Навчальний посібник для студентів Київ-2007 вищих навчальних закладів



Сторінка90/106
Дата конвертації07.10.2019
Розмір4,57 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   86   87   88   89   90   91   92   93   ...   106
По-друге, творчість як результат сформованості творчого до­свіду визначається можливістю студента вирішувати творчі за­вдання на основі впровадження нових ідей, розробки алгорит­мів, методик, запровадження нових способів виконання рішень тощо.

Оцінка рівня сформованості творчого досвіду проводиться ви­кладачем комплексним тестуванням у системі поточного, промі­жного та підсумкового контролю і визначається загальним пока­зником творчої діяльності (ЗПТД). При цьому викладач оцінює на якому з п'яти рівнів сформованості творчого досвіду знахо­диться студент (0 розуміння, 1 впізнавання, 2 відтворен­ня, 3 застосування, 4 творчість). Оцінка здійснюється від 0 до 4 балів, які визначають граничні межі ЗПТД:







4 — максимально можливий (творчий) рівень діяльності сту­дентів.

Для визначення ефективності методичної розробки на рівні сбоомованості твопчого досвіду можна викооистовувати (Ьоо-

мулу




еля навчання за традиційною методикою.



Авторську методику підготовки професійних менеджерів у системі управління навчально-творчою діяльністю прослідкуємо на прикладі вивчення студентами дисциплін економіко-управлін-ського циклу у ВНЗ аграрного профілю (за підсумками педагогі­чних експериментів, проведених науковим центром дидактики

190


менеджмент-освіти у 1994—2006 pp.). На рис. 13 наведено гісто­граму розподілу студентів за рівнями сформованості їх творчого досвіду за В. П. Бєспальком. Гістограма побудована за нормаль­ним законом. При цьому частка студентів експериментальних груп, які досягли найвищого творчого рівня професійної підгото­вки становила 18,5 %. Рівні дієвої діяльності (відтворення, засто­сування, творчість) студентів експериментальних груп склали в підсумку 79,3 % проти 66,2 % у студентів контрольних груп.



Розуміння Впізнавання Відтворення Застосування Творчість

т Рівень

сформованості

творчого досвіду студентів в

експерименталь-

них групах













□ Рівень

сформованості

творчого

досвіду

студентів

у контрорльних

групах
















Рис. 13. Гістограма розподілу рівнів сформованості

творчого досвіду студентів при вивченні дисциплін

економіко-управлінського циклу

Якщо проаналізувати вплив творчої активності студентів на рівень сформованості їх творчого досвіду, можна стверджува­ти про тісний кореляційний зв'язок між цими факторами (рис. 14). При цьому творча активність студентів є результатом моделювання викладачем відповідного творчого освітнього се­редовища, а рівень сформованості творчого досвіду — відпові­дно результатом навчально-творчої діяльності. Звідси можна зробити висновок про необхідність розширення педагогічної творчості двох суб'єктів педагогічного процесу — викладача і студента.

191



Рис. 14. Залежність рівня сформованості творчого

досвіду від творчої активності студентів при вивченні

дисциплін економіко-управлінського циклу

За підсумками складання іспиту у формі творчих завдань різ­них рівнів складності студенти експериментальних груп викону­вали майже на третину більше від творчих вправ. При цьому сту­денти експериментальних груп у подальшому мали більш високу професійну підготовку до творчої діяльності на виробництві (за виробничими відгуками керівників підприємств, у яких студенти проходили виробничу практику). Вони як фахівці виробництва на 22—26 % продемонстрували кращі здібності вирішувати вироб­ничі проблеми, узагальнювати факти, давати порівняльну харак­теристику управлінським процесам, робити науково обґрунтовані висновки тощо. При цьому термін процесу професійної адаптації студентів з експериментальних груп скорочувався удвічі.

Результати педагогічних експериментів, проведених науковим центром дидактики менеджмент-освіти засвідчили про підви­щення ефективності процесу підготовки фахівців за такими кри­теріями: пізнавальна творча активність — на 25 %; рівень сфор­мованості творчого досвіду — на 20 %; успішність — на 10 %; повнота розкриття програмного матеріалу — на 22 %; науковий рівень одержаних знань— на 18 %; системність мислення— на 13 %; міцність знань, умінь та навичок — на 15 %; здатність пра­цювати на рівні творчого досвіду — на 20 %; продуктивність на­вчання — на 30 %.

З наведених даних можна зробити висновок: педагогічна тех­нологія модульно-рейтингового навчання із системою дидактич­них засобів управління навчально-творчою діяльністю дозволяє

192


студентам більш активно і самостійно оволодівати знаннями і уміннями, стимулює пізнавальну діяльність, створює об'єктивні умови для розкриття творчих компонентів діяльності особистості.

7.4. Дидактичні ігри в системі управління навчально-творчою діяльністю студентів



Навчальний процес повинен враховувати тенденції со­ціально-економічного розвитку суспільства, особливості психо­логії молоді, а методи та форми навчання реалізовувати на прак­тиці: принципи ініціативи, індивідуалізації, самостійності, змаган­ня, творчого підходу до одержання знань. Студент повинен без примушування прагнути до систематичної, плідної та ретельної навчально-творчої діяльності. Дослідним шляхом встановлено, що змагання в більшості випадків дає значно більший ефект у підвищенні активності студентів, ніж їх зовнішня мотивація. То­му для реалізації цих вимог значне місце в педагогічній діяльнос­ті викладача повинні займати дидактичні ігрові методи навчання. Ігровий метод характеризується трьома основними ознаками; 1) визначає мету, спрямовану на зміст освіти, що підлягає засво­єнню; 2) передбачає вид навчально-пізнавальної діяльності, 3) визначає характер взаємодії викладача і студентів.

Якщо проаналізувати з позиції сучасної науки діяльність лю­дини, то виявиться, що гра в ній займає провідне місце і є однією з потреб людини. На біогенному рівні — це потреба в активності руху, на психофізіологічному — потреба в емоційній насиченос­ті, на творчому — потреба подолання, виявлення волі. Навчаль­ний процес, побудований на основі ігрових дидактичних форм, допомагає значно активізувати пізнавальну діяльність студентів, реалізувати творчі компоненти розвитку особистості. А. С. Мака­ренко зазначав, що у грі особистість активно діє, мислить, будує, комбінує, моделює людські взаємини. За цих умов вона виконує у грі різні ролі: організатора, виконавця, творця, знаходить умови для виявлення своїх здібностей та життєвої активності.

Порівняно з іншими формами навчання, ігрові методи мають такі позитивні аспекти: висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь; формується вміння співпрацювати; форму­ються мотиви навчання; розвиваються гуманні стосунки між сту­дентами; розвивається навчально-творча діяльність (планування, рефлексія, контроль, самоконтроль). У дидактичній грі навчальні завдання виступають опосередковано, що забезпечує їх ефектив-

на

193


ність. К. Д. Ушинський писав, що у грі формуються всі сторони душі людської, її розум, її серце і воля.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   86   87   88   89   90   91   92   93   ...   106


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка