційних  технологій

(СКТ). Зокрема, злободенним  стає  визначення  доцільності

їхнього використання у подальшому розвитку бібліотечно-

інформаційної сфери.

Актуалізація проблематики СКТ пов'язана, по-перше,

з  усвідомленням та розумінням нової ролі та місця бібліо-

теки  як  соціально-комунікаційної  структури  в  суспільній

системі  й  процесах  регулювання  соціальних  відносин; з

інтенсивним  пошуком  прийнятної, адекватної  сучасному

стану  суспільства  соціальної  практики, пов'язаної  з  регу-

люючим  впливом  на  різні  сфери  життєдіяльності  соціуму

для  гармонізації  соціоекономічних, політичних, духовних

відносин, створення  умов  розвитку  соціальних  інститутів

та  функціонування  груп, спільнот, індивідів, зв'язків  та

комунікацій між ними.

По-друге, нагальність  соціально-комунікаційної  тех-

нологізації  бібліотечно-інформаційної  сфери  також  пов'я-

зана з  практичною  реалізацією  упродовж  останніх  десяти-

літь  нових  форм  і  методів  діяльності, що  відповідають

реаліям  формування  інформаційного  суспільства. Адже

практично  усі  бібліотеки  вже  здобули  певний  досвід  із

впровадження  елементів  соціально-комунікаційних  техно-

логій  у  свою діяльність, що має на меті: вивчати попит на

власні  продукти  і  послуги, використовувати  рекламні  тех-

нології, шукати  спонсорську  допомогу, вивчати  ціннісні

орієнтації користувачів, налагоджувати зв'язки з громадсь-

кістю, створювати  власний  імідж  та  ін. Означені  напрями

роботи  професійне  співтовариство  вже  сьогодні  усвідом-

лює  як  ресурси, що  забезпечують  стале  функціонування

бібліотеки як системи і являють собою  основні інструмен-

ти  аналізу  сучасної  бібліотечної  діяльності. Проте, незва-

жаючи  на  той  факт, що  окремі  елементи  соціально-ко-

мунікаційних  технологій  мають  практичне  застосування  у

бібліотеках  вже  певний  час, як  основний  інструментарій

діяльності останніх вони вивчалися мало та фрагментарно.

Досі  не  визначені  їхня  роль  і  місце  у  структурі  діяльності

книгозбірень. Не склалося єдиної інтегральної методологічно

та  теоретично  сформованої  концепції  соціально-комуні-

каційної технологізації бібліотечно-інформаційної сфери.

Мета

  статті — розкрити  характер  соціально-комуні-

каційних  технологій  та  визначити  перспективи  їхнього

використання  як  засобу  управління  бібліотечно-інформа-

ційною  діяльністю. Теза  про  необхідність  технологізації  уп-

равлінського  процесу  нині актуальна для різних галузей сус-

пільного  життя. Сучасні  соціально-комунікаційні  технології

проникають в  усі без винятку  сфери, найрельєфніше вира-

ження  знаходять  у  соціальному  управлінні, науково  обґрун-

товані соціальні стратегії та рішення якого являють собою

головний тренд розвитку інформаційного суспільства.

У його ході доводиться вирішувати усе складніші проб-

леми. Це  висуває принципово  нові вимоги — бути ефектив-

ним, комплексним, довгостроковим, програмно-цільовим,

науково  обґрунтованим. У  таких  умовах  впровадження

СКТ  з  метою  вирішення  соціальних  проблем, отримання

максимально  відчутніх  результатів  при  обмежених  ресур-

сах стає важливим науково-практичним завданням.

Соціально-комунікаційні  технології  є  інноваційним

ресурсом  соціального  управління. Технологізація  комуні-

каційних процесів, підвищення технологічності управління

зовнішньою  та  внутрішньою  взаємодією  організації — це

ключова  сучасна  тенденція  розвитку PR-технологій, рин-

кових  досліджень, маркетингу, менеджменту, реклами,

бренд-менеджменту  та  ін. Оскільки  широке  використання

соціально-комунікаційних  технологій  у  різних  сферах  дія-

льності  у  працях  представників  різних  концепцій  і  теорій

висвітлено  недостатньо, питання  про  визначення  сутності

цього поняття, встановлення кореляції з категорією "соціа-

льні  технології", окреслення  основних  характеристик  ко-

мунікаційної  технології, критеріїв  технологізації  комуні-

каційних  процесів, зокрема  в  бібліотечно-інформаційній

сфері, залишаються відкритими.

Феномен  соціальної  технології  вивчений  досить  до-

кладно та представлений в роботах В. Афанасьєва, Т. Дрідзе,

К. Коліна, І. Бурмикіної, К. Попера, Н. Стефанова, В. Іва-

нова, В. Патрушева, Ю. Рєзніка, А. Сошнєва, Дж. Олексан-

дера, О. Хелмера, А. Подгорецки та ін.

Специфіка  СКТ, визначення комунікаційної та  соціаль-

ної складової, розгляд конкретних прикладів організованої

діяльності  та  основних  методологій  в  сфері  комунікацій,

виявлення їхніх характеристик, структури та ефективності

досліджувались  Д. Гаврою, В. Бебиком, Г. Почепцовим,

А. Соколовим, О. Холодом та ін.

Серед різноманітних підходів до визначення сутності

соціально-комунікаційних  технологій  найнаближенішими



© Мар'їна О., 2013


ISSN 2076-9326

.

Вісник Книжкової палати. 2013. № 3

2

до  відображення  змісту  феномену  є  позиції  Д. Гаври  та



О. Холода. Зупинимось докладніше на визначеннях дослід-

жуваного поняття.

Широкий підхід до розуміння соціально-комунікацій-

них  технологій  засвідчує  О. Холод, який  підкреслює  що

нині цей термін трактується досить довільно. У синоніміч-

ному  ряду  зі  значенням "соціально-комунікаційні  техноло-

гії" використовуються  терміни "соціальні  технології", "со-

ціально-інформаційні технології", "комунікаційні технології".

Однак складники терміна мають декілька тлумачень, вима-

гають  уточнення  через  формулювання  та  класифікацію

різних  видів  СКТ.  Автор  визначає  останні  як  систему  ма-

ніпуляційних  дій-комплексів, спрямованих  на  зміну  пове-

дінки соціуму [6].

Наукове визначення  соціально-комунікаційної техно-

логії  як  особливого, окремого  різновиду  соціальної  техно-

логії пропонує Д. Гавра. На думку автора, це [2]:

1) цілеспрямована системно організована діяльність з

управління комунікацією  соціального  суб'єкта, що  спрямова-

на на вирішення будь-якого соціально значущого завдання;

2) системно організована сукупність операцій, струк-

тур і процедур, що спирається на програму (план) та забез-

печує досягнення мети  соціального  суб'єкта за  допомогою

керованої соціальної комунікації.

Дослідник  наголошує — об'єктом  та  інструментом

соціально-комунікаційної  технології  виступає  система  внут-

рішніх і зовнішніх комунікацій соціального суб'єкта.

Серед їхніх  основних  ознак та критеріїв Д. Гавра ви-

значає [2]: штучність і  свідоме  управління  комунікаційни-

ми  ресурсами; наявність  соціально  значущої  мети; ціле-

спрямованість та доцільність; соціальний характер процесу

соціально-комунікативної  технологізації; системність; плано-

мірність, технологічність; оптимізацію  й  зворотний  зв'язок;

дискретність — наявність  початку та кінця; креативність і

стандартизацію; циклічність; можливість тиражування.

За існування різних підходів до визначення  суті СКТ

вчені  сходяться  на  думці, що  останні  характеризуються

свідомим  управлінням  комунікаціями  соціальної  системи,

наявністю соціально значущої мети та соціальним характе-

ром  процесу, що  піддається  технологізації. Сенс і  призна-

чення  соціально-комунікаційних  технологій — оптимізу-

вати  управлінський  процес шляхом виявлення та викорис-

тання прихованого потенціалу соціальної системи, отрима-

ти  соціальний  результат  при  найменших  управлінських

витратах [1]. СКТ  дають  змогу  організовувати  та  упоряд-

ковувати управлінську дію відповідно до мети і логіки роз-

витку  самих  об'єктів  дії. Тобто  новою  управлінською  ме-

тою  стає  свідоме  регулювання  комунікаційних  процесів

для досягнення стабільного розвитку системи.

Обов'язковою  ознакою  соціально-комунікаційних  тех-

нологій  у сучасному значенні цього поняття є  усвідомлене

використання  кодифікованих  систематизованих  ефектив-

них  методів  управління, що  вирізняються  раціональністю,

конструктивністю, інноваційністю  та  гуманністю. Крім  того,

вони  мають  враховувати  все  різноманіття  сутнісних  зв'яз-

ків соціальної системи з середовищем та багатоваріантність

їхніх змін. Адже соціально-комунікаційні розроблення мають

включати насамперед нові методи, методики, техніки, тех-

нології соціального комунікування залежно від соціальних

умов, соціальних суб'єктів, соціальних структур [5].

Змістовно-сутнісні  аспекти  визначення  поняття  СКТ

набувають особливої ваги в сучасній бібліотечній теорії та

практиці. Осмислення  бібліотекознавцями  трансформацій-

них  процесів  у  бібліотечно-інформаційній  сфері  знайшли

своє відображення в різних підходах, які заклали основу для

формування  методологічної  бази  концепції  соціально-кому-

нікаційної  технологізації  бібліотечно-інформаційної  галузі.

Науковцями обґрунтовано значення бібліотеки як системно-

го  об'єкта, що  характеризується  власною  структурою, стій-

кими взаємозв'язками між окремими елементами і підсистема-

ми, специфічними функціями компонентів і системи в ціло-

му (Ю. Столяров); здійснено аналіз сутнісного призначення

бібліотеки та визначення її специфічних  завдань  у  конкрет-

них історичних і суспільних умовах (Т. Берестова); виявлено

закономірності та окреслено тенденції трансформації бібліо-

течної  справи  як  соціального  інституту, що  постійно  і  зако-

номірно адаптується  до  змін  макро-  і  мікросоціумів  (В.  Іль-

ганаєва); сформовано стратегії розвитку бібліотек, які поля-

гають  у  її  визначенні  як  виробничої  системи  і  складової

інформаційної  інфраструктури  суспільства (І. Давидова);

запропоновано  маркетинговий  підхід, що  дає  можливість

орієнтувати діяльність бібліотеки на потреби її користувачів

і  формувати  її  організаційну  структуру, перелік  послуг  і

продуктів та умов роботи, виходячи з цих потреб (В. Клюєв,

І. Суслова); представлено  бібліотечний  простір  як  єдину

комунікаційну  мережу, де  базовими  категоріями  є  поняття

"комунікація" та "інформація" (А. Соколов) тощо.

В якості соціальних технологій адаптації бібліотек до

нових економічних, культурних, соціально-комунікаційних

факторів  розвитку  інформаційного  суспільства  в  роботах

О. Ванєєва, І. Давидової, В. Ільганаєвої, О. Башун, Т. Бе-

рестової, В. Клюєва, Н. Жадько, І. Суслової, О. Качанової,

А. Стукалової, О. Макеєвої  досліджувались  маркетингові

технології, принципи  сучасного  менеджменту, технології

планування  та  проектування  бібліотечної  діяльності, паблік

рилейшнз, фандрейзинг, інноваційна  діяльність, які  вклю-

чають окремі елементи соціально-комунікаційних технологій.

Дещо осторонь стоїть наукова розвідка Н. Яковлевої,

присвячена обґрунтуванню ролі соціальних технологій у фор-

муванні  бібліотечної  ситуації  території. У  своєму  дослід-

женні авторка дійшла висновків, що бібліотечна діяльність

соціально-технологічна за своєю суттю; соціальні техноло-

гії у бібліотеці моделюють її діяльність і є формою профе-

сійного  саморозвитку, формують  систему  етичних  норм; на

рівень  і  специфіку  розвитку  соціальних  технологій  у  бібліо-

теках  впливає  конфігурація  регіонального  економічного  й

культурного профілю території [7].

Це дослідження  є першим  кроком  у  такому  розвитку

подій, що  змушує  подивитися  на  бібліотеку  через  призму

соціально-технологічного  знання. Адже  питання  про  спів-

відношення  соціально-комунікаційних  та  бібліотечних  ви-

робничих технологій, що формуються за часів розгортання

інформаційного суспільства, залишаються невирішеними.

Сучасні наукові уявлення про соціально-комунікацій-

ні  технології  як  інноваційні  засоби  оптимізації  соціальної

діяльності, складові механізму адаптації соціальних систем

до  реалій  інформаційного  суспільства  дають  підстави  го-

ворити  про  необхідність  активнішого  розроблення  проб-

лематики  СКТ  стосовно  особливостей  розвитку  бібліотеч-

но-інформаційної сфери.

Переваги дослідження бібліотеки через призму соціа-

льно-комунікаційної  технологізації  полягають  у  тому, що

соціально-технологічний  підхід  дає  можливість  з  нових

позицій підійти до теоретичних та прикладних досліджень

у бібліотечно-інформаційній сфері:

¾

упорядкувати систему взаємодії соціальних і вироб-



ничих технологій у бібліотеках;

¾

з'ясувати оптимальне співвідношення в їхньому сус-



пільному розвитку соціокультурного, суспільно-громадсько-

го, ринкового, адміністративного компонентів;

¾

виробити механізми включення бібліотеки в соціа-



льно-комунікаційну сферу та визначити засоби, що забезпе-

чать  внутрішню  стійкість  книгозбірні, розкриють  її  адапта-

ційні можливості до процесів модернізації соціуму.






Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка