Ольга Кутова


РОЗДІЛ 1ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ



Pdf просмотр
Сторінка4/32
Дата конвертації07.10.2019
Розмір0,87 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ
ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ВИЩИХ
ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

1.1. Сутність поняття педагогічна майстерість”


Зростання ролі викладача вищого навчального закладу, необхідність постійного саморозвитку, самовдосконалення диктується вимогами сучасного суспільства. Щоб відповідати цим вимогам викладач вищої школи має бути справжнім майстром педагогічної справи – володіти високими морально-духовними й соціально-педагогічними якостями, глибокими професійними знаннями, психолого-педагогічними уміннями
[9, с. 5], педагогічними та психологічними технологіями. Затвердженням ОМ. Пєхоти, педагогічна майстерність є основою високого рівня професійної діяльності і виявляється у раціональному, системному застосуванні сучасних досягнень педагогічної науки та досвіду інших країн [27, с. 23]. Вона відрізняється від загальної практики інноваційним підходом і забезпечує постійне поліпшення якості педагогічного процесу у вищих навчальних закладах. У той же час педагогічна майстерність – це певний комплекс властивостей особистості, що забезпечують самоорганізацію високого рівня професійної діяльності викладача [13, с. 22]. Як наукова проблема педагогічна майстерність постала уст. Дослідники педагогіки розглядають її якнайвищий рівень педагогічної діяльності, що знаходить вияву тому, що у відведений час педагог досягає оптимальних наслідків, синтезу наукових знань, умінь і навичок методичного мистецтва і особистих якостей [12, с. 7] завдяки комплексу наявних властивостей особистості, що забезпечує високий рівень організації педагогічної діяльності. Майстерність ґрунтується на високому фаховому рівні педагога, його загальній культурі та педагогічному досвіді, визначається як вища, творча активність, що передбачає довільне використання методів і засобів педагогічного впливу в кожній ситуації навчання та виховання. У психолого-педагогічній літературі існують різні характеристики поняття педагогічна майстерність, але немає єдиного визначення, яке точно і повно розкрило б його змісті сутність. Наприклад, МІ. Дяченко і
Л.О. Кандибович вважають, що педагогічна майстерність – це високий рівень професійної діяльності викладача. Зовні це виявляється в успішному творчому вирішенні найрізноманітніших педагогічних завдань, в ефективному використанні способів і досягненні цілей навчально- виховної роботи. Збоку внутрішнього педагогічна майстерність – це функціонуюча система знань, навичок, умінь, психічних процесів, властивостей особистості, що забезпечує виконання педагогічних завдань
[5, с. 54]. Однак таке визначення не дає повного уявлення про зміст


7 педагогічної майстерності, про її складові. Немає в ньому і вказівок на природу педагогічної майстерності. Незрозуміло, наприклад, як приходить до педагога цей високий рівень професійної діяльності. Найбільш вдало сутність педагогічної майстерності розкрита в Педагогічній енциклопедії, а саме це високе мистецтво виховання і навчання, яке постійно вдосконалюється, доступне кожному педагогу, що працює за покликанням і любить дітей [26, с. 639]. Педагог – майстер своєї справи – це фахівець високої культури, який глибоко знає свій предмет, добре володіє відповідними галузями науки або мистецтва, досконало розуміється в питаннях загальної й особливо дитячої психології, володіє методикою навчання і виховання [29, с. 103]. Якщо вдуматися в це визначення, то можна помітити, що у зміст поняття педагогічна майстерність включаються загальна висока культура, ерудиція широке і глибоке знання предмета володіння знаннями з педагогіки, загальної, вікової і педагогічної психології, уміння використовувати їх у навчально- виховному процесі досконале володіння методикою навчально-виховної роботи, що виявляється, на думку Н.В. Кузьміної, головним чином утім, що педагог знає, як учити і виховувати. В.О. Сластьонін визначає педагогічну майстерність як вищу форму професійної спрямованості особистості, а головним показником майстерності в будь-якій діяльності, на його думку, є володіння спеціальними узагальненими уміннями. Існує багато видів професійної діяльності, що безпосередньо стосуються людини, але є серед них професії лікаря, юриста, педагога, які впливають на її долю. Ось чому кожна з цих професій повинна бути не лише діяльністю, ай покликанням. То, хто ж такий викладач, педагог Педагог – це лікар, лікар – психолог, діагност – цілитель молодих душ. Педагог – це екстрасенс. Він має вміти заворожувати своєю мовою, переконувати всіма своїми діями, захоплювати, підкоряти своїм цілям слухачів. Педагог – це священнослужитель, бо він уселяє віру вжиття, торжество людського добра, у милосердя і жаль, віру в неповторність і особливе призначення кожної людини. Педагог – це дослідник. Він постійно експериментує, аналізує, вносить зміни у свою діяльність. Педагог – це громадянин, патріот, небайдужий до всіх подій, що відбуваються вжитті. Педагог – це філософ, що намагається зрозуміти сенс життя і розмірковує над його секретами. Педагог – артист, режисер, керівник найвищого рангу – генератор ідей, організатор. Він – інтелігент, який мусить бути інтелектуалом, не зацькованим міністерськими інструкціями і догмами, а таким, який не лише знає їх, ай уміє творчо переробити і збагатити філософією життя. Педагог – це людина, яка володіє ґрунтовними знаннями не лише в галузі свого предмета. Педагог – це людина, зі своїми слабкостями, дивацтвами, переживаннями. Педагог – це і батько, і мати для багатьох. Педагог – це образ, створений століттями і тому шанований усіма. Педагог – це Майстер. Майстер слова. Майстер звуку. Майстер думки. Майстер емоцій і настроїв. Майстер створення – констатації знань.


8 Тому для того, щоб стати Педагогом, кожен має збагнути, що заняття – це не 90 хвилин спілкування зі студентами, а все життя, прожите до цього людиною. І залежно від того, як вона його прожила, 90 хвилин заняття в кожного педагога пройдуть по-різному [29, с. 171]. Викладач великій кількості людей дає можливість не лише багато про що дізнатися, ай відчути ту особливу емоцію дотику до науки, до пізнання, до педагогічної творчості, що по суті має ту саму природу, що й зіткнення з художньою творчістю на концертах і виставах за участю великих майстрів. Важко переоцінити значення цієї емоції у розвитку педагога, його смаків, пристрастей і всього того, що можна було б назвати інтелектуальним, естетичним і кінець кінцем просто духовним багатством. Лекції, семінарські, практичні заняття у студентському житті становлять лише певну мить, але цього досить для того, щоб залишити в їхній пам’яті глибокі сліди. Тому значення особистості викладача у педагогічному процесі накладає на нього велику відповідальність і потребує постійної роботи над собою. Педагог обов’язково повинен багато працювати для вдосконалення себе як викладача. Щоб досягти довершеності, він має повсякчасне лише вивчати свій предмет, його історію, філософію, ай вдосконалювати техніку свого викладання. У цьому відношенні діяльність викладача дуже близька до діяльності актора. Історія науки знає багато прикладів, коли видатні вчені були водночас і блискучими лекторами М.В. Ломоносов,
Н.Н. Лузін, ДІ. Менделєєв, К.А. Тімірязєв, О.Ю. Шмідт – цей список можна було б продовжити. На жальне всім педагогічний талант дається від народження, і якщо його немає, його обов’язково потрібно виховувати, розвивати в собі. АС. Макаренко вважав, що секрет педагогічної майстерності полягає в знанні особливостей педагогічного процесу, умінні його побудувати і надати йому руху [19, с. 143]. Тому оволодіння педагогічною майстерністю доступне кожному педагогу, якщо він працює над собою, оскільки основою її формування є, перш за все, практичний досвід. АС. Макаренко сподівався, що настане час, коли майбутніх педагогів будуть навчати того, як увійти в аудиторію, де і як стояти, як привітатися, як посміхнутися і навіть як подивитися на своїх вихованців. На думку науковців (С.У. Гончаренко, Н.Г. Ничкало, ВВ. Ягупов та ін.), основою педагогічної майстерності є педагогічна культура, основні складові якої – педагогічна спрямованість, психолого-педагогічна ерудиція, організованість, уміння продуктивно поєднувати навчально- виховну роботу науково-дослідну діяльність, сукупність професійно- важливих якостей, постійне самовдосконалення. Отже, бути майстром педагогічної справи – значить мати вихідну позицію, яка є особистісно- гуманною стати яскравою особистістю, мудрою, чуйною, доброзичливою і принциповою людиною генератором теоретичних рекомендацій, які можна переконливо довести або спростувати. Згідно з узагальненим вітчизняним та зарубіжним досвідом педагогічна майстерність розглядається якнайвищий рівень педагогічної


9 діяльності, що виявляється у творчості викладача, у постійному вдосконаленні мистецтва, навчання, виховання та розвитку людини.
Педагог-майстер досягає високих результатів професійної діяльності, володіє індивідуальним стилем роботи, реалізує свій творчий потенціал за рахунок знання психології студентів і умілого конструювання педагогічного процесу. Педагогічна майстерність – це насамперед висока культура організаторської, управлінської, виховної, трудової, ігрової і громадської діяльності викладача, наділеного якостями творчої особистості, що дає змогу вирішувати всі питання навчально-виховної роботи разом зі студентами в умовах співдружності та співтворчості, враховуючи інтереси і рівень вихованості кожного, а також індивідуальні та психологічні особливості кожного студента.

Майстерність – найвищий рівень педагогічної діяльності, прояв творчої активності педагога. Якщо говорити про джерела майстерності, то визначаються комплексом властивостей особистості, які забезпечать організацію високого рівня професійної діяльності на основі рефлексії. Майстерність також полягає у здатності та вмінні зазирнути в себе, оцінити свої дії, стосунки з людьми, пізнати свій внутрішній світ, зрозуміти себе і водночас – в умінні бачити і розуміти те, як до тебе ставляться інші люди, як вони тебе розуміють. Педагогічна майстерність – це професійне вміння оптимізувати всі види навчально-виховної діяльності, спрямувати їх на всебічний розвиток та удосконалення особистості, що забезпечується високою організацією педагогічного процесу. Вона характеризується належним рівнем розвитку спеціальних узагальнених умінь, і, звичайно, суть його – в особистості викладача, його позиції, здатності керувати діяльністю на високопрофесійному рівні. Велике значення у цьому контексті має володіння викладачем педагогічною технікою, що відзначається вмінням перетворювати на апарат педагогічного впливу свої емоції, голос (тон, сила, інтонація, жести, міміка. Вміння керувати своїм психічним станом, педагогічно активно і емоційно відкрито виявляти своє ставлення до предмета і студентів є однією з ознак технологічної культури викладача. Педагогічна майстерність викладача виявляється також у вмінні працювати в умовах високого розумового та емоційного напруження, здатності знаходити оптимальні рішення у нетрадиційних ситуаціях і зберігати при цьому витримку і самовладання. Вона передбачає не лише досконалий рівень знань, умінь і навичок, алей сформованих певних особистісних якостей – мобільності, комунікативності, емпатії, толерентності тощо, що сприяє майстерному володінню педагогічною технікою та викорстанню сучасних технологій у навчально-виховному процесі. Втілення педагогічної майстерності у діяльність педагогів вищих навчальних закладів демострує, що найбільш дієвим і ефективним є така організація викладання, при якому забезпечується проникненя у різні галузі знань, об’єднує їх спільним і професійним змістом, значенням, розкриває перед студентами сутнісні моменти педагогічної діяльності в пізнавальному, організаційному і самоврядному ракурсах, підвищує


10 можливість традиційних пхолого-педагогічних, методичних і спеціальних дисциплін відзеркалювати зміст професійної діяльності, допомагає усвідомити значення і засвоїти якісно нові властивості необхідні для професійної діяльності. На думку ЄС. Барбіної, педагогічна майстерність
– це особлива якісна характеристика особистості викладача, в основі якої лежить направленість спеціаліста на роботу в школі чи вищому навчальному закладі [1, с. 38]. Як зазначає академік І.А. Зязюн, майстерність завжди розкривається в діяльності, причому в діяльності ефективній. Саме таке розуміння прийняте в педагогіці. Педагогічна майстерність виявляється в успішному розв’язанні різноманітних педагогічних завдань, високому рівні організованого навчально-виховного процесу, але суть її втих якостях особистості вчителя, які породжують цю діяльність, забезпечують її успішність. Ці якості слід шукати не лише в уміннях, ай утому сплаві властивостей особистості, її позиції, якій дають педагогові змогу діяти продуктивно і творчо [9, с. 29]. Педагогічна майстерність, наголошує С.У. Гончаренко, – це високе мистецтво навчання і виховання доступне кожному педагогові, який працює за покликанням і любить дітей. Педагог- майстер – це спеціаліст високої культури, що досконало знає свій предмет, добре обізнаний з відповідними галузями науки чи мистецтва, глибоко розбирається в питаннях загальної і особливо дитячої психологої, досконало володіє методикою навчання і виховання [3, с. 268]. Отже, педагогічна майстерність виявляється в діяльності, передбачаючи наявність при цьому багатьох професійних та індивідуальних якостей. Не можна обмежити її високим рівнем розвитку соціальних узагальнених умінь. Сутність майстерності – в особистості вчителя, наголошує І.А. Зязюн, в його позиції, здатності виявляти творчу ініціативу на грунті реалізації власної системи цінностей. Майстерність – вияв найвищої форми активності вчителя у професійній діяльності, активності, що базується на гуманізмі і розкривається в доцільному використанні методів і засобів педагогічної взаємодії у кожній конкретній ситуації навчання і виховання [24, с. 29]. Як свідчить досвід, педагогічну майстерність слід розглядати як вияв педагогом свого Я у професії, як самореалізацію особистості викладача у педагогічній діяльності, що забезпечує розвиток особистості студента. І.А. Зязюн пропонує таке визначення цього поняття

Каталог: 2397
2397 -> Засвоєння дошкільниками правил поведінки
2397 -> План роботи ккднз №141 на літній оздоровчий період схвалено: педрадою ккднз №141
2397 -> Досвід роботи "Планування освітньо-виховної роботи з дошкільниками в педагогічному процесі днз"
2397 -> Гіперактивність (вони весь час перебувають в русі, стояння в черзі чи строю для них проблема, так само як спокійне сидіння під час занять чи приготування уроків)
2397 -> Закон України «Про освіту» «Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників, їх професійне самовдосконалення важлива умова модернізації освіти» Національна доктрина розвитку освіти
2397 -> «мій рідний кривий ріг» керівник


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка