Навчального процесу у вищих навчальних закладах в



Скачати 28,14 Kb.
Дата конвертації08.08.2020
Розмір28,14 Kb.

ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ В KOHTEKCTI РЕАЛІЗАЦІЇ ІДЕЙ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ


Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу і пов'язані з ним процеси глобалізації та інформатизації стали основни­ми факторами, які визначають розвиток світової цивілізації в XXI столітті.

Постійне оновлення технологій виробництва, його активна модернізація на основі новітніх досягнень фундаментальних і прикладних наук, які стали розвиватися прискореними темпами, призводить до постійних і швидкоплинних змін у всіх сферах діяльності людства.

Розвиток комунікацій стимулює наростання обсягу руху товарів, послуг і робочої сили, формування відкритого еконо­мічного простору в рамках великих світових регіонів і всього світу в цілому, що веде до поступового розмивання кордонів і національної самобутності.

Бурхливий розвиток комп'ютерних технологій обробки і передачі інформації призводить до лавиноподібного зростання її обсягу, що створює серйозні проблеми щодо її відбору і ефек­тивного використання.

Усі ці процеси не могли не позначитися на системі вищої освіти. На межі тисячоліть перед вищою освітою постали сер­йозні виклики, які обумовили необхідність впровадження нових концептуальних принципів її організації:


  1. Оскільки в епоху швидкоплинних і постійних змін май­бутнього фахівця неможливо навчити всьому, що буде по­трібно у його професійній діяльності, його треба навчити вчитися самостійно, виробити здатність і прагнення до постійного самовдосконалення.

  2. У процесі навчання у вищому навчальному закладі необхідно сформувати творчу самодостатню особистість, яка б безболісно сприймала постійні зміни, легко при­стосовувалася до них і сама була здатною ініціювати і реалізувати відповідні зміни.

  3. Сприяння мобільності тих, хто навчається, і тих, хто навчає.

  4. Інтенсифікація навчального процесу з використанням новітніх педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

Болонський процес, який триває вже майже і 5 років, спря­мований на реформування національних систем вищої освіти європейських країн з метою створення єдиного узгодженого європейського простору вищої освіти, який би відповідав зазна­ченим концептуальним принципам її організації.

Серед основних ідей Болонського процесу виділимо такі:



    1. Навчальний процес у вищому навчальному закладі — це керована самостійна робота студентів; при цьому зміню­ється роль викладача: з носія інформації він трансформу­ється в організатора творчої самостійної роботи студентів.

    2. Індивідуалізація навчального процесу, спрямована на виявлення й розвиток кращих індивідуальних якостей кожного студента.

    3. Варіативність і гнучкість навчання, що передбачає по­стійне коригування змісту підготовки фахівців відпо­відно до процесів, що відбуваються на ринку праці, та вимог до рівня підготовки фахівців з вищою освітою, які постійно змінюються.

    4. Запровадження студентоцентрованого навчання, спря­мованого на розвиток у студентів інтелектуальної неза­лежності та упевненості в собі,

    5. Формування в студенті в здатностей до працевлаштування шляхом поєднання в них наскрізних і мультидисциплінарних навичок.

    6. Розвиток і впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій навчання.

    7. Інтеграція освіти і науки.

    8. Забезпечення мобільності студентів і викладачів.

    9. Створення системи навчання впродовж життя.

Крі м того, для реалізації основної мети — створення єдиного європейського простору вищої освіти — пропонується:

  • перейти на триступеневу систему підготовки фахівців з вищою освітою (бакалавр — магістр — доктор філосо­фії);

створити національні рамки кваліфікацій, узгоджені з Рамкою кваліфікацій Європейського простору вищої освіти (Qualifications Framework for the European Higher Education Area);

запровадити Європейську кредитно-трансферну систему оцінювання навчальних досягнень студентів та додаток до диплома європейського зразка;



  • створити єдину систему оцінювання якості вищої освіти, запровадивши «Європейські стандарти та рекомендації із забезпечення якості» (ESQ);

прагнути взаємного визнання рівнів вищої освіти згідно з рекомендаціями Лісабонської конвенції про визнання.

Усі ці ідеї знайшли своє підтвердження й розвиток у під­сумковому Комюніке міністрів, відповідальних за вищу освіту в європейських країнах, на останньому саміті, що відбувся в квітні 2012 р. в Бухаресті.

Зупинимося на деяких проблемах освітньої діяльності вищих навчальних закладів України Ill-TV рівнів акредитації в контексті реалізації ідей Болонського процесу, пов'язаних з організацією навчального процесу.

Ідея організації навчального процесу як керованої самостій­ної роботи студентів формально була реалізована впровадженням, починаючи з 2005—2006 навчального року, кредитно-модульної системи організації навчального процесу згідно з відповідним на­казом Міністерства освіти і науки України від 30.12.2005 р. № 774.

Головною метою кредитно-модульної системи організації навчального процесу є дійсно суттєве посилення ролі самостій­ної роботи студентів за рахунок зменшення обсягу обов'язкових аудиторних занять і вивільнення часу для самостійної роботи.

При цьому запровадження модульності вивчення навчальних дисциплін має стимулювати систематичну самостійну роботу сту­дента, оскільки необхідність вивчення кожного змістового модуля навчальної дисципліни, у результаті якого він отримує відповідну оцінку в балах, зобов'язує його працювати не «від сесії до сесії», а систематично, протягом усього семестру.

Крім того, кредитно-модульна система організації навчаль­ного процесу передбачає організацію і проведення постійної індивідуальної роботи зі студентами у формі індивідуальних консультацій та індивідуальних занять. На проведення останніх, згідно з наказом Міністерства освіти і науки від 07.08.2002 р. № 450 може відводитися 10—20 відсотків від загального обсягу навчального часу, передбаченого на вивчення кожної дисципліни навчальним планом.

Таким чином, запровадження кредитно-модульної системи мало б перетворити навчальний процес у вищих навчальних закладах в керовану самостійну роботу студентів і f^ забезпечити його індивідуалізацію. Однак цього не сталось, оскільки впровадження кредитно-мо­дульної системи організації навчального процесу шляхом жорсткої регламентації з боку Міністерства освіти і науки зіткнулось із серйозними труднощами, які умовно можна розді­лити [і] на три складові: фінансово-економічні, організаційні і психологічні.

Фінансово-економічні труднощі обумовлені переванта­женістю викладачів, обсяг навчальної і особливо методичної роботи яких значно зріс, що ніяким чином не відобразилося на оплаті їхньої праці, відсутністю достатньої кількості навчальних приміщень для організації індивідуальної роботи з студентами та належного матеріально-технічного забезпечення навчального процесу.

Зменшення кількості аудиторних годин на вивчення на­вчальних дисциплін мало б компенсуватися викладачам цих дис­циплін відповідним збільшенням кількості годин для організації і контролю самостійної роботи студентів (індивідуальні і групові консультації, модульний контроль, перевірка індивідуальних за­вдань тощо). Т хоча такі види навчального навантаження викладача передбачені наказом Міністерства освіти і науки від 07.08.2002 р. 450, його норм, як правило, не дотримуються, оскільки це призводить до збільшення кількості штатних одиниць науково- педагогічних працівників.

Тому в багатьох вищих навчальних закладах замість розван­таження викладачів від проведення аудиторних занять і спряму­вання їхніх зусиль на організацію самостійної роботи студентів їх довантажують іншими дисциплінами. Як наслідок кількість аудиторних занять у загальному обсязі навчальної роботи ви­кладачів сягає 90%. Водночас поза аудиторна самостійна робота студентів залишається практично некерованою, не кажучи вже про індивідуальний підхід до кожного студента.

Жорстка регламентація відсотка навчальних годин, що мас відводитися на самостійну роботу студента (не менше 50 відсотків від загальної кількості годин, передбаченої на вивчення навчальної дисципліни), призвела до суттєвого зменшення кількості прак­тичних і лабораторних занять, без яких неможливо сформувати професійні навички студентів, що, на наш погляд, неприпустимо, особливо для підготовки фахівців з інженерно-технічних спеціаль­ностей. Як, наприклад, можна підготувати висококваліфікованого фізика чи хіміка без виконання с гудентом великого лабораторного практикуму? Як підготувати математика без достатньої кількості практичних занять, на яких детально, під керівництвом викладача, аналізуються доведення математичних тверджень та формуються навички розв'зання завдань?

Організаційні труднощі в багатьох вищих навчальних закла­дах виникли через невміння раціонально спланувати навчальний процес, зокрема, організувати ефективний модульний контроль результатів навчання студентів, який би не перевантажував ні тих, хто навчається, ні тих, хто навчає. До організаційних труднощів слід віднести також і не розробленість методики проведення ін­дивідуальної роботи зі студентами.
У деяких вищих навчальних закладах накопичувальна систе­ма оцінювання результатів навчальної роботи студента передбачає отримання ним позитивної оцінки з тієї чи іншої дисципліни за результатами проміжного модульного контролю, що, на наш по­гляд, не забезпечує цілісності і глибини отриманих ним знань. На наше переконання, студент має обов'язково складати екзамен, якщо він передбачений навчальним планом, і кількість балів, які він може отримати за йото результатами, має становити 50% від загальної максимальної їх кількості. Підготовка до екзамену дає можливість студенту і ще раз повторити навчальний матеріал, при­вести в систему свої знання, а викладачеві — оцінити в комплексі результати його навчальної роботи з відповідної дисципліни.

До психологічних труднощів можна віднести психологічну неготовність викладачів вищих навчальних закладів працювати не на потік студентів, а на кожного конкретного студента, трансфор­муватися з викладача—носія інформації у викладача-наставника, організатора ефективної самостійної роботи студентів. Крім того, багато викладачів, особливо старшого покоління, виявилися пси­хологічно не готовими до активного впровадження в навчальний процес інформаційно-комунікаційних технологій, які стрімко розвиваються. Все це призводить до психологічного не сприйняття частиною викладачів прогресивних ідей Болонського процесу.

Відійшли в минуле ті часи, коли практично вся навчальна інформація з кожної дисципліни озвучувалася викладачем під час лекцій і фіксувалась у студентських конспектах. В умовах сучасних інформаційних технологій це непотрібно і недоціль­но. Кількість лекційних занять мас суттєво зменшитись, і вони повинні мати настановний характер, мультимедійний супровід та орієнтувати на самостійну пізнавальну діяльність студента. При цьому студентам слід ознайомлюватися з текстом лекцій до їх початку, щоб мати можливість обговорити окремі аспекти навчального матеріалу та його подальшого самостійного опрацю­вання. Але до кожної настановної лекції мають додаватися чіткі методичні рекомендації в паперовому чи електронному вигляді щодо подальшої самостійної роботи студента.

Індивідуальне консультування студентів може бути організо­ване як у формі спеціальних аудиторних занять у відведений час, так і шляхом створеного під керівництвом викладача віртуального навчального середовища у синхронному чи асинхронному режимі. У зв'язку з цим кожний викладач має володіти сучасними техно­логіями дистанційного навчання студентів.

Тому для реалізації реформаторських ідей Болонського про­цесу і кардинального покращення якості вищої освіти необхідно готувати нову генерацію викладачів вищої школи, яка б добре володіла сучасними інформаційно-комунікаційними технологі­ями навчання.

Цс можна здійснити як шляхом постійного підвищення кваліфікації професорсько-викладацького складу у спеціально створених для цього підрозділах у вищих навчальних закладах, так і під час підготовки науково-педагогічних кадрів у аспірантурі, якщо в програмі навчання в ній передбачити вивчення сучасних педагогічних технологій у вищій школі. Останнє закладено в про­ектах нової редакції Закону України «Про вищу освіту», згідно з якими запроваджується академічний і науковий ступінь доктора філософії, здобувачі якого навчатимуться в аспірантурі за освіт­ньо-науковими програмами підготовки з обсягом 30-60 кредитів ЄКТС.

Але найголовніше — підняти престиж викладача вищої шко­ли, встановивши достойну оплату його висококваліфікованої праці та створивши відповідні умови для продуктивної викладацької і наукової діяльності.

Повноцінне запровадження у вищих навчальних закладах європейської кредитно-трансферної системи неможливе без надання можливості студентам навчатися за індивідуальними траєкторіями, що вимагає внесення суттєвих коректив у діючу систему організації навчального процесу. Методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України щодо запровадження європей­ської кредитно-трансферної системи (лист МОП від 26.02.2010 р. 1/9—119) передбачають право на повторне вивчення невстигаючими студентами окремих навчальних дисциплін із переведенням їх на наступний курс. Однак відсутність чіткого механізму реалі­зації цього права призводить до того, що студенти не можуть ним скористатися. У зв'язку з цим потребують оновлення нормативні



Документи Міністерства освіти і науки, якими регламентується порядок відрахування, переведення та поновлення студентів вищих закладів освіти, а також порядок надання академічних відпусток та повторного навчання.

Важливою і досить складною проблемою є формування змісту підготовки фахівців з вищою освітою в умовах постійних змін, що відбуваються у всіх сферах суспільної діяльності. Ви­рішити цю проблему в контексті Болонського процесу можливо лише відмовившись від практики жорсткого централізованого регулювання розробки стандартів вищої освіти, яка склалася в Україні, та суттєво розширити права вищих навчальних закладів під час формування змісту навчання на компетентнісній основі.

На нашу думку, галузевий стандарт вищої освіти має містити лише освітньо-професійну характеристику майбутнього фахівця та засоби діагностики якості його підготовки. При цьому освіт­ньо-кваліфікаційна характеристика має обмежуватись описом найбільш загальних компетентностей фахівця, узгоджених з Національною рамкою кваліфікацій: соціально-особистісних, загальнонаукових, інструментальних та загально професійних.

Що ж стосується освітньо-професійних програм, то право їх розробки слід надати вищим навчальним закладам. Виходячи з реальних умов, що склалися на ринку праці, з урахуванням типових видів діяльності випускників і прогнозу розвитку ква­ліфікаційних вимог до відповідних професій, вищим навчальним закладам слід самим визначати спеціально-профссійні компетентності майбутніх фахівців і на цій основі складати відповідні навчальні програми.

При складанні ж навчальних програм підготовки фахівців необхідно дотримуватися методичних підходів, заснованих на ре­зультатах навчання, які запроваджені r Європейському освітньому просторі завдяки проекту Tuning. Згідно з цими методичними під­ходами, для кожної з загальних та спеціальних компетентностей, які встановлені як ключові для здобуття відповідної кваліфікації, необхідно: з'ясувати її важливість для студентів, спланувати навчальні заходи (види навчальних занять, практик тощо), які необхідно здійснити для надання студентам можливостей набуття цієї компетентності, визначити види робіт, які повинні виконати студенти в процесі здобуття компетентності, та вказати методи оцінювання рівня досягнень студентами запланованих результатів навчання.

Ще одним важливим аспектом впровадження ідей Болон­ського процесу в освітню діяльність вищих навчальних закладів є створення ефективної системи зовнішнього і внутрішнього оцінювання якості вищої освіти [2]. У цьому зв'язку нагальним є створення Національного агентства якості вищої освіти, що передбачено проектом нової редакції Закону України «Про вищу освіту», розробленого громадською комісією під керівництвом М. Згуровського.



Цілком зрозуміло, що реалізація всіх цих ідей стане можли­вою лише за умови суттєвого розширення автономності вищих на­вчальних закладів та кардинального поліпшення їх фінансування.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка