Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів


види родинних виховних традицій



Pdf просмотр
Сторінка148/218
Дата конвертації26.03.2020
Розмір1,63 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   144   145   146   147   148   149   150   151   ...   218
види родинних виховних традицій такі, що переходять з
покоління в покоління, мовні, побутові, трудові, мистецькі, громадські,
оздоровчі.
Ця класифікація взаємопов’язана з класифікацією за
видами
родинного виховання моральне, трудове, розумове, естетичне, фізичне
та інші. Зокрема, громадські виховні традиції і ті, що переходять з покоління в покоління, є компонентами морального виховання, мовні – розумового й морального, побутові, трудові – трудового, мистецькі – естетичного, оздоровчі – фізичного виховання. Вважаємо, що така класифікація потрібна для поглибленої характеристики різних напрямків родинного виховання в психолого- педагогічному аспекті. Серед тих традицій, які переходять з покоління в покоління, виділяємо традиції культу роду, честі роду, родичівства, родоводу, родинної злагоди, збереження родинних реліквій, піклування батьків про дітей, любові й пошани до батьків, родинної солідарності, етикету стосунків між членами родини, гостинності. З образами батька та матері пов’язані поняття добра, правди, справедливості. Традиційна мораль ґрунтувалась на авторитеті батькового слова Хоч батько і скупий на слово, але воно є законом. Батько був захисником природного стану дитини, уособлював гідність, свободу і стійкість духу свого роду, формував у дітей такі фізичні і вольові якості, як витривалість, нездоланність духу, дисциплінованість, працелюбство. Заслуга матері – у вихованні гуманних цінностей особистості милосердя, здатності до співчуття, терпимості, доброчинності.


144 Дідусь та бабуся передавали дітям народні знання, вірування, трудовий досвід, своїм прикладом спонукали до творчої праці, учили цінувати й оберігати честь роду. Через спілкування з представниками старшого покоління відбувалось формування світогляду молоді, засвоєння нею життєво необхідних знань та моральних цінностей. У традиціях багатодітних сімей відображено турботу про продовження свого роду, родинний достаток, про відносини між дітьми Як двоє в батька дітей, то так, як одно, а як одно, так, як жодного. В українській родині завжди панував культ гостинності. Вшануйте гостя, звідки він до вас не прийде (В. Мономах. Повчання дітям. У селах і тепер збережено звичаї шапкування (зайшов ухату скинь шапку, посміхнись, привітайся «Здрастуйте у вашій хаті на хліб-сіль багатій, гостинної символіки (Пороги мої дерев’яні! Дозвольте мені з хати вийти та гостей запросити»,»“Домовий-домовий, господарю нам, дозволь гостей вітати та хлібом-сіллю пригощати. Важливу роль відіграють традиції рукостискання, спільного обіду, що символізував довіру, духовну єдність, гумору, що розвивав емоційно- вольову сферу людини, сприяв дружнім стосункам між людьми, був громадським фільтром здорової народної моралі. Ці традиції виховували моральні чинники поваги, ввічливості, доброзичливості, адже скривдити гостя – скривдити Бога. Рідне слово (яскраве, образне, педагогічно доцільне, висококультурне)
– головне знаряддя засіву людяності у дитячих душах, засіб ціннісного бачення світу, формування національної психології, характеру, світогляду особистості, філософсько-світоглядний чинник Я. Серед родинно-мовних традицій ми виокремлюємо також родинно-говіркові, раціонального користування словом, вибору імені для новонародженого.
Родинно-розмовні елементи мають історичну, пізнавальну, естетичну цінність. Практиці народного, говіркового мовлення властива величезна кількість емоційно забарвлених, благородних, величавих слів, стійких


145 зворотів, образних порівнянь, ідіом. Так, родичів (батька і матір) називали на Східному Поліссі, батька діти називали батя, папа, матір – мама, мамочка, дитину – дитинка, сина – синок, дочку – доця, онука – онук, онучка тощо. Твердження, що місцева говірка є свідченням низької культури тих, хто нею користується, може мати наслідком або те, що діти почнуть зневажливо ставитися до дідусів і бабусь, які найчастіше розмовляють місцевою говіркою, або ображатимуться за своїх старих. Втім у родині завжди привчали до високої культури мови, логічного мислення, коректності у висловлюваннях, стриманості та зваженості, чіткості й доступності. Як стимулятор аналітико-синтетичного мислення дитини використовувались загадки, які допомагали пізнавати світу його взаємозв’язках, вчили логічно висловлюватись, скоромовки, які творять ситуацію невимушеності, грайливості й одночасно тренують органи мовлення, лічилки, забавлянки. Традиції вибору імені враховували історичні та соціально-етнічні фактори, милозвучність, виразність, інтонаційне забарвлення. Ознайомлення дітей з родинно-мовними традиціями формує відповідні мотиви поведінки, інтереси, духовні потреби, сприяє вивченню рідної мови, історії родини, рідного краю.
Родинно-побутові традиції зумовлюють поведінку людей у повсякденному побуті. Серед них виділяємо власне родинні і побутові. До власне родинних традицій належать родильні, весільні, поховальні звичаї та обряди. Родильні звичаї та обряди унормовували поведінку породіллі, виховували моральні чинники поваги до роду, пошани до батька-матері, людяності, делікатності, безкорисливості, доброти, привчали до дбайливого ставлення і догляду за дитиною. Весільні звичаї та обряди спрямовувались на виховання лицарського ставлення до дівчини, відповідальності, справедливості, вірності, відчуття обов’язку та відповідальності перед родом, вимогливості, благородства, гордості, що підкріплялося християнськими нормами дотримання чистоти у взаєминах. Поховальна обрядовість виховувала культ предків, збереження пам’яті про померлих, почуття пошани


146 до своїх пращурів, їхніх справ, заповітів, до співчуття, співпереживання, виховувала шляхетність, відданість отчій землі, вказувала на безперервність родовідних традицій. Традиції обладнання житла визначають особливості та символіку раціонального розміщення речей хатнього побуту, житлових та господарських приміщень (наприклад, стіл символізував єдність і спільність інтересів у родині, поріг – захист від недугів, піч – тепло отчого дому, виховують охайність, хазяйновитість, працьовитість, традиції харчування унормовували режиму родині тощо. Побутово-обрядові свята (свято Нового року, День Матері, день народження, вхідчини, релігійні престольні свята) репрезентують особливий спосіб передати новим поколінням ідей, соціальних норм, цінностей, почуттів.
Родинно-трудові традиції – це морально-трудовий досвід родини, способи підготовки дітей до самостійного трудового життя, які склались історично, передавались із покоління в покоління і підтримувались силою громадської думки. В основі цих традицій – усвідомлення потреби в праці. Родина була тим соціальним осередком, в якому кожен її член мав певні обов’язки, сумлінно їх виконував і відповідав засвою працю перед іншими членами родини і громадою. Тому родинно-трудові традиції завжди сприяли розвитку в дітей відвертості, єдності слова і діла, формували світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації. До родинно-трудових традицій відносимо традиції залучення дітей до хатніх і господарських робіт залежно від статі, спільної праці, нахилів тощо. Традиції залучення до хатніх і господарських робіт визначають вимогу до праці, органічно поєднують життєву мудрість з материнською та батьківською любов’ю, честю і репутацією родини. Традиції спільної систематичної праці здійснюються через повчання й научання, відповідальне ставлення і повагу до праці. Традиції майстрів і трудових династій розвивали в юного покоління риси старанності, самодисципліни, наполегливості, комунікабельності,


147 сприяли формуванню цивілізованого господаря, виховували відповідальність у праці, передбачали засвоєння рис національного характеру. Через образно- емоційний, інтелектуально-пізнавальний та морально-дійовий компоненти цих традицій відбувається формування свідомого позитивного ставлення особистості до навколишнього середовища. Трудові свята завжди були традиційною формою передачі старшим поколінням молодшому соціального досвіду та духовних цінностей, моральних нормі принципів. Вони розкривають красу і значення праці, звеличують її, оновлюють духовну і фізичну снагу кожного члена родини, виховують у дітей зацікавленість справами батьків, усвідомлення значущості своєї праці, стимулюють соціальну активність дитини.
Родинно-мистецькі традиції (музичні, образотворчі, декоративно- ужиткові, фольклорні) відображують естетичний колорит побуту, гарну поведінку, доброзичливе ставлення до людей, уміння власноруч виготовляти корисні предмети, передають з минулого в майбутнє усталені століттями форми, ідеї, образи, теми, формують кодекс народної етики й естетики, а цим самим сприяють вихованню гармонійної та багатогранної особистості. Родинний досвід естетичного виховання полягає втім, що діти набувають мистецьких умінь, смаків у практичній діяльності, продовжуючи творчі традиції батьків, дідів, прадідів. Музичні традиції є особливо формою засвоєння навколишньої дійсності, найпотаємнішого і найтоншого стану душі. Вони завжди підтримували бадьорість духу і національну свідомість, сприяли формуванню цілісної особистості. Фольклорні традиції у сконденсованій формі прислів’їв та приказок, загадок, вітань, пісень відбивають найсуттєвіші сторони суспільних та родинних взаємин людини. Брати участь у фольклорному обряді означає непросто виконувати певні дії (співати пісень, водити танок, ай прилучатися до великої таїни природи і життя.
Декоративно-ужиткові традиції сприяють розвиткові свідомого ставлення до праці і творчості, удосконалюють і збагачують навички, методи, стиль


148 роботи, формують естетичну культуру особистості. Твори народного мистецтва відіграють значну роль у розвитку художньо-творчих здібностей учнів молодших класів, їхньої уяви, ініціативи та самостійності, художнього смаку та індивідуальних художніх нахилів. Спілкування з творами народного мистецтва, з самим процесом виготовлення художніх виробів, уміння створювати і розуміти їх зміст є важливим засобом загального художнього розвитку дітей, виховання в них здорових моральних основ, поваги до праці, пізнання себе.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   144   145   146   147   148   149   150   151   ...   218


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка