Музейний осередок як засіб етновиховання дітей дошкільного віку



Скачати 31,64 Kb.
Дата конвертації26.03.2019
Розмір31,64 Kb.
Музейний осередок як засіб

етновиховання дітей дошкільного віку

Виховання підростаючого покоління для кожної нації є найважливішим складником національної культури. Передача всіх культурно-історичних традицій батьків, дідів і прадідів завжди гарантувала вічність життя нації. Нація, за Костянтином Ушинським, це, насамперед, система різноманітних природних, історично обумовлених ознак тіла, душі і розуму [1].

Духовні якості певного етносу відзначаються такою ж стійкістю, як і колір шкіри, очей, волосся, бо передаються у спадок нащадкам. Отже, справжнє виховання не може існувати в «чистому вигляді», тобто поза традиційною культурою певної нації. Усі найвидатніші педагоги світу визнавали, що виховання дитини завжди має ґрунтуватися, насамперед, на культурно-історичних цінностях своєї нації, а вже пізніше відбувається знайомство з традиціями інших народів. Незаперечний закон дидактики: від пізнання свого, рідного, національного – до пізнання чужого, багатонаціонального, світового.

І на сьогоднішній день хвилює чи не кожного українця питання, а саме відповідь на нього, як вдалося українцям, які упродовж восьми століть практично не мали державності, зберегтися як нації. Адже національні звичаї й традиції розглядалися як вияв «ворожої ідеології та буржуазного націоналізму». Зараз – особливий час. Ми звертаємось до джерел народної творчості, до народних традицій. І як радісно усвідомлювати, що вони сьогодні оновлюються, оживають, і, мабуть, чим більше ми будемо їх знати, то життя наше буде більш радісне, духовно багатшим.

А тому хочеться звернути увагу на те, що саме рік музейної педагогіки стає динамічним у переломний історичний період національного відродження. Українська нація, утверджуючись, повертається до традиційної етносимволіки.

Музейна педагогіка як наукова дисципліна розглядає музей як освітню систему, що здатна вирішувати освітні, розвивальні та виховні завдання. Вона не ставить перед собою мету сформувати з дітей фахівців з мистецтвознавства, краєзнавства, культурології, екології тощо. Важливо побачити в дитині розвинену особистість, розвивати в неї почуття прекрасного, здатність відчувати і розуміти красу навколишнього світу, пробудити цікавість до минулого свого народу та виховувати почуття гордості за свою країну, розвивати вміння висловлювати свою думку, розвивати творчі здібності.

У листі № 1/9-83 від 03.02.2014 року Міністерство освіти та науки України висловило підтримку актуальному напряму навчально-виховної діяльності – музейній педагогіці. Досвід багатьох навчальних закладів України свідчить про те, що засоби музейної педагогіки містять великий потенціал для особистісного розвитку дітей дошкільного віку [2].

Музейна педагогіка розглядає музей як місце, де виховуються почуття. Музей не «ілюструє» історію, не навчає історії. Він формує у людини особистісне емоційне ставлення до тих чи інших історичних фактів. Дитячий музей повинен «підійти до дітей», щоб вони забажали побачити, почути, спробувати, зробити власні відкриття і щось виготовити власноруч. Саме у дошкільному віці суттєвою особистістю дитячого сприймання є те, що діти краще засвоюють матеріал «на дотик» [3].

Основними завданнями музейної педагогіки є:


  • формувати у дітей ціннісне ставлення до культурно-історичної спадщини;

  • розвивати інтерес до експонатів музею;

  • формувати образ музею як зберігача предметів культурно-історичного значення.

В опануванні музейної педагогіки можна визначити такі напрямки:

    1. Інформування – це перша сходинка музейної науки (початкові відомості про музей, музейні предмети, експонати надаються за допомогою традиційних форм, таких, як консультація).

    2. Навчання – це якісно новий рівень, який включає в себе передачу і засвоєння набутих умінь і навичок.

    3. Розвиток творчих здібностей – музей створює особливі умови для розвитку творчих здібностей.

    4. Спілкування – встановлення взаємних ділових або дружніх стосунків на основі спільних інтересів, пов’язаних з тематикою музеїв.

    5. Відпочинок – організація вільного часу у музейній кімнаті [4].

Створення міні-музею у дошкільному закладі – важлива складова реалізації принципів музейної педагогіки, що забезпечує умови для безпосереднього залучення їх до світу культури. Міні-музеї – це осередки, що оформлені відповідно до певної теми і можуть містити, окрім музейних експонатів дитячі роботи, створені малюками до і після відвідування класичних музеїв [2].

Важлива особливість міні-музеїв як елементів розвивального середовища – участь у їх створенні дітей і батьків. Діти дошкільного віку відчувають свою причетність до міні-музею: вони беруть участь в обговоренні його тематики, приносять з дому експонати. Діти старших груп проводять екскурсії для молодших, поповнюють їх своїми малюнками, виробами. Міні-музеї можна відвідувати кожен день, самому змінювати, переставляти експонати, брати їх в руки і розглядати. У звичайному музеї дитина – лише пасивний споглядач, а тут вона співавтор, творець експозиції. Причому не тільки вона сама, але і її тато, мама, бабуся і дідусь. Кожен міні-музей – результат спілкування, спільної роботи вихователя, дітей та їх сімей.

Саме в дошкільному віці діти отримують перші відомості про різні предмети і явища навколишнього світу, виховують повагу до свого міста, до Батьківщини, дізнаються багато нового і цікавого про їхнє минуле та сьогодення. Тому надзвичайно важливо в цей період сформувати навколо дитини розвивальне середовище,підготувати дошкільника не стільки інформаційно, скільки емоційно до сприйняття музейних експонатів.

Відомо, що вже в ранньому віці діти починають цікавитися предметним світом. Пізнання відбувається шляхом нагромадження чуттєвих вражень від речей, котрі оточують дитину. Радість пізнання і задоволення від споглядання є подібними явищами. Музей здатний збагатити дитину враженнями від нових, незнайомих предметів, які вона ніколи не бачила й не могла бачити у доступній їй дійсності. Це розвиває світогляд та уявлення про навколишній світ. В умовах систематичної роботи і методично правильної організації педагогічного процесу не тільки можливо, але й необхідно починати навчання музейному сприйняттю з раннього віку. При цьому неоціненно велика роль міні-музею у приміщенні самої групи, його величезні можливості для прилучення до світу музейних цінностей.



Метою створення міні-музею «Рушничок» у ДНЗ №13 – є показ національної вербальної символіки (вишитого рушника) як витвору декоративно-прикладного мистецтва та засобу національно-культурної самоідентифікації українців. Завдяки рушнику діти можуть зрозуміти менталітет українського народу. Адже не в кожному сучасному помешканні є рушники. На сьогоднішній день гостро стоїть проблема духовно-морального відродження українців. І саме дошкільний навчальний заклад спроможний зробити перші вирішальні кроки у вихованні молодого покоління та прищепити паростки духовності нашим дітям. Освітні завдання нашого міні-музею:

  • розширення і поглиблення знань дітей і дорослих про культуру, побут, ремесла, мистецтво наших предків;

  • формування у дітей розуміння нерозривності зв'язку між минулим, сучасним і майбутнім;

  • удосконалення освітнього процесу навчального закладу;

  • надання допомоги педагогічному колективу у впровадженні нових нетрадиційних форм у роботі з дітьми.

Міні-музей являє собою тематичну виставку різновидів українського рушника, які можуть використовуватись в навчальному процесі (на заняттях з народознавства, образотворчого мистецтва). Кожен рушник може підказати тему для цікавої розмови, що допомагає розвивати мову дітей, уяву, фантазію, інтелектуальні здібності, емоційну сферу, бережливе відношення до речей.

Міні-музей став частиною предметно-розвивального середовища і допомагає реалізувати художньо-естетичний напрямок у вихованні дитини. На базі міні-музеїв організовуються короткочасні (часто одноденні) виставки, які ми назвали «експрес-виставками».

У вихованні дітей дошкільного віку існує багато проблем і, серед яких однією з найголовніших є така: як прищепити дитині, зберегти й посилити в ній відчуття причетності до родових, етнонаціональних ціннісних основ і водночас підготувати її до сприйняття та засвоєння найсучасніших інтелектуальних, технічних, технологічних і художніх здобутків людства? Розв'язання цієї проблеми –справа сучасних педагогів, і саме рушник може тут істотно допомогти. Оскільки він –пам’ять етносу, нації, народу, людства про своє історичне та доісторичне минуле. Рушник є спадщиною подібно до рідної мови, казки, пісні. Він несе в собі художню культуру народної творчості, розвиває самобутні риси естетики свого народу.

Колорит та розмаїття вишитих рушників, немовля уповите в білий рушник, яке щойно заснуло під ніжну мамину колискову – все це нагадує батьківську хату, все це – непересічні символи, обереги України. Малеча вже в ранньому віці разом з нами співає колискових пісень. А пізніше в групі молодшого дошкільного віку вона повністю поринає в атмосферу родинного свята«Найкраща та з рушниками хата, де вміє мати колисанки співати». Адже робота міні-музею це не тільки кількість отриманої інформації в ході екскурсії та присутніх експонатів в ньому, це в першу чергу, пробудження в дітей творчої активності, бажання бути не спостерігачами, а виконавцями.

Робота в міні-музеї «Рушничок» є дуже цікавою та багатоплановою. Але, звичайно, все і одразу дати дітям неможливо. Важливо і тут дотримуватися принципів дидактики, аби не зашкодити, враховуючи вік та можливості дитини. Дорослішають діти і стає більш об’ємним матеріал, який потрібно донести до дітей:



  • знайомство з рушниками за їх призначенням;

  • види вишивок на рушниках;

  • характеристика вишивок;

  • складання віршів про рушник;

  • декламування віршів та співання пісень;

  • складання казок, легенд, оповідок;

  • театралізація дійств;

  • організація та проведення за участю дітей свята рушника;

  • виготовлення власноруч рушника дітьми (аплікація, малюнок – молодший вік; вишитий рушник – старший вік);

  • рушник-оберіг моєї сім’ї , спільно вишитий родиною.

Отже, завдяки міні-музею «Рушничок» діти мають змогу ближче познайомитися з українським народним мистецтвом вишивки, поглибити знання про традиції та звичаї свого народу та проявити свої творчі здібності. Також це є однією з форм роботи з батьками, що дозволяє розкрити мистецький потенціал як батьків, так і дітей в творчій співпраці. Пізнаючи свою історію, розвиток української народної творчості і діти, і батьки, і вихователі плекають в собі повагу до свого народу, а разом з тим, і щиру любов до своєї країни.
Каталог: Files -> downloadcenter
downloadcenter -> Прояви девіантної поведінки у підлітків та молоді
downloadcenter -> Назва кафедри
downloadcenter -> Наказ №329 від 13 квітня 2011 року Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 травня 2011 р за №566/19304 Про затвердження Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців)
downloadcenter -> Наказ №1222 Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти
downloadcenter -> Тема. Культурні цінності родини і їх значення для життя дитини. (1 слайд)
downloadcenter -> Підбір і використання іграшок для дітей дошкільного віку у дошкільному навчальному закладі
downloadcenter -> Програм а гуртка виготовлення сувенірів
downloadcenter -> Розвиток пізнавальної активності і самостійності учнів на уроках початкових класів
downloadcenter -> Наказ №33 Про підсумки вивчення стану викладання та рівня навчальних досягнень учнів з біології у 7-11 класах та з екології у 11 класі Гришівської зош і-ііі ступенів у 2013/2014 навчальному році


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка