Мистецтво у змісті професійної підготовки


РОЗДІЛ ІІ. МИСТЕЦТВО У ЗМІСТІ ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРІВ ПЕДАГОГІКИ З ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ У ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ КОЛЕДЖАХ



Сторінка16/106
Дата конвертації04.04.2019
Розмір0,96 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   106
РОЗДІЛ ІІ.

МИСТЕЦТВО У ЗМІСТІ ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРІВ ПЕДАГОГІКИ З ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ У ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ КОЛЕДЖАХ


    1. Мистецтво у змісті професійно-педагогічної освіти

Основним завданням професійно-педагогічної освіти є підготовка нової генерації педагогів ПТНЗ, які не лише володіють певною сумою професійних знань та умінь, а мають сформоване методологічне мислення, високу загальну і професійну культуру, розвинену духовність.

Для виховання таких фахівців необхідно сформувати у їхній свідомості цілісну картину світу, у якій інтегруються наукові уявлення й чуттєво-образні елементи світосприйняття.

У формуванні цієї картини значну роль відіграє мистецтво, яке поєднує у собі емоційно-почуттєве й раціональне начала.

Популяризуючи й поширюючи споконвічні загальнолюдські цінності, мистецтво сприяє гармонізації художньо-естетичного, творчого і професійного розвитку особистості, формуванню її моральних і духовних підвалин тощо.

В умовах реформування сучасної освіти, пошуку нетрадиційних підходів до розв’язання завдань професійної підготовки спеціалістів, воно набуває нового соціокультурного й освітнього значення і розглядається не лише як один з провідних чинників формування особистості, але і як важлива складова змісту професійної освіти фахівця будь-якого профілю.



Впровадження мистецтва до змісту професійно-педагогічної освіти відбувається нині у контексті переосмислення сутності й структури цього змісту і спрямування його на розвиток індивідуально-психологічних та соціально-культурних підвалин особистості майбутнього педагога1.

За таких умов зміст професійної підготовки студентів професійно-педагогічних навчальних закладів розуміється не лише як “система наукових знань, практичних умінь і навичок, а також світоглядних і морально-естетичних ідей”2, але передусім як “педагогічно адаптований соціальний досвід людства, ізоморфний за структурою людській культурі в усій її повноті”3 (у тому числі й культури професійної).

У відповідності із таким тлумаченням, зміст професійно-педагогічної освіти повинен охоплювати окрім сформульованих відповідним чином професійних знань та досвіду репродуктивної професійно-педагогічної діяльності за визначеними стандартами, ще й “досвід творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до світу, засвоєння якого забезпечує розвиток особистості»4.

Реалізація такого підходу уможливлюється на основі відбору та структурування змісту мистецького компонента професійної підготовки майбутніх педагогів професійного навчання за критеріями: високохудожності мистецьких творів; їх доступності для сприйняття; зв’язку із змістом професійної підготовки; можливостей щодо активізації пізнавального інтересу студентів; здатності до стимулювання їхньої творчої діяльності, розвитку в них інтересу до самостійного ознайомлення із мистецькими творами та використання їх у навчанні та вихованні учнівської молоді тощо.

Ефективне впровадження мистецького компонента до навчально-виховного процесу професійно-педагогічних та професійних навчальних закладів різних типів і рівнів акредитації стає можливим на основі обгрунтування теоретико-методологічних та методичних засад його здійснення.

Фундаментальною основою цього є загальнонаукова методологія: положення культурологічного, аксіологічного, особистісного, діяльнісного та системного підходів; висновки філософії та естетики щодо діалектичного взаємозв’язку змісту і форми; цілісності картини світу; єдності свідомості і діяльності, потенційного і актуального у розвитку особистості; співвідношення раціонального та почуттєвого, індивідуального, особливого і загального тощо.

Конкретно-науковою методологією стали теоретичні положення філософії мистецтва (І.А. Зязюн, О.О. Кривцун, Л.Т. Левчук, О.Ф. Лосєв, Г.Г. Макаренко, Л.Г. Тарапата-Більченко); соціології мистецтва (П.О. Сорокін, О.М. Семашко), психології мистецтва (Д.Н. Абрамян, Б.Г. Ананьєв, Є.Я. Басін, Л.С. Виготський, О.Л. Гройсман, О.Г. Костюк, Б.С. Мейлах, Г.І. Побережна, В.І. Петрушин, Б.М. Теплов, Г.М. Ципін, П.М. Якобсон), педагогіки мистецтва (В.Ц. Абрамян, І.А. Зязюн, О.М. Олексюк, Г.М. Падалка, О.П. Рудницька, О.П. Щолокова та ін.).

Грунтуючись на основних теоретичних положеннях, викладених у працях цих вчених, ми вбачаємо доцільність впровадження мистецького компонента до змісту професійної підготовки майбутніх педагогів професійного навчання у тому, що мистецтво як процес і результат художньо-творчої діяльності руйнує застарілі стереотипи мислення і світобачення особистості, готує її до сприйняття і прийняття нового. Воно здатне навчити майбутніх педагогів ПТНЗ відкривати нові грані бачення світу, формувати в них суспільно цінні, творчі якості особистості.

Залучення студентів до різноманітних видів професійно орієнтованої мистецької діяльності (сприймання, оцінки творів мистецтва, виконання творчих завдань на їх матеріалі) сприяє не лише їхньому професійному становленню і розвитку, але й є важливою умовою набуття ними загальної та естетичної культури, оскільки, як зазначав Г.Ващенко, взаємодія людини з мистецтвом, навіть при відсутності великих природних здібностей, справляє значний вплив на розвиток її особистісних якостей і діяльності, а також “нерідко є джерелом моральної втіхи і чистих радостей”1. Крім того, людина, що здібна сама щось творити у галузі мистецтва, може, на думку Г.Ващенка, глибше розуміти мистецькі твори, ніж людина, що зовсім не володіє технікою мистецької творчості.

Для майбутніх педагогів, професійним покликанням яких є виховання молодого покоління громадян України, формування їхнього духовного світу, ідеалів та ціннісних орієнтацій, набуття знань у галузі мистецтва є особливо важливим.

Передусім це стосується педагогів ПТНЗ, яким такі знання і практичний досвід мистецько-виховної діяльності необхідні навіть ще більше, адже їм нерідко доводиться працювати із специфічним контингентом учнівської молоді: дітьми з неблагополучних сімей, сиротами, учнями з девіантною поведінкою, від яких відмовилися загальноосвітні школи тощо. Використовуючи мистецтво там, де безсилою є моральна проповідь, залучаючи учнів до різних видів художньо-творчої діяльності, педагоги професійного навчання зможуть досягти сприятливого психологічного клімату у навчальному закладі; встановити стосунки співробітництва і партнерства між педагогічним і учнівським колективами, у кожній навчальній групі; стимулювати вільне творче самовиявлення учнів тощо. Тому усі професійно-педагогічні і професійні заклади освіти, у яких організована позанавчальна культурно-мистецька діяльність студентів і учнів мають унікальну можливість підвищити ефективність навчально-виховного процесу у своєму навчальному закладі шляхом залучення вихованців до різних видів і форм опанування мистецтва, участі у самодіяльних художніх колективах. Педагогічна цінність цих колективів полягає у тому, що вони:



  • по-перше, функціонують на засадах добровільності, свободи вибору, врахування інтересів, здібностей та власних прагнень учнів і студентів до творчої самореалізації;

  • по-друге, нерідко спрямовуються на реалізацію тих завдань їхньої професійної підготовки, які неможливо розв’язати лише у межах навчального процесу.

Окрім розгортання у професійно-педагогічних навчальних закладах широкої позанавчальної мистецької діяльності студентів, педагогічно доцільним є впровадження мистецтва до змісту ряду навчальних курсів, що забезпечують професійну підготовку майбутніх педагогів професійного навчання. Необхідність цього зумовлюється тим, що мистецтво позитивно впливає на розвиток творчого потенціалу студентів, формування їхніх особистісних якостей, а у багатьох ситуаціях - забезпечує відпрацювання необхідних фахових умінь і навичок, допомагає професійному становленню.

Але, як засвідчив аналіз навчально-методичної документації, у навчальних планах професійно-педагогічних коледжів та індустріально-педагогічних факультетів ВНЗ не передбачено спеціальних годин на викладання мистецьких курсів. Єдину (хоча й доволі обмежену) можливість для цього мають предмети “Етика і основи етикету”, на який для майбутніх бакалаврів педагогіки відведено 36 год., а також “Культурологія” (33 год.) і ”Етика” (22 год.) для молодших спеціалістів (в умовах ступеневої освіти).



Крім того, для підготовки майбутніх фахівців швейного профілю за спеціальностю “Професійне навчання” пропонуються дисципліни “Конструювання одягу”, “Проектування швейних виробів”, “Композиція одягу”, “Історія моди і костюму”, які дозволяють:

  • сформувати в студентів професійні знання, уміння й навички у загальнокультурному та історичному контекстах;

  • виховати їхні естетичні смаки і потреби у єдності із усвідомленням необхідності щодо відповідності моди вимогам краси та вираження індивідуальності особистості;

  • розкрити естетичне, соціальне та економічне значення моди як мистецтва створення одягу і власного іміджу, відповідно до актуальних потреб певного історичного часу тощо.

З метою забезпечення культурологічної та гуманістичної спрямованості вивчення означених дисциплін доцільно ввести на міжпредметній основі до їх змісту теоретичний та ілюстративний дидактичний матеріал з образотворчого мистецтва. Це сприятиме виявленню єдності розвитку певних видів мистецтва та моди; визначенню впливу НТР та становлення масового виробництва на:

  • розвиток загальної й естетичної культури суспільства;

  • появу індустріальної естетики;

  • поширення масового мистецтва та формування його масового споживача;

  • вироблення нових критеріїв оцінки художніх творів (простота, функціональність, практичність, надійність, гігієнічність, відповідність часу, свобода у виборі нових форм, сюжетів та матеріалів та ін.).

Вивчення історії моди і костюму стане більш цікавим для студентів, якщо розглядати цей процес у контексті становлення, розвитку й впливу різних художніх стилів:

  • конструктивізму та авангардизму (поява набивних тканин, на які переносилися абстрактні композиції Кандинського, Родченка, Малевича; представники - Н. Ламанова, В. Степанова, Л. Попова,

О. Естер);

  • кубізму (проявився у новому крої 20-х років й новому структурному підході до одягу; представниця - М. Віонне);

  • футуризму (виявився у динаміці складок драпіруючих спідниць – від Марінеллі, М. Дюшана);

  • сюрреалізму (знайшов свій прояв у фантастичності візуальних образів; епатажному декорі одягу, аксесуарах - сумка-телефон; шляпки-відбивні, шляпки-гніздечка з пташенятами, шляпки-туфельки, шляпки-чорнильниці тощо; представники – Л. Аргон,

Е. Скіапареллі, Ж. Кокто);

  • оптичного мистецтва – ОР-art (трансформація живописних полотен П. Мондріана та інших художників у сукні з джерсі з набивкою, що повторювала ці полотна);

  • мистецтва РОР-art (компіляція різних стилів; представники – Крісто,

Е. Уоркол) та ін.

Ще одним професійно-орієнтованим предметом у підготовці майбутніх фахівців швейного виробництва, до змісту якого входить образотворче мистецтво, є “Основи креслення та спецмалювання” (30 год.).

Основні завдання цього курсу полягають у наступному:



  • навчити студентів виділяти предмети по формі, кольору, фактурі; знаходити найкращі співвідношення кольорів, знати їх характеристики і особливості психологічного впливу на людину;

  • усвідомлювати культурно-історичну зумовленість глядацької свідомості, розуміти сутність коеволюції художньої форми та процесу сприймання художніх творів (наприклад, людині палеоліту притаманне контурне бачення, неоліту – силуетне, починаючи з ІІІ ст. до н.е. – об’ємне, з початку ХХ ст., у футуристів – з елементами оптичної ілюзії, інсталляції тощо);

  • будувати пропорції, змінювати їх за допомогою кольорових поєднань; правильно розташовувати на малюнку усі конструктивні деталі виробу;

  • застосовувати засоби виразності та основні техніки образотворчого мистецтва;

  • малювати людину, одяг на ній, самостійно створювати колекції різних стилів, стилізувати народний одяг.

Ефективність опанування курсу “Основи креслення та спецмалювання” забезпечується інтеграцією його змісту та встановленням міжпредметних зв’язків з іншими фундаментальними і спеціальними дисциплінами.

Наприклад, для кращого засвоєння теми “Малювання людини в одязі” студентам потрібні знання про властивості матеріалів і структуру пряжі, отримані ними на заняттях з “Матеріалознавства”. Для правильного зображення конструктивних ліній членування одягу вони повинні пригадати матеріал, вивчений під час занять з “Конструювання швейних виробів” та “Моделювання одягу”. Опановуючи тему “Основні відомості про колір”, майбутні спеціалісти мають актуалізувати знання з фізики про вплив джерела світла, відстані й повітряної сфери на колір предметів, а також знання з психології про здатність кольорів створювати певний настрій людини і впливати на сприйняття нею інших людей за їхньою зовнішністю тощо.

Оскільки повноцінне і якісне засвоєння студентами матеріалу із спеціальних дисциплін стає можливим лише за умов поєднання теоретичного його опрацювання з візуальним підкріпленням та практичним закріпленням, то надзвичайно високі вимоги висуваються до оформлення у професійно-педагогічних коледжах кабінетів спецдисциплін. Вони повинні бути обладнаними:


  • комплексом навчальної літератури (підручниками, навчальними і навчально-методичними посібниками; альбомами; збірниками задач і вправ), періодичними фаховими виданнями;

  • методичними матеріалами для викладача (навчальними планами та програмами, власними методиками викладання предмета, конспектами лекцій, методичними розробками окремих занять, методичними рекомендаціями, матеріалами передового педагогічного досвіду з навчання професії, завданнями для самостійної роботи студентів; методичними вказівками для виконання ними практичних і лабораторних робіт; комплектами інструкційно-технологічної документації);

  • різноманітною наочністю (папками дидактичних матеріалів; моделями швейних виробів різних стилів та традиційних народних костюмів різних регіонів України; зразками вишивок, мережив та ін., виконаних у різних техніках; макетами, стендами, таблицями, схемами, рисунками, фотографіями, силуетами, хроматичними колами тощо);

  • технічними засобами навчання (екранними, аудіальними, аудіо-візуальними, комп’ютером);

  • тренажерами і тренувальними пристроями, засобами програмового навчання тощо1.

При цьому важливим є не лише змістове наповнення комплексно-методичного забезпечення кабінету спеціальних дисциплін, але й естетика його оформлення, що орієнтує майбутніх фахівців на здійснення своєї майбутньої професійної діяльності за законами діалектичної єдності користі й краси, глибокого змісту і привабливої форми.

Практично втілити у власні дизайнерські проекти знання та уміння, засвоєні у ході вивчення спеціальних дисциплін, студенти отримують можливість під час виробничого навчання. Свої колекції швейних виробів вони із задоволенням демонструють на показах моделей “Студентського театру моди”.

А у ході виробничої практики майбутні спеціалісти у реальних умовах підприємства стають учасниками технологічного процесу виготовлення одягу, відпрацьовують окремі операції, намагаючись виконати їх на високому якісному рівні. Під час проходження практики студенти:

- знайомляться з історією розвитку підприємства, на якому працюють, прослідковують, як змінювався з роками асортимент його продукції;



  • характеризують обладнання і основні технологічні процеси швейної фабрики та окремих її цехів (підготовчого, розкрійного; пошивочного; експериментального);

  • здійснюють технічний опис моделей та технологічну характеристику матеріалів (наприклад, зразків різних тканин), швейних машин, пресового обладнання;

  • вивчають технологічні схеми розподілу праці, технологічні карти організаційних операцій, технологічну послідовність виготовлення швейних виробів;

  • практично відпрацьовують основні шви, необхідні для виготовлення виробу;

  • аналізують функціональні обов’язки, зміст та організацію роботи спеціалістів з виготовлення швейних виробів у цехах (бригадира, майстра, інженера-технолога, швеї-мотористки, контролера ВТК);

  • засвоюють правила техніки безпеки та охорони праці, санітарні норми і правила, інструкції для працівниць різних цехів (ручниць, працюючих у швейних цехах; швачок, працюючих на універсальних та спеціальних машинах; прасувальниць та ін.).

Залучаючись у ході виробничої практики до декорування швейних виробів, студенти пізнають сутність декоративної творчості, як естетичної дії, спрямованої на “оживлення” речей, опредмечення у них життя людини, перетворення їх на цінності культури. Вони ознайомлюються з основними напрямами роботи декоратора: реконструкцією (відновленням), моделюванням (стилізацією) і апроксимацією (спрощенням) елементів швейних виробів1. Прикрашаючи одяг, опановують мистецтвом вишивки, створюють оригінальні за орнаментом і гармонійні за колоритом візерунки та мережива. Засвоюючи різні стилі й техніки народної вишивки і розробляючи на їх основі власні композиції, майбутні фахівці вписують свої образи і задуми в естетичний контекст, який сполучає утилітарні, функціональні і художні аспекти виробу2. А головне - у цьому процесі вони усвідомлюють силу народного мистецтва, яке “завжди геніальне, завжди зберігає у собі могутню плідну й незнищенну енергію впливу на індивідуальність і завжди є для неї прикладом величі й сили справжньої художньої творчості” (В.С. Воронов)1.

Отже, мистецтво завдяки своїй емоційній, художньо-образній природі може виступати вагомим чинником “олюднення” професійних знань майбутнього спеціаліста, сприяти ціннісному їх осмисленню та інтеріоризації. Тому методично доцільне впровадження різних видів мистецтва, теоретичного й ілюстративного матеріалу з теорії та історії їх розвитку до змісту спеціальних дисциплін, виробничого навчання та виробничої практики має значний педагогічний потенціал. Він виявляється як у підвищенні ефективності формування особистості самих педагогів професійного навчання, так і у спрямуванні їх на виховання на гуманістичних засадах нового покоління професіоналів у різних галузях сучасного виробництва.





    1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   106


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка