Наталія Миропольська



Скачати 128,3 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка1/8
Дата конвертації04.04.2019
Розмір128,3 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8


УДК 712.4
Наталія Миропольська
, доктор пед. наук, гол. наук. співроб. лабораторії естетичного виховання
Інституту проблем виховання
НАПН України
Естетико-виховні технології:
теоретичні передпосилки дослідження
У статті подано роздуми щодо естетико-виховних технологій, що
передбачається запровадити у основній школі в позаурочний час. Вони
базуються на ідеї розвивального нарощування і особистісного розвитку
підлітка.

Ключові слова
: естетико-виховні технології, основна школа,,критерії
естетичної вихованості, внутрішньо-вмотивована активність учня.
Притаманна нашому часу динаміка технологічних і соціальних змін вимагає від людини вмінь швидко адаптуватися до них, шукати шляхи розв’язання завдань в будь-яких нестандартних ситуаціях, вдосконалюватися на основі самостійного набуття знань, знаходити внутрішній потенціал з метою гармонійної адаптації до світу.
Стрімкий технологічний процес сучасного суспільства зумовлює впровадження технологічного підходу в освітню сферу й технологізацію усіх ланок педагогічного процесу, зокрема і виховної. Активна розробка питань використання педагогічних технологій у вихованні дітей та молоді наприкінці XX століття сприяло введенню до наукового обігу поняття "технології виховання", що означає систему теоретично обґрунтованих й відібраних практикою способів,прийомів та послідовних гуманістично спрямованих процедур виховної діяльності, які, впливаючи на особистість вихованців, мають забезпечувати підвищення рівня їхньої вихованості.
Це завдання знайшло відображення в Законах України "Про освіту",
"Про загальну середню освіту", Концептуальних засадах розвитку


2 педагогічної освіти в Україні та її інтеграції в європейський освітній простір,
Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти,
Комплексній програмі художньо-естетичного виховання у загальноосвітніх та позашкільних закладах, Державному стандарті освіти, Наказі МОНМС
України № 1243 від 31.10.2011 " Про основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України", в основних положеннях Проекту Національної стратегії розвитку освіти України на
2012-2021 р.р. та в інших нормативних документах.
Водночас, реалізація стратегічних освітньо-виховних завдань гальмується низьким рівнем використання технологій в школі, що пояснюється багатьма причинами, серед яких основні пов’язані з відсутністю конкретного опису суті та процедури їх впровадження та часто-густо непідготовленістю вчителів до подібної роботи.
Ці суперечності, що виникають на шляху об’єктивної потреби сучасної виховної практики, зумовили вибір теми статті.
Загальними
питаннями технологічного підходу в освіті займаються
М.Луценко, Ф.Мустаєв, О. Пєхота, Т.Сизоненко, Т.Соловко та ін. Так, цікаві пропозиції С.Сисоєвої і Т.Карпенчук щодо технології вивчення вчителем рівнів сформованості творчої особистості учня і творчих можливостей учнівського колективу, що включає детально пророблені показники, на основі яких експерти визначають профілі творчої особистості: мотиваційно- характерологічний, рівномірно-розвинутий, евристичний, евристично- мотиваційний і евристично-характерологічний, а потім готують учителя до структурно-компонентного методу оцінювання творчих можливостей учня. У результаті вимальовується "творчий портрет" класу, який дає інформацію про учнів, успішність яких не відповідає рівню розвитку їх творчих можливостей [13, с.312] і для вирішення цієї чи іншої проблеми учителю пропонуються певні ефективні форми роботи, що сприяють "переорієнтації мислення вчителя на користь… розвитку творчих можливостей учнів" [13, с.316].


3
Особливості використання технологій
естетичного виховання
учнів в освітніх системах висвітлено у зарубіжних працях У.Бентока, О. Гібсона, П.
Еббса, Д. Татлора та ін., в працях наших співвітчизників М. Лещенко, С .
Федоренко та ін.
Вітчизняний досвід використання технологій естетичного виховання і освіти проаналізовано і розгорнуто О.Кутовою, Л.Масол, Н. Фоломєєвою,
Т.Чабановою, Д. Чернишовим. Так, дисертаційне дослідження О.Кутовою присвячено підготовці вчителя до використання технологій естетичного виховання учнів у системі методичної роботи школи і ґрунтовно розкриває принципи підготовки педагога до використання технологій естетичного виховання, які базуються на спрямованості до оволодіння технологіями, стимулюванні творчого ставлення вчителя до їх використання; обміну досвідом; дотриманні професійної етики «учителів-учень».
В основному ж, маємо праці, присвячені
освітнім
технологіям в контексті методики виховання.
Слово "методика" походить від давньогрецького слова "methodike", що означає в перекладі сукупність матеріалів. Проте, сутність слова методика не вичерпується цим значенням, як і більшість термінів поняття - багатозначне.
По-перше, методика може розглядатися як набір вказівок, які регулюють процес навчання; по-друге, як одна з педагогічних дисциплін, яка має свою методологію, теоретичний та прикладний аспекти. З одного боку, методика – це частина дидактики, яка є галуззю педагогіки, пов’язаної з розробкою навчання та освіти, що вивчає закономірності та ефективні методи процесу навчання. З іншого боку, методика по відношенню до інших методик виступає як самостійна теоретична дисципліна, яка є частиною комплексу педагогічних наук. Таким чином, методика - наука, яка поєднує теорію з практикою, вона вказує шляхи, методи та засоби досягнення поставленої педагогічної мети.
Методику виховання зазвичай визначають як процедуру використання комплексу методів та прийомів з досягнення виховної мети (М.Варій, Л.


4
Маленкова). В. Кукушкін наводить визначення методики виховання із самого поняття "виховання": "Якщо виховання – цілеспрямоване створення умов для формування особистості, то методика виховання – наука про адекватні способи вирішення виховних завдань в конкретних умовах" [9, с.14].
Оскільки існує численна кількість видів виховання (розумове, фізичне, патріотичне, естетичне тощо), то кожен вид виховання має свою власну методику.
Б. Вульфов і В.Іванов поділяють зміст методики виховання на три блоки: діагностичний, конструктивний і творчий [4].
Діагностичний блок – це узагальнення і осмислення конкретного досвіду, який є не умовою, а інтеграцією; апробацією нового.
Конструктивний блок - підготовка рекомендацій з урахуванням регіональних особливостей; аналіз і рекомендація адекватних методів і форм виховної роботи, тобто цілеспрямована організація передового педагогічного досвіду; визначення перспектив і технологій оволодіння професійною педагогічною майстерністю; розвиток індивідуальної творчості учителя. Творчий блок – практична реалізація теоретичних методичних розробок. Теорія надає методиці науковий фундамент , професійний спосіб мислення, ідеї для застосування на практиці. Методика, яка не має практичної реалізації, набуває схоластичного характеру і може бути цікава тільки її авторам. І навпаки, "добротна методика виступає одним із потужних стимуляторів і наукового пошуку, і новаторства практики, виводячи останню із сфери суто емоційно-оцінювальної в сферу раціонально-аналітичну" [4, с. 84]. Таким чином, без розвиненої методики виховання не може бути ані продуктивної теорії, ані ефективної практики виховання.
Структурну основу будь-якої методики, як вказує О. Рудницька, складають:
1)
вибір методів, якими буде здійснюватися повідомлення інформації;
2)
взаємодія педагога та учня у процесі її засвоєння;
3)
контроль результату, що досягається [12, с. 152].


5
Цікавим є аналіз тематики методичних та дисертаційних досліджень в публікації С.Гончаренко "Методика як наука", в якій визначені загальні тенденції та етапи розвитку вітчизняної наукової методики, починаючи з 70-х років [5, с. 25-29]. Тематика досліджень, за С. Гончаренком, умовно поділяється на три групи:
1.
70-80 – х роки. Провідне місце в дослідженнях посідали теми, що передбачали розгляд того чи іншого розділу, теми чи питання програми з точки зору його змісту, структури, застосування. Більшість тем мала спільну будову: поєднувалась назва розділу чи теми програми із словами "методика вивчення" чи "методика навчання".
2.
З кінця 80-х та на початку 90-х років все частіше почали з'являтися певні ознаки нового етапу досліджень. Тематика більшою мірою, ніж раніше, почала виявляти специфіку конкретних методик, орієнтуватися на проблеми формування людської особистості засобами предмета, враховувати особливості умов навчання. Так, при вивченні природничих та точних наук розширилися дослідження проблем систематизації знань учнів та формування на цій основі відповідної наукової картини світу. В той самий період започатковуються дослідження, де при розгляді розділу чи теми шкільного курсу вивчались процеси, які відбувались в розумовій і моральній сфері учнів, виявлялися закономірності їхньої пізнавальної діяльності, почали вивчатися проблеми розвитку мовлення.
3.
Останніми роками спостерігається зростання інтересу до методики як науки, а одними з найбільш перспективних напрямків методичних досліджень стали методики особистісно орієнтованого навчання та розвитку, диференційований підхід до навчання, опрацювання нових критеріїв оцінювання успішності навчання та засвоєння державних стандартів освіти, методики використання активних методів навчання, розробка методики інтегрованого підходу до навчання, використання інноваційних та інформаційних технологій у навчанні тощо. Глибшають зв’язки методики з психологією і педагогікою, тому метою вказаних методик


6 стає не просто нагромадження знань учнями будь-якого віку, а розвиток можливостей, використання індивідуальних рис особистості у навчанні, формування механізму самоорганізації і самореалізаціях, організація навчально-виховного процесу таким чином, щоб розкрити кожну особистість у своїй самобутності і унікальності.
Педагогічна література та наукові дослідження демонструють, що, коли мова йде про методику, то, в основному, вчені знаходять спільні точки зіткнення при визначенні цього терміна. Але повної одностайності в цьому питанні вони не мають і питання термінології стоїть досить гостро.
Апелюючи входженням української науки і світову та подвійним змістом слова "методика" (з одного боку, це сукупність методів, а з другого – наука про методи навчання), вказується на те, що вживання одного й того ж самого терміна в різних значеннях створює незручності, тому замість нього пропонується до використання термін "технологія" або "педагогічна технологія" [5, с. 10-11].
До педагогічних технологій входять дослідження з метою виявлення принципів та розробки прийомів оптимізації освітнього процесу шляхом аналізу факторів, які підвищують освітню ефективність шляхом конструювання і застосування прийомів та матеріалів, а також за допомогою надання оцінки методам, які використовуються. У сучасному розумінні – це набір операцій з конструювання, формування та контролю знань, вмінь,навичок та відношень відповідно до намічених цілей [7, с. 149-150], алгоритм дій, який неминуче веде педагога та учнів до запланованого педагогічного результату [6, с. 63].
З наведених визначень бачимо, що шляхом педагогічних технологій можуть вирішуватись завдання, пов’язані не тільки з викладанням різних навчальних дисциплін, але й ті, що стосуються виховання, навіть використовують терміни "технології виховання" або "виховні технології", які визначають як "набір операцій з цілеспрямованого формування відносно стійких та постійних високо суспільних взаємин" [7, с. 152], " систему


7 методів, прийомів і засобів, яку застосовують відповідно до конкретної логіки досягнення цілей і принципів дії вихователя" [2, с. 349], систему методів, прийомів і засобів, які застосовуються згідно з конкретною педагогічною парадигмою, з відповідною їй логікою досягнення цілей та принципами дій вихователя" [11, с.347-348].
Але й терміну "педагогічні технології" також не вдається уникнути неоднозначності.
По-перше, поняття "педагогічні технології" ще розвивається і окрім "технології виховання" можна зустріти такі терміни, як "освітні технології", "навчальні технології", "технології управління". По- друге, як вказує С.Вітвицька, на початку 1980-х років відокремились два складника використання педагогічної технології:використання системного знання для вирішення практичних задач і використання в навчальному процесі технологічних засобів [3, с. 147-148].
При порівнянні наданих визначень методики та технології не можна не бачити їхньої тотожності, особливо це проявляється в застосуванні термінів "методика виховання" та "технологія виховання". Але, на наш погляд, ця тотожність стосується визначення методики тільки у прикладному значенні
("методика" – сукупність методів; "технологія" частіше визначається як набір операцій), оскільки термін "методика" є більш широким у своєму значенні, так як ще означає і галузь науки.
Визнаємо, що педагогічна термінологія розвивається під плином часу та адекватно до розвитку педагогічної науки. Разом з тим, ми поділяємо погляд В.Краєвського на


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка