Обери свій шлях життєвий Мета



Скачати 47,69 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації27.01.2020
Розмір47,69 Kb.
  1   2

Обери свій шлях життєвий

Мета: виявити ставлення учнів до вибору майбутньої професії, ставлення їхніх батьків до цієї проблеми; дати учням та батькам профорієнтаційні рекомендації; сприяти формуванню взаєморозуміння в родинах, розвивати співпрацю сім’ї та школи.

Вчитель: Найцінніше, що є в людини – це її життя. Воно дається їй тільки раз і кожній – своє. Довге чи коротке, воно триває лише від народження до смерті, і його не можна прожити двічі. Нерідко говорять, що людське життя подібне до іскри, яка вилетіла з багаття, спалахнула на коротку мить у темряві й одразу ж згасла.

Час лине надзвичайно швидко, і ось уже наші діти, здавалося б вчорашні малюки, пройшовши через яскраве безтурботне дитинство, а потім через мілини та рифи отроцтва, спрямовують свій корабель життя в смугу юності. Курс корабля один – на мрію, і чим сміливіша вона, тим бажаніше й саме плавання.

Перед старшокласниками відкривається багато різних життєвих шляхів, вони мають вибрати один із них. Але який саме? Якби на життєвих роздоріжжях, як у казках ставилися попереджувальні написи, що на тебе чекає на тому чи тому шляху й куди він може тебе привести. Але, зрештою, не варто про це мріяти. Досвід людства показує, що у виборі свого майбутнього шляху не треба шукати ні занадто легкої, ні занадто важкої долі. Кожен повинен вибирати свій життєвий шлях по собі.

Кожна людина – особистість. Серед випускників немає навіть двох зовсім однакових. У кожного свої, лише йому притаманні задатки, нахили, здібності, часом обдарування, іноді талант. І вибір життєвої дороги повинен визначатися передусім ними. Прикро, що іноді трапляються такі батьки учнів, які не розуміють фрази: «Тобі відкриті всі дороги, вибирай будь-яку!» Вибір професії не тільки в наш час, а й у майбутньому, насамперед, обмежується індивідуальними здібностями особистості.

Як же не помилитися у виборі навчального закладу, а згодом і професії? Адже це рішення визначить усе наступне життя молодої людини. А значить, приймаючи його, не можна покладатися на випадковість, квапитися. Необхідно серйозніше ставитись до цієї проблеми як батькам, та і самій молоді. До питання вибору професії людина повертається інколи не раз. Уперше воно постає перед нею після закінчення неповної середньої школи, тобто у 15-річному віці. Вирішуючи питання вибору професії, необхідно добре урахувати всі аспекти. А це зовсім, зовсім непросто.

Нерідко під час обговорення питань, куди піти вчитись, яку професію обрати, у сім’ях панує критична ситуація, часто межуючи з розпачем. Випускники, буває самі не знають, що б їм хотілося робити. Їхні життєві інтереси ще не сформовані, а батьки так само мають досить туманне уявлення про можливості, що відкриваються перед їхньою дитиною.

Інколи виручають щасливі випадки. Дитина, наприклад, може зацікавитися тим, чим захоплюються її товариші, і відповідно до цього обирає свою майбутню професію. Трапляється, що не сім’я і не школа, а хтось зовсім інший – родич чи знайомий – може виявити певний талант дитини. Проте щасливі нагоди не бувають правилом, вони швидше свідчення підвищеної чутливості сторонніх людей до тих задатків дитини, яких іноді не помічає найближче оточення.

Набагато частіше впливають на вибір майбутнього фаху батьки, їх робота, уподобання. Звичайно, дати мудрі, корисні поради - обов’язок батьків. Але свою майбутню спеціальність молода людина повинна обирати самостійно, цілеспрямовано і не поспіхом.

Молодь має надзвичайно широкі перспективи. Разом із тим у нас усе ще існує звужене уявлення про її можливості. Нерідко через це виникають розчарування в батьків і дітей, а згодом може сформуватися невдоволення молодих людей обраною професією. Відповідна поінформованість батьків і дітей могла б запобігти цьому. На жаль, ще мало знають у нас про характер, специфіку, умови праці окремих професій.

Наприклад, чимало робітничих професій уявляються нам такими ж, як півстоліття тому. Набагато ширші знання про «престижні» спеціальності, скажімо, автомеханік, косметолог тощо, або ж професії рідних чи знайомих. Водночас, сотні інших можливостей висококваліфікованої, цікавої, перспективної праці залишаються для молоді невідомими.

Орієнтація на навчання у вищому навчальному закладі також буває недостатньо обгрунтованою. Так, обираючи професію вчителя, інколи керуються міркуванням про те, що в учителя тривала відпустка, забуваючи при цьому, скільки ненормованого робочого часу забирає в людини професія педагога, якої психічної напруги вона вимагає та ін. Часом ваблять майбутні слава або яскравий образ артистів.

Роблячи ставку на «грошовиті професії», забувають, що високооплачувана праця буває складнішою й важчою фізично чи розумово, вимагає вищої кваліфікації, більшої відповідальності, витрати часу. До того ж, добра зарплатня, вище соціальне становище самі по собі не гарантують задоволення роботою.

Вкрай важливе й те, що людина повинна займатися тим, до чого має хист і здібності. Таку працю вона виконуватиме залюбки й найкраще. Це принесе користь людині й суспільству.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка