Мистецтво у змісті професійної підготовки


Освіта й виховання в в епоху українського Відродження (ХУІ – ХУІІ ст.)



Сторінка63/106
Дата конвертації04.04.2019
Розмір0,96 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   59   60   61   62   63   64   65   66   ...   106
Освіта й виховання в в епоху українського Відродження (ХУІ – ХУІІ ст.)

В епоху Відродження відбулося формування української народності й утвердження національної системи виховання. Але, оскільки провідні культурні центри знаходилися у Західній Європі, зокрема, у Польщі, то молодь, прагнучи здобути освіту, від’їздила за кордон і там зазнавала полонізації, покатоличення, тобто, відривалася від своїх національних коренів.

Єдиним засобом врятувати від цього молодих людей було заснування власних національних шкіл, які б могли забезпечити високий рівень освіти на національних традиціях.

Такими освітніми закладами стали братські школи (Львівська – 1585, Луцька, Кременецька, Київська та ін.).

Братські школи були народними, у них навчалися діти усіх соціальних верств, а також сироти. Утримувалися школи на кошти братства. Головна увага приділялася вивченню слов’янської, української книжної та грецької мов, а також граматики, риторики, діалектики, математики, астрономії, церковного співу.

Восени 1631 р. виникла Лаврська школа. Заснував її архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила. Ця школа проіснувала недовго і об’єдналася з Київською братською школою у 1632 р. Об’єднана школа отримала назву колегії. Так було зроблено перший крок на шляху до вищої освіти в Україні.

Згодом, у 1702 р. Петро Могила заснував на Подолі першу в Україні академію, яка отримала його ім’я. У 1817 році вона була закрита, а з утвердженням в Україні незалежності відкрита знову.

В епоху українського Ренессану стала вищим навчальним закладом – академією і Острозька школа – один з перших і найвизначніших осередків освіти в Україні.

Соціально-економічні процеси і політичні події ХУІ-ХУІІ ст. викликали великі зрушення в духовному житті України. В умовах боротьби, що розгорталася проти насильницької політики покатоличення і російської колонізації, культурно-освітній рух в Україні набуває характеру культурно- національного відродження. Ідеї поширення освіти й знань серед народних мас, відродження національної мови і традицій, захисту православної віри, незалежного і вільного існування держави набувають широкого розвою. На Україні утворюються значні культурні осередки, виникають братства, високого рівня розвитку досягає мережа закладів освіти, серед яких провідне місце посідають Острозька та Києво-Могилянська академії, братські та козацькі школи.

На межі ХУІ-ХУІІ ст. виникає українська шкільна драма. “Шкільні театри”, що функціонували при навчальних закладах упродовж ХУІ-ХУІІІ століть, відігравали велику навчальну, виховну і просвітницьку роль: допомагали учням у формі гри опановувати латинську мову, біблійні сюжети, поетику класичної драматургії. Авторами шкільних драм, здебільшого, були вчителі риторики та поетики. Театральні постанови відбувалися з дидактичною метою, а також задля розваги присутніх на них педагогів, учнів, громадян міста.

Основними видами вистав шкільного театру були: містерія, міракль, мораліте. Набули поширення декламації, діалоги, панегірики; віршовані драми на біблійні, історичні та побутові сюжети; інтермедії – невеличкі комічні сценки з народного життя; трагікомедії, вертепи тощо.

У ХІХ ст. шкільний театр втратив статус обов’язкової складової навчального процесу у земських та церковно-приходських школах. Однак у гімназіях, ліцеях, інститутах шляхетних дівчат він займав чільне місце.




  1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   59   60   61   62   63   64   65   66   ...   106


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка