Мистецтво у змісті професійної підготовки



Сторінка22/106
Дата конвертації04.04.2019
Розмір0,96 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   106
(Т. Г. Шевченко)

Задля вироблення інтонаційної виразності мовлення пропонуються лінгвістичні казки, вірші, наприклад Л. Керролла «Бармаглот» з його казки «Аліса у Країні Чудес»; виразне читання та інсценування казок К.І. Чуковського "Телефон", "Айболить" та ін.; гра «Суд над Вороною та Лисицею» за однойменною байкою І.А. Крилова. Сутність останньої полягає у тому, що, студенти групи поділяючись на прокурорів, адвокатів Лисиці і суддів, читають одні й ті ж самі рядки з байки з різними інтонаціями, надаючи їм характеру то звинувачення, то виправдання. Хто знайде більше рядків, необхідних для винесення вироку і буде більш переконливим у їх проголошенні, виграє справу у суді.

У ході опанування курсу студенти усвідомлюють близькість мовленнєвої і музичної інтонації, яка охоплює мелодику, паузи, темп і тембр мовлення. Усі ці елементи відіграють важливу роль у забезпеченні виразності мовлення вчителя, яка, фактично, є його вмінням привернути увагу учнів та їх батьків інтонацією та небуденністю висловлювання, мовним елементом, не забляклим від вживання (епітетами, порівняннями, метафорами тощо). Вона забезпечується:

1. Дотриманням правильної вимови голосних і приголосних звуків, нормативним наголошуванням слів.

2. Образно-емоційною насиченістю мови.

3. Правильним застосуванням елементів просодики (логічного наголосу та інтонації).

Допомогти вчителеві зробити мовлення виразним може партитура тесту. Вона розробляється, подібно до того, як партитура музичних творів, з метою визначення ритміко-інтонаційного малюнку тексту і запису його за допомогою умовних позначень, що означають підвищення чи пониження інтонації, паузу, логічний наголос тощо. Вміння користуватися партитурою надає більшу свободу педагогу як ораторові і дозволяє йому емоційно і яскраво виступити, здійснити вплив на свою учнівську чи батьківську аудиторію, колег по роботі.

З метою оволодіння студентами виразністю та інтонаційністю мовлення їм пропонується цілий ряд вправ, побудованих на музичному матеріалі.

Наприклад, виконуючи вправу «Охарактеризуй музичного героя» студенти повинні:


  • прослухати декілька разів музичну п’єсу;

  • описати її персонажа;

  • проаналізувати, яким чином тембр інструменту та звуковисотний малюнок мелодії передає емоційний стан героя;

  • розкрити зміст діалогу персонажів і визначити, чи дійшли вони згоди тощо.

Музика до вправи добирається викладачем за принципом доступності для сприйняття, популярності і незначної тривалості звучання, наприклад: Е. Гріг - Сюїта до драми Г. Ібсена «Пер Гюнт», М. Лисенко - уривок з Увертюри до опери «Тарас Бульба», Л.-В. Бетховен – уривок з П’ятої симфонії, М. Мусоргський «Картинки з виставки» та ін.

Цікаву вправу можна виконати на матеріалі п’єси «Два євреї: багатий і бідний» із останнього циклу: окрім описаних вище завдань щодо аналізу змісту музичного твору, студентам можна запропонувати порівняти його з оповіданням А.П. Чехова «Товстий і тонкий», виявити аналогії між інтонаціями у музиці і у словах та діях персонажів, відтворити ці інтонації у власному виконанні тощо.

Під час занять не обов’язково використовувати лише твори чи уривки з художньої літератури. Студенти із задоволенням виконують творчі завдання, у яких самі можуть випробувати власні можливості щодо написання сінквейну, хайку або навіть вірша за темою заняття з даної дисципліни чи з інших навчальних дисциплін, зокрема, педагогіки. Наводимо деякі приклади цих студентських творів - мініатюр:

*Сінквейн – це невеличка віршована мініатюра з п’яти строчок, у якій перша строчка складається з одного іменника (він є і назвою сінквейну), друга строчка – з двох прийменників, що характеризують цей іменник, третя строчка – з трьох дієслів, що розкривають механізми дії характеризованого поняття, а четверта і п’ята є віршованим узагальненням усього сінквейну.
Педагог

вимогливий, справедливий

впливає, навчає, просвітляє.

Педагог – людина діла,

Виховує наш розум, душу й тіло.
*Хайку або хокку – це японський тривірш, у якому відображено ставлення автора, його погляд на світ чи певну проблему. Це – фіксація свого миттєвого настрою чи сприйняття.

Сидить мурашка на гілці дерева

Думає: «Куди повзти?»

Вітер дмухнув – і вирішив її проблему.


З метою опанування будови тексту доречно запропонувати студентам виконати вправу на колективне створення казки чи оповідання. У ході творчої роботи кожний наступний студент розвиває думку попереднього у своєму вислові (ланцюжковий зв’язок речень).

Створюючи текст з паралельним зв’язком речень, студенти по черзі конкретизують одну й ту ж саму думку, висловлену першим оповідачем. При паралельному зв'язку завжди є одне узагальнююче речення, до якого відносяться усі наступні. Для підсилення думки це речення може повторюватися. Наприклад:

- Це ваш?


  • Це наш, - говорить дід.

  • Це наш, - хлопчак за дідом вслід.

  • Це наш, - дівча ступа охоче

і щиродивиться у очі,

щоб не хитнувся, не поблід.


Значні можливості щодо підвищення ефективності опанування майбутніми педагогами професійного навчання ораторським мистецтва має театральна педагогіка. Зокрема, це стосується ознайомлення студентів із поняттями «образ оратора», «образ аудиторії», риторичними вимогами щодо мовлення педагога, згідно із якими побудова аргументації має відбуватися на основі суджень, впливових з позиції аудиторії (у системі К. Станіславського це називається умінням «грати свого партнера»).

Крім того, вправи з театральної педагогіки можна використовувати для розвитку техніки мовлення педагогів професійних навчальних закладів. Зокрема, артикуляційна гімнастика містить два типи вправ: для розминки мовленнєвого апарату й для відпрацювання правильної вимови голосних та приголосних звуків1.

Вправа 1. Вимовляти у швидкому темпі, добираючи повітря після кожного рядка: "бі, бе, бу, би". З цими ж голосними промовляти всі приголосні абетки.

Вправа 2. Вимовляти у швидкому темпі п'ятискладові звукосполучення як слова з наголосом на останньому складі:


бівігідіжі бевегедеже бавагадажа

бовогодожо бувугудужу бивигидижи

зікіліміні зекелемене закаламана

зоколомоно зукулумуну зикилимини

пірісітіфі пересетефе парасатафа

поросотофо пурусутуфу пириситифи

хіцічішіщі хецечешеще хацачашаща

хоцочошощо хуцучушущу хицичишищи


Приголосні повинні звучати чітко в повільному й пришвидшеному темпі. У жвавій розмовній мові артикуляція приголосних має бути енергійною, швидкою, чіткість приголосних не повинна заважати мелодійності голосних.

Вправа 3. Чітко, але без напруження вимовляти початкові голосні та кінцевий приголосний у словах: склад, скляр, страх, струс, струп, страж, склеп, сплін, штраф, шквал, вдих, взвод, вміст, вплив, вступ, втрьох.

Вправа 4. Вимовляти сполучення приголосних у словах, не допускаючи "ковтання" закінчень: шторм, корм, горн, сонм, нерв, спазм, цикл, ритм, скарб, горб, корж, шарж, гонг, корд, торф, ферзь, ямб, ромб, стенд, з'їзд, дрозд, спорт, фант, перс, толк, франк, транс, танк, торф, темп, френч, харч, вольт, гольф, дерть, шурф, парк, культ, кварц, марш, цинк, борщ, вовк, брязк, блиск, міст, хист, хвіст, бюст, вість, шість, свист, кокс, мопс, такт, фрукт, фрахт, путч, банк, повсть, текст, перст, центр, шерсть, пункт, Бернс.

На основі наведених слів необхідно вигадати речення (фрази), з яких потім скласти розповіді. Вміння вигадувати "на ходу" розповідь - одна з найважливіших складових роботи над технікою мовлення.

Деякі вправи тренують не лише артикуляційний апарат, а й пластику тіла, чіткість і ритмічність рухів. Зокрема, це стосується вивчення скоромовок із рухами у поступово зростаючому темпі:

От топота копыт пыль по полю летит

Цок-цок-цок-цок-цок копытца.

По дороге пыль клубится.

Пыль по полю летит от топота копыт.

Вправа «Ченчик» (руки на поясі)



  • Ченчик (правою ногою виконується "ковирялочка", руки у положенні "полички"),

  • ченчик (руки розкриваються)

  • невеличкий (3 притопи, руки на пояс).

- На ченчику черевички (те ж саме, але з лівої ноги).

- Шапочка-клітчаточка (крок управо з приставкою ноги в четверту позицію).

- Добрий вечір, дівчаточка! («Зняти» з голови уявну шапочку і поклонитися, вітаючи дівчат)1.

З метою опанування майбутніми педагогами професійного навчання мистецтвом полеміки та ерістики доцільно застосовувати метод дебатів.

*Цей термін (від фр. Debat – суперечка) означає публічний обмін думками з певних питань. Найчастіше дебатами називають обговорення доповідей, виступів на масових зібраннях, конференціях тощо2.

Проведення дебатів передбачає наявність актуального проблемного питання (теми); двох опонуючих сторін, які будуть відстоювати або заперечувати протилежні аспекти цієї теми, а також суддів та глядачів, які мають визначити команду-переможицю у дебатах.

Сутність і головна мета дебатів полягає у переконанні їх учасниками суддів у справедливості та більшій вагомості аргументів стверджуючої чи заперечуючої сторони.

Підготовка до проведення дебатів передбачає: складання тематики та вибір питання для обговорення; підбір команд гравців та вибір суддів; ознайомлення учасників із сутністю і правилами проведення дебатів; визначення власної стратегії і тактики, прогнозування відповідних дій опонента; пошук необхідної інформації (аргументів, фактів, доказів, прикладів); проведення командних тренувань, у ході яких коригується тактика, стратегія, вдосконалюється доказова база, готуються запитання для супротивника.

Дебати зазвичай проходять у три раунди по 10 хв., у ході яких спочатку виступає із доповіддю стверджуюча сторона й дає відповіді опонентам на запитання, потім слово для доповіді і відповідей на запитання надається заперечуючій стороні. У кінці раунду судді оголошують його переможця, аргументуючи свій вибір.

Під час другого раунду опоненти у своїх доповідях намагаються відповісти на “закиди” супротивника, навести переконливі аргументи на підтвердження своєї позиції і “розбити” його лінію аргументації. При цьому 2/3 часу промови виступаючий від команди використовує на презентацію своєї позиції, 1/3 – на відбиття комунікативних атак опонентів.

Третій раунд присвячений формулюванню і представленню суддям загальних висновків. Та команда, яка набирає у сумі за 3 раунди найбільшу кількість балів отримує перемогу у дебатах (Дидактичні матеріали щодо проведення дебатів наведено у Додатку 3.).

Завершується вивчення курсу екзаменом, питання до якого представлено також у Додатку 3.



Отже, культуру мовлення слід розглядати як цінний педагогічний інструмент, за допомогою якого можна ефективно розв'язувати різні педагогічні завдання: зробити складну тему уроку цікавою, а процес її вивчення - привабливим; створити щиру атмосферу спілкування у навчальній групі, встановити контакт з учнями, досягти порозуміння з ними, вселити в них віру в себе1.

Розвиток у студентів професійно-педагогічних навчальних закладів культури мовлення і оволодіння ними основами риторики є одним із провідних аспектів підготовки їх до професійної діяльності, у якій ораторське мистецтво слугує інструментом перетворення особистості, "самоперебудови" педагогічного мислення і всієї діяльності, пов'язаної із мисленням і мовленням".


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   106


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка