Навчальний посібник для студентів Київ-2007 вищих навчальних закладів



Сторінка88/106
Дата конвертації07.10.2019
Розмір4,57 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   84   85   86   87   88   89   90   91   ...   106
Система управління НТД містить її модель у вигляді сукуп­ності системно-структурного і факторного аналізів. Системно-структурний аналіз дає можливість розглянути основні сторони НТД (об'єкт, предмет, метод вивчення) на кожному етапі розвит­ку особистості, а факторний аналіз розглядає залежності та про­тиріччя при дії кожного елемента педагогічної системи. При цьому головне протиріччя полягає в необхідності формування творчих здібностей випускників навчальних закладів і недостат­ньою розробленістю теорії управління НТД і, зокрема, її дидак­тичних основ. Тому предметом дослідження даної системи є ди­дактичні основи управління навчально-творчою діяльністю, які можуть бути представлені у вигляді моделей компонентів педа­гогічної системи (моделі цілей, принципів, змісту, форм і методів впливу).

Основним методом дослідження цієї проблеми є моделювання та прогнозування дидактичних ситуацій на кожному етапі НТД, що враховують результати системно-структурного і факторного аналізів. Останніми десятиріччями постало питання про створен­ня особливої науки, яка досліджувала б творчу діяльність люди­ни — евристики. Коло її проблем дуже широке: тут і питання про специфічні риси творчої діяльності, і про її структуру, етапи тво-

180


рчого процесу, типи творчої діяльності, про співвідношення чут­тєвого і раціонального, про талант і геніальність, стимулюючі фактори творчого процесу, про роль мотиваційних і особистісних факторів у творчій діяльності, вплив соціальних засад на прояв творчих здібностей і роль наукових методів у продуктивному ми­сленні та інші важливі проблемні питання.

Важливе значення у проблемі управління творчою діяльністю відіграють питання, що стосуються визначення структури управ­лінських рішень у непередбачуваних ситуаціях, які потребують творчого підходу. Виділяється п'ять основних етапів прийняття науковообгрунтованого рішення творчої проблеми:

  1. відкриття наукової проблеми, вибір предмета дослідження, формулювання цілей і завдань дослідження;

  1. збирання інформації та вибір методології дослідження;

  1. пошук шляхів вирішення наукової проблеми, «виношуван­ня» наукової ідеї;

  2. наукове відкриття («народження») наукової ідеї, створення ідеальної моделі проблемної ситуації;

  3. реалізація рішення (оформлення одержаних даних у логічно струнку систему).

Отже, творча діяльність і можливість управління нею є най­важливішою проблемою освітньої сфери, що потребує до себе адекватного виваженого відношення з боку науки і суспільства за системним підходом.

7.2. Педагогічний вплив на розвиток творчої особистості

Творчість є специфічною здатністю кожної людини, яка може і повинна розвиватися. Важливими передумовами фор­мування і розвитку творчих здібностей є високий рівень педаго­гічної творчості як системи особливих відносин між педагогом і студентом. Педагогічний словник визначає педагогічну творчість як оригінальне та високоефективне вирішення вчителем навчаль­но-виховних завдань, збагачення теорії та практики виховання і навчання. У процесі педагогічної праці формується всебічно і гар­монійно розвинута творча особистість. За словами В. О. Сухомлин-ського, «Педагогічна творчість — це здатність допомогти людині пізнати свій внутрішній світ, перш за все свій розум, допомогти йому напрягти інтелектуальні сили, навчити його розуміти і створювати прекрасне своєю пацею, своїми зусиллями...».

181


В. О. Сухомлинський зазначав, що у педагогічній творчості головне — пізнання людини. Він любив педагогічну працю саме за можливість прищеплювати учневі любов до творчої діяльнос­ті. «Виховуючи людину, я перш за все пізнаю людину, розглядаю ті численні грані її душі, в яких криється те, що з людини вийде, якщо до цих граней доторкнутися і відшліфувати. Бачення граней невичерпної людської душі — це і є педагогічна майстерність виховання» [36, с 26].

Можна визначити такі якості сучасного творчого педагога: ак­тивність, об'єктивність, цілеспрямованість, детермінізм, різнобі­чність, наявність стратегії, динамізм, гнучкість, мобільність, по­слідовність, селективність, перспективність, прогностичність, історизм, аналітичність, самокритичність, логічність, здатність бачити проблему, виявляти протиріччя, уявлення, творча фанта­зія. Специфіка педагогічної творчості полягає в тому, що об'єктом і підсумком його є формування особистості. Особли­вість педагогічної творчості в сучасних умовах полягає і в тому, що, являючись активним процесом, вона в міру розвитку науки все більше стає керованою.

Слід зазначити, що кожен творчий педагог — це особистість, він вміло опирається на свій досвід, високу теоретичну підготов­леність, майстерність експерименту, емоційність, художність ви­кладання. В основі такої педагогічної діяльності лежить індиві­дуальність, яка дозволяє розкрити його обдарованість. При цьому інколи виникає протиріччя, пов'язане з необхідністю реалізації нормативного фактора в навчальному процесі. Діалектика єднос­ті і протиріччя нормативу і творчості складна і оригінальна. Но­рматив узаконює, алгоритмізує, формалізує навчально-виховний процес, а творчість передбачає зміни, новаторство. При цьому, з одного боку будь-який стандарт заперечує творчість, але будь-яка творчість розробляє нове правило, стандарт для конкретної ситуації. Наприклад, діяльність студентського наукового товари­ства (СНТ) в навчальному закладі є осередком наукової творчості студентської молоді. Така діяльність, з одного боку, повинна ма­ти організаційно-правові аспекти діяльності і мати відповідні до-кументи-регламенти, а з іншого — ґрунтуватися виключно на тво­рчому пошуку студентів без надання відповідних вказівок зверху.

Педагогічна творчість реалізується через дидактичні засоби активізації пошуково-творчої діяльності, різноманітні методики розв'язування творчих задач, конструювання моделей взаємовід­носин у дослідницькому колективі, розвиток творчих можливос­тей молоді в процесі індивідуальної та гуртової роботи.

182

На сучасному етапі розвитку психолого-педагогічної науки можна виділити такі основні напрями вивчення творчості: засто­сування системного підходу; об'єднання когнітивних і особисті­ших (операційного і мотиваційного, інтелектуального і особисті­шого тощо) аспектів психології творчості; інтенсивний розвиток дослідження рефлексії; розуміння творчої діяльності як суб'єкт-суб'єктної взаємодії.

Оскільки творчість людини як діяльність і результат форму­ється під впливом соціального середовища (студентський колек­тив, стосунки з викладачами, неформальні мікрогрупи), важливо зазначити, що на її розвиток впливає інший соціальний суб'єкт (суб'єкти). Насамперед— викладач. Для того щоб студент пра­цював творчо, необхідно передусім творчо працювати виклада­чеві. Саме він повинен особистим прикладом спонукати студен­тів до творчої діяльності. Отже, вмілий педагог — це перш за все вмілий мотиватор. Він повинен створити таку педагогічну систе­му навчання, за якої бажання студентів працювати творчо будуть їхнім природним бажанням.

Зазначимо, що творча педагогічна діяльність педагога завжди органічно пов'язана з вивченням, науковим аналізом і впрова­дженням педагогічного досвіду. Педагог, який працює, творчо спирається на досягнення педагогічної науки, сам збагачує педа­гогічну теорію, розкриває закономірності педагогічного процесу, визначає шляхи його удосконалення, прогнозує результати своєї діяльності, тобто його діяльність є дослідницькою.

В. О. Сухомлинський наголошував, що робота вчителя— це творчість, а не буденне зштовхування в голови дітей знань. По­кликання вчителя він бачив у тому, щоб дитина вчилася не зара­ди оцінки, а пізнавала потяг до знань, до чогось нового, до твор­чості. Він підкреслював, що справжній учитель-майстер не може жити без творчості, повторюючи одне й те саме все своє життя. Тільки творчий педагог може розвинути творчі можливості, тво­рчі здібності в дітей. Він закликав вчителів пам'ятати головне правило педагогічної діяльності — обдарованими і талановитим є всі без винятку діти.

В основі педагогічної творчості лежить творчий стиль на­вчання. Його стержнем є стимулювання студентів до творчості в пізнавальній діяльності, а також створення педагогом відповід­них умов до прояву їх ініціативи. При цьому викладач відбирає зміст навчального матеріалу відповідно критеріям проблемності. У процесі розкриття теми він прагне налагодити відносини діало­гу зі студентами. В цих умовах процес навчання нагадує науко-

183


вий процес відкриття нових знань, забезпечує високий рівень пі­знавальної активності учнів і приводить у кінцевому рахунку до формування досвіду творчої діяльності особистості. Для творчого підходу у педагогічному процесі характерні такі звернення педа­гога: «доведіть», «виділіть головне», «зробіть обгрунтований ви­сновок», «запропонуйте власний варіант» тощо. За таким стилем навчання діяльність студентів має пошуковий, проблемний, нау­ковий характер.

Тактика творчого стиля навчання передбачає такі форми по­ведінки викладача по відношенню до студента:

  • вміння поставити навчально-пізнавальні проблеми, для того щоб викликати інтерес до міркувань, роздумів, порівнянь, аналізу;

  • стимулювання до пошуку нових знань і нестандартних спо­собів вирішення проблем;

  • створення умов для підтримки самостійної, індивідуальної, пошукової діяльності.

В. І. Андреев, розглядаючи поняття «педагогіка творчості», ви­значає окрему наукову галузь про педагогічну систему діалектич­но взаємообумовлених видів людської діяльності: педагогічного виховання та самовиховання особистості в різних видах творчої діяльності і спілкування з метою всебічного і гармонійного розви­тку творчих здібностей як окремої особистості, так і творчих коле­ктивів. Важливо зазначити, що формування творчої особистості передбачає не тільки всебічний і гармонійний розвиток здібностей, які забезпечують успіх у творчій діяльності, а й розвиток мотивів і характерологічних якостей, які мають вирішальне значення для успішної творчої діяльності майбутнього фахівця на виробництві.

Л. І. Рувинський дає визначення педагогічній творчості як пошуку педагогом нових способів розв'язання проблемних за­вдань, застосування нестандартних прийомів діяльності. Він роз­глядає педагогічну творчість як здатність педагога і учня перед­бачати, емоційно переживати та оптимально вирішувати про­блемні ситуації.

3. С. Левчук вважає, що педагогічна творчість проявляється в діяльності, рефлексія якої зумовлює формування особистості уч­ня як суб'єкта життєтворчості. На її думку, здатність до педагогі­чної творчості це інтегрована якість особистості, структурними компонентами якої є професійна спрямованість, професійне са­моусвідомлення, професійне мислення, діагностична культура. Дослідниця наголошує, що педагогічну творчість завжди супро­воджують самопізнання, саморозвиток та самовдосконалення, прагнення до постійного зростання.

184





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   84   85   86   87   88   89   90   91   ...   106


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка