Навчальний посібник для студентів Київ-2007 вищих навчальних закладів



Сторінка89/106
Дата конвертації07.10.2019
Розмір4,57 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   85   86   87   88   89   90   91   92   ...   106
Педагогічна творчість — це такий варіант організації профе­сійної діяльності вчителя, який на реально доступному рівні за­безпечує: розв'язання навчально-виховних завдань, що стоять перед сучасною школою, безперервне зростання загальної і про­фесійної культури педагога, його активної пошукової діяльності з підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

Н. В. Кичук визначає педагогічну творчість як найважливі­ший критерій якісного становлення особистості вчителя сучас­ної школи, яка виявляється, насамперед, у соціальній потребі в творчій праці. Вона вважає, що педагогічна творчість має стати рисою кожного педагога, тобто набути масового харак­теру.

Цікавим є підхід М. М. Поташника, який визначає педагогічну творчість у контексті оптимізації навчально-виховного процесу і вважає, що пошук оптимального педагогічного рішення в конк­ретній педагогічній ситуації завжди пов'язаний з творчістю. Вче­ний зазначає, що як оптимізація навчально-виховного процесу веде до творчості, так і творчість вчителя веде до оптимізації, бо педагогічна дальність пов'язана безпосередньо з результатами і приносить задоволення лише тоді, коли оригінальне педагогічне рішення призводить до результату, який є не типовим для даних умов. Крім того, слушним є висновок М. М. Поташника зробле­ний ним на підставі вивчення діяльності педагогів-новаторів: оп­тимального варіанту без особистісного, творчого підходу досягти неможливо [32].

Враховуючи системний підхід у виборі методів діяльності, Ю. К. Бабанський зазначає, що саме різноманіття умов і можли­востей їх застосування по ходу уроку об'єктивно ставлять педа­гога перед необхідністю прийняти нестандартне рішення.

С. О. Сисоєва зауважує, що творчі професійні якості вчителя, творчі можливості його особистості реалізуються і розвиваються в творчій взаємодії з учнями. При цьому рівень творчої педагогі­чної діяльності вчителя впливає на ефективність розвитку твор­чих можливостей учня [34, с 15].

Творча діяльність неможлива без пізнавальної активності сту­дентів. Як зазначає В. І. Лозова, активізація пізнавальної діяльно­сті потребує застосування різних методів, засобів, форм навчан­ня, які спонукають особистість до виявлення активності. Для цього потрібна така організація навчального процесу, за якої об'єкт пізнання був би включеним до сфери діяльності, і діалек­тична взаємодія між ними створювала б передумови виявлення активності особистості [14, с 42].

185

Аналіз психолого-педагогічної літератури приводить до ви­сновку, що поняття педагогічної творчості об'єднує в собі дві складові: творчу діяльність педагога і учня в їх взаємодії та взає­мозв'язку, а також результати їх творчої діяльності, які ведуть до розвитку і саморозвитку особистості. Тобто творча діяльність пе­дагога завжди зумовлена індивідуально-психологічними особли­востями творчої навчальної діяльності учнів; у свою чергу, твор­ча навчальна діяльність учнів зумовлена рівнем та характером творчої діяльності викладача.

У творчій діяльності педагога максимально проявляється його індивідуальность. Разом з тим творчість кожного викладача роз­вивається в процесі колективної діяльності. Викладач проводить навчально-виховну роботу зі студентами у тісному контакті та єдності з усім педагогічним колективом навчально-виховного за­кладу. Тому результати творчої діяльності окремого педагога прямо чи побічно впливають на роботу усього педагогічного ко­лективу. В той же час колективна творча діяльність викладацько­го складу зумовлює успіх роботи кожного окремого викладача. Таким чином, основними особливостями діяльності викладача є його цілісність, творчий характер, поєднання колективної діяль­ності і індивідуальної творчості педагогів.

У цьому контексті важливою тезою є необхідність створення відповідного творчого середовища у навчально-виховному про­цесі, яке повинно включати різноманітні мотиваційні, організа­ційні, соціально-психологічні, технічні, технологічні та інші умо­ви. Таке середовище науково-педагогічний працівник створює відповідно цілям навчально-творчої діяльності, які випливають із соціального запиту, — формування творчообдарованого фахівця. При цьому більшість часу він витрачає саме на підготовчий про­цес — створення умов, які в майбутньому оточать студента в процесі його навчально-творчої діяльності.

За таких умов студент повинен мати можливість вільно і само­стійно обирати напрям своєї пізнавальної діяльності: висувати на­укові ідеї, з'ясовувати незрозуміле, поглиблювати процес пізнан­ня; рецензувати творчі роботи, вносити корективи, давати поради; ділитися своїми знаннями з іншими, допомагати товаришам, коли вони відчувають ускладнення, пояснювати незрозуміле; створюва­ти ситуації самоперевірки, аналізу особистих пізнавальних і прак­тичних дій; урізноманітнювати діяльність, включати до пізнання елементи праці, гри, художньої, громадської та інших видів діяль­ності; підтримувати колективну діяльність, на основі якої відбува­ється формування активної соціальної позиції тощо.

186


Така модель творчого середовища повинна включати наступні елементи:

  1. планування напрямів творчих процесів;

  2. організація аудиторної, самостійної, індивідуальної на нау­ково-дослідної роботи студентів;

  3. створення умов щодо здійснення творчої діяльності (раціо­нальний режим робочого часу студента, високий соціально-психологічний клімат у студентських групах, варіативність на­прямів вирішення творчих завдань та методів досягнення резуль­татів тощо);

  4. мотиваційне забезпечення досягнення високих результатів у пізнавальній діяльності;

  5. зворотний зв'язок навчально-творчого процесу з різномані­тними формами моніторингу визначення рівня сформованості творчого досвіду студента.

7.3. Технологія управління навчально-творчою діяльністю студентів

Сучасна дидактика вищої освіти повинна адекватно реагувати на соціальне замовлення, впроваджувати інноваційні моделі креативної підготовки менеджерів, впливаючи безпосере­дньо на результат — формування творчої особистості фахівця.

У цьому контексті вирішальне значення має запровадження моделі управління навчально-творчою діяльністю студентів, яка поєднує в собі планування стратегії освітньої діяльності, організа­цію кредитно-модульної технології, мотивацію регулярної актив­ної навчально-дослідної роботи студентів, впровадження дієвої системи зворотного зв'язку, моніторинг якості навчання тощо.

Названі процеси гостро потребують удосконалення дидактич­них основ підготовки менеджерів з урахуванням сучасних тенде­нцій та закономірностей розвитку педагогіки. Це потребує від університетської освіти досконалих механізмів швидкого ураху­вання нових запитів на ринку праці, вміння гнучко змінювати освітні стандарти і норми, розробку нових засад і принципів професійної діяльності викладацьких кадрів, які мають розуміти­ся на важливій ролі критичної переоцінки суспільного досвіду та організації навчання за новими стандартами з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем сертифікації.

Центром дидактики менеджмент-освіти (м. Харків, ХНАУ ім. В. В. Докучаева) розроблено і впроваджено в навчальний про-

187

цес модульно-рейтингову технологію управління навчально-творчою діяльністю. В її основу покладено управлінську концеп­цію «менеджмент-освіта», яка пропонує організувати навчально-творчу діяльність студентів у відповідності з основними функці­ями менеджменту: 1) планування; 2) організація; 3) мотивація;



4) контроль. Високий рівень управління навчально-творчої дія­
льності здійснюється завдяки модульно-рейтинговим програмам,
у яких представлено систему дидактичного забезпечення навча­
льного процесу в різноманітних індивідуальних формах навчаль­
но-творчої діяльності.

Педагогічний вплив забезпечується процесом управління (викладачем та модульною програмою) і самоуправління (сту­дентами). Модульний підхід дав змогу повністю реалізувати психолого-педагогічні складові циклу засвоєння знань: вивчен­ня стану засвоєння студентами опорних сигналів, сприймання, осмислення і усвідомлення нових знань; формування відповід­них навичок і вмінь; узагальнення і систематизація навчального матеріалу.

Для реалізації ефективної діяльності системи управління НТД потрібно забезпечити високий рівень децентралізації управлінсь­кого впливу, створити таку структуру дидактичного процесу, за якої студенти матимуть можливість індивідуально виконувати завдання фахової підготовки на основі програм самостійного ви­вчення змістовних модулів. При цьому міра самоуправління на­вчальної діяльності студентів тісно пов'язана з повнотою пред­ставлення викладачем даних про структуру і засоби навчальної діяльності. Вирішення цих завдань покладено на модульно-рей­тингову програму, яка є оболонкою дидактичних підходів щодо організації навчально-творчої діяльності студентів.

Організаційні компоненти реалізації технології управління на­вчально-творчою діяльністю представлено наступним алгорит­мом: 1) визначення (уточнення) цілей освітньої програми підго­товки кадрів; 2) розроблення модульно-рейтингових програм з визначенням обсягів підготовки фахівців; 3) розроблення дидак­тичних методів, форм, засобів та прийомів навчання; 4) створен­ням системи мотиваційного забезпечення навчально-творчої дія­льності студентів; 4) організація роботи викладача з підготовки організаційно-методичного забезпечення навчального процесу;



5) організація пізнавально-творчої, індивідуально-самостійної ді­
яльності студентів під час вивчення модулів; 6) організація сис­
теми зворотного зв'язку; 7) моніторинг якості підготовки кадрів
відповідно цільової функції.

Важливою складовою цієї методики є дотримання принципу оптимізації застосування форм і методів навчання, які покликані забезпечувати високу зацікавленість і активність студентів у процесі формування професійних якостей аграрних менеджерів. При виборі методів контролю, виходячи з цілей навчання і забез­печення поетапного сходження студентів за рівнями творчого до­свіду, досягається реалізація системи методів (інформаційних, операційних, пошукових, самостійного навчання).

Одним з основних методів активізації творчої діяльності в на­вчальному процесі є ігровий метод з використанням дидактичних і ділових ігор, рольового моделювання виробничих ситуацій; складання та рішення тематичних кросвордів; проведення семі­нарів в активній формі; дебатних турнірів тощо. У процесі ігро­вого методу слухачі відпрацьовують навички колективної взає­модії, вміння приймати рішення за певними обмеженнями (часу, інформації тощо), досвід творчої діяльності. Результати педагогі­чних експериментів свідчать, що при використанні ігрового ме­тоду в поєднанні з модульно-рейтинговою технологією майже на 25 % збільшується кількість студентів, які працюють на рівні творчого досвіду.

Оскільки творчість як продуктивна діяльність людини базу­ється на сукупності вмінь: інтелектуально-логічних, інтелектуа­льно-евристичних, методологічних, світоглядних, комунікатив­них, аутодидактичних (здатності до самоуправління) та інших, можна зробити висновок, що цільова функція творчості предста­влена двома компонентами: процесом організації НТД та резуль­татом сформованості творчого досвіду (рис. 12).



Рис. 12. Двовимірна функціональна структура творчості

Визначимо зміст цих складових. По-перше, навчально-творча діяльність студентів як процес оволодіння змістом дисципліни визначається коефіцієнтом творчої активності (КТА), який роз­раховується кількістю та змістом актів позитивної активності студента за результатами поточного контролю (участь у науко-

189


вих конференціях і семінарах, підготовка, підготовка рефератів, складання кросвордів, виконання індивідуальних творчих проек­тів, надання обгрунтованих пропозицій з вивчення виробничих проблем тощо) як відношення кількості його індивідуальних ак­тів творчої активності до найвищого рівня творчих дій в академі­чній групі.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   85   86   87   88   89   90   91   92   ...   106


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка