Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів


ТЕМА 2.6 ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я



Pdf просмотр
Сторінка176/218
Дата конвертації26.03.2020
Розмір1,63 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   172   173   174   175   176   177   178   179   ...   218

ТЕМА 2.6 ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я
ДИТИНИ ВСІМ Ї

1.Родинно-оздоровчі традиції виховання

Здоров’я є не тільки запорукою матеріального благополуччя, ай джерелом життєрадісного настрою, краси людини, адже Поки здоров’я служить, то чоловік не тужить, Як здоров’я маємо не дбаємо, а як втратимо, то плачемо. Родинно-оздоровчі традиції виховують готовність до збереження й зміцнення власного фізичного і психічного здоров’я завдяки дбайливому ставленню до власного тіла й організму, прагнення до безпосереднього спілкування з природою, формують інтерес до збирання лікарських рослин та аналізу народних прикмет-прогнозів, навчають цінувати здоров’я не тільки як запоруку матеріального благополуччя, а і як джерело життєрадісного настрою і краси людини. Наслідування цих традицій


180 завжди забезпечувало хороше самопочуття, добробут, добрі соціальні стосунки. У родинно-оздоровчих традиціях виділяються традиції гри, народної кулінарії, доцільного одягу. У процесі грив дітей формуються навички колективізму, міжособистісного та групового спілкування, виявляється ввічливість, поступливість, доброзичливість, виховується чесність, відповідальність, розуміння справжньої дружби, шляхетність. У правильно побудованій грів дітей виникає бажання радіти, допомагати, підтримувати іншого. Традиції народної кулінарії відображали прагнення розвинути фізичні якості членів родини, традиції одягу – зберегти їм здоров’я. Паралельний аналіз слова громада у різних слов’янських мовах вказує на етимологічну спорідненість його зі словами друг, брат, вірний, надійний, міцний. Батьки і діди глибоко розуміли і реалізовували силу, вигідність, авторитет колективних форм організації діяльності та їх виховного впливу на дітей. У родинному та громадському оточенні, у цих своєрідних мікро- і макросередовищах, через навіювання, настанови, заохочення, осуд, застереження тощо діти завжди набували знань, життєвого досвіду, наслідували стереотипні уявлення і цінності етносу. Роби так, щоб батьку-матері не було соромно від людей Де робить гурточок, там повен куточок У товаристві лад – усяк тому рад. У гурті завжди цінувались уміння, майстерність, господарські нахили, набуті в родині. Серед родинно-громадських традицій виділяємо традиції добросусідства, побратимства, опікунства, молодіжних об’єднань та колективної взаємодопомоги. Традиції добросусідства виховують людяність, доброту, співчуття, повагу до односельців, взаємодопомогу, взаємовиручку Без брата проживеш, а без сусіда – ні. Традиційні побратимства зобов’язують до дружби, моральної чистоти, глибокої пошани до громади, вірності обов’язку перед другом, перед рідною землею. Прикладом чесних побратимів виступали козаки, характер яких вважається вищим типом


181 українського національного характеру (Немає рідного брата, так шукай названого. В основі цих традицій – взаємна прихильність, довіра, відданість, товариська солідарність, духовна близькість, спільність інтересів, щира співдружність, заснована на взаєморозумінні. Найбільш знедоленими були в суспільстві сироти Сироті життя, як горох при дорозі хто йде, той скубне. Тому роль громадських вихователів і духовних наставників дітей-сиріт завжди виконували люди з високими моральними якостями та вродженими педагогічними здібностями баба- повитуха, хрещені і названі батьки. Традиції молодіжних об’єднань є засобом соціалізації особи в громаді, своєрідною школою морального виховання молоді. Вулиця, досвітки, вечорниці дисциплінували, зобов’язували не бути на людських язиках, тобто заручитись гарною думкою про себе, сприяли формуванню життєво необхідних нарізних вікових етапах потреб особистості в емоційному контакті з ровесниками, у визнанні інших, в активній діяльності. Таким чином формувались спільні ідеї, погляди, звички, що становлять об’єднуючу творчу психологічно-національну внутрішню силу особи. Звичайно, слід враховувати і особливості теле-, радіо, комп’юте- ризованого сьогодення, що практично витіснило механізм індивідуальної передачі досвіду виховання. А проте, засвоєння, зберігання та розвиток дітьми родинних виховних традицій українців та інших народів є важливим засобом зміцнення національної свідомості, згуртування і єдності всієї нашої нації та окремої великої родини. Тільки раціональне поєднання інтересів сучасного суспільства і оновленого, доступного дитині народного родинного досвіду дає можливість рухатись уперед, виховувати суспільство з високими духовно-моральними якостями.


1   ...   172   173   174   175   176   177   178   179   ...   218


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка