Навчальний посібник для студентів Київ-2007 вищих навчальних закладів


Пошукові (евристичні) методи навчання



Сторінка74/106
Дата конвертації07.10.2019
Розмір4,57 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   70   71   72   73   74   75   76   77   ...   106
Пошукові (евристичні) методи навчання застосовуються для формування і розвитку вмінь і навичок конкретної продукти­вної діяльності в нетипових, непередбачуваних ситуаціях. Про­аналізуємо найбільш поширені пошукові методи.

Метод «Ділова гра» передбачає імітаційне моделювання виро­бничих ситуацій, виконання типових операційних функцій керів­ників і спеціалістів віртуальних суб'єктів господарської діяльно­сті і прийняття рішень з вирішення проблемних ситуацій.

Метод «Дидактична гра» реалізується у разі впровадження у навчальний процес моделей відомих інтелектуальних ігор («Брейн-ринг», «КВК», «Що? Де? Коли?» та ін.), які використо­вуються як нетрадиційні форми для активізації навчально-творчої діяльності студентів у системі поетапного контролю знань за рахунок реалізації потреб молоді у змаганні, самовира­женні, успіху тощо.

«Мозкова атака». Суть цього методу полягає в тому, що для обговорення конкретної проблеми обирається група студентів, яка ділиться на дві підгрупи: «генератори ідей» та «критики». «Генератори ідей» висловлюють нові ідеї з рішення даної про­блеми, а «критики» оцінюють ідеї і вибирають найбільш оптима­льні з них. Головні принципи мозкової атаки: 1) не критикувати (можна висловлювати будь-яку думку без побоювань, що вона буде визнана невдалою); 2) стимулювати будь-яку ініціативу; 3) прагнути до найбільшої кількості ідей; 4) дозволяється зміню­вати, комбінувати, поліпшувати запропоновані ідей. По завер­шенню роботи «генераторів ідей» приступає до роботи підгрупа «критиків». Вона аналізує, оцінює, синтезує запропоновані ідеї і вибирає ті, які забезпечують рішення проблеми.

«Ділова корзина». Мета методу— активізувати діяльність студентів, зорієнтувавши їх на самостійне, творче рішення різно­манітних проблем за практичною тематикою дисципліни. У «ді­ловій корзині», в ролі якої може виступати невелика скринька.

10*

147


поміщуються завдання, написані на аркушах паперу. Частіше за все вони адресовані одній діючій особі, наприклад, керівникові підприємства. Студенти по черзі виймають з корзини завдання і самостійно виконують їх. Потім група, яка консультується з пе­дагогом, ще раз, але вже колективно, виконує всі завдання, що призводить до їх більш глибокого аналізу.

«Творчий діалог». Для організації навчання за цим методом викладач пише на дошці кілька запитань, які повинні спонукати групу до дискусії. Студенти самостійно формують підгрупи за спільністю думок щодо вирішення творчої проблеми. Через пев­ний час відбувається творчий діалог (дебати) між представника­ми різних підгруп. У кінці дискусії викладач підводить підсумки.

«Бесіда за Сократом». При достатній підготовленості студен­тів можливі і навіть бажані бесіди, в ході яких вони під керівниц­твом викладача або самостійно відшукують відповіді на пробле­мні питання. Такі бесіди мають евристичний характер. При цьому педагог може користуватися прийомом «запитання Сокра­та», тобто висувати студентам такий ланцюжок послідовних ці­леспрямованих питань, які допомагають їм (не помічаючи допо­моги) знайти правильні відповіді з існуючих проблемних ситуацій. «Запитання Сократа» можна використовувати і з іншою метою — завести студентів у кут, показавши неправильність їх суджень і тим спонукавши в них бажання дізнатися про необхід­ну для рішення проблеми нову інформацію.

«Оцінно-ситуаційний підхід в оволодінні професійними навич­ками» (автор М. О. Бєсєдін). Метод дозволяє активніше залучати студентів до навчально-дослідної роботи, формувати навички на­вчально-творчої діяльності, завдяки чому в умовах виробництва у 6—8 разів підвищується оперативність прийняття управлінських рішень. Важливим позитивним моментом цього методу є його за­стосування в навчальному процесі як наукової компоненти на­вчально-творчої діяльності студентів. З педагогічної точки зору показники ситуацій можна використати як «опорні сигнали», що знайшли поширення у світовій викладацькій практиці з метою системного вивчення питання.

Сутність методу полягає у наступному. Студи виконують нау­ково-дослідну роботу на матеріалах оцінки виробничих ситуацій після проходження виробничої практики. Для цього, користую­чись методикою оцінно-ситуаційного підходу, переліком і зміс­том оцінених ситуацій, кожен студент самостійно або за допомо­гою викладача вибирає бажану для себе тему навчально-дослідницької роботи. Тема повинна включати одну або декілька

148

органічно пов'язаних за змістом ситуацій. Висвітлювати її необ­хідно на прикладі конкретного об'єкта господарювання. При цьому, виконуючи завдання, кожен студент стає автором оригі­нальних ідей, які мають певну практичну і наукову цінність. Кращі навчально-дослідницькі роботи заслуховуються на студе­нтських наукових конференціях і семінарах, а ті з них, які мають наукову новизну, оформляються для публікації у вісниках науко­вих праць вищого навчального закладу та спеціальних журналах.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   70   71   72   73   74   75   76   77   ...   106


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка