Науково-методичний проект



Скачати 133,87 Kb.
Сторінка1/13
Дата конвертації26.03.2019
Розмір133,87 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
Харківська академія неперервної освіти


НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ПРОЕКТ

«Підвищення ефективності

професійної майстерності (управлінської діяльності)

керівників загальноосвітніх навчальних закладів

у міжкурсовий (міжатестаційний) період»

Харків


2016

Актуалізація проблеми. Україна протягом останніх двох років зробила певні кроки назустріч європейським цінностям, серед яких провідне місце займають свобода, демократія, рівність усіх перед законом тощо. Ці цінності ґрунтуються на освіті, в основі якої людиноцентристський світогляд, моральність і духовність. На впровадження цих цінностей у повсякденне життя українського народу спрямовані реформи в освіті, зокрема й у загальній середній.

У Законі України «Про освіту» зазначено, що освіта є основою інтелектуального, духовного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорука розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої суспільної цінності, розвиток її розумових і творчих здібностей, професійних знань і компетентностей. Якісна і змістовна освіта є метою і сенсом розбудови української загальноосвітньої школи.

Якість освіти залежить від багатьох факторів: науково-методичного, кадрового, матеріально-технічного, ідеологічного, психолого-педагогічного, інформаційного, фінансового, морального, духовного тощо.

Сучасній школі необхідні професіонали, які здатні працювати в умовах швидкого зростання обсягів наукової інформації, розвитку освіти, підвищення її якості, яким притаманні духовність, гуманістичний світогляд, повага до людини тощо. Мова йде про адекватність розуміння учасниками навчально-виховного процесу відповідних цінностей та пріоритетів.

Національна стратегія розвитку освіти в Україні до 2021 року визначає пріоритети розвитку освіти на засадах демократії та гуманізму.

Як зазначає О. Я. Савченко, управління школою стає професійною діяльністю, зміст якої виходить за межі педагогіки. Професіоналізм сучасного керівника школи визначається знаннями та уміннями, що дозволяють забезпечувати ефективне управління.

Демократичні цінності в системі освіти формуються на всіх рівнях — змістовому, організаційному, функціональному, комунікативному. Такі підходи у період соціально-економічного розвитку України стали основою оновлення управління школою.

Серед науковців, що опікуються проблемами удосконалення управління школою, склалася певна колективна думка щодо важливих передумов цього процесу, а саме: підвищення наукового рівня управління школою, вміння керівників заохочувати учасників навчально-виховного процесу до інноваційної діяльності, залучати їх до прийняття важливих рішень, співпрацювати з громадськими організаціями.

Ще у 80-і роки Є. С. Березняк підкреслював необхідність наукових підходів до управління школою, всебічного наукового аналізу діяльності школи. «Директор школи має бути людиною високої педагогічної культури, всебічно компетентною в питаннях педагогіки і психології, теорії й практики, глибоко знати зміст предметів, які вивчаються в шкільному курсі, вміти згуртовувати колектив і весті його за собою, всебічно розвивати ініціативу, впроваджувати позитивний досвід у практику».

У сучасній українській школі управління забезпечується переважно трьома чинниками, а саме:



  • вмінням керівника чітко й об'єктивно отримати інформацію щодо основних показників навчально-виховного процесу,

  • оперативною оцінкою цієї інформації та прийняттям рішення,

  • професійною кваліфікацією вчителів.

Тобто важливою є не тільки управлінська компетентність керівника, а і вплив його на рівень виконання професійних обов'язків учителями.

Протягом останніх десятиліть сформовані також деякі сучасні принципи управління школою:



  • визначення мети і пріоритетів роботи школи;

  • реалістичне планування;

  • циклічність і комплексність управлінських дій;

  • постійний аналіз результатів роботи на всіх стадіях;

  • колегіальність в управлінні школою;

  • забезпечення психологічного супроводу навчально-виховного процесу.

Результати практичної роботи багатьох закладів показують, що найважливішим показником ефективного управління є здатність колективу до самоорганізації.

Сучасні тенденції модернізації освіти зумовлюють оновлення управління загальноосвітніми навчальними закладами з урахуванням таких особливостей:



  • перед керівниками шкіл постають нові завдання, які потребують умінь аналізувати великий обсяг фактичного матеріалу, узагальнювати тенденції, прогнозувати розвиток педагогічної системи школи, приймати рішення, організовувати їх виконання, оцінювати результати;

  • керівники шкіл все більше відчувають вплив ринкових відносин, усвідомлюють, що управлінські процеси не обмежуються внутрішньо шкільним управлінням;

  • посилюється вплив соціуму, громадськості на управлінську діяльність, окремої уваги керівників шкіл потребує управління людськими ресурсами, залучення педагогів, батьків, учнів до вирішення шкільних проблем.

За таких умов діяльність керівників шкіл значно ускладнюється, оскільки вони вже не є пасивними виконавцями формальних інструкцій і вказівок. Практика показує, що певна частина керівників шкіл добре усвідомлює необхідність власної активності, самостійності. Вони повною мірою відчувають відповідальність за прийняті рішення і результати діяльності колективу, рівень якості освіти і виховання.

Разом із тим, управління сучасною школою характеризується сукупністю проблем і протиріч:



  • між колективним характером роботи, що зумовлює міжособистісну взаємодію, та індивідуальною формою опанування управлінських технологій кожним керівником;

  • між об'єктивними вимогами суспільства до особистості й діяльності керівника та обмеженістю умов для розвитку його професіоналізму;

  • між цілісністю змісту управлінської діяльності та значною кількістю її напрямів;

  • між практикою звернення керівників до минулого соціального досвіду та необхідністю переорієнтації їх на зміни в суспільстві й освіті;

  • між необхідністю суворого дотримання нормативно-правових актів, циркулярів владних структур і потребою в креативному мисленні та нестандартних рішеннях;

  • між необхідністю забезпечення розвитку педагогічної системи навчального закладу, що потребує інноваційних підходів, і особистою неготовністю керівників до впровадження інновацій;

  • між прагненням керівників до творчого пошуку та недосконалістю існуючої нормативно-правової бази.

Якщо перелічені протиріччя в переважній більшості є об’єктивними, то існує ряд проблем, які залежать безпосередньо від керівника, а саме:

  • керівники навчальних закладів не позбулися традицій тотального контролю, який ґрунтується на недовірі до учасників навчально-виховного процесу;

  • у практиці зустрічаються приклади відчуження управлінців від інших суб'єктів діяльності; нерідко управління здійснюється заради виконання функцій;

  • управління спрямовується на роботу з документами, на вирішення адміністративно-господарчих питань, а не на творчі процеси розвитку школи;

  • керівники навчальних закладів не володіють достатньою науково-методичною підготовкою з питань сучасного менеджменту і маркетингу в освіті;

  • керівники навчальних закладів не мають належної психолого-педагогічної підготовки до роботи з учасниками навчально-виховного процесу, не схильні до колегіальних методів управління;

  • недостатньо розвинені лідерські якості в деяких керівників;

  • не всі керівники навчальних закладів здатні приймати виважені і своєчасні управлінські рішення;

  • пріоритетами у роботі окремих керівників є не компетентність і професіоналізм в управлінській діяльності, а особиста відданість керівництву;

  • недостатня професійна культура і самосвідомість окремих керівників навчальних закладів;

  • нераціональне використання існуючих ресурсів тощо.

Звідси можна зробити висновок:

  • у того педагога, якого призначають керівником школи, мають бути вже сформованими відповідні професійні якості;

  • професіоналізм є інтегрованим утворенням, яке формується й розвивається в процесі підготовки і безпосередньо в професійній діяльності.

На сучасне управління школою суттєво впливають й економічні знання. В освіті поряд з менеджментом поширюється впровадження маркетингу: вивчається попит на освітні послуги, створюється ринок освітніх послуг, виробляються вимоги до якості освіти.

Щоб забезпечувати належний рівень модернізації освіти і її оновлення, управління має носити випереджувальний характер, що неодноразово підкреслювали В. Кремінь, О. Савченко, В. Олійник, Л. Даниленко, Г. Єльнікова та ін.

Модернізація освіти зумовлює більш високий рівень вимог до професіоналізму керівників, оскільки школа набуває нового соціального статусу і визначається як відкрита соціальна система.

Сучасний керівник має бути: соціальним лідером; володіти технологіями менеджменту та маркетингу в освіті; менеджером, який управляє педагогічною системою школи, її розвитком, вивчає попит на освітні послуги, забезпечує їх якість, налаштований на створення оригінальної освітньої практики; фахівцем з управління соціальними системами в умовах ринкових відносин.

Важливу роль у формуванні та становленні сучасних управлінців, керівників, створенні умов для постійного розвитку їхньої професійної компетентності відіграє система післядипломної освіти і атестації педагогів і керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

Існуюча практика роботи з керівниками загальноосвітніх навчальних закладів щодо підвищення якості управлінської діяльності, особливо з питань атестації перед призначенням на посаду, організаційно-методичного супроводу в міжатестаційний період, не є результативною, адже сьогодні нагальними постають питання формування професійної компетенції керівника школи як локального топ-менеджера.



Отже, в системі післядипломної освіти необхідно організувати системну науково-методичну підготовку керівників загальноосвітніх навчальних закладів щодо підвищення їх компетентностей з питань сучасного управління. Ця підготовка включає в себе очний, заочно-дистанційний етапи навчання, передбачає посилення практичної складової у змісті навчання на курсах підвищення кваліфікації, надання керівникам можливостей для вибору спецкурсів поглибленого змісту для задоволення фахових потреб. У навчальних програмах необхідно більше уваги приділяти реалізації управлінської компетентності, яка полягає в:

  • розумінні загальних підходів до менеджменту організації;

  • вмінні керувати структурними підрозділами школи та делегувати повноваження виконавцям;

  • знанні й використанні в роботі основних функцій менеджменту організації (планування, організація, мотивація та контроль);

  • набутті знань про ключові сфери менеджменту організації (освітня, кадрова, фінансова, стратегічна, комунікації та PR);

  • оволодінні базовими поняттями «культури організації», «лідерства», «стилів управління» тощо;

  • отриманні знань у галузі маркетингу тощо.


Мета проекту – вдосконалення системи підвищення управлінської компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів у міжкурсовий (міжатестаційний) період на основі сучасних наукових підходів до організації праці менеджерів освіти; формування керівника як соціально активної особистості, якій притаманні такі моральні якості: працелюбність, відповідальність, гуманізм, патріотизм.
Завдання проекту:

  • надання науково-методичної, організаційної допомоги місцевим органам управління освітою, їх методичним службам у роботі з кадровим резервом на посади керівників загальноосвітніх навчальних закладів, їх атестації перед призначенням на посади, атестації на відповідність займаній посаді, підвищення кваліфікації у міжатестаційний період;

  • організація ефективної навчально-методичної роботи на базі академії з окремими категоріями керівників загальноосвітніх навчальних закладів на диференційованій основі в залежності від особистих потреб директорів шкіл, рівня їх фахової, психолого-педагогічної підготовки, віку, стажу роботи на посаді, рівня володіння теоретичними та практичними основами наукових знань управління соціальною організацією в умовах трансформації суспільства, децентралізації територіально-адміністративного устрою та соціально-економічного реформування;

  • підготовка методичних рекомендацій щодо компетентностей, що визначають зміст і структуру професіоналізму діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів, забезпечують якісний менеджмент освіти на рівні місцевих громад, районів, міст, регіону в умовах ринкової економіки.



Каталог: wp-content -> uploads -> 2016
2016 -> Робоча програма дисципліни Мета дисципліни
2016 -> Програма вступного іспиту третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти для здобуття наукового ступеня доктор філософії
2016 -> Загальні засади мовної комунікації
2016 -> Рішення про внесення відповідних змін до навчальних програм для 4-го класу наказ мон україни №1495 від
2016 -> Психологія діяльності та навчального менеджменту
2016 -> Тема бесіди: «Любіть свою Україну»
2016 -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням
2016 -> Самостійна навчальна діяльність та її види


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка