Мистецтво у змісті професійної підготовки


Мистецтво у змісті навчального курсу “Педагогіка”



Сторінка17/106
Дата конвертації04.04.2019
Розмір0,96 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   106
Мистецтво у змісті навчального курсу “Педагогіка”

Оскільки професійна підготовка студентів, які навчаються за спеціальністю “Професійна педагогіка” у професійно-педагогічному коледжі є ступеневою і багаторівневою, то вони вже набули певного рівня педагогічної готовності у ході опанування курсу педагогіки на попередньому етапі навчання (“молодший спеціаліст”). Тому у тематичному плані вивчення цієї дисципліни на бакалавраті не повторюються вже знайомі теми (нехай і на більш складному рівні), а вводяться нові, які раніше студентами не вивчалися, зокрема, з історії педагогіки, креативної та соціальної педагогіки.

Така тематично-змістова інтеграція загальнопедагогічного, історико-педагогічного, соціально-педагогічного, науково-педагогічного й мистецько-культурологічного компонентів курсу сприяє не лише розширенню його змісту, посиленню зв’язку із педагогічною практикою, а й підвищенню пізнавального інтересу та активності студентів у його опануванні, що, у свою чергу, зумовлює зростання якісних показників їхньої професійно-педагогічної підготовки.

У курсі педагогіки найбільш доцільно використовувати не стільки самі різновиди мистецтва, скільки елементи мистецьких знань, історичні відомості про місце і значення мистецтва у різноманітних педагогічних системах. Виявленню його потенційних можливостей у формуванні та розвитку особистості сприятиме також аналіз вітчизняного і зарубіжного досвіду застосування його у навчально-виховній роботі з учнями навчальних закладів різних типів та рівнів акредитації.

У зв’язку із цим виникає необхідність у внесенні коректив до тематичного плану курсу у напрямі забезпечення інтеграції педагогічного та мистецького компонентів його змісту.

Навчальний курс “Педагогіка” розрахований на 48 годин (26 год. – лекц., 16 сем., 6 практ.).

Першу тему, яка вивчається, замість традиційної “Предмет і завдання педагогіки” доцільно назвати “Педагогіка: наука і мистецтво”. Розкриваючи цю тему, викладач повинен здійснити порівняльну характеристику педагогіки як науки і як мистецтва.

Як наука, педагогіка має свій предмет, принципи, методи дослідження і характеризується: системністю й структурованістю змісту; логічністю, верифікованістю і доказовістю теоретичних положень, для перевірки яких застосовуються науковий експеримент та статистичні методи обробки експериментальних даних.

Як мистецтво, вона надає цьому складному науковому змісту образності та емоційності вираження, завдяки чому робить його цікавим і доступним для сприйняття і запам’ятовування учнями. Це зумовлює творчий характер професійної діяльності педагога і вимагає від нього спеціальних здібностей і якостей особистості, оволодіння зовнішньою і внутрішньою педагогічною технікою.

Мистецтвом вважали педагогіку і найвидатніші представники цієї професії. Зокрема, Й.Г. Песталоцці уподібнював педагогіку до мистецтва садівника, а К.Д. Ушинський називав її найбільшим, найскладнішим, найвищим і найнеобхіднішим з усіх мистецтв, яке спирається на безліч обширних і складних наук (фізіологію, психологію та логіку) і “крім знань, потребує здібності й нахилу, і як мистецтво ж, прагне до ідеалу, якого вічно намагається досягти і який цілковито ніколи не досяжний: до ідеалу досконалої людини”1 .



Разом із тим, як застерігав К.Д. Ушинський, специфіка педагогіки як науки і мистецтва створює підстави для людей, які не займаються професійно цією справою, ставитись до неї легковажно й недооцінювати її значення як важливої теоретичної галузі знання. Про ці “забобони” видатний педагог писав наступне: “Мистецтво виховання має ту особливість, що майже усім воно здається справою легкою… Майже усі визнають, що виховання вимагає терпіння, деякі думають, що для нього потрібні природжені здібності і вміння, тобто, навичка, але зовсім небагато дійшло до висновку, що окрім терпіння, природженої здібності й навички, необхідні ще й спеціальні знання"1.

У ході опанування курсу студенти усвідомлюють спільність змісту і особливостей впливу на особистість мистецтва та педагогіки, яка полягає у тому, що, як і мистецтво, педагогіка ставить за мету “пробудження внутрішньої людини”, зумовлення позитивних зрушень у її поведінці й діяльності, формуванні в неї певних соціально значущих якостей, наприклад (що є важливим завданням діяльності закладів освіти усіх рівнів акредитації), знань, умінь і навичок. Але при цьому слід пригадати слова В.О. Сухомлинського: “Здається, прямий шлях: “Знання учителя – знання учня”. Ні – краще так: “Знання учителя – почуття учителя – почуття учня – знання учня” – так буде коротшим шлях”. Отже, як і мистецтво, педагогіка лише тоді ефективно реалізує свій вплив, коли торкається внутрішнього світу особистості, її емоційно-почуттєвої сфери.

Це зумовлено тим, що “чуттєві і раціональні форми пізнання переплітаються між собою і у багатьох випадках переходять одна в одну. Причому ця взаємодія набуває настільки складного характеру, що при аналізі розумової діяльності людини часто доводиться проводити розмежувальні лінії там, де їх справді не існує; абстрактно ми виділяємо окремі форми (чуттєві і раціональні) у механізмі мислення, які у чистому вигляді й ізольовано не функціонують” (І.А. Зязюн)2.

Якщо характеризувати педагогіку як мистецтво, то слід звернути увагу студентів на те, що вона, як і мистецтво, вимагає творчого натхнення, вміння педагога створити творче самопочуття, керувати своїм настроєм. Якщо він працює із піднесенням, то має задоволення від самого процесу (а не тільки від результатів) своєї праці, оскільки це є – процес педагогічної творчості, у якій сам педагог виявляє себе, свою творчу індивідуальність, а крім того, виявляє “Божу іскру” і допомагає розкритися й реалізуватися творчій індивідуальності своїх учнів: “Педагогічна робота стала для мене справжнім мистецтвом, за допомогою якого вдавалося входити у внутрішній світ студентів і переживати з ними дивні катарсичні стани, збудники і зумовлювачі оптимізму у нелегкій педагогічній творчості”1.

Як і у мистецтві, у праці творчого педагога є щасливі моменти осяяння, інсайту. Як і артист, кожен педагог має свою аудиторію слухачів, яку треба “завоювати”, примусити слухати себе, зацікавити. Тому він повинен враховувати образ цієї аудиторії, відчувати її зворотну реакцію, бути заразливим і емпатійним, мати магнетизм особистості і впливу на вихованців, викликати до себе атракцію.

Тому педагогічне мистецтво, як вважає Б. Лихачов, – це досконале володіння педагогом усією сукупністю психолого-педагогічних знань, умінь та навичок, поєднане з професійною захопленістю, розвинутим педагогічним мисленням та інтуїцією, морально-естетичним ставленням до життя, глибокою переконаністю й твердою волею. Усе це забезпечує високу ефективність і якість навчання і виховання учнів.

Складовою педагогічного мистецтва, на думку вченого, є педагогічна майстерність, яка виявляється у досконалому володінні педагогом методами й прийомами, усім арсеналом педагогічних умінь і навичок, які забезпечують практичне втілення педагогічного мистецтва у процес формування особистості2.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   106


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка