Неуспішність учнів і шляхи її подолання


Оптимізація навчально – виховного процесу шкільних колективів



Скачати 200,94 Kb.
Сторінка4/16
Дата конвертації14.04.2019
Розмір200,94 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
Оптимізація навчально – виховного процесу шкільних колективів

Взаємини вчителів із підлітками слід будувати на люб'язності, уважності, витримці, довірі, відвер­тості, доброзичливості, враховуючи їхню підвищену втомлюваність і пов'язану з цим нервовість поведінки.

Усе частіше — це труднощі в навчанні сучасних підлітків. Вони відверто висловлюють небажання вчитися, демонструють відсутність інтересу до окре­мих предметів та навчання загалом. Особливо ха­рактерним це явище є для підлітків. Вони стають помітно пасивнішими, неуважними на уроках. Учні не хочуть вслухатися, вдумуватися, запам'ятовувати те, про що говорить на уроці вчитель. Такий опір зумовлений конкретними причинами, які можна згрупувати. Передусім, невміння вчитися та долати труднощі пізнавальної діяльності. Навчання — це важка праця, що потребує спеціальних умінь і на­вичок, сили волі.



Ось неповний перелік якостей, якими має во­лодіти сучасний учень:

  • висока концентрація уваги;

  • спостережливість;

  • уміння розуміти, аналізувати почуте та про­читане;

  • навички логічного вирішення завдань;

  • уміння робити узагальнення, порівняння, ви­сновки;

  • уміння висловлювати свою думку усно та пись­мово;

* уміння знаходити аргументи;

*володіння широким словесним арсеналом;



* терпіння, впертість, наполегливість, уміння слу­хати та піддавати здоровій критиці свій попе­редній досвід.

Але, на жаль, сучасні тенденції в навчанні не завжди враховують важливість формування таких умінь і навичок у дітей, і, як результат, учні не можуть належним чином опанувати той обсяг знань, який їм пропонує шкільна програма. То­му що просто запам'ятовування для цього зовсім не досить.

Початкова школа теж не завжди може «досту­катися» до кожної індивідуальності з її потребами. Як можна приділити увагу кожній дитині, якщо їх у класі близько тридцяти і всі з різним рівнем підготовки?

Друга група причин, що викликають негатив­не ставлення до школи,— неспроможність попо­внювати знання і навчитися робити це якісно, професійно. Вдалі та своєчасні слова були девізом першого уроку: «Знання — це скарб, а вміння вчи­тися — ключ до нього». Дійсно, знання потрібно вміти здобувати, і навчати цього треба протягом усього шкільного життя дитини. Формування всіх перелічених навичок і вмінь є необхіднішим, ніж саме предметне навантаження уроку. Соціальні на­вички є первинними відносно академічних. Якщо ми навчимо своїх учнів самостійно здобувати знан­ня, аналізувати набутий досвід, результативно ним користуватися, то левову частку нашої педагогічної роботи зроблено!

Упровадити цей принцип у життя складно, але можливо. Людина залучається до діяльності тільки за наявності мотиву до участі в ній. Як правило, кожна дитина під час уроку розвиває декілька ви­дів діяльності. Усі вони мотивовані: або нав'язані (вдало і вміло чи з-під палки) вчителем, або ж моти­ви з'явились у самого учня. Скажімо, він розглядає сторонню цікаву періодику, щось малює або пише записки. У цьому разі завдання вчителя полягає в тому, щоб спрямувати процес мотивації пізнаваль­ної діяльності з певної теми так, щоб вона захопила учня, витіснивши на певний час інші мотиви. Для підтримання цього процесу потрібно міняти види діяльності. Причому щоразу, коли з'являється нове навчальне завдання, учень повинен розуміти, навіщо така діяльність йому потрібна. Лише тоді він сприй­ме нав'язану вчителем мотивацію як свою особисту. Якщо бажання розібратися в питаннях, розглянутих на уроці, стане головним для учня і витіснить усі інші, то він зосередиться, і процес пізнання трива­тиме успішно. Для цього потрібно використовувати певні стимули. Щоб спровокувати виникнення по­треб у певному виді діяльності, необхідно наблизи­ти їх до потреб самої дитини. Тому дуже важливо для педагога бути знайомим із типовими інтересами школярів певного віку і, якщо потрібно, знати на­хили й уподобання окремих учнів, що складають невеликий відсоток «нестандартних» дітей (слабких або помітно сильних у навчанні, проблемних з точки зору виховання).

Отже, вікові особливості дітей потрібно знати і спостерігати за учнівською діяльністю. Найкра­ще це робити, коли діти працюють самостійно (без втручання вчителя) і спілкуються при цьому одне з одним. Групова робота в різних її варіаціях під­ходить для цього якнайкраще. Ще одним стимулом до навчання є цікавість, евристичність, яскравість подачі вчителем матеріалу, іноді потрібно міняти стиль ви­кладання нової теми та стиль опитування, і можна по­бачити непідробний інтерес до своїх уроків з боку дітей. Частіше практикувати те, що вивчили. Навіть якщо тема є суто теоретичною, її можна подати у вигляді рольової гри в цілому класі, в групах, парах.

Гра — це діяльність з уявними об'єктами. Діти часто не мають можливості займатися улюблени­ми справами через відсутність досвіду, знань, сил, засобів і можливостей. Дитина не може керувати справжнім літаком або ракетою, не в змозі збуду­вати справжній дім або ловити злочинців. А ось грати в такі справи вона може, оскільки для такої «діяльності» потрібна тільки уява. Але саме уява в дітей розвинена найбільше. Матеріалу для неї до­статньо: вона складається з уривків почутих або прочитаних текстів, розмов дорослих, особистих спостережень, розповідей однолітків, телепередач тощо. Уява заміняє дитині недостатність знань. З накопиченням знань обсяг уяви, як правило, зменшується, й людина починає діяти переважно в реальному світі.

Ще одним важливим стимулом до навчання є створення ситуації успіху. Якщо учень відчуває, що витрачені ним на навчальний процес зусил­ля не залишилися непоміченими й були оцінені належним чином (хоча б в усній формі), то він і надалі працюватиме. Для деяких учнів навіть мож­ливість участі в спільній діяльності класу чи групи вже є ситуацією успіху. А якщо їм було відведено роль виступаючого (в будь-якій формі), то це стає для них дуже потужним стимулом до подальшого активного навчання. У таких моментах доцільна знову ж таки групова робота, де учасникам від­ведено певні ролі. Зростає рівень відповідальності перед групою за обсяг своїх знань і вміння їх пре­зентувати.

Оцінка як складова створення ситуації успі­ху відіграє все-таки першочергову роль. В останні роки з уведенням у практику дванадцятибальної системи розширилася можливість позитивно оці­нити рівень знань навіть слабеньких за здібностя­ми учнів. Можна у вигляді стимулів запровадити в практику так зване накопичення балів протягом вивчення теми. Наприклад, учень зміг приготувати в міру своїх можливостей лише половину завдань. Отже, він отримує тільки 6 балів, але при цьому має можливість додати ще кілька, підготувавши другу порцію завдання пізніше, або заробити ці бали, працюючи в групі. Як правило, таке ставлен­ня до старанного, але «слабкого» учня є стимулом до кращого навчання здібних, але неактивних дітей.

Виставлення низької оцінки теж є своєрідним стимулом. Але в такій ситуації вчителеві слід бути дуже обережним, оголошуючи оцінку в присутності класу. Треба передбачити можливу реакцію дити­ни на такий вирок: або отримана оцінка стимулює її діяльність на більш наполегливе та успішне ово­лодіння знаннями, або надовго відіб'є бажання вчи­тись. Але загалом оцінки мають бути справедливи­ми, доцільними та доречними. А наведені приклади раціональні тільки в разі педагогіко-психологічної необхідності та їх слід використовувати нечасто.

Отже, можна сказати, що подолати небажання школярів учитися — справа нелегка. Але більшість складових цієї проблеми можна подолати — треба тільки захотіти.

Методичні рекомендації


Каталог: tbkp
tbkp -> Що ми в цім світі без любові…
tbkp -> З досвіду роботи районної творчої групи
tbkp -> Орієнтовно перспективне планування
tbkp -> Ігрові технології навчання на уроках української мови та літератури
tbkp -> Рішення іх сесії Сторожинецької районної ради vii скликання від
tbkp -> Мурованокуриловецький дошкільний навчальний заклад ясла-садок №2 «Сонечко» Організація ігрової діяльності в дошкільних навчальних закладах
tbkp -> У чому полягає педагогічна доцільність колективних творчих справ (ктс) у системі виховної роботи класного керівника
tbkp -> Проект науково – методична проблема школи як координатор методичної роботи педагогічного колективу
tbkp -> Технології інтерактивного навчання


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка