Неспеціальної фізкультурної освіти учнівської молоді


Структура й обсяг дисертації



Сторінка11/23
Дата конвертації25.03.2020
Розмір0,72 Mb.
ТипАвтореферат
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   23
Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, семи розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (487 найменувань), додатків. Загальний обсяг дисертації становить
440 сторінок, з них основного тексту 360 сторінок, додатків – 7. Робота містить 80 таблиць і 28 рисунків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи, методологію дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів; наведено дані про впровадження та апробацію результатів дослідження, особистий внесок здобувача, публікації, структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі – «Сучасні тенденції та особливості розвитку неспеціальної фізкультурної освіти учнівської молоді» – на базі детального вивчення науково-методичної літератури констатовано, що теоретичні основи неспеціальної фізкультурної освіти учнівської молоді складаються з її мети, завдань, функцій, принципів, форм, умов і засобів реалізації. Провідними сучасними тенденціями і закономірностями розвитку неспеціальної фізкультурної освіти є гуманізація, зумовлена потребою у гуманізації суспільства взагалі, оздоровча спрямованість, використання цінностей та ідеалів олімпійської педагогіки для вдосконалення її аксіологічного і теоретичного компонентів.

Концепції фізкультурної освіти школярів за кордоном (А. Єрмаков, 2000; А. Вялкін, 2001; В. Пономарьов, 2001; W. Osiński, 2002; R. Naul, 2003;
J. Rink, 2009) різняться основними ідеями, акцентами і термінами
виникнення; спільною їх ознакою є наявність у змісті освіти обов’язкового і вибіркового компонентів, що містять загальнорозвиваючі вправи, ігри, гімнастичні рухи, а також плавання; велика увага приділяється розвитку позашкільних форм фізкультурної освіти, впровадженню теоретичних
занять, що стосуються збереження здоров’я, раціонального використання дозвілля та рухової активності, принципів та ідей спортивного тренування (США, Японія, Фінляндія).

Визначено, що світовими тенденціями студентської неспеціальної фізкультурної освіти є: акцент на здоров’язбережних технологіях, скорочення часу, необхідного для навчання рухових умінь і навичок, широке використання різноманітних технічних засобів, розширення мережі спортивно-масових


та оздоровчих заходів у другій половині дня. У програмах з фізичного виховання різних країн спостерігається постійне збільшення кількості спортивних ігор як найбільш ефективних засобів для гармонійного розвитку рухового потенціалу. Разом з тим відзначено зменшення прикладних фізичних вправ з легкої атлетики та гімнастики (Л. Лубишева, 1996; А. Лотоненко, 1997; A. Timperio, 2004; Л. Дохикян, 2006; C. Richter, 2007).

Гуманістичні цінності олімпізму широко застосовуються у загальній середній освіті різних країн. Олімпійська освіта завдяки своїй гуманістично зорієнтованій основі та аксіологічному потенціалу реалізується у процесі фізкультурної освіти учнівської молоді у двох напрямах: у межах навчального процесу і у позанавчальний час на пізнавальному (теоретичному) та фізкультурно-оздоровчому рівнях (В. Столяров, 2000; Ю. Чернецкий, 2001, 2002; В. Родиченко, 2005; N. Masumoto, 2006; М. Булатова, 2007–2008;


K. Georgiadis, 2008; В. Єрмолова, 2008–2010).

У другому розділі – «Методи та організація досліджень» показано обґрунтованість запропонованих автором методів наукового пізнання та їх адекватність контингентові обстежуваних, відповідність завданням, що поставлені у роботі. У розділі подано систему методів дослідження, описано організацію і контингент випробуваних.

Для вирішення завдань було використано комплекс взаємопов’язаних методів дослідження, серед яких: загальнонаукові методи теоретичного рівня – аналіз, синтез, узагальнення, формалізація; емпіричні методи – фремінгемський метод визначення добової рухової активності; експрес-оцінка рівня соматичного здоров’я (за Г. Апанасенком); метод оцінки ієрархій; тестування теоретичних знань; соціологічні методи; педагогічний експеримент; методи математичної статистики.

Дослідження розпочато у 2002 році і проведено у чотири етапи, за якими послідовно вирішувалися завдання роботи:



  • перший етап (2002–2004 роки) був присвячений теоретичному аналізу ступеня розробленості проблеми побудови теорії і методології неспеціальної фізкультурної освіти шляхом вивчення літературних джерел, законодавчої бази організації фізичного виховання школярів та студентів, було визначено об’єкт, предмет, мету, завдання досліджень, обґрунтовано методи досліджень та їх обсяги;

  • другий етап (2005–2008 роки) був присвячений аналізу понятійного апарату й концептуальних підходів до об’єкта і предмета досліджень, вивченню досвіду міжнародної практики неспеціальної фізкультурної освіти, особливостей сприйняття вітчизняними й зарубіжними фахівцями гуманістичних цінностей олімпізму, початку лонгітюдного дослідження рухової активності учнівської молоді, проведенню досліджень рівня соматичного здоров’я, рухової активності, теоретичної підготовленості,
    рівня оволодіння руховими діями і мотиваційно-ціннісної сфери школярів
    8–11 класів та студентів І–ІІ курсів з визначенням взаємозв’язків між
    цими характеристиками;

  • на третьому етапі (2009–2010 роки) було завершено лонгітюдне дослідження рухової активності, проведено розробку концептуальної моделі неспеціальної фізкультурної освіти учнівської молоді й обґрунтування ефективності її аксіологічної складової у вигляді проекту «Пізнай цінності олімпізму», розроблено й обґрунтовано способи кількісної оцінки неспеціальної фізкультурної освіченості;

  • на четвертому етапі (2011–2012 роки) проведено обґрунтування структури, функцій, принципів, умов і форм реалізації, засобів і рівнів неспеціальної фізкультурної освіти учнівської молоді на підставі аналізу й узагальнення теоретичних та експериментальних досліджень, обробку отриманих матеріалів, інтерпретацію та впровадження результатів у практику, видання монографії, оформлення результатів дисертаційної роботи та обговорення її на кафедрі.

Загалом у дослідженні взяли участь 2806 осіб. З них протягом констатувального експерименту:

  • для визначення взаємозв’язків між показниками соматичного здоров’я, рухової активності, теоретичної підготовленості, рівня оволодіння руховими діями та мотиваційно-ціннісної сфери обстежено 976 школярів 8–11 класів
    (з них для визначення добової рухової активності 573 школяра 8–9 класів) шкіл м. Сум та м. Білопілля (476 юнаків та 500 дівчат), що займалися у основній медичній групі та не мали медичних протипоказань до проведення обстежень, 305 студентів (181 юнак та 124 дівчини) І–ІІ курсів Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка для вивчення наслідків неспеціальної фізкультурної освіти учнівської молоді;

  • для дослідження рівня соматичного здоров’я – 913 студентів: Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (n=417, з них юнаків – 72, дівчат – 345), Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (n=339, з них юнаків – 113, дівчат – 226) та Сумського національного аграрного університету
    (n=157, з них юнаків – 53, дівчат – 104);

  • в анкетних опитуваннях з тематики олімпійської освіти учнівської молоді взяли участь: 238 (187 чоловіків, 51 жінка) зарубіжних фахівців сфери фізичного виховання і спорту віком 18–45 років – учасників 47–48 сесій Міжнародної олімпійської академії для молодих учасників; 197 (140 чоловіків, 57 жінок) вітчизняних фахівців віком 20–49 років – слухачів курсів підвищення кваліфікації вчителів при Сумському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, студентів інституту післядипломної освіти Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка, вчителів фізичної культури Охтирського району Сумської області.

У лонгітюдному дослідженні рухової активності взяли участь
58 школярів: 27 юнаків та 31 дівчина. До формуючого експерименту з перевірки ефективності проекту «Пізнай цінності олімпізму» залучено
85 школярів СЗОШ № 15 м. Суми, що навчалися в паралельних класах школи (два восьмих та два десятих): 44 школярі основних груп, 41 – груп порівняння.

В інтерв’юванні для вивчення особливостей діяльності міжнародних організацій з олімпійської освіти – 3 фахівці, серед яких: К. Георгіадіс – декан Міжнародної олімпійської академії; М. Кіріакоу – президент Міжнародної олімпійської академії; Х. Рен – директор Центру олімпійських досліджень.

В опитуванні експертів для експертизи значущості критеріальних ознак під час розробки індексу неспеціальної фізкультурної освіченості як способу її кількісної оцінки взяли участь 5 осіб, для визначення рівня засвоєння молоддю цінностей фізичної культури залучено 26 педагогічних працівників навчальних закладів м. Суми та Сумської області.

У третьому розділі – «Понятійний апарат, методологічне та програмно-нормативне забезпечення неспеціальної фізкультурної освіти учнівської молоді» – унаслідок аналізу понять, які стосуються неспеціальної фізкультурної освіти і локалізуються на загальнонауковому та спеціально науковому (предметному) рівнях, їх узагальнення, інтеграції думок дослідників (В. Видрін, 1991; І. Сулейманов, 1999; С. Барабашов, 2000; W. Osiński, 2002;


В. Приходько, 2004) та власних уявлень про сутність і структуру цього явища ми уточнили визначення поняття неспеціальної фізкультурної освіти учнівської молоді, яка, на нашу думку, є різновидом фізичної культури, педагогічним процесом, що здійснюється як цілеспрямовано у середніх загальноосвітніх навчальних закладах, спортивних та фізкультурно-оздоровчих клубах і секціях, так і недостатньо цілеспрямовано під час побутової, оздоровчо-рекреаційної діяльності, у системі спорту для всіх з метою сприяння формуванню фізичної культури особистості через засвоєння цінностей фізичної культури, оволодіння специфічними знаннями, формування відповідної мотивації та рухових навичок.

Іншим розробленим нами поняттям, що стосується неспеціальної фізкультурної освіти, є неспеціальна фізкультурна освіченість – це такий рівень засвоєння цінностей фізичної культури, оволодіння спеціальними знаннями і життєво важливими руховими діями і, як результат, рівень рухової активності та соматичного здоров’я, який дозволяє забезпечити ефективне формування фізичної культури особистості молодої людини. Таке визначення відображає структурні компоненти неспеціальної фізкультурної освіченості: аксіологічний – засвоєння цінностей фізичної культури; практичний – рівень оволодіння життєво важливими руховими діями, що мають прикладне значення у житті молодої людини; теоретичний – рівень спеціальних знань зі сфери фізичної культури і спорту; руховий – рівень рухової активності людини; здоров’язбережний – наявний рівень соматичного здоров’я.

У третьому розділі нами виділено 17 концептуальних підходів до неспеціальної фізкультурної освіти учнівської молоді і розбито їх на три групи: підходи, що стосуються мети і завдань неспеціальної фізкультурної освіти; підходи стосовно змісту неспеціальної фізкультурної освіти; стосовно умов реалізації неспеціальної фізкультурної освіти (рис. 1). У методологічну основу розробки концептуальної моделі неспеціальної фізкультурної освіти молоді нами покладено: системний, діяльнісний та аксіологічний підходи.



Рис. 1. Наявні у літературі підходи до розгляду неспеціальної фізкультурної освіти


Аналіз програмно-нормативних документів, що регулюють зміст викладання дисциплін «Фізична культура» та «Фізичне виховання» для навчальних закладів України, дозволив виявити часткову наступність у реалізації неспеціальної фізкультурної освіти учнівської молоді у навчальних закладах, яка проявляється у:

  • послідовності у постановці завдань освіти відповідно до вікових особливостей контингенту і професійно-прикладної спрямованості;

  • єдиній структурі (інваріантна і варіативна частини) та використанні форм реалізації, що взаємно доповнюють одна одну (урочна, позаурочна, самостійні форми у школярів; лекції, практичні, семінарські та індивідуальні, секційні заняття у студентів);

  • нарощуванні обсягів навчальних навантажень від двох–трьох годин на тиждень у школярів до чотирьох годин у студентів;

  • раціональній побудові варіативної складової неспеціальної фізкультурної освіти, відповідно до якої проводиться послідовне опанування техніки видів спорту та рухової діяльності (гімнастики, спортивних ігор, плавання, легкої атлетики, аеробіки тощо) від 5–9, 10–11 класів школи до вищого навчального закладу, що дозволяє молодим людям удосконалюватися у цих видах і застосовувати їх для професійно-прикладної фізичної підготовки, зважаючи на матеріальну базу та можливості закладу освіти;

  • відмінностях у змісті інваріантної складової під час переходу від школи до вищого навчального закладу, де за програмою передбачені лише такі види спорту, як легка атлетика, спортивні ігри та туризм;

  • повторюваності програмного матеріалу з теоретичних знань, передбачених для школярів та студентів;

  • відмінностях у діючій системі оцінювання навчальних досягнень у школах та ВНЗ (кредитно-модульна система зі 100-бальним оцінюванням у студентів і 12-бальна у школярів).

Четвертий розділ – «Міжнародна практика неспеціальної фізкультурної освіти учнівської молоді» – присвячений розкриттю міжнародного досвіду неспеціальної фізкультурної освіти молоді. Він реалізується через здоров’язбережну освіту й рухову активність, олімпійську освіту школярів та студентів, спартанські форми спортивно-гуманістичного виховання.

Основними напрямами підвищення рухової активності молоді США, Канади та Європи є: спеціально організовані заняття фізичними вправами й підвищення рухової активності під час домашньої та основної роботи, активного відпочинку, що має назву «активна життєдіяльність». Найбільш тривалими і масовими серед проектів та програм з підвищення рухової активності і здоров’язбереження серед населення є моніторинговий проект під патронатом уряду США «Система нагляду за поведінковими факторами ризику», а також «Проект Ектів».



Шляхом аналізу документальних матеріалів, даних мережі Інтернет та проведення опитувань з’ясовано, що освітню діяльність у напрямку олімпійської освіти здійснюють: Міжнародна олімпійська академія (МОА), олімпійські академії різних країн світу, міжнародні федерації з видів спорту, Асоціація учасників Міжнародної олімпійської академії (АУМОА), оргкомітети з проведення Ігор Олімпіад та ін. МОА реалізує більш ніж десять освітніх програм і проектів. Освітня діяльність АУМОА складається з: підготовки, видання і поширення інформаційного бюлетеня, співробітництва з олімпійськими академіями країн, організації сесій у Стародавній Олімпії, зимових і регіональних сесій, участі членів асоціації у роботі сесій МОА як координаторів. Найбільш масовими серед програм олімпійської освіти оргкомітетів літніх Ігор Олімпіад стала програма «Пекін-2008», а серед зимових – «Ванкувер-2010» (400 млн та 300 тис. осіб відповідно).

У процесі обґрунтування аксіологічної складової неспеціальної фізкультурної освіти учнівської молоді шляхом анкетування вітчизняних і зарубіжних фахівців установлено, що серед гуманістичних цінностей сучасного олімпізму високий рівень сприйняття мають: «покращання здоров’я», «рівні можливості участі для всіх» та «командний дух»; рівень вище середнього – «повага до суперників», «особистий досвід», «колективізм», «рівність»; до середнього рівня віднесено «соціальні відносини», «братерство», «верховенство права» тощо. Цінності, що сприймаються загалом вітчизняними і зарубіжними фахівцями на високому та вищому за середній рівнях, нами запропоновано до використання як аксіологічну основу виховання молоді шкільного віку.

У п’ятому розділі – «Стан та взаємозв’язки окремих показників фізичної культури особистості учнівської молоді» – проілюстровано результати констатувального експерименту. Вони дозволили виявити: статеві відмінності прояву складових неспеціальної фізкультурної освіченості учнівської молоді; особливості їх прояву на різних етапах навчальної діяльності; стан та відмінності показників соматичного здоров’я учнівської молоді, взаємозв’язки між компонентами рухової активності учнівської молоді на різних етапах навчальної діяльності; напрями та характер взаємозв’язків між показниками соматичного здоров’я, рухової активності, теоретичної підготовленості, оволодіння руховими діями та мотиваційно-ціннісної сфери школярів і студентів І–ІІ курсів.

Особливістю взаємозв’язків між показниками соматичного здоров’я, рухової активності та її рівнів, теоретичної підготовленості, оволодіння руховими діями та мотиваційно-ціннісної сфери студентів є чисельно нижчі порівняно зі школярами коефіцієнти кореляції. Так, вищий за 0,50 коефіцієнт кореляції відзначено для індексу соматичного здоров’я лише раз – з індексом засвоєння цінностей (ρ=0,66), для індексу рухової активності тричі – із середнім та високим рівнями і свідомою потребою у заняттях фізичною культурою, жодного разу для мотивації до занять фізичними вправами та частоти самостійних занять.

Рівень соматичного здоров’я школярів відрізняється від студентів вірогідно вищими показниками: індекс соматичного здоров’я у хлопців-школярів виявився на 39,4% вищим, ніж у студентів (p < 0,05). У дівчат також зафіксовано вірогідну різницю у показниках (p < 0,05), що становила 23,4%. Низький та нижчий середнього рівні фізичного здоров’я мали загалом
92% юнаків і 91% дівчат.

Показники соматичного здоров’я, рухової активності, теоретичної підготовленості, оволодіння руховими діями та мотиваційно-ціннісної сфери школярів 8–11 класів у цілому мають прямий взаємозв’язок (ρ від 0,08 до 0,73) зі статистичною вірогідністю (p) від 0,0001 до 0,02 за винятком рухової активності на малому рівні. Високі показники взаємозв’язку (p < 0,001) зафіксовано між середнім рівнем рухової активності та індексом рухової активності (ρ=0,73), високим рівнем та індексом рухової активності (ρ=0,72), індексами рухової активності та соматичного здоров’я (ρ=0,71), індексами соматичного здоров’я та засвоєння цінностей (ρ=0,71). Для учнівської молоді одним із найбільш інформативних показників є індекс засвоєння цінностей фізичної культури, що досягається за рахунок взаємодії з п’ятьма іншими на високому та середньому рівнях (ρ > 0,50). Ця характеристика є однією з ключових поряд з індексами соматичного здоров’я, рухової активності та свідомою потребою у заняттях фізичною культурою, що дозволило обґрунтувати принцип пріоритету ціннісного ставлення молоді до фізичної культури.

Для визначення напрямів взаємозв’язків між згаданими вище характеристиками фізичної культури особистості учнівської молоді нами було здійснено їх регресійний аналіз, результати якого наведено у вигляді множинних регресійних моделей на зразок y = a0 + a1x1 + a2x2+…+ аmxm, де a0, ai, ..., аm – параметри (коефіцієнти) моделі для всіх m-факторів, що аналізуються. Для оцінки статистичної вірогідності регресійних моделей у пакеті STATISTICA 5.5 автоматично використовувався критерій Фішера (F).

Напрями і характер взаємозв’язків аксіологічної складової неспеціальної фізкультурної освіти школярів у вигляді індексу засвоєння цінностей фізичної культури з іншими характеристиками відображено у табл. 1.


Каталог: sites -> default -> files -> avtoreferaty -> 2012


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   23


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка