Мистецтво у змісті професійної підготовки


Освіта і виховання в епоху Середньовіччя



Сторінка55/106
Дата конвертації04.04.2019
Розмір0,96 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   51   52   53   54   55   56   57   58   ...   106
Освіта і виховання в епоху Середньовіччя

Розвиток освіти і культури Середньовіччя відбувався у світлі релігійної думки. Існуючі у ті часи школи знаходилися на утриманні церкви. Вона визначала програми навчання й обирала склад учнів. Усі школи поділялися на три типи:

  • Монастирські, що відкривалися при монастирях, і включали «внутрішні» – для майбутніх священників і «зовнішні» – для майбутніх феодалів.

  • Єпископські, чи кафедральні – при єпископських резиденціях і включали також «внутрішні» і «зовнішні».

  • Церковно-приходські, які утримувалися повітовим священником.

Навчання здійснювалося катехізичним способом (запитань – відповідей), тобто учні зазубрювали відповіді на запитання, не розуміючи їх змісту. Звідси й пішла назва «схоластика» (від «схола» – школа), що розуміється як «втовкмачування», «мертве знання».

В своїх школах церква не могла обійтися без деяких елементів світської освіти, яку середньовічне суспільство успадкувало від Давнього Світу. Пристосувавши ці елементи до своїх потреб, церква стала мимовільною їхньою хранителькою.

Античні дисципліни, що викладалися у церковних школах, називалися «сім вільних мистецтв». Вони поділялися на «тривіум» - три шляхи знань, чи перший ступінь навчання (граматика, риторика, діалектика) та «квадриліум» (арифметика, геометрія, астрономія, музика).

Для епохи Середньовіччя характерним є феномен лицарського виховання. Лицарі – «пани землі і селян» – створили для своїх дітей військово-фізичну систему світського виховання, у якій «семи вільним мистецтвам» шкільної освіти протиставлялося «сім лицарських доброчинностей»: верхова їзда, плавання, стріляння з лука, кидання списа, фехтування, полювання, гра в шахи, вміння складати вірші, співати й грати на музичних інструментах. Граматика й математика не вважались обов’язковими науками, тому не кожний вельможа умів поставити під документом свій підпис.

Метою лицарського виховання була підготовка досвідчених воїнів, які б вміли владно й жорстоко поводитися з поневоленими кріпаками і відзначалися б спритністю й принадністю, перебуваючи у великосвітському товаристві.

Незважаючи на те, що Середньовіччя вважається епохою культурного регресу, саме в цей час (у ХІІ – ХІІІ ст.) почала складатися особлива форма вищих навчальних закладів – університети. Ці заклади традиційно мали 4 факультети: “молодший” або “артистичний” – 5-7 років, протягом яких вивчались “7 вільних мистецтв” і три старших факультети: медичний, юридичний, богословський – 5–6 років, на які приймали лише по закінченні молодшого факультету.

Середньовічні університети були автономними установами, які мали власне самоврядування. Вони підготували грунт для подальшого розвитку освіти і науки в епоху Відродження.




  1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   51   52   53   54   55   56   57   58   ...   106


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка