Мистецтво у змісті професійної підготовки



Сторінка19/106
Дата конвертації04.04.2019
Розмір0,96 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   106
- формування в студентів прагнення будувати свою діяльність на міцних наукових підвалинах і намагатися досягти її найвищого, мистецького рівня.

Іншою темою, яку необхідно ввести до курсу педагогіки, є «Методологічні засади педагогіки». У ході вивчення даної теми мистецтво доцільно розглядати у контексті гуманістичного, аксіологічного, культурологічного, етнопедагогічного та особистісного підходів до вивчення педагогічних явищ.

Педагогові слід звернути увагу студентів на те, що недооцінка ролі мистецтва як складової гуманістичного компонента змісту освіти стала однією з причин її “всесвітньої кризи”, головною ознакою якої є невідповідність рівня реальної підготовки випускників навчальних закладів потребам суспільної практики. Тому, розуміючи, що технократичний підхід не спроможний задовольнити сучасні вимоги щодо формування фахівця, оскільки нівелює особистість, збіднює її емоційну і духовну сфери, постіндустріальне суспільство змінює свої пріоритети і шукає вихід із кризового стану у забезпеченні випереджувального розвитку освіти і культури.

Особливе значення при цьому надається мистецькій освіті, яка впливає на зміну духовних векторів суспільної та індивідуальної свідомості, сприяє розширенню можливостей і сфер творчої самореалізації особистості, утверджує творчий підхід до будь-якої справи й будь-якої професійної діяльності.

Логічним висновком заняття має бути визнання студентами необхідності отримання базових знань та елементарних умінь у галузі мистецтва з метою сприяння своєму повноцінному професійному становленню як педагогів нової генерації.

Під час вивчення тем з історії педагогіки викладачеві слід акцентувати увагу студентів на тому, що від появи людства й виникнення необхідності у вихованні та навчанні підростаючого покоління і до нашого часу, коли педагогічна наука набула бурхливого розвитку, мистецтво (передусім, музичне) є важливим компонентом різних педагогічних систем.

Усна народна творчість була і є основою етнопедагогіки та систем національного виховання різних народів. Мистецтво хореї визнавалося найважливішим засобом виховання гармонійної особистості у Стародавній Греції (Афінська школа). В епоху Середньовіччя у Західній Європі мистецтво входило до складу “семи вільних мистецтв” та “семи лицарських доброчинностей”. В Україні думи та історичні пісні були невід’ємним елементом козацької педагогіки. Різновиди мистецтв стали важливими компонентами змісту навчання у братських школах, Києво-Могилянській академії, колегіумах та інших навчальних закладах України. Мистецтво використовувалося у навчально-виховному процесі багатьма видатними педагогами усіх часів і країн: Марком Фабієм Квінтіліаном, педагогами-гуманістами епохи Відродження, педагогами Просвітництва, Я.А. Коменським, М. Смотрицьким, І. Вишенським, Ф. Прокоповичем, К.Д. Ушинським, Л.М. Толстим, Г.С. Сковородою, О.В. Духновичем, С.Ф. Русовою, Х.Д. Алчевською, Г.Г. Ващенком, А.С. Макаренком, В.О. Сухомлинським та ін. Воно стало основою педагогічних систем Ж. Далькроза, К. Орфа, М. Монтессорі, Р. Штайнера (Вальдорфська педагогіка) тощо.

Водночас, разом із висвітленням позитивного досвіду використання мистецтва у світовій педагогічній практиці викладачеві не слід замовчувати перед майбутніми педагогами ПТНЗ той факт, що, у реальній освітній практиці України мистецькі дисципліни не тільки не вводяться до змісту професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників, а навпаки - відбувається скорочення “несерйозних” предметів художньо-естетичного та суспільно-гуманітарного циклів на користь “серйозних” спеціальних дисциплін.

Так, з навчальних планів професійно-технічних навчальних закладів вилучено дисципліни “Етнографія”, “Естетика” тощо. Напевне, це здійснювалося з найкращих намірів, з метою збільшення обсягу навчальних годин, відведених на професійну підготовку майбутніх робітників. Але ж такий стан, фактично, сприяє відродженню принципу елітарності мистецької освіти в негативному його значенні, тобто, “крок назад”, повторення негативних тенденцій античних часів, коли освіта й виховання патриціїв і рабів відрізнялися тим, що перших вчили наукам і мистецтвам, розвивали естетичну та емоційно-почуттєву сферу, а останніх готували лише до грубої фізичної праці, до використання як знаряддя її здійснення на рівні із волами та ін. Патриціїв готували до красивого, духовно багатого життя, плебс – до біологічного існування й задоволення примітивних потреб.

Мета цього у ті часи зрозуміла: чим більше в людини розвинена естетична сфера, відчуття краси і звичка до неї – тим вищий рівень її вимог до свого життя і оточення; чим менш розвинене в неї відчуття прекрасного, тим менш вибагливою вона є. Нині ж нерозуміння важливості прилучення народу до мистецтва, незважаючи на формальне проголошення гасла “Мистецтво належить народові”, стає прихованою формою його культурної дискримінації. І тим більш неприпустимою вона є у сфері освіти і виховання.

Підсумком вивчення теми, природно, має стати висновок щодо необхідності перенесення найкращого історичного педагогічного досвіду у сучасну освітню практику з метою підвищення ефективності навчання і виховання підростаючого покоління громадян України.

У ході опанування тем «Педагогічний процес» та «Розвиток особистості», навчальних розділів «Дидактика» і «Теорія виховання», «Соціальна педагогіка» викладачеві слід розкрити педагогічний потенціал різновидів мистецтва як засобів навчання, виховання та творчого розвитку особистості, профілактики асоціальних проявів у поведінці молоді. Зокрема, під час вивчення теми “Методи креативної педагогіки” доцільно ознайомити студентів студентів із новаторськими мистецькими методами “Нової педагогіки”: демаршем, творчою майстернею, а також іншими інтерактивними методами (модерацією, сінквейном, хайку та ін.).

Кращому “входженню” до даної теми сприятиме використання прийому “Нової педагогіки”, запозиченого з твору А. Сент-Екзюпері “Маленький принц”, а саме: педагог просить студентів намалювати йому його овечку. Студенти зазвичай радо виконують це прохання, але після того, як малюнки будуть готові, педагог повідомляє студентам, що намальовані овечки є не “його”, а “їхні” і підводить майбутніх педагогів ПТНЗ до головної ідеї “Нової педагогіки”: у вихованні педагогові слід виходити не з власної позиції й власного бачення проблеми, а враховувати її розуміння своїм вихованцем. Тільки за цієї умови можливе взаєморозуміння і справжня співпраця вихователя і вихованця.

Під час вивчення теми “Зміст освіти та його компоненти» варто провести аналіз навчальних планів та програм ПТНЗ з метою виявлення місця і питомої ваги мистецького компонента у змісті навчання учнів у цих закладах. За результатами цього аналізу можна на практичному занятті провести дискусію на тему «Мистецтво у змісті професійної освіти».

У ході опрацювання теми «Сучасні молодіжні субкультури та їх вплив на формування юної особистості» слід звернути увагу майбутніх педагогів професійного навчання на те, що переважна більшість молодіжних субкультур утворюється відповідно до музичних смаків та пристрастей сучасної молоді, зокрема: бітники, репери, рейвери, металісти тощо.

Завершується вивчення педагогіки екзаменом, питання до якого (а також темплан, програма курсу та вибірково лекційний матеріал мистецького змісту) представлено у Додатку 1.

Опанувавши курс педагогіки, студенти проходять семитижневу педагогічну практику у професійних закладах освіти. У її ході вони залучаються до самостійного проведення теоретичних та практичних занять, виробничої практики, виховних заходів на мистецькому матеріалі. Використовуючи при цьому різновиди мистецтва та теоретичний дидактичний мистецький матеріал, майбутні педагоги практично апробовують та засвоюють нові технології навчання і виховання, побудовані на засадах гуманістичного, особистісного та етнокультурологічного підходів.



Таким чином, педагогіка є системою науково-теоретичних знань і мистецтвом практичної педагогічної діяльності, зорієнтованої на відтворення людської культури та пробудження в особистості потреби жити й творити за законами краси.

Спільність цілей, змісту і особливостей впливу на особистість педагогіки і мистецтва дозволяє визначати й активно використовувати у процесі професійної підготовки майбутніх педагогів ПТНЗ педагогічний потенціал художніх творів різних видів мистецтв та дидактичний мистецький матеріал.

У ході вивчення курсу педагогіки найбільш доцільно використовувати елементи мистецьких знань, наводити історичні факти щодо місця і значення мистецтва у різноманітних педагогічних системах, виявляти його потенційні можливості щодо формування та розвитку особистості; аналізувати вітчизняний і зарубіжний досвід застосування його у навчально-виховній роботі з учнями навчальних закладів різних типів та рівнів акредитації.

У зв’язку із цим виникає необхідність щодо внесення коректив до тематичного плану курсу у напрямі забезпечення інтеграції педагогічного та мистецького компонентів його змісту.




    1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   106


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка