Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів


Взаємини, тактику виховання дітей усім ї можна віднести до



Pdf просмотр
Сторінка11/218
Дата конвертації26.03.2020
Розмір1,63 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   218
Взаємини, тактику виховання дітей усім ї можна віднести до
одного з таких типів
– Диктат. Такі взаємини засновані на жорсткій регламентації поведінки дитини, суворому контролі за нею, використанні покарань, погроз тощо. Як правило, у таких сім'ях діти живуть у страху, постійно лицемірять, брешуть, наслідком чого стають різноманітні відхилення у їхній поведінці
– Опіка. Вдаючись до такої тактики, батьки намагаються відгородити дитину від життєвих реалій, намагаються все вирішувати за неї, задовольняти її потреби і примхи. За таких умов дитина позбавлена змоги формувати в собі необхідні для подальшого життя психологічні, вольові


26 якості, об'єктивно оцінювати себе, свої можливості й інших людей, цілеспрямовано працювати над собою. Усе це деформує її внутрішній світ, систему цінності, різко занижує або завищує її вимоги до оточення. Це породжує відчуження дітей і батьків. Діти, не маючи від батьків належної підтримки, будучи позбавленими необхідних для їх становими зразків соціальної поведінки, часто почуваються складно у ситуаціях, з якими легко справлятимуться їх однолітки, які виростали у сприятливіших педагогічних умовах. У них можливі образи на своїх батьків за байдужість до них.
– Співробітництво. Така тактика взаємин усім ї, виховання дітей є найпродуктивнішою, оскільки батьки намагаються бути їхніми соратниками, є відкритими і щирими з ними, охоче впускають їх у свій світ. Між ними немає таємниць, недовіри. За таких умов діти охоче експериментують, шукають, пробують себе, не боячись помилитися і бути за це покараними. Батьки охоче допомагають у всіх справах, вміло підводять дітей до вирішення проблем, завдяки чому діти відкривають у собі все нові можливості, здобувають упевненість у своїх силах. А участь у справах батьків збагачує їх соціальним досвідом, розширює світ, окреслює їм соціальну перспективу, яка часто є орієнтиром їхнього розвитку. Дещо своєрідно тлумачить особливості виховного впливу батьків на своїх дітей зарубіжна педагогічна науки, яка розрізняє такі його стилі а) авторитарний стиль – регламентація батьками поведінки дітей відповідно до стандартів б) пермісивний стиль – відсутність контролю за рол витком, вихованням і життєдіяльністю дитини, що може бути зумовлена надмірною любов'ю до неї, недостатнім досвідом батьків, побоюванням втручатися в її розвиток, переоцінкою її можливостей в) авторитативний стиль – контроль за поведінкою дитини відповідно до її потреб з одночасним спрямуванням її розвитку, допомогою їй, визнанням її прав. Цей стиль вважають оптимальним.


27 Особливо збагачує виховний потенціал сім'ї участі, у вихованні дітей представників різних поколінь (бабусь дідусів, які мають більший життєвий досвід, більше накопиченого часу, ніж батьки. За правильної поведінки батьків стосунки їхніх дітей з бабусями і дідусями є емоційно близькими. Адже часто дідусі й бабусі ласкавіші у спілкуванні з онуками, ніж батьки. Старше покоління менш-більше орієнтоване нате, щоб онуки повноцінно провели своє дитинство, батьки здебільшого розглядають, шкільний вік своїх дітей як підготовку до успіхів у дорослому житті, намагаючись урізноманітнити її заняттями іноземними мовами, спортом, музикою та ін. Там, де існує гармонія поглядів і впливів на розвиток, становлення дитини, вона має найбільше шансів повноцінно сформуватися як гармонійна особистість. Особливу роль у сімейному вихованні, соціалізації дитини відіграють родинні традиції і звичаї. Традиція – історично складені порядки, способи, правила поведінки, що передаються від покоління до покоління. Сімейні традиції регламентують створення сім'ї, появу дитини, подружні, батьківські стосунки, ведення домашнього господарства, організацію дозвілля, вшанування пам'яті предків. Вони призначені слугувати зміцненню сімейно- родинних зв'язків як механізму передачі таких особистих і соціальних цінних якостей, як любов, вірність, доброта, взаєморозуміння, щирість. До них належать спільні заняття певними видами трудової діяльності, передавання родинних реліквій (документів, нагород, пам'ятних речей, складання родовідного дерева тощо. Звичаї – безпосередні приписи певних дій у конкретних ситуаціях, що відтворюють сімейні стосунки у життєдіяльності наступних поколінь. Стосуються вони як зовнішніх (прихід у гості, прийом гостей, пошанування предків, такі внутрішніх (колискова і поцілунок на добраніч, побажання доброго ранку тощо) форм поведінки. Традиції та звичаї є взаємопов'язаними у реальному житті. Традиції є більш динамічним і багатоманітним явищем родинного життя, ніж звичаї, вони створюють простір для творчого використання звичаїв. Регулюючи


28 прості форми взаємин усім ї, звичаї доповнюють традиції, однак вони не настільки динамічні, як традиції. Отже, щирі стосунки між членами сім'ї, безпосередність почуттів одне до одного є джерелом формування гармонійної, самодостатньої особистості дитини, а також збагачення взаємин дорослих, стимулювання їхнього самовиховання.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   218


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка