Навчальних закладів. Розкрито гуманістичні засади технологій вихо- вання, спрямованих на становлення таких цінностей, які б сприяли саморозвитку, самовихованню зростаючої особистості



Скачати 80,53 Kb.
Сторінка1/6
Дата конвертації24.03.2020
Розмір80,53 Kb.
  1   2   3   4   5   6


356

УДК 373.5.015.31:17

І. М. Шкільна

,

 

м. Київ

тЕХНОЛОГіЯ ВИХОВАННЯ мОРАЛЬНОЇ 

сАмОсВіДОмОсті стАРШИХ ПіДЛітКіВ  

У ПОЗАКЛАсНіЙ ДіЯЛЬНОсті

Розглянуто технологію виховання моральної самосвідомості 

старших підлітків у позакласній діяльності загальноосвітніх 

навчальних закладів. Розкрито гуманістичні засади технологій вихо-

вання, спрямованих на становлення таких цінностей, які б сприяли 

саморозвитку, самовихованню зростаючої особистості. Проаналізо-

вано напрями позакласної діяльності: навчальний, виховний і розви-

вальний.

Ключові слова:

 технологія виховання, моральна самосвідомість, 

позакласна діяльність, старші підлітки.

Зорієнтованість українського суспільства на глибокі пере-

творення в усіх сферах життєдіяльності зумовлює потребу у 

вихованні моральної самосвідомості зростаючої особистості, 

що ґрунтується на цінностях гідності, свободи, відповідаль-

ності, совісті та самодостатності, відмову від авторитаризму 

на користь гуманізму, забезпечення самовиявлення та саморе-

алізації. Питання виховання моральної самосвідомості стар-

ших підлітків набуває значущості в умовах загрози цілісності 

України, соціальної і економічної нестабільності, що актуалі-

зує роль кожного у житті країни, усвідомлення себе як творця 

власного майбутнього і майбутнього держави, вибір життєвої 

мети та засобів для її досягнення.

Наукові підходи до розроблення сучасних технологій 

виховання моральної самосвідомості представлені в дослі-

дженнях І.  Беха, В.  Білоусової, М.  Боришевського, С.  Гонча-

ренка, Г. Данилової, В. Добровського, О. Кононко, А. Нісімчук, 

Т. Поніманської, О. Ростовцевої, Г. Селевко, Г. Сороки, О. Сто-

ляренко, Ю. Стежка, Ю. Танюхіна, Т. Шангірей, І. Шевчука та 

інших.


Технології виховання є предметом дослідження зарубіж-

них і вітчизняних учених. Це явище викликане недостатнім 

впливом виховання на загальну моральність нашого суспіль-

ства, яке обрало шлях становлення суверенної, демократич-

ної, правової і соціальної держави. 



357

Метою 

статті є обґрунтування технології виховання 

моральної самосвідомості старших підлітків у позакласній 

діяльності.

Серед більшості авторів немає єдиного розуміння зна-

чення поняття технології. Термін 

технологія



 походить 

від грецьких слів techne  – мистецтво, майстерність і logos  – 

вчення. В.  Питюков, стверджує, що 

слово 


технологія

 сто-


совно виховання увійшло в лексикон педагогічної науки тоді, 

коли увага фахівців звернулася до мистецтва впливу на осо-

бистість дитини

. У тлумачному словнику подано визначення 



технології як сукупності прийомів, застосовуваних у якій-

небудь справі, майстерності, мистецтві.

Термін “технологія виховання”, який вперше застосував 

А.  Макаренко, за визначенням І.  Трухіна, означає систему 

методів, прийомів та форм виховання, а також знання про ці 

педагогічні засоби. Технологія виховання є частиною загаль-

ної педагогічної технології, яка охоплює також систему засобів 

навчальної діяльності.

Спираючись на науковий доробок А.  Нісімчука, 

О. Падалки, О. Шпака, технологію виховання розглядають як 

науково обґрунтовану систему педагогічних засобів, форм, 

методів, їх етапність, націленість на вирішення конкретного 

виховного завдання [7].

Нині важливо поглибити теоретико-методологічні засади 

виховання моральної самосвідомості підростаючого поко-

ління, продовжити розроблення та апробацію особистісно 

орієнтованих технологій.

Ідею особистісно орієнтованого виховання, яка втілює 

демократичні, гуманістичні принципи стосовно формування 

та розвитку особистості, описує у своїх наукових працях І. Бех. 

Сьогодні наука звертає свій погляд на кожну окрему дитину, 

на розвиток її найкращих рис і талантів, оскільки кожна осо-

бистість є носієм ціннісної системи. “Особисті цінності не 

повинні бути замкненими у внутрішньому світі людини, 

а бути тими засобами, за допомогою яких цей світ стає від-

критим для іншої людини і до того, що її оточує”, вважає І. Бех. 

Учений обґрунтував психолого-педагогічні умови, які є осно-

вою реалізації особистісно орієнтованого виховання шляхом 

створення новітніх виховних технологій. Насамперед  – це 

“формування у суб’єкта здібності і бажання усвідомлювати 




358

себе як особистість”, “культивування у вихованні цінності 

іншої людини”, “культивування у вихованні досвіду свободи 

приймати особисті рішення”.

“Виховна технологія – це особливий жанр переконуючої 

педагогічної суб’єкт-суб’єктної взаємодії. Вона принципово 

заперечує рівень абстрактних умоглядних побудов – суджень, 

які часто використовуються у виховному процесі. Такі побу-

дови декларують верховні духовні істини, на які має орієнтува-

тися вихованець у своєму особистісному зростанні. Умогляд-

ність цих верховних духовних суджень пояснюється їх апеля-

цією до сенсу життя людини, її місця у світоіснуванні” [2].

Без сумніву, особливо цінним у науковому доробку 

К. Чорної є визначення й обґрунтування технології виховання 

підростаючого покоління  – це не застигла, обмежена жор-

сткими рамками модель виховного процесу. Вихід на техноло-

гічний рівень проектування виховного процесу робить педа-

гога високопрофесійним фахівцем, розкріпачує його, висту-

пає альтернативою формалізму, значно підсилює роль самого 

вихованця, розкриває нові горизонти розвитку творчості. Під 

технологією виховання варто розуміти деяку технологічну обо-

лонку – простір, в якому комфортно і учителю, і вихованцеві.

Яскравим прикладом повного розуміння сутності окрес-

леного феномену є погляд С. Мартиненко та Л. Хоружої. На 

їхню думку, технологія виховання  – це система створення 

належних умов виховання, комплексного застосування мето-

дів і прийомів впливу на особистість з урахуванням її індиві-

дуально-психологічних особливостей, рівня вихованості, що 

гарантує одержання передбаченого результату.

Окрім цього, варто зазначити, що співробітники Інсти-

туту проблем виховання Н.  Миропольська, О.  Комаровська, 

К. Чорна під керівництвом академіка І. Беха, уточнили поняття 

виховної технології. Вони вважають, що виховна технологія – 

це теоретично обґрунтована система глибоких знань психоло-

гії вихованця й підтверджених практикою способів, прийомів, 

процедур розгортання гуманістично спрямованого змісту та 

педагогічно адекватних умов виховної діяльності, яка забезпе-

чує підвищення рівня вихованості особистості.

Для створення та реалізації виховної технології викорис-

товують алгоритм управління, який охоплює кілька етапів: 

орієнтування (формування уявлення про виховну мету); 



359

виконання (реалізація методів, прийомів і засобів виховання 

в передбаченій послідовності); контроль і коригування. Оче-

видно, що результативність технологій виховання залежить 

від чітко визначеної мети, завдань та педагогічно доцільних 

принципів виховання. 

Виховання моральної самосвідомості старших підліт-

ків у позакласній діяльності здійснюють у загальноосвітній 

школі та за її межами. На переконання А. Бодальова, однією 

з умов ефективного виховання є створення особливого нау-

ково-організованого соціуму, що відрізняється від звичай-

ного середовища вищими за змістом та інтенсивністю харак-

теристик спільною діяльністю та спілкуванням, емоційно й 

інтелектуально насиченою атмосферою співпраці й творення 

[3, с. 26]. 

На думку С. Гончаренка, позакласна діяльність – це час-

тина навчально-виховної роботи, одна з форм організації 

дозвілля учнів. Позакласна діяльність організовується і про-

водиться у позаурочний час органами дитячого самовряду-

вання за активної допомоги і тактовного керівництва з боку 

педагогічного колективу [4, с. 365].

Специфіка позакласної виховної діяльності проявля-

ється на рівні таких завдань: формування в учнів позитивної 

Я-концепції (позитивна Я-концепція характеризує позитивне 

ставлення дитини до самої себе і об’єктивність її самооцінки); 

прищеплення навичок співпраці, колективної взаємодії; 

набуття потреби у продуктивній діяльності через безпосе-

реднє ознайомлення з її різними видами; формування мораль-

ного, емоційного, вольового компонентів світогляду дітей; 

розвиток пізнавального інтересу.

Перелічені завдання визначають основні напрями поза-

класної діяльності в досягненні її основної мети. Напрямами 

позакласної діяльності є навчальний, виховний і розвиваль-

ний. Навчальний напрям позакласної діяльності, наприклад, 

не має такого пріоритету, як у навчальній діяльності. У поза-

класній діяльності він виконує роль допоміжного для більш 

ефективної реалізації виховного та розвивального напрямів. 

Навчальний напрям позакласної діяльності зосереджується 

на навчанні дітей певних навичок поведінки, колективного 

життя, спілкування тощо. Розвивальний напрям має на меті 




360

розвиток психічних процесів школяра та його індивідуальних 

здібностей.

Виховний процес у позакласній діяльності передба-

чає самостійний вибір і використання різноманітних мето-

дик виховання, зважаючи на вікові особливості, здібності та 

інтелектуальні можливості кожного вихованця. Особливість 

позакласної діяльності полягає у проектуванні таких вихов-

них технологій, які б могли якнайповніше допомогти підліт-

кам зорієнтуватися і самореалізуватися у складній ситуації 

[10, с. 123]. 

Окремим завданням створення виховної технології висту-

пає оптимальний вибір методів, прийомів і засобів виховної 

взаємодії. Саме вони визначають специфіку кожної з них і 

повинні відображати об’єктивні умови педагогічної діяль-

ності, особистісні якості педагога та його педагогічний досвід. 

Виховна технологія передбачає певну програму діяльності. 

Для її вибору або розроблення педагогу слід знати: індиві-

дуальні особливості школярів; педагогічну мету, до якої він 

прагне у процесі виховання; умови реалізації технології; мож-

ливі форми і засоби її здійснення; власні можливості досяг-

нення мети; термін, за який повинні відбутися ті чи інші осо-

бистісні зміни вихованця.

Свою виховну технологію педагог реалізує через індиві-

дуальну методику. Технологія може бути одна, однак методик 

її практичного застосування  – багато. Будь-яка технологія 

передбачає чітку логіку й послідовність операцій, виконання 

яких гарантує високоякісний кінцевий продукт.

Розроблення технологій виховання є складним і багатоас-

пектним процесом. Адже:

–  виховання має цілісний характер, тому його важко 

розбити на операції, крок за кроком формувати особис-

тісні якості;

–  виховний вплив здійснюється не послідовно або пара-

лельно, а комплексно;

–  у вихованні провідну роль відіграє особистість вихова-

теля, рівень його педагогічної майстерності;

–  технологія виховання не може існувати без творчого 

підходу, який має органічно поєднуватися з чітко 

запланованою програмою дій.




361

Окрім того, видається цілком логічним, що виховні тех-

нології реалізуються в процесі виховання, який складається з 

послідовно виконуваних виховних заходів. Вони є органічною 

частиною цілісного виховного процесу.

Значного поширення у позакласній діяльності педагогів 

здобула технологія колективного творчого виховання  – І. Іва-

нова; технології створення ситуації успіху – А. Бєлкіна. Вико-

ристовується у роботі педагогів технологія ігрової діяльності, 

оскільки вона допомагає зацікавити дітей виховною роботою 

та відповідає запитам віку. Вчителі застосовують також при-

йоми технології розв’язання винахідницьких завдань – С. Аль-

тшуллер, технологію особистісно орієнтованої колективної 

творчої діяльності – С. Полякова, систему морального вихо-

вання через курс “Етична граматика” – А. Шемшуриної (1–9-й 

класи) [6].

Ефективною формою організації позакласної діяльності 

є колективна творча справа (КТС), технологія якої була роз-

роблена ленінградським ученим, доктором педагогічних наук 

І.  Івановим. Технологія КТС стає особливо актуальною під 

час виховання моральної самосвідомості старших підлітків у 

позакласній діяльності, оскільки побудована на гуманістич-

них основах. Вона охоплює чотири основні етапи.

 

На першому етапі

 перед школярами ставлять загальну 

мету, для дослідження якої їх об’єднують у групи (від трьох 

до дев’яти учнів). Кожна група пропонує свій варіант, проект 

досягнення мети. На цьому етапі діти об’єднуються на основі 

загальної мети діяльності і створюються умови для мотивації 

цієї діяльності у кожної дитини.

 

На другому етапі

 під час обговорення всіх варіантів для 

здійснення вибирається один чи створюється зведений. Після 

цього обирають раду справи із представників кожної групи. 

Це орган колективного управління, який розподіляє функції й 

обов’язки між усіма учасниками. Діти вчаться розуміти пози-

цію інших, домовляються.

На третьому етапі

 рада справи здійснює підготовку і 

проведення накресленого проекту через розподіл доручень 

між групами, контроль за їх діями з метою надання необхідної 

допомоги. Кожна група робить свій самостійний внесок у реа-

лізацію загального проекту. На цьому етапі діти здобувають 




362

досвід колективної діяльності, вчаться розуміти один одного, 

надавати допомогу тощо.

 

На четвертому етапі

 відбувається обговорення проведе-

ної справи стосовно досягнень і недоліків. Кожна група аналі-

зує свої дії, висловлюючи пропозиції на майбутнє. Колективна 

творча справа чинить різнобічний вплив на кожну дитину, 

збагачує її особистий досвід [5].

Технологія організації позакласної виховної діяльності 

охоплює: моделювання, практичне виховання й аналіз діяль-

ності.

Під час проведення формувального етапу експерименту 



нами була використана




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка