Навчально-методичний посібник з кредитно-модульної системи організації навчального процесу для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня



Pdf просмотр
Сторінка44/148
Дата конвертації04.04.2019
Розмір3,79 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   40   41   42   43   44   45   46   47   ...   148
Сучасне постіндустріальне суспільство характеризують такі
ознаки:
— провідна роль теоретичного знання як основи інновацій;
— створення нових інтелектуальних технологій;
— збільшення класу людей, наділених знаннями;
— перехід від споживання благ до споживання послуг, передусім інтелектуальних;


— інтелектуалізація, інформатизація праці, активізація ролі жінок у сфері зайнятості;
— набуття наукою ознак харизматичності;
— поділ суспільства не на класи чи страти, а на ситуси (політичні одиниці), протиріччя між якими є основними; належність влади меритократії
(освіченим професіоналам). Так, американський соціолог Даніел Белл розрізняє чотири функціональні ситуси — науковий, технологічний, адміністративний, культурний і пять інституціональних — економічні підприємства, державні бюро, університети та наукові комплекси, соціальні та військовий комплекси;
— дефіцит інформації й часу, які змінили дефіцит благ;
— набуття сучасною економікою ознак економіки інформації.
Ці характеристики зумовлені провідною роллю інформації у визнанні статусу науки й інтелектуальних послуг, у виокремленні ситусів за типом інформації, з якою вони мають справу, тощо.
У нових історичних реаліях заявляють про себе і напрями формування нової парадигми економічної науки, особливостями якої вважають:
— визнання першорядного значення, провідної ролі інформаційної складової економіки, якою є інформаційна мережа, а не сукупність пов'язаних ринком незалежних “атомів”;
— акцентування на багатоваріантності соціально-економічного розвитку і, відповідно, альтернативності майбутнього, що зумовило обґрунтування не універсальної, єдиної для всіх, а варіантних моделей економіки, визнання множинності цивілізацій і шляхів їх еволюції, необов'язковість лінійного прогресу і ймовірність циклічного розвитку, множинність можливих його траєкторій.
— твердження, що в економіці діє не одномірна “економічна людина”, а повнокровна жива людина, що керується в своїй економічній поведінці багатьма, і не завжди одними й тими самими критеріями, та завжди володіє масивом неповної, обмеженої інформації.
Методологічним ядром усіх цих напрямів має стати методологічний плюралізм. Це пов'язано з центральним для сучасної економіки поняттям
“інформація”, з вихідними для неї категоріями “розмаїття” і “різноманіття”, які означають певну кількість різних станів системи.
Основний напрям сучасної західної економічної думки обминає методологічну проблему “вихідних основ.” економічного аналізу — вона явно чи неявно сприймається як розв’язана, неактуальна. Хоча і в цьому спостерігається корекція, видозміна або відхід у деяких економістів від базової моделі — економічної людини.
У дослідженнях перехідної економіки часто вживають такі словосполучення, як “системна криза”, “системні перетворення”, але і реальна економічна реформа, і дебати щодо неї обмежуються виробництвом,

розподілом і обігом, в кращому разі до них додають споживання, тобто послуговуються тією самою одномірною схемою.
Нові методологічні думки узагальнені низкою положень.
1. Необхідно відступити від звичного моністичного пояснення суспільного розвитку на користь більш реалістичного й адекватного плюралізму.
У сучасному суспільстві можна побачити всю різноманітність, взаємодію факторів і структур складної економічної системи. Складна система поліструктурна, функціонує у взаємодії своїх структур, що не зводяться воєдино одна з одною та із зовнішнім середовищем. Кожен структурний зріз складної системи висвічує свої зв’язки змінних, свої відносини елементів, і лише в їх взаємозалежному розмаїтті виявляється цілісність складної системи. Жоден зі зрізів не може претендувати на унікальність або первинність. Тому звичний, досить зручний для пояснення стрункий монізм повинен поступитися місцем не настільки послідовному і цілісному, але такому, що повніше відображає строкатість життя, плюралізму. Крім того, значення неекономічних, точніше, нематеріальних факторів має бути визнане принаймні як не менш важливе.
2. Економіка не є підсистемою суспільства за аналогією до співвідношення “частина — ціле”. Вона належить до одного з аспектів, зрізів суспільства як складної поліструктурної системи, їй як аспекту властива поліструктурність. Тому неправомірно вести мову про первинність виробничо-економічних відносин, базис і надбудову тощо. У конкретному дослідженні можна зосередитися на певному типі факторів та взаємовідно- син і починати з них як з вихідної точки аналізу (в тому числі і з суспільного виробництва). Але можлива й інша відправна точка зору, наприклад, духовна
(російський філософ, економіст Сергій Булгаков (1871— 1944 р.р.)), соціально-культурна (російський соціолог Сорокін (1889—1968 р.р.)), широка соціально-технологічна (російський економіст Микола Кондратьєв
(1892—1938 р.р.)) або етико-економічна (індійський економіст Амартія Сен).
3. Недоцільно в економічному аналізі надавати перевагу людині або суспільству (як взаємодіючій сукупності людей) і робити їх вихідним об'єктом дослідження. Перша позиція використовується в мікроекономіці, друга — в макроекономіці, але тільки у поєднанні вони зможуть створити порівняно цілісне уявлення про економіку. До речі, вчені все частіше ведуть мову і про мезоекономіку, що зосереджується на вивченні функціональних блоків народного господарства (великі галузі або регіони, масштабні ТНК).
При дослідженні системи особливий інтерес викликають її емерджентні (не пізнані, незакономірні) властивості, відсутні в окремих елементів, що також входять у систему.
4. Відсутність апріорних, чітко встановлених меж самого об’єкта
“економіка”. Світ цілісний і неподільний, і саме людина штучно поділяє його на об'єкти різних наук, розмежовує їх, випускаючи з поля зору багато

важливих цікавих феноменів. Тому мають повне право на існування наукові дисципліни, що утворюються на межі економіки з філософією, екологією, біологією, соціологією, правознавством, психологією, технікою. Саме на таких перехрестях наук можна отримати неочікувані, прогресивні результати.
5. Плюралізм як одна з найхарактерніших ознак економічного простору. У широкій історичній ретроспективі плюралізм формувався як багатоманітні, відокремлені “світи-економіки”. Наприклад, цивілізація інків до іспанських конкістадорів не знала про Європу (а разом з цим і про колесо). І лише в останні віки почав створюватись суспільний, але ще не єдиний глобальний економічний простір. Окремі його частини досі розвиваються в багатьох випадках за специфічними закономірностями, які накладаються на загальні, суттєво змінюючи їх дії.
6. Плюралістичність “економічного часу”. Різноманітні соціально- економічні процеси відбуваються в особливих, характерних тільки для них часі та просторі, розвиваються властивими лише їм темпами. У таких процесів є власні інерційні характеристики, взаємодія яких утворює систему лагів (часових інтервалів між зміною двох взаємопов’язаних економічних явищ, одне з яких становить причину, інше — наслідок) в економіці. У цій системі шляхом перетинання споживчих, технологічних, інвестиційних, інноваційних, суспільних, демографічних, організаційних лагів тощо виникає загальна інерція розвитку конкретної економіки в певну епоху. У різні історичні періоди і в різних зонах економічного простору навіть для подібних за змістом процесів плин цього часу буде неоднаковим. Досить порівняти “повільний” час традиційних аграрних суспільств, де зміни тривали століттями, з напруженим, динамічним часом постіндустріальних
“електронних” суспільств, де технологічні уклади змінюються за десятиріччя. Тому аналізувати економіку в єдиному часі навряд чи продук- тивно. Доцільніше вивчати механізм одночасного перебігу різночасових,
“різнотактових” процесів, розглядати, як вони співвідносяться у просторі і часі.
7. Суб’єктивне сприйняття простору і часу в різних зонах та в різні епохи є різним. Поняття “тут і зараз” завжди пріоритетне для економічних агентів порівняно з “десь там”, “коли-небудь”. Проте в революційні епохи народжується надія на “світле майбутнє”, заради якого жертвують теперішнім. У минулому в науці не було уявлень про “стрілу часу”, а поняття
“світ” обмежувалося видимими або переказаними територіальними рамками.
Адже навіть тепер уявлення про простір і час, наприклад, в аргентинського гаучо й менеджера транснаціональної корпорації сильно відрізняються.
Зрозуміло, що і моделі майбутнього вони сприйматимуть по-різному.
8. Неправомірність зараховування економіки винятково до дескриптивних або до нормативних наук. В економіці, безперечно, наявні елементи як аналізу, так і синтезу. Для різних учених у різних дослідженнях

їх співвідношення не однакове. І в цьому разі важливо, щоб нормативне,
“програмне” начало базувалось на глибокому позитивному аналізі дійсності.
Водночас необхідно забезпечити об’єктивність результатів аналізу, можливість перевірити їх, незалежно від того, які є припущення і хто їх висуває.
9. Повернення або наближення в майбутньому до монізму в розумінні суспільного розвитку. Якщо таке буде можливим, він визначатиметься не дихотомією “матеріалізм — ідеалізм”, а іншими чинниками. Можливо, одним з елементів логіки, який синтезує різні підходи, пояснення, стане соціально-економічний генотип (СЕГ), який, постаючи як інформаційний механізм суспільно-економічної еволюції, узагальнює багато факторів соціальної динаміки.
10. Уже тепер економічна наука порівняно з іншими гуманітарними дисциплінами широко застосовує кількісні методи аналізу. Однак вона ще перебуває на початку цього шляху. Багатоманітності економічних процесів має відповідати і багатоманітність їх вимірів, які з часом повинні утворити цілісну систему взаємопов’язаних соціально-економічних заходів.
Незалежно від того, яким конкретним змістом наповниться нова економічна (швидше, соціально-економічна) парадигма, її становлення і визнання нині є необхідною умовою успішного розвитку економічної науки.
Сучасний напрям розвитку економіки спирається на методологічний індивідуалізм; прагнення економічних суб’єктів до максимізації корисності; рідкість як фундаментальну рису економічного блага; розуміння економіки як науки та практики, спрямованих на розподіл рідкісних благ у конкурентному середовищі відповідно до ресурсних вкладень; внутрішньо притаманну економічній системі здатність до досягнення рівноваги та ін.
Такий набір тверджень, що сягає неокласики, вважають основою об’єднання різних теорій і течій в поняття “мейнстрім”, хоча чіткого його тлумачення немає. До “мейнстріму сучасного напряму” відносять навіть доктрини, що не поділяють деякі вихідні постулати неокласики. Очевидно, найзагальнішим критерієм віднесення теорії до сучасного напряму є визнання принципів методологічного індивідуалізму і максимізації корисності. Наприклад, неоінституціоналізм, визнаючи ці принципи, самоідентифікується з “мейнстрімом”, хоча скептично оцінює ідею економічної рівноваги.
Сучасний напрям, що спирається на ідею методологічного індивідуалізму, вивчає економічну поведінку автономного суб’єкта, яким є індивід або фірма (у сучасних версіях “мейнстріму” береться до уваги не фірма як автономний суб’єкт, а лише індивід). Суб’єкт приймає самостійні рішення, керуючись прагненням до макси-мізації корисності (прибутку).
Еволюційна теорія вивчає ширше коло об’єктів. До них належать і неавтономні індивіди, поведінка яких зумовлена культурно-історичним середовищем, і зв’язки між економічними суб’єктами як певні сталі одиниці

аналізу, і культурно-історичні, правові або технологічні сукупності
(інститути). Для еволюціоністів характерне прагнення вивчати об’єкт як сукупність різних зв’язків, відносин і впливів. З точки зору еволюційної теорії неможливо стверджувати, що певний процес, який стосується досліджуваного об’єкта, важливіший за інший, тому що
“всевзаємопов’язане” — будь-яке явище тісно пов’язане причинно- наслідковими відносинами з навколишнім світом. Тобто будь-який економічний феномен відображає вплив нескінченної сукупності культурних, політичних, природних факторів тощо (“наддетермінація”), а не просто масив (“сукупність”) ресурсних вкладень і рівень відносних екзогенних (зумовлених зовнішніми чинниками) цін, як у “мейнстрімі”
(сучасному напрямі).
Цим зумовлена значущість проблеми зв’язків в еволюційній теорії, яку
“мейнстрім”, неокласика не досліджують.
Еволюціоністи протиставляють “органіцизм”, або “холізм” (“цілісність”), своєї теорії абстрактному атомізму неокласичної доктрини.
“Холістичний” погляд еволюціоністів на економічне середовище відображає генезу еволюційної теорії, що втілила в собі ідеї та принципи кібернетики, теорії систем.
Парадигма є основою для формування методологічних принципів аналізу процесів, які відбуваються в господарському житті суспільства.
Методологічний інструментарій дає змогу досліджувати різні рівні еконо- мічної системи, від домашнього господарства до світової економіки.

Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> Тема: Безпека вулиці: азбука дороги
123456789 -> Методичні вказівки до вивчення дисципліни сво «доктор філософії»
123456789 -> Регіональний підхід до дослідження формування ціннісних орієнтацій студентів мистецьких вишів україни н. Г. Тарарак
123456789 -> Методологічне підґрунтя дослідження формування ціннісних орієнтацій студентів вищих навчальних закладів мистецького профілю україни
123456789 -> Загальна характеристика роботи
123456789 -> Інформаційне суспільство в контексті політичної культури суспільства
123456789 -> Заліщицька районна державна адміністрація Відділ з питань освіти Районний методичний кабінет Використання активних та інноваційних технологій як засіб активізації
123456789 -> Україна тернопільська область опис досвіду роботи учителя біології


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   40   41   42   43   44   45   46   47   ...   148


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка