Мистецтво у змісті професійної підготовки



Сторінка18/106
Дата конвертації04.04.2019
Розмір0,96 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   106
Значення педагогічного мистецтва та педагогічної майстерності Б. Лихачов вбачає у тому, що вони є каналами, завдяки яким забезпечується ефективне втілення у життя відкритих педагогікою й психологією законів, принципів, правил, здійснюється дієве й цілеспрямоване навчання і виховання підростаючих поколінь. Без оволодіння педагогом педагогічним мистецтвом і майстерністю втрачає сенс сама педагогічна наука, оскільки перетворюється на склад духовних цінностей, якими неможливо скористуватися.

Аналізуючи педагогічне мистецтво як цілісну систему, Б. Лихачов виокремлює такі її компоненти:



  1. Система цілей – орієнтирів і стимулів, які роблять осмисленою усю педагогічну діяльність і пов’язують усі її компоненти в органічне єдине ціле.

  2. Глибокі знання про вихованця (педагогічні, психологічні, соціологічні, фізіологічні та ін.).

  3. Етико-естетичні принципи організації взаємостосунків із учнями, що зумовлює необхідність доповнення, розширення та підвищення до рівня вимог педагогічної етики усіх особистісних якостей педагога, акцентує значення високої етичності та естетичності стилю і тону його стосунків із вихованцями, щирої зацікавленості у покращанні їхнього життя, прагнення зробити його радісним і цікавим, викликати у вихованців захопленість своєю справою.

  4. Знання педагогом соціологічних характеристик вихованця й стосунків підлітків у навчальній групі, колективі.

  5. Володіння педагогом відомостями у галузі мистецтвознавства, сценічного мистецтва, мистецтва слова тощо1.

До цього переліку можна додати й положення щодо необхідності володіння педагогом власне педагогікою мистецтва, тобто, вміннями використовувати його потенціал з метою реалізації триєдиної мети педагогічного процесу:

  • навчальної (мистецтво дає знання, передусім, з історії народу, розвитку його промислів та ремесел. Навчаючись народному мистецтву у ПТУ, учні опановують певні професійні навички (гончарства, килимарства, вишивки, різьби по дереву тощо);

  • виховної, що полягає у здатності мистецтва через вплив на емоційно-почуттєву сферу особистості здійснювати усі види виховання: громадянське, національне, естетичне, моральне, сімейне, фізичне, екологічне, трудове і т.д.;

  • розвивальної (мистецтво не лише розвиває емоційну чутливість людини, її здібності - вокальні, музичні, хореографічні тощо, а й сприяє фізичному розвитку і зміцненню організму – дихання, м’язів, гнучкості тощо).

У ході занять важливо з’ясувати, що предмет педагогіки - людина та процес її розвитку як творчої особистості – також певним чином інтегрує у собі предмети науки і мистецтва. Тому і завдання педагогіки можна диференціювати на «наукові» та «мистецькі» .

«Наукові» завдання педагогіки полягають у розробці поняттєвого апарату для дослідження проблем навчання і виховання; визначенні принципів, методів і засобів оптимізації педагогічного процесу; аналізі, узагальненні та впровадженні передового педагогічного досвіду; зміцненні творчої взаємодії з іншими науками тощо.

Як мистецтво, вона має сприяти формуванню та розвитку особистості відповідно до норм духовної культури й цінностей суспільства і орієнтувати майбутнього викладача та вихователя на педагогічну творчість й досягнення такого якісного рівня своєї професійної діяльності, який можна назвати педагогічним мистецтвом.

Наявність у педагогіці творчого, мистецького елемента “забезпечує взаємозв’язок виховних впливів і саморозвитку людини, що є важливою умовою становлення критичності її мислення, потреби у постійному оновленні знань, здатності до духовної самоорганізації та самовираження”1.

Під час вивчення цієї теми студенти ознайомлюються з основними педагогічними категоріями, які доцільно розглядати з позицій єдності наукового й мистецького начал педагогіки. Наприклад, поняття “освіта” можна визначити як процес та результат засвоєння особистістю прийнятих суспільством рівнів культури й пов’язаний із цим рівень її індивідуального розвитку (С.О. Смирнов)2. “Виховання як процес цілеспрямованого впливу, метою якого є накопичення вихованцем необхідного для життя в суспільстві соціального досвіду й формування в нього прийнятої у суспільстві системи цінностей”3.

Обгрунтовуючи сутність педагогічної взаємодії як системи спланованих контактів педагога з вихованцем, метою яких є зміни у його поведінці, діяльності та особистості, викладач має акцентувати увагу студентів на тому, що успішність здійснення цієї взаємодії залежить від рівня теоретичних знань педагога та рівня володіння ним мистецтвом педагогічного спілкування.

Головним висновком заняття має бути:

- визначення педагогіки як гуманітарної науки, що вивчає сутність, закономірності, принципи, методи і форми організації освітнього процесу як фактора і засобу розвитку людини упродовж її життя, а також як мистецтва навчання і виховання підростаючого покоління, що зорієнтоване на відтворення людської культури та пробудження в особистості потреби жити й творити за законами краси;





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   106


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка