Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів



Pdf просмотр
Сторінка8/218
Дата конвертації26.03.2020
Розмір1,63 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   218
Фізичне виховання
– один з найдавніших і найважливіших складників цілеспрямованого впливу на підростаюче покоління. У народній педагогіці чітко визначено мету фізичного виховання зміцнення здоров'я і сприяння правильному фізичному розвитку. Фізичне виховання дітей розпочинається з перших днів і життя дитини. Мати допомагає природному розвитку дитини, тренуючи з раннього віку м'язи, скеровуючи рухи і відповідним вправлянням сприяючи розвитку в кожному з м'язів більшої сили і міцності, а в усьому організмі – більшої стійкості, спритності. Як складову частину родинного виховання Г. Ващенко розглядає виховання поваги до батьків і старших. Розладу родинних взаєминах, на його думку, не тільки заслуговує на осуд. Він підриває педагогічні позиції сім'ї, вкрай негативно впливає на виховання потомства, риє прірву між


20 батьками та дітьми, сіє ворожнечу між родичами й свояками, знецінює високі духовно-моральні вартості, ослаблює міць держави, нації. Серед українських педагогів XX ст. найбільш глибоке і повне обґрунтування питання виховної ролі сім'ї знаходимо у працях
В.Сухомлинського – педагога-новатора, гуманіста за своєю природою. В ранньому дитинстві людина повинна пройти велику школу тонких, сердечних, людяних взаємовідносин. Ці взаємовідносини – найголовніше моральне багатство сім'ї, – переконаний вчений. Тому він підгримував тісні стосунки з сім'ями своїх вихованців та заохочував до цього весь педагогічний колектив. Як приклад - організація і функціонування батьківської школи, в темах занять якої на першому місці розмова проте, як зробити дитину щасливою. Ця проблема стрижневою у багатьох статтях В. Сухомлинського. У них, а також у практичній педагогічній діяльності він доходить висновку, що для справжнього щастя треба навчити людину працювати, і для цього потрібні зусилля як сім'ї, такі школи. Взагалі для педагогічної спадщини Василя Олександровича, які для його праці, характерним є паралельний розгляд виховного впливу школи та батька-матері. Які б питання він не піднімав - культ книжки, самовиховання, взаємостосунки хлопчиків і дівчат, інтелектуальна освіта – завжди наголошує, що ні школа без сім'ї, ні сім'я без школи не можуть справитися з найтоншими, найскладнішими завданнями становлення людини. Проблеми родинності і сьогодні відіграють важливу роль у діяльності національної школи. Адже родинне виховання повинно стати основою життєдіяльності школи, атому новий тип національної школи в Україні визначається як школа-родина. Здоровою є лише та родина (школа, в якій вчителі люблять дітей, а діти з пошаною і любов'ю ставляться до вчителів батьків, оточуючих і живуть у згоді між собою. Школа, яка будується на таких принципах і є майбутнім нашого суспільства, основою життєдіяльності народу. Українська національна школа-родина дає можливість виховати дітей етнічно-національно усвідомленими, із засвоєними загальнолюдськими


21 цінностями (родина, праця, здоров'я, гуманність, воля, мова народу, історична пам'ять тощо. Школа-родина дає можливість навчити дітей жити в полі культурному просторі. Отже, історико-педагогічний досвід переконує втому, що співпраця сім'ї та закладу дошкільної освіти надзвичайно важливий чинник становлення й розвитку особистості, запорука ефективності виховних впливів, гарант міцності сформованих ідеалів й переконань. Особливості виховної функції сім'ї полягають утому, що вона одночасно виховує дорослих і дітей та реалізується у таких трьох головних аспектах Становлення, розвиток, виховання дитини як особистості, сприяє розвитку її здібностей. Сім'я репрезентує дитині суспільство, забезпечує передавання їй соціального досвіду, охороняє її права. Здійснення виховного впливу сім'ї на кожного індивіда впродовж усього його життя. Кожна сім'я має свою систему виховання, засновану на певних ціннісних орієнтаціях. Спочатку несвідомо, орієнтуючись на почуття близьких людей, дитина починає розуміти, що в її поведінці їх радує, а що засмучує. Пізніше у неї формуються уявлення проте, що є прийнятним усім ї, а дорослішаючи, вона починає усвідомлювати принципи, на яких вибудовуються стосунки в її сім'ї, порівнювати їх з ідеальною, на її погляд, системою. Спонукання дітьми саморозвитку, самовдосконалення своїх батьків та інших родичів. Дитина є невичерпним джерелом життєвих успіхів, емоційних стимуляторів для дорослих. Ледь з'явившись на світ, вона значно розширює його горизонти для своїх батьків, вносить у їхнє життя багато нового. Підростання, дорослішання дитини потребує нових знань, виховних умінь і навичок дорослих, реалізації своєї соціальної ролі на більш високому рівні. Виховуючи дитину, батьки самі повинні поводитися нарівні вимог, які їй пред'являють. Очевидно, на цьому ґрунтуються твердження, що не сім'я соціалізує дитину, а дитина соціалізує дорослих. Отже, у дошкільні роки дитина повністю ототожнює себе зі своєю сім'єю, передусім із батьками її емоційний світ майже цілком залежить від


22 атмосфери всім ї. Саме тут вона пізнає й опановує моделі моральної поведінки, взаємодії з іншими людьми, природою,на основі всього вищесказаного виробляє своє світобачення навколишнього середовища.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   218


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка