Обґрунтування специфіки педагогічних інновацій



Скачати 23,33 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації16.04.2019
Розмір23,33 Kb.
ТипОбґрунтування
  1   2
Добротвор Олена Вікторівна, канд. пед. наук, доцент

Національний авіаційний університет, Гуманітарний інститут, м. Київ, Україна


У ПОШУКАХ ОБҐРУНТУВАННЯ СПЕЦИФІКИ ПЕДАГОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ

Дискусії щодо реформування освіти та модернізації навчального процесу об’єднують усіх зацікавлених учасників – викладачів, чиновників, студентів, представників бізнесу – для розробки нових глобальних освітніх стратегій. Пріоритетом основних програм розвитку Європейської Ради «Європа 2020», «Болонський процес 2020», «Горизонти 2020» визнаються інновації. У зв’язку з цим напередодні «четвертої промислової революції» потребують активного обговорення проблеми людського фактору та соціальних змін [1]. Загальновизнано, що здатність суспільства до інновацій – головний чинник розвитку економіки та забезпечення сталого майбутнього.

Швидкість темпів зростання та старіння інформації, розрив між вимогами освітян та роботодавців, труднощі взаємодії різних культур вимагають реагування освітньої інфраструктури. Вже відбулося кілька революційних змін в галузі збереження та розповсюдження інформації завдяки Інтернету (Wikipedia та Google), постійно зростає технологічність життя людини. Відповідно, активніше відбувається процес запровадження у школах та вузах IT-продуктів, онлайн-навчання, дистанційних курсів. І хоча виникають побоювання відносно якості навчання без живого спілкування з учителями, за даними звіту «NMC Horizont: вища освіта-2015» протягом 5-6 років відбуватиметься вдосконалення культури перетворень та інновацій в галузі освіти [2]. Зміна матеріально-технічного світу впливає на соціальну сферу, зокрема на педагогічну практику, а перед дослідниками постає завдання аналізу ситуації з визначенням перспектив. Очевидно, ми стаємо учасниками нових процесів, результати яких сьогодні важко оцінити. Тому, для аналізу та проектування власної педагогічної діяльності, що може розглядатися як складова системних перетворень, необхідно визначитися з дефініціями, уточнити критерії розрізнення старого та нового в освіті, систематизувати ознаки інноваційної педагогічної практики.

Трактування поняття «інновація» від латинського слова «innovatio, novo» (змінювати, поновлювати, винаходити) в більшості випадків у різних авторів означає ідею, метод або об’єкт, що сприймаються індивідом як нові [3, с. 25]. Автори педагогічних досліджень вказують на важливість усвідомлення цінності будь-чого (ідеї, мети, діяльності) як нового, та зважають на цілісність процесу від зародження ідеї і створення нововведень до їх широкого розповсюдження в галузі освіти [4, с. 24]. Так, Г. Сиротинко [5] характеризує інновацію як новий педагогічний продукт - результат процесу створення нового, що відповідно оновлює педагогічну теорію і практику, оптимізуючи досягнення поставленої перед суспільством освітньої мети. На думку Р. Юсуфбекової [6], «педагогічна інновація» визначається як зміст можливих змін педагогічної діяльності, що ведуть до раніше невідомого, розвивають теорію та практику навчання, тобто як процес створення, освоєння, використання та поширення нового. В. Загвязинський, С. Поляков, А. Хуторський [7, с. 23; 8, 9] розкривають це поняття через ідеї, підходи, методи та технології, що раніше не використовувалися та мають прогресивний характер, який дозволяє в сучасних варіативних умовах досить ефективно вирішувати завдання освіти. У спеціальних дослідженнях уточнюють сутність нововведень в завданнях, змісті освіти та виховання, формах, методах, прийомах, технологіях навчання, засобах навчання та освіти, системі діагностики, контролі, в оцінці результатів [9]. Г. Сілвер у типології освітніх інновацій на завершенні ХХ ст. виокремлює такі, що пов’язані з використанням новітніх інформаційних технологій (наприклад, програмного забезпечення, електронної пошти, «онлайн-ресурсів») [10].

Закон України «Про інноваційну діяльність» та «Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності» від 07.11.2000 р. роз’яснюють ключові ознаки інновацій, що мають пряв у «істотному поліпшенні структури та якості виробництва і (або) соціальної сфери, новостворенності, конкурентоздатності технології, продукції або послуги» [11]. Освітніми інноваціями визнано «вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності» [12].

Наведені трактування поняття «інновація» дозволяють визначити універсальні ознаки інноваційної діяльності: радикальність, системний характер та цілеспрямованість з внесенням нових елементів у систему. Однак, для аналізу особливостей таких змін у сфері освіти необхідно враховувати специфіку педагогічної ситуації, що пов’язано з розвитком індивіда та обумовлено характером взаємозв’язку діяльностей учнів та учителів. Зазначимо, що забезпечують розвиток людини такі ситуації навчання, що усвідомлюються як значущі та є основою діяльності усіх учасників освітніх процесів, змінюють стосунки викладачів та учнів та мають розвивальний характер. Відтак, ініціаторами, носіями та поширювачами педагогічної інноватики, на відміну від технологічної чи організаційної, є самі активні діячі цієї соціальної сфери. Саме вони і є середовищем, де виробляється та використовується інновація. За такого підходу в основі змін та реформ знаходяться інтереси, цілі, ідеали, установки всіх учасників оновлення, не тільки розробників теорії, а й практиків-поширювачів, учителів і навіть учнів, як споживачів нового продукту. Відтак, спеціальної уваги потребує вивчення тісного зв’язку педагогічних нововведень з характером громадських стосунків, залежність від особистісних якостей розробників, прихильників, користувачів нового.

Таким чином, специфіка інновацій в освіті корелюється з багатоаспектністю та неоднозначністю педагогічної діяльності в цілому. Змістом педагогічних інновацій є гуманістичні та суб’єктні перетворення, що спрямовані на зміну особливого зв’язку усіх індивідів навчального процесу та мають розвивальний характер. Показовими у цьому напрямку є висновки К.В.Єлісєєва [13] щодо феномену інновацій в педагогіці, ознаками якого є розтягнення у часі, відсутність чіткої межі між етапами життєвого та інноваційного циклів, труднощі визначення кінцевих результатів нововведення. При тому, матеріально-технічні інновації (радикальні зміни) неодмінно змінюють і стосунки людей в організаціях, а отже є поштовхом для інновацій педагогічних. Наприклад, побудова нової конструкції навчальних корпусів [14] є інновацією, в результаті якої у навчанні з’являється новий матеріальний продукт. Такі зміни мають освітній характер, однак, не є педагогічними в наведеному нами визначенні. Дослідження ефективності педагогічних інновацій ускладнено специфікою об’єкту педагогіки, різноманітністю соціальних впливів на людину протягом усього життя, варіативністю характеру зв’язку учіння-викладання.

.


Каталог: bitstream -> NAU
NAU -> Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах
NAU -> Желуденко М. О. Різні підходи до визначення цінностей в аксіологічних теоріях
NAU -> Конспект лекцій з дисципліни «історія держави і права україни»
NAU -> Менеджменту якості
NAU -> Володимир Тименко к п. н., доцент м. Київ Особливості використання методу аналізу
NAU -> Загальна характеристика роботи
NAU -> Л. В. Бондар Особливості адаптації першокурсників до умов навчання у вищому навчальному закладі
NAU -> Лілія Рябокінь
NAU -> Програма навчальної дисципліни «Антропологія»
NAU -> Знання «Етики та етикету світових релігій як духовного феномена» є невід’ємною умовою становлення кожної людини як особистості і особливо студентської молоді майбутньої еліти держави


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка