Навчально-методичний посібник з кредитно-модульної системи організації навчального процесу для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня


Кількість і зміст змістових модулів з навчальної



Pdf просмотр
Сторінка6/148
Дата конвертації04.04.2019
Розмір3,79 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   148
Кількість і зміст змістових модулів з навчальної
дисципліни

“Методологія та організація наукових досліджень”
Розподіл навчального часу за формами навчання та видами занять відповідно до робочих навчальних планів, кількість і зміст змістових модулів представлено у таблицях 1.
Таблиця 1
Тематичний план навчальної дисципліни “Методологія та організація
наукових досліджень”


Назва теми
Години за видами занять:


Лекції Семінарсь- кі заняття
Самості йна робота
Індиві- дуальна робота
Разом
Модуль 1. Теоретико-методологічні засади наукових досліджень
1.
Сутність, предмет та
метод
наукових
досліджень
2 0,5 2
1 5,5 2.
Організація
наукових
досліджені — шлях до
розв’язання
проблем
методики
2 0,5 4
1 7,5 3.
Методологія та методи
наукових досліджень
4 1
4 2
11
Модульна
контрольна
робота 1

2

2
Всього за модулем 1
8 4
10 4
26
Модуль 2. Особливості організації наукових досліджень
4.
Інформаційна база
наукових досліджень
2 0,5 2
4 8,5 5.
Наукова, дипломна,
магістерська роботи :
написання, оформлення,
захист
2 1
2 4
9 6.
Оформлення та форми
впровадження
результатів
наукового
дослідження
2 0,5 2
4 8,5
Модульна
контрольна
робота 2

2

2
Всього за модулем 2
6 4
6 12 28
Усього за семестр
14
8
16
16
54


ТЕМА 1. СУТНІСТЬ, ПРЕДМЕТ ТА МЕТОД НАУКОВИХ
ДОСЛІДЖЕНЬ

1.1.

Наука як сфера людської діяльності

Наука є найвищим щаблем розумового розвитку людини, вершинним і найспецифічнішим досягненням людської культури. Вона може сформуватися тільки за певних умов. Поняття “наука” в цьому специфічному значенні існує лише з часів великих давньогрецьких мислителів Платона
(428 чи 427 — 348 чи 347 до н. е.) й Аристотеля (384 — 322 до н. е.). Та вже в середньовіччі воно було відтиснуте на периферію людського буття. В епоху
Відродження науку знову відновили в правах. Відтоді її позиції були непохитними. Жодна сила сучасного світу не може зрівнятися з силою наукової думки.
Можна сперечатися про найважливіші принципи чи наявні результати науки, але ніхто не наважиться заперечити її роль. До науки можна застосувати слова Архімеда (прибл. 287 — 212 до н. е.): “Дайте мені точку опори і я переверну Всесвіт”. У мінливому Всесвіті наукова думка фіксує сталі точки, полюси. У давньогрецькій мові навіть термін “episteme”
(пізнання) походив від кореня, що означав твердість і усталеність. Розвиток науки призвів до більш-менш стійкої рівноваги, стабілізації, сталості світу в сприйнятті й мисленні людини.
Наука
— сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення і систематизація об'єктивних знань про дійсність; одна з форм суспільної свідомості.
У процесі історичного розвитку наука перетворилася на продуктивну силу і важливий соціальний інститут. Вона впливає на державне, соціальне і громадське життя. Поняття «наука» охоплює як діяльність, спрямовану на отримання нового знання, так і результат цієї діяльності — суму здобутих на певний час знань, сукупність яких створює наукову картину світу.
Наука, як діяльність є процедурою узагальнення реальності, а наука, як система знань — це сума суджень, що узагальнюють. У першій своїй іпостасі вона завжди дорівнює собі, у другій — постійно перебуває в розвитку.
Визначення будь-якого феномену зводиться до вказівки на те незмінне, що зберігається в ньому протягом усього часу існування незалежно від усіх його метаморфоз. Тому при визначенні науки необхідно звертати увагу насамперед на стійке в ній, тобто не на конкретні характерні для її історичного стану судження (знання), а на «вічні» особливості пізнавальної процедури. Отже, наука є узагальненням реальності, сумою знань-суджень, що відповідають конкретному (історично зумовленому) масштабу узагальнення.


Науці протистоїть
антинаука
— вид діяльності, відмінної від наукової, результати якої претендують на визнання, авторитетність.
Антинаука захищає способи пізнання світу, які суперечать науковому узагальненню дійсності.
На роль науки намагається претендувати і
лженаука
— вид діяльності, яка оперує меншим обсягом факторів, що піддаються узагальненню, порівняно з кількістю накопичених. Лженаука визнає наукову процедуру пізнання, але штучно обмежує її масштаби, домагаючись того, щоб внаслідок цієї процедури загальні судження відповідали бажаному змісту.
Наука є однією з продуктивних сил суспільства, її мета, як стверджував німецький філософ Готфрід-Вільгельм Лейбніц (1646—1716),
— благоденство людства, досягнення всього, що корисне для людей.
Наука завжди розвивається у конкретних історичних умовах, які зумовлюються передусім рівнем розвитку суспільства. Властиві йому засоби виробництва і технології ставлять перед наукою конкретні завдання, створюють можливості реалізації її досягнень. Історії відомо чимало прикладів, коли суспільні відносини гальмували розвиток науки, перешкоджали використанню її відкриттів. У свою чергу, досягнення науки, технічний прогрес сприяють розвитку суспільства.
Наука передбачає процес отримання нового знання і результат цього процесу (систему об'єктивних знань, що адекватно відображають реальність). Вона наділена суттєвими ознаками, що принципово відрізняють її від інших можливостей пізнання світу.
На відміну від міфології та релігії наука є об'єктивною, має апарат дослідження та певні схеми доведень, здатна відрізняти істинне знання від помилкового або суб'єктивного. Наука прагне до пізнання внутрішньої сутності явищ і до побудови системи знань, на противагу об’єктивному емпіричному знанню, отриманому на основі практичного досвіду, яке описує лише зовнішні аспекти явища.
Систему наукових знань утворюють виявлені факти, їх понятійний, якісний і кількісний опис, а також емпіричні закономірності, що були встановлені шляхом їх аналізу. Проте для цілісного наукового уявлення про дійсність необхідно визначити те загальне або спільне, яке стосується всього світоутворення чи окремих його частин — закон або групу законів.
Закон

— необхідне, суттєве, стале співвідношення, що повторюється між окремими явищами.
Серед багатьох сформованих наукою законів виокремлюють спільні
(фундаментальні), загальні та часткові. Спільні закони виявляються в усіх сферах буття (закони і принципи самоорганізації та еволюції). Загальні закони стосуються деякою мірою суміжних наукових галузей. Наприклад, закони збереження, спрямованості процесів, періодичності виявляються в усіх природничих науках і частково в гуманітарних. Часткові закони діють в

окремій галузі, наприклад, закон вектора історичного розвитку — в історії, закон генетики — в біології, закони Ньютона, Ейнштейна — у фізиці.
Знання, понятійний і якісний опис фактів, що ґрунтуються на емпіричних закономірностях, є передумовою формулювання вихідних, основоположних ідей, теорії або групи теорій. Завдяки ним уможливлюється адекватне відображення в мисленні стану природи та людського буття, наукове бачення картини світу як загального об'єктивного образу реальності
(сукупності об’єднаних загальними концептуальними ідеями об’єктивних знань, принципів і законів, що функціонують у різних галузях пізнання).
Розкриття законів пов’язане з пошуком та усвідомленням причинно- наслідкових зв’язків між окремими явищами. У процесі встановлення науки, філософського осмислення її результатів склалося вчення, що отримало назву “детермінізм”.
Детермінізм
(лат. determino — визначаю) — вчення про всезагальний об'єктивний закономірний взаємозв’язок і причинну зумовленість явищ соціоприродного середовища.
У системі причинно-наслідкових відношень, законів і закономірностей відокремлюють

Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> Тема: Безпека вулиці: азбука дороги
123456789 -> Методичні вказівки до вивчення дисципліни сво «доктор філософії»
123456789 -> Регіональний підхід до дослідження формування ціннісних орієнтацій студентів мистецьких вишів україни н. Г. Тарарак
123456789 -> Методологічне підґрунтя дослідження формування ціннісних орієнтацій студентів вищих навчальних закладів мистецького профілю україни
123456789 -> Загальна характеристика роботи
123456789 -> Інформаційне суспільство в контексті політичної культури суспільства
123456789 -> Заліщицька районна державна адміністрація Відділ з питань освіти Районний методичний кабінет Використання активних та інноваційних технологій як засіб активізації
123456789 -> Україна тернопільська область опис досвіду роботи учителя біології


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   148


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка